Рішення

від 14.11.2006 по справі 33/247-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/247-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.11.06р.

Справа № 33/247-06

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг-Україна”, м. Київ

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства „Альянс 777”, с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області

про: стягнення 385 944 грн. 51 коп.

                                                                                                                           Суддя  Разіна Т.І.

Представники:

від позивача: представник Тюшляєв А.В. за довіреністю №62/54 від 10.10.06р.

від відповідача: засновник та директор Бабійчук А.А. (рішення б/н від 06.12.04р.); представник Загаєвський С.Л. за довіреністю б/н від 01.01.06р.

в засіданні приймали участь: -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг-Україна” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою  про стягнення з  приватного сільськогосподарського підприємства „Альянс 777” 356342грн. 20коп. заборгованості, інфляційні втрати в сумі 2902грн. 37коп., сім проценті річних в сумі 2590грн. 82коп., пеню в сумі 6292грн. 01коп., штраф в сумі 17817грн. 11коп. та судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримав та просить його задовольнити.

Відповідач усно в судовому засіданні позов визнав. Документи, витребувані ухвалою суду від 01.11.2006р. не надав.

В судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи,  дослідивши  та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

Встановив:

              28.04.2006р.   між товариством з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг Україна” (далі позивач) та приватним сільськогосподарським підприємством „Альянс 777” (далі відповідач) був  укладений  договір купівлі-продажу №УК-04-0021 (далі договір).

Згідно умов договору  продавець (позивач по справі) зобов'язується передати у власність покупцеві (відповідача у справі), а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин.

Сторонами укладені додаткові угоди №1 від 25.05.2006р. (а.с.24), та додаткова угода б/н від 18.07.2006р. (а.с.27).

Цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст.14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар)  і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем поставлена продукція на загальну суму 356342грн. 20коп., що підтверджується видатковими накладними №УК-04-0015 від 03.05.2006р.; №Ук-04-0088 від 18.07.2006р.; №УК-04-0042 від 26.05.2006р.; №Ук-04-0090 від 21.07.2006р.

Факт отримання товару по накладній підтверджується підписом представника відповідача на підставі виданої довіреності.

Відповідно до п. 2.2 договору покупець зобов'язаний сплатити вартість товару, зазначену в п.3.1 договору з врахуванням положень п.4.1 договору, у строк 20% до 01 вересня 2006 р. та 80% - до 01 жовтня 2006 року.

Відповідно до п.3 додаткової угоди №1 від 25.05.2006р. передплата вартості за товар здійснюється в строк до 15 червня 2006р.

Відповідно до п.4 додаткової угоди б/н від 18.07.2006р. оплата вартості за товар здійснюється в строк 20% до 01 вересня 2006р. та 80% - до 01 жовтня 2006р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача   становить 356342грн. 20коп.,   докази   сплати заборгованості  в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягаю задоволенню.

Позивач наполягає на стягненні пені в сумі 6292грн. 01коп.  в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.5.2  договору  покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення п. 2.2 договору) відповідно до діючого законодавства України й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.

Правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України  пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Згідно до статті 193 Господарського кодексу України відповідно до кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті  230 Господарського кодексу України штрафними санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із п. 6 статтею 231 Господарського кодексу України штрафні  санкції   за   порушення   грошових   зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України,  за  увесь  час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України  “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”  передбачено, що платники грошових коштів  сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок суми пені, суд приходить висновку про задоволення пені в заявленій сумі.

Позивач наполягає на стягнення штрафу в сумі 17817грн. 11коп. на підставі  п. 5.4 договору.

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених п. 2.2 договору покупець додатково сплачує продавцеві штраф у розмірі 5% від ціни договору.

Згідно із п. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.  При цьому  розмір  санкцій   може   бути   встановлено   договором   у відсотковому  відношенні  до суми невиконаної частини зобов'язання або  у  певній,  визначеній  грошовій  сумі,  або  у  відсотковому відношенні   до  суми  зобов'язання  незалежно  від  ступеня  його виконання,  або у кратному розмірі  до  вартості  товарів  (робіт, послуг).

Перевіривши розрахунок штрафу суд приходить до висновку про задоволення штрафу в заявленій сумі.

Позивач наполягає на стягненні 2590грн. 82коп. семи  процентів річних та 2902грн. 37коп.  інфляційних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час  прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою три проценти річних являються окремим видом  способу захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п.5.5 договору сторони прийшли до угоди про заміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 7 відсотків.

Перевіривши розрахунок суд приходить до висновку про задоволення інфляційних   та семи процентів річних в заявленій сумі.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 47, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства „Альянс 777” (52744, с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, вул. Першотравнева, 166; код 33117306) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Хімагромаркетинг-Україна” (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15; код 33781079) 356342грн. 20коп.  основного боргу, 2590грн. 82коп. семи  процентів річних, 2902грн. 37коп.  інфляційних, 17817грн. 11коп.  штрафу, 6292грн. 01коп. пені, 3859грн. 44коп.  державного мита та 118грн. витрат на витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя                                                                                                                    Т.І. Разіна

Рішення підписано 16.11.2006р.