Постанова

від 12.01.2012 по справі 2а-7750/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 12 січня 2012 року           19:09           № 2а-7750/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Білецькій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом          ОСОБА_1

до                         Головного управління МВС України в Київській області

про                       визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії

Обставини справи :

          ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом щодо визнання протиправними дій та бездіяльності Головного управління МВС України в Київській області стосовно розгляду її заяви від 10.01.2011. про відшкодування шкоди згідно Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», (далі по тексту Закон).  а також зобов‘язання Відповідача вчинити дії щодо винесення відповідної постанови про відшкодування шкоди та вручити ії Позивачці.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.01.2011 Позивачкою на адресу структурного підрозділу Відповідача, а саме СУ ГУМВС України Київській області була надіслана заява про відшкодування шкоди згідно Закону, в якій викладені обґрунтовані  підстави для відшкодування шкоди, які визначені ст.ст. 1, 2 Закону. Проте замість винесення постанови про відшкодування шкоди, як того вимагає ст.12 Закону, Відповідачем на адресу Позивачки був направлений лист-відповідь від 11.02.2010 №14/57-П-12 за підписом заступника начальника  СУ ГУ МВС України в Київській області  В.М. Сакала. Відповідно до зазначеного листа повідомлялось, що заява Позивачки розглянута і проводиться перевірка викладених в ній фактів, перевірка буде проведена 01.03.11, про результати зазначеної перевірки Позивачка буде повідомлена додатково. Проте ні додаткових повідомлень, ні відповідної постанови про відшкодування шкоди Відповідачем на адресу Позивачки надіслано не було.

З посиланням на бездіяльності Відповідача в тому числі щодо неповідомлення про результати перевірки викладених в заяві Позивачки фактів та невинесення відповідної постанови про відшкодування шкоди, завданої Позивачці незаконними діями органів дізнання Позивачка просила визнати таку бездіяльність Відповідача протиправною та зобов'язати Відповідача винести відповідну постанову про відшкодування шкоди та вручити її Позивачці. В ході судового розгляду позовні вимоги Позивачкою були змінені та уточнені, про що Позивачкою була подана заява від 1.12.2011, яка частково, за виключенням п.10 позовних вимог прийнята судом.

          Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2011 Позивачка звернулась до слідчого управління МВС України в Київській області з заявою  про відшкодування шкоди Згідно з Законом України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»(далі по тексту Постанова про відшкодування шкоди та Закон)

В своїй заяві Позивачка просила:

1.          Детально оглянути та вивчити всі матеріали кримінальної справи №08-6086 порушеної за ст.84 ч.І КК України відносно ОСОБА_3;

2.          Відповідно до ст.З, ст.8, ч.І ст.9, ст.19 Конституції України при винесенні рішення застосувати та використати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, п.5 ст.5, ст.13 Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, ст.11, ст.12, ст.13, ст.17 Загальної декларації прав людини (прийнята і схвалена Резолюцією 217 А(Ш) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948року; ст.ст.16,17,18,19 Закону України «Про міжнародні договори України»; ст.6, ст.7 Закону України „Про правонаступництво";

3.          Відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, кошти в сумі 9 777 500 грн. - після відмови в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК України за незаконне перебування під слідством з 19.04.1999р. по 31.07.2002р., за протиправні дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з приводу невручення ОСОБА_1 з 30.04.1999р. по 08.12.2009р. постанови про скасування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд; за незаконне затримання ОСОБА_1 19.04.1999року і незаконне тримання під вартою з 21.00год. 18.04.1999р. по 02 год. 15хвилин 19.04.1999р. в якості підозрюваної у вчинені злочику передбаченого ст.84 ч.І КК України (в редакції 1960року); за незаконні оперативно-розшукові заходи, незаконні нічні  допити, незаконне   взяття і тримання під вартою, незаконні проведенні в ході досудового слідства по кримінальній справі №08-6086 обшуки, виїмки, конфіскації майна, речей, документів громадської організації „Любава", незаконне накладення арешту на майно, незаконне відсторонення від роботи (посади), що обмежило та порушило права, свободи та інтереси ОСОБА_1;

4.          Відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, кошти в сумі 8 855 000 грн. - після відмови в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 cm. 6 КПК України за незаконне перебування ОСОБА_1 по к.с.№08-6086 на підписці про невиїзд в період з 20.04.1999р. по 06.07.2010р.;

5.          Відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну та метеріальну шкоду, кошти в сумі 3 777 300 грн. - за протиправну конфіскацію в гаражі та помешкані ОСОБА_1 майна та речей /перерахованих в довідці №2713 від 28.12.2001 року;

6.          Відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну та матеіральну шкоду, кошти в сумі 4 588 880 грн. - за протиправний арешт, позбавлення та обмеження права на користування, розпорядження та володіння приватної власності ОСОБА_1 1/5 квартир АДРЕСА_1, незалежно від волі інишх осіб;

7.          Відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, кошти в сумі 5 780 800 грн., - за протиправне, безпідставне та не обгрунтоване позбавлення ОСОБА_1 права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися конфіскованим в 1999р. майном, речами та документами громадської дитячої благодійної організації багатодітних координаційний центр „Любава" (код ЄДРПОУ 23236299):

8.          Поновити мої порушені прав, свободи та інтереси за рахунок коштів державного бюджету України та відшкодувати на користь ОСОБА_1 заробітну плату з окладом 400 доларів США за місяць по курсу Національного Банку України в громадській дитячій благодійній організації координаційний центр «Родина», за період з 21.04.1999р.. по день винесення рішення, яку не отримую по вині працівників міліції, в зв‘язку та через порушення кримінальних справ .№08-6086 та №08-7003 відносно ОСОБА_3;

Зазначено заява була отримана слідчим управлінням МВС України в Київській області 13.01.2011, що підтверджується  повідомленням про вручення (штрих-код 0860001459154, копія наявна в матеріалах справи).

У відповідь на зазначену заяву з боку слідчого управління ГУ МВС України в Київській області була надіслана відповідь у формі листа від 11.02.2010 №14/57-П-12 за підписом заступника начальника  СУ ГУ МВС України в Київській області  В.М. Сакала. Відповідно до зазначеного листа повідомлялось, що заява Позивачки розглянута і проводиться перевірка викладених в ній фактів, перевірка буде проведена 01.03.11, про результати зазначеної перевірки Позивачка буде повідомлена додатково.

Проте, як встановлено судом станом на момент розгляду справи та не заперечується відповідачем, Позивачка про результати проведеної перевірки додатково повідомлена не була. Також представником відповідача не було надано суду результатів такої перевірки та доказів її проведення в цілому.

Позивачкою зазначено, що надіслання вищезазначеного листа-відповіді з боку Відповідача замість Постанови про відшкодування шкоди по наслідкам розгляду заяви від 10.01.2011 суперечить положенням Закону та Положенню про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.96 р. № 6/5/3/41, далі по тексту Положення)

Представником Відповідача у своїх запереченнях зазначено, що Позивачкою надіслано вищезазначену заяву на ім‘я безпосередньо слідчого Гринька Р.В., який є процесуально незалежною особою, і на адресу АДРЕСА_2, а не на адресу безпосередньо Головного Управління МВС України в Київській області, за адресою АДРЕСА_3, що на його думку унеможливлює задоволення позовних вимог Позивачки в частині визнання бездіяльності саме Відповідача протиправною. Крім того, на думку відповідача, безпосередньо лист органу владних повноважень не є дією (розпорядчого характеру) чи бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку адміністративного судочинства. Також Відповідачем зазначено, що Позивачкою не наведено нормативно-правове обґрунтування обов‘язку Відповідача у відповідь на заяву Позивачки виносити саме постанову про відшкодування шкоди.

Що ж стосується суті заяви Позивачки, то Відповідачем надав додаткові письмові заперечення від 1.12.2011, які він підтримав під час судового розгляду справи, та які знаходяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги Позивачки частково виходячи з наступного.

Судом не приймається до уваги твердження Відповідача, що немає підстав для визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо неналежного розгляду вищезазначеної заяви в зв‘язку з її надсиланням саме на адресу слідчого Гринька Р.В, а не на адресу безпосередньо Відповідача. Такий висновок суд робить виходячи з того, що в матеріалах справи наявний лист-відповідь Позивачці  заступника начальника  СУ ГУ МВС України в Київській області  В.М. Сакала. Відповідно до зазначеного листа повідомлялось, що заява Позивачки розглянута і проводиться перевірка викладених в ній фактів, перевірка буде проведена 01.03.11, про результати зазначеної перевірки Позивачка буде повідомлена додатково. Таким чином слід вважати, що Відповідач, як орган владних повноважень, фактично отримав зазначену заяву і більш того прийняв на себе обов‘язок її розглянути, незалежно від того, на адресу якої конкретної посадової особи чи структурного підрозділу Відповідача вона надійшла спочатку.

Що ж стосується правомірності дій та/або бездіяльності Відповідача щодо розгляду зазначеної заяви Позивачки по суті, суд зазначає наступне.

Законом та Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (далі по тексту Положення) визначені чіткі та вичерпні підстави для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до ст.1 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

При цьому у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.    

Відповідно до ст 2. Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті;

4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

При цьому право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті.

Судом встановлено, що Позивачку 19.04.1999 року було затримано в порядку ст..106 КПК за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 84 ч.1 КК України. 20.04.1999 року вона була звільнена з ІТТ Васильківського МВ.

Оцінку зазначеному затриманню було надано Васильківським міськрайонним судом Київської області у постанові від 19 квітня 2010 року про розгляд скарги Позивачки про визнання її затримання незаконним та таким, що не відповідає вимогам ст.. 106, 115 КПК України (набрала законної сили 27 липня 2010 року). Відповідно до резолютивної частини постанови суд постановив визнати незаконним затримання ОСОБА_3 19.04.1999 року в якості підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ст.84 ч.1 КК України.

Таким чином слід зробити висновок, що внаслідок прийняття  Васильківським міськрайонним судом Київської області постанови від 19 квітня 2010 року, якою визнанні незаконними процесуальні дії працівників міліції, тобто органу дізнання, стосовно Позивачки, то відповідно виникли підстави для відшкодування шкоди, які повністю відповідають вищенаведеним вимогам ст.1,2 Закону, а саме: «встановлення в …. іншому рішенні суду … факту незаконного притягнення … та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян».

Крім того слід зазначити, що в матеріалах справи наявні також Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 9.02.2010 щодо іншого судового провадження. Відповідно до зазначеної постанови була визнана протиправною конфіскація Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області в гаражі та помешканні ОСОБА_1 майна та речей (перерахованх в довідці n2713 від 28.12.2001 року), а також визнано протиправним позбавлення Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_1 права володіти, користуватися та розпоряджатися конфіскованим в неї майном, речами та документами громадської дитячої благодійної організації багатодітних координаційних цент "Любава".

Враховуючи наявність ухвали ВАСУ від 27 квітня 2011 року про закриття касаційного провадженя відносно постанови ухвали КААС від 9.02.2010, зазначена постанова КААС на момент розгляду справи є чинною.    

Таким чином слід зробити аналогічний вищенаведеному висновок, що внаслідок прийняття  зазначеної постанови КААС від 9.02.2010 виникли підстави для відшкодування шкоди, які повністю відповідають вищенаведеним вимогам ст.1,2 Закону, а саме: «… незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки… незаконної конфіскації майна...»

При цьому суд приймає до уваги рішення Європейського суду з прав  людини у справі «ОСОБА_1 проти України»від 15 лютого 2007 року, яке наявне в матеріалах справи та відповідно до якого раніше вже була надана оцінка певним діям органів  дізнання, досудового слідства та судів під час вчинення дій щодо притягнення Позивачки до кримінальної та адміністративної відповідальності, та спричинення їй шкоди такими неправомірними діями.

Підчас розгляду справи «ОСОБА_1 проти України»Європейським суд з прав людини було прийнято до уваги та враховано наявність низки судових рішень прийнятих на користь Позивачки на території України, а саме (витяг з рішення суду):

«11.20 квітня 2001 року Васильківський міський суд присудив заявниці 2 000 грн. на відшкодування нематеріальної шкоди, завданої незаконною ухвалою суду, 8,68 грн. компенсації за втрачений заробіток та 300 грн.3 на відшкодування судових витрат, які мали бути виплачені з державного бюджету. Ця ухвала була залишена без змін 22 травня 2001 року Київським обласним судом в тій частині, що стосувалась відшкодування нематеріальної шкоди. Скарга заявниці щодо матеріальної шкоди (втрати заробітку) була направлена на новий розгляд. Суд не прокоментував вимогу щодо компенсації витрат.

12.          8 серпня 2001 року Васильківський міський суд присудив заявниці 412 грн. на відшкодування втрат заробітку і судових витрат.

13.          9 жовтня 2001 року Верховний Суд України залишив без змін рішення Васильківського міського суду від 20 квітня та 8 серпня 2001 року.

14.          26 квітня 2002 року рішення від 20 квітня та 8 серпня 2001 року були повністю виконані.

15.          Заявниця звернулась з новим позовом до Васильківського міського суду, вимагаючи компенсацію за втрату заробітку та нематеріальну шкоду, завдану їй незаконним арештом, триманням та незаконними діями правоохоронних органів. 11 жовтня 2001 року суд присудив заявниці 15 030 грн.5 на відшкодування нематеріальної шкоди та 950 грн.6 на відшкодування судових витрат. 19 лютого 2002 року Київський обласний апеляційний суд (колишній Київський обласний суд) зменшив суму компенсації нематеріальної шкоди до 10 030 грн.7 23 вересня 2003 року Верховний Суд України залишив без змін це рішення.

16.11 травня 2002 року рішення від 19 лютого 2002 року було повністю виконане.

17.31 січня 2002 року Васильківський міський суд зобов'язав Васильківське міське управління МВС повернути майно, конфісковане у заявниці в квітні 1999 року під час обшуку її помешкання. Він також зобов'язав управління виплатити заявниці 1 050 грн. компенсації витрат. 26 квітня 2002 року заявниця отримала вищезазначену суму. Відповідно до тверджень заявниці, вона також отримала 6% вилученого майна.

18. 18 червня 2002 року Печерський районний суд м. Києва відмовився розглядати адміністративний позов заявниці, поданий проти Обласного відділення державного казначейства, Національного банку України та відділу державної виконавчої служби Печерського управління юстиції щодо неналежного  виконання рішень,  винесених на її користь,  оскільки  він повинен розглядатись в цивільному порядку, а не в ході адміністративного провадження

19. 28 жовтня 2003 року Печерський районний суд м. Києва відхилив скаргу заявниці щодо відшкодування матеріальної та нематеріальної шкоди , завданої тривалим виконанням рішень, винесених на її користь. 28 січня 2004 року Київський апеляційний суд залишив це рішення без змін. 17 квітня 2006 року Верховний Суд України відхилив апеляційну скаргу заявниці.»

Відповідно до резолютивної частини рішення, Європейський суд з прав людини вирішив, що:

«(а) держава-відповідач має виконати частину рішення від 31 січня 2002 року, яка не стосується виплати присуджених коштів, і сплатити заявниці, протягом трьох місяців з дня коли рішення стане остаточним відповідно до п. 2 статті 44 Конвенції, 1700 євро як компенсацію за нематеріальну шкоду тат судові витрати, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявниці…

… Відхиляє інші вимоги заявника щодо справедливої компенсації»

Таким чином суд частково погоджується з доводами Відповідача, що питання відшкодування Позивачці шкоди, заподіяної їй незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства вже були предметом судового розгляду.  

Проте суд звертає увагу на те, що таке твердження може стосуватись тільки тих обставин, які були встановлені у відповідних попередніх рішеннях судів України, які в свою чергу були досліджені Європейським судом з прав людини. Що ж стосується описаних вище судових рішень, які на думку Позивачки є підставами для відшкодування шкоди на даний момент, то вони були винесені вже після прийняття рішення Європейським судом з прав людини і не були предметом дослідження Європейського суду з прав людини..

Слід звернути увагу, що дійсно в рішенні Європейського суду з прав людини (п.8 розділу Обставини справи) фігурують обставини пов‘язані з затриманням Позивачки за підозрою у скоєнні злочину 19 квітня 1999 року. Проте на той час такому затриманню не була дана правова оцінка з боку судів України. Не дано такої оцінки і в самому рішенні Європейського суду з прав людини. І тому визнання  протиправним такого затримання постановою Васильківського міськрайонного суду від 19.04.2010 року є тією обставиною, яка не була і не могла бути досліджена під час розгляду справи «ОСОБА_1 проти України», і є відповідно достатньою новою підставою для вирішення на даний момент питання щодо відшкодування шкоди, заподіяної Позивачці такими незаконними діями.

Що ж стосується постанови  КААС від 9.02.2010, то слід зазначити, що при винесені цієї постанови КААС приймав до уваги та враховував як раніше винесене рішення Васильківського міського суду Київської області у цивільній справі за № 2-7/2002 від 31.01.2002, так і  рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 року.

Той факт, що Київським апеляційним адміністративним судом після дослідження всіх обставин, які були встановлені в попередніх судових рішеннях, було все ж таки прийнято постанову, якою конфіскація  у Позивачки майна та речей та позбавлення її прав вільно володіти зазначеними речами визнані протиправними, дає підстави вважати, що факт саме неправомірності конфіскації та саме неправомірності позбавлення права володіння раніше судами не встановлювався і відповідно встановлений тільки постановою КААС від 09.02.2010 року. Що також є окремою новою підставою для вирішення на даний момент питання щодо відшкодування шкоди, заподіяної Позивачці такими незаконними діями  Крім того слід зазначити, що внаслідок набрання зазначеними рішеннями законної сили обставини, встановлені ними не потребують додаткової оцінки, і є обов‘язковими для врахування під час вирішення даної справи.

Таким чином суд приходить до висновку, що у Позивачки внаслідок виникнення вищенаведених обставин з‘явилось право на відшкодування завданої шкоди відповідно до ст. 2 Закону.

При цьому, відповідно до ст. 11 Закону, саме орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до ст. 12 Закону розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу).

Таким чином, враховуючи, що Законом повноваження визначення розміру відшкодовуваної шкоди віднесено до компетенції саме органів дізнання в даному випадку, тобто Відповідача, судом відповідно розглядається тільки питання щодо безпосереднього обов‘язку Відповідача вчинити дії по винесенню такої постанови.

Враховуючи, що ст. 12 Закону не містить ніякої іншої альтернативи винесенню постанови про відшкодування шкоди, в разі якщо існують підстави для відшкодування, то слід зробити висновок, що єдиною можливою дією Відповідача у відповідь на подачу обґрунтованої заяви Позивачки, має бути винесення відповідної постанови, з самостійним визначенням в ній розміру відшкодовуваної шкоди. Відповідно до цієї ж статті, в разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди, Позивач відповідно до положень цивільного процесуального законодавства зможе оскаржити цю ж постанову до суду.

Відповідно до п .12. Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" у місячний термін з дня звернення громадянина орган дізнання витребовує від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною 1 ст. 12 Закону постанову.

Таким чином наслідком перевірки обставин, викладених в відповідній заяві про відшкодування шкоди, мало бути винесення Відповідачем в місячний термін з дня звернення Позивача постанови про відшкодування шкоди відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями  органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». При цьому відповідно до п13. Положення копія такої постанови мала бути не пізніше трьох діб після винесення завірена гербовою печаткою та надіслана Позивачці.

При цьому позовні вимоги викладені Позивачкою в п.п.4,5,7,8 заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 1.12.2011 за своєю суттю є повністю однотипними та стосуються питання визнання протиправною бездіяльності Відповідача в частині невинесення постанови про відшкодування шкоди завданої ОСОБА_1 органами дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду та не надісланні її ОСОБА_1 і відповідно опису по кожній окремій вимозі не потребують. Шо ж стосується вимог викладених в пп.9,11,12, то такі вимоги носять процесуальний, а не позовний характер. Зміни позовних вимог, які викладені в п. 10 заяви про зміну (уточнення) позовних вимог, відповідно до протокольної ухвали від 1.12.11 судом не були прийняті.

Позовні вимоги щодо п.п.1, 2 заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 1.12.2011 задоволенню не підлягають в зв‘язку з тим, що лист від 11.02.2010 №14/57-П-12 за підписом заступника начальника  СУ ГУ МВС України в Київській області  В.М. Сакала, за своєю суттю є листом інформаційного характера, який тільки встановлює термін надання остаточної відповіді по суті на порушене Позивачкою в своїй заяві питання та не несе в собі ніяких характеристик остаточного рішення суб‘єкта владних повноважень, а також в зв‘язку з цим не може вважатися  відповіддю в розумінні Закону України «Про звернення громадян». Таким чином зазначений лист не є рішенням Відповідача, як суб‘єкта владних повноважень, і не може бути предметом оскарження в розумінні КАСУ.

Заявлені позовні вимоги щодо зобов‘язання Відповідача саме «вручити Позивачці законну та обґрунтовану постанову про відшкодування шкоди згідно вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»з беззаперечним врахуванням і дотриманням вимог …»(п.6 заяви про зміну позовних вимог) задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Проблема тлумачення норм щодо повноважень судів неодноразово досліджувалася Конституційним Судом України. Розкриваючи конституційний зміст права на судовий захист, Конституційний Суд України у рішенні від 25.11.97р. зазначив, що Конституцією України кожному гарантовано і забезпечено право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд вирішив і у пункті 1.1 рішення від 07.05.2002р. у справі № 1-1/2002 8-рп/2002 вказав, що положення про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, означає, що до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень, вирішення питань, що мають правовий характер.

Як вже зазначалось вище, Закон відповідно до ст..11,12 відносить роз'яснення особі порядку поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди, а також визначення розміру відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, шляхом винесення відповідної постанови,  до повноважень в даному випадку органів дізнання і не наділяє такими повноваженнями суд.

Вирішення питання визначення розміру відшкодовуваної шкоди, шляхом винесення відповідної постанови в силу Закону належить до компетенції в даному випадку органів дізнання та відповідно є наслідком розгляду саме цим органом відповідних документів відповідно до вимог Закону та Положення, при цьому Закон не містить для Відповідача альтернативи винесенню відповідної постанови за умови наявності підстав для відшкодування шкоди. Проте такої окремої підстави для винесення органом дізнання постанови про відшкодування шкоди, як зобов'язання за постановою суду, закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»не передбачає.   

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Позивачки підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163  КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задоволено частково.

2.          Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області щодо неповідомлення позивача про результати перевірки обставин та фактів  викладених у заяві ОСОБА_1 від 10.01.2011 р.;

3.          Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в частині невинесення постанови про відшкодування шкоди завданої ОСОБА_1 органами дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду та не надісланні її ОСОБА_1;

4.          Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2011 р. та вчинити дії відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями  органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»в редакції, яка діяла на момент подачі заяви.

5.          В задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                         К.С. Винокуров

                                                                                     дата виготовлення постанови в повному обсязі 12.03.2012