Постанова

від 06.03.2012 по справі 5008/1779/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5008/1779/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.12                                                                                 Справа  № 5008/1779/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді          Дубник О.П.

суддів          Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

при секретарі          Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства (надалі - ПП) «Проектпродсервіс»№ 27 від 30.01.2012 року (вх. № 63 від 31.01.2012 року)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.12.2011 року

у справі № 5008/1779/2011

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - СГ ТОВ) «АТАК», с.Великі Береги Берегівського району Закарпатської області

до ПП «Проектпродсервіс», м. Ужгород

про стягнення 53832,84 грн. в т.ч. 52266,00 грн. боргу за відпущену продукцію та 1566,84 грн. пені.

Представники сторін:

від позивача - Калі Т.Н., директор (копія протоколу в матеріалах справи);

від відповідача - не з'явився (належно повідомлений).

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2012 року, яке знаходиться в матеріалах справи, змінено склад колегії суддів, що розглядає дану апеляційну скаргу: введено в склад колегії суддів замість судді Данко Л.С. суддю Скрипчук О.С.

Новим складом суду розпочато розгляд справи спочатку та завершено прийняттям постанови.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду сторонами в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось.

Заяв про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 22.02.2012 року.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.12.2011 року (суддя Журавчак Л.С.) задоволено частково позов СГ ТОВ "АТАК" до ПП "Проектпродсервіс" та стягнено з останнього на користь позивача 52266 грн. боргу за відпущену продукцію, 388,42 грн. пені, а також 1380,60 грн. в відшкодування витрат по сплаті судового збору та 978,10 грн. в відшкодування витрат на послуги адвоката. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПП "Проектпродсервіс" (надалі - апелянт, скаржник) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що при прийнятті оскарженого рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, та неповно з'ясовано фактичні обставини справи, а тому просить його скасувати та припинити провадження у справі.

В обґрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції прийнято рішення за відсутності його представника в судовому засіданні, та неотримання ухвали суду про розгляд справи 27.12.2011 року. Також апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції безпідставно було взято до уваги як доказ наявності заборгованості акт звірки взаєморозрахунків станом на 03.10.2011 року, оскільки даний акт було підписано зі сторони відповідача директором та головним бухгалтером помилково, а в матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких складався вказаний акт. Також вказує на те, що він на свій страх і ризик отримав від позивача продукти невідомої якості та строку придатності.

СГ ТОВ "АТАК" в письмових запереченнях на апеляційну скаргу заперечило проти доводів та вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а тому його слід залишити без змін. Зокрема, зазначає про те, що твердження відповідача про те, що він не був повідомлений про час та місце судового засідання, не відповідає дійсності, оскільки підтверджується повідомленням суду про вручення поштового відправлення. Вказує на те, що акт звірки взаєморозрахунків було підписано представниками обох сторін виключно після узгодження кожної з позицій. Також зазначає про те, що заперечення відповідача щодо відсутності документів про якість м'яса та субпродуктів є виключно його намаганнями затягнути час розрахунків з позивачем та уникнути своєчасного та повного розрахунку за поставлену продукцію.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача. Просив апеляційний господарський суд залишити без змін рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.12.2011 року у цій справі.

Від відповідача представник в судове засідання повторно не з'явився. Однак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, враховуючи повідомлення його належним чином про час та місце розгляду справи, необов'язковість явки його представника в судове засідання згідно ухвал суду, вважає, що апеляційним судом забезпечено право відповідача на участь в судовому засіданні, а тому, виходячи з достатності матеріалів справи для здійснення апеляційного провадження, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні без участі в ньому представника відповідача.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Як вбачається з позовної заяви, СГ ТОВ "АТАК" просить стягнути з ПП "Проектпродсервіс" 53832,84 грн. основного боргу, що виник на підставі договору поставки № 11 від 15.09.2010 року в зв'язку з простроченням оплати поставленого товару та 1566,84 грн. пені за несвоєчасну оплату одержаного товару.

15.09.2010 року між СГ ТОВ "АТАК" в особі директора Калі Т.Н., який діяв на підставі Статуту (надалі - постачальник) та ПП "Проектпродсервіс" в особі директора Ловска І.Д., який діяв на підставі статуту (надалі - Покупець) укладено договір поставки № 11 (надалі - Договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язувався поставляти товари відповідно до поданих покупцем замовлень, а Покупець зобов'язувався прийняти їх та своєчасно сплачувати їх вартість в порядку та на умовах, вказаних у цьому Договорі. Номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, умови і строки поставки, передбачаються в замовленні, специфікаціях, накладних або рахунках-фактурах, що є невід'ємними частинами цього Договору (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Датою поставки товару є дата видачі покупцеві видаткової накладної. На кожну партію товару постачальник надає покупцю накладну, а на товари, які підлягають сертифікації, належним чином оформлений сертифікат якості (відповідності) (п.п. 3.3, 3.4).

Приймання товару за кількістю та якістю здійснює покупець згідно з Інструкціями «Про порядок прийняття товару ВТП і ТНС по якості»та «Про порядок приймання ВТП і ТНС по кількості», затвердженими постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7 та від 15.06.1965р. №П-6(п. 5.1).

Перехід права власності відбувається в момент передання товару, що оформляється видатковою накладною (актом прийому-здачі) та є підставою для здійснення розрахунку (п. 5.3).

Відповідно до п. 4.3 Договору Покупець проводить оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах відстрочки платежу після 10 (десять) банківських днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній. Розрахунок вважається здійсненим з моменту надходження коштів на рахунок постачальника.

Термін дії договору встановлений сторонами з моменту його підписання та до 10.09.2011 року (п. 11.1).

Вказаний вище Договір, виходячи з його змісту, по своїй правовій природі містить ознаки договору поставки, правове регулювання якого здійснюється § З глави 54 Цивільного кодексу України, § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

На виконання зобов'язань по даному Договору СГ ТОВ "АТАК" поставило ПП   "Проектпродсервіс" товар (молоко, сметану, сир, м'ясо свиняче та субпродукти) на загальну суму 62266 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними, витребуваними судом апеляційної інстанції.

Також позивачем в підтвердження факту поставки товару подано податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Матеріали справи містять також і акт звірки взаєморозрахунків станом на 03.10.2011 року.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково - в сумі 10000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку за 11.08.2011 року, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем складає 52266 грн.

13.10.2011 року позивачем було виставлено відповідачу претензію № 63 від 03.10.2011 року про сплату боргу по Договору в сумі 52266 грн., яку останній залишив без відповіді та задоволення (а.с. 12-13).

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3). Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (ч. 7).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно з ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначається позивачем, до подання позову відповідачем було частково погашено заборгованість по Договору на суму 10000 грн. Таким чином, в порушення п.п. 1.1, 4.3, 6.2 Договору, та наведених вище норм матеріального права, відповідачем не проплачено позивачу 52266 грн.

Дана сума боргу відповідача перед позивачем по Договору, підтверджена й актом звірки взаєморозрахунків, станом на 03.10.2011 року (а.с. 11), підписаним без зауважень сторонами та скріпленим печатками вказаних суб'єктів підприємницької діяльності. При цьому, апеляційним судом не приймаються твердження апелянта про те, що ним помилково підписано вказаний акт звірки, оскільки його зміст повністю підтверджуються поданими позивачем в даному судовому засіданні належним чином засвідченими копіями первинних бухгалтерських документів, вказаних у зазначеному Акті.

Факту неотримання відповідачем товару по вище перелічених видаткових накладних по кількості, апелянтом в порядку передбаченому Інструкцією про порядок приймання ВТП і ТНС по кількості», затвердженій постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6, як це передбачено п. 5.1 Договору, не доведено. Належних та допустимих доказів згідно вказаної Інструкції, відповідачем відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не спростовано факту отримання ним товару по вищевказаних накладних, відповідно до п. 5.3 Договору, ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, до нього перейшло право власності на отриманий від позивача товар, однак в порушення умов п.п. 1.1, 4.3, 6.2 Договору, норм ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 526, 29, 692, 712 Цивільного кодексу України не проведено оплати.

Щодо заперечення апелянта про отримання ним товару по вищевказаних видаткових накладних невизначеної якості та строку придатності, як на підставу для перерахунку ціни за нього, то це не є предметом дослідження у даній справі, оскільки відповідач вказані, обставини відповідно до п. 5.1, 5.2 Договору, ст.ст. 673-675, 677 Цивільного кодексу України, Інструкції про порядок прийняття товару ВТП і ТНС по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів; СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, ст.ст. 4-3, 33 ГПК України повинен доводити належними та допустимими доказами, шляхом подання відповідного позову, а тому, на думку апеляційного суду, є такими, що фактично спрямовані на ухилення від виконання свого зобов'язання по Договору щодо оплати отриманого товару в порушення передбачених ст. З Цивільного кодексу України принципів справедливості та добросовісності учасників цивільних правовідносин. За некомплектність документів сторони в договорі (п.7.3) передбачили відповідальність у вигляді штрафу. Зустрічного позову про це заявлено не було.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в даній справі про стягнення з відповідача на користь позивача 52266 грн. основного боргу.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову в частині стягнення 388,42 грн. пені за період з 25.10.2011 року по 28.11.2011 року, оскільки її нарахування за вказаний період відповідає п. 7.2 Договору, та вимогам ч. 2 ст. 530, ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», та відмову в позові в решті позову в цій частині позовних вимог.

Щодо заперечень апелянта на те, що судом прийнято оскаржене рішення за відсутності його представника в судовому засіданні, без повідомлення його про час та місце судового засідання, то такі спростовуються наявними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання ухвали місцевого господарського суду про призначення справи до розгляду та ухвали суду від 16.12.2011 року про відкладення розгляду справи за клопотанням відповідача на 27.12.2011 року (а.с. 18, 25). Таким чином, до прийняття оскаржуваного рішення відповідач мав можливість на ознайомлення з матеріалами справи, подати суду заперечення вимог позовної заяви та докази в їх обґрунтування, та скористатись іншими правами, передбаченими ст. 22 ГПК України. За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було забезпечено йому право на судовий захист від поданого до нього позову.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім цього, відповідно до ст.ст. 43, 75 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, і дійшовши висновку, про достатність матеріалів та можливість всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, може розглянути спір за наявними матеріалами та за відсутності представника сторони.

Отже, вищевказані доводи апелянта щодо порушень судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час дослідження апеляційним судом матеріалів справи та правильності застосування судом норм процесуального права.

Також суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно розподілено судові витрати по справі в частині судового збору та оплати послуг адвокати, які підтверджуються договором про надання  юридичних  послуг  від 28.11.2011 року, платіжними дорученнями № 281 від 24.11.2011 року та № 284 від 28.11.2011 року, у відповідності до вимог ст. 44, ч. 5 ст. 49 ГПК України, свідоцтвом №21/373 про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30.05.2003 року.

Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.12.2011 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Проектпродсервіс" без задоволення.

Також апелянтом за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду сплачено судовий збір у розмірі 945,31 грн. Фактично потрібно було сплатити 804,75 грн.

На підставі наведеного колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду повертає ПП «Проектпродсервіс»судовий збір у розмірі 140,56 грн., як такий, що зайво сплачений за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду згідно квитанції №21363.674.1 від 30.01.2012 року, оригінал якої знаходиться у цій справі, про що винесено ухвалу від 06.03.2012 року.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.          

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.12.2011 року у цій справі без змін.

Судові витрати покласти на Приватне підприємство "Проектпродсервіс".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий - суддя          Дубник О.П.

Судді          Скрипчук О.В.

                                                                                                      Процик Т.С.

Повне рішення складено

12.03.2012 року