Постанова
від 01.03.2012 по справі 2а-370/12/0170/11
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013

        

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2012 р.

о 12 годині 11 хвилин

Справа №2а-370/12/0170/11

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання  Фурлетовій Г.Ю., розглянув за участі  

представника позивача – ОСОБА_1, довіреність від 11.01.2011р. за №11/01;

представника відповідача – ОСОБА_2. довіреність від 06.07.2011р. за №13/10-0;

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «УКпостач»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи:  Приватне акціонерне товариство «УКпостач» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002020700 від 21.11.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2115,00грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1 грн.

Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених ПВП «Укрпромсервіс», у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки, що угода з таким постачальником є нікчемною.   

Ухвалами суду від 10.01.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача  у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.  

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим розглядати справу на підставі наявних в ній доказів.   

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд, -  

                                                         ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «УКпостач» є юридичною особою (ідентифікаційний код 30169718), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.82), знаходиться на обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (а.с.85). З 15.09.1998р. є платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво №100318555 (а.с.84).

Посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за квітень 2011року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у березні 2011р., з врахуванням додаткових матеріалів щодо встановлення нікчемних правочинів, отриманих від ДПІ в Білогірському районі.   

За результатами перевірки складено акт №414/07-0/30169718 від 03.11.2011 року (а.с.11-38), в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ за березень 2011 року на 2114,64грн. та як наслідок завищене бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2011 року на 2114,64грн.  

На підставі акту перевірки №414/07-0/30169718 від 03.11.2011 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0002020700 від 21.11.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2115грн.(а.с.39).

В основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування та про відсутність права на отримання податкового кредиту в березні 2011 року та відсутність права на бюджетне відшкодування ПДВ в квітні 2011 року на суму 2114,64грн. покладено наступні обставини, встановлені під час проведення перевірки.

Так, перевіркою встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту у березні 2011р. податок на додану вартість в сумі 2114,64грн., сплачений у ціні товарів, придбаних у ПВП «Укрпромсервіс» (ідентифікаційний код 30532643).

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань контрагента позивача ПВП «Укрпромсервіс» за березень 2011 року встановлено їх завищення на суму 2115грн. внаслідок не підтвердження наявності поставок товарів (послуг) від підприємства-постачальника, що свідчить про те, що правочини між ПВП «Укрпромсервіс» та його постачальником ПП «Стар-Гоу» здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.   

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням відповідача позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.   

На час включення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум ПДВ (березень 2011 року) нормативно-правовим актом, якій  визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року            №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з  придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Відповідно до зазначеного пункту платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.10 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що єдиною підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Дослідивши у судовому засіданні податкову накладну №1 від 11.03.2011 року (а.с.117) на підставі якої до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у березні 2011 року було віднесено податок на додану вартість в сумі 2114,64грн., суд зазначає, що зазначена податкова накладна відповідає усім вимогам Податкового кодексу України, щодо належного оформлення податкових накладних. В акті перевірки також не наведено жодних даних, які б свідчили про порушення позивачем саме цих норм, оскільки не зазначено жодного зауваження стосовно змісту і відповідності закону податкової накладної, виданої ПВП «Укрпромсервіс».

Твердження відповідача про відсутність у позивача права на податковий кредит   визначений на підставі зазначеної податкової накладної, а у подальшому на бюджетне відшкодування, визначене на підставі такого податкового кредиту, у зв'язку із тим, що зазначені в цій накладній операції мають ознаки нікчемного правочину не знайшло підтвердження під час розгляду справи з огляду на наступне.

15.11.2009 року між   ПВП «Укрпромсервіс» (Постачальник) та ПрАТ «УКпостач» (Покупець)  укладено договір №003/20/2-316 (а.с.133-135) предметом якого є зобов'язання Постачальника  виготовити та поставити, а Покупця прийняти та сплатити продукцію виробничо-техничного призначення (надалі Продукція).

Відповідно до п. 1.2 зазначеного Договору продукція виготовляється на підставі письмового замовлення Покупця.  Замовлення повинне містити найменування, кількість продукції, яка  виготовляється. До замовлення повинні додаватися креслення. Креслення  продукції, що підлягає виготовленню повинні містити опис якісних характеристик. Креслення продукції, що підлягає виготовленню повинні бути узгоджені сторонами. Узгодження креслень проводиться повноважними представниками сторін шляхом їх підписання і скріплення печаткою.

Пунктом 2.2 Договору обумовлено, що розрахунки за Продукцію здійснюються протягом 14-ти календарних днів с дати поставки. Датою поставки є дата виписки видаткової накладної.

11.03.2011 року позивачем, згідно видаткової накладної №РН-0000006 отримано від ПВП «Укрпромсервіс» підшипник 80026 (626ZZ) KG у кількості 4895 шт. на загальну суму 12687,84грн., в тому числі ПДВ 2114,64грн. (а.с.119).

Отримана Продукція сплачена позивачем платіжним дорученням №2232 від 24.03.2011 року. (а.с.132).

Відповідно до пояснень позивача придбана продукція (підшипник 80026 (626ZZ) KG ) використовується у виробництві холодильних шаф більш габаритного об'єму, для встановлення на подвійні розсувні двері.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем отримана від ПВП «Укрпромсервіс» продукція для використання у подальшій господарській діяльності позивача, позивачем сплачено ПВП «Укрпромсервіс» вартість поставленої продукції.  ПВП «Укрпромсервіс»  на момент виписки податкових накладних був платником ПДВ, що відповідачем не заперечується та знайшло відображення в актах перевірки, спірна податкова накладна відповідає вимогам пункту 201.7 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що акт перевірки не містить відомостей щодо того, що контрагент  ПВП «Укрпромсервіс» ПП «Стар-Гоу» є єдиними постачальником ПВП «Укрпромсервіс» та поставлені останнім позивачу товари, суми ПДВ по яких включені до складу податкового кредиту у грудні 2010року, були придбані саме у зазначеного контрагента.

Як вбачається із акту перевірки постачальниками ПВП «Укрпромсервіс» у періоді, який перевірявся були й інші суб'єкти господарювання.  

Більш того, акт перевірки взагалі не містить відомостей щодо неможливості поставки товару саме ПП «Стар-Гоу».  Зазначений акт взагалі не має жодного відношення до правовідносин між позивачем та ПВП «Укрпромсервіс».

Окрім того, суд зазначає, що порушення вимог законодавства іншими суб'єктами господарської діяльності є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких суб'єктів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм  постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Зазначені документи також досліджені судом, встановлена їх відповідність вимогам п.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальнику, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що укладений між позивачем та ПВП «Укрпромсервіс»  правочин є нікчемним в силу вимог ст.228 ЦК України, як такий що порушує публічний порядок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочину між позивачем та ПВП «Укрпромсервіс») правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті було встановлено, о правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, який порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.   

Суд не приймає до уваги доводи щодо відсутності у контрагенту позивача найманих працівників, необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів,  оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеною угодою або порушення позивачем правил оподаткування. Відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочину, за яким позивачем сформовано спірний податковий кредит з ПДВ.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентом позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Щодо зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування ПрАТ «УКпостач», то суд зазначає, що статтею 200 Податкового кодексу України встановлено наступне:

 200.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

200.2. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

200.3. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

200.4. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із наведених норм, вбачається, що бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення податку на додану вартість у сумі, що фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Податок на додану вартість в сумі 2114,64грн. сплачений позивачем постачальнику в складі ціни поставленої продукції 24.03.2011 року, тому в квітні 2011 року в нього виникло право на отримання бюджетного відшкодування в зазначеній сумі. Як зазначалося вище, всі інші умови отримання позивачем права на бюджетне відшкодування було дотримано.

Однак, позивачем до бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2011року не були включені суми ПДВ, сплачені ним на користь постачальника ПВП «Укрпромсервіс» у березні за вищевказаної господарською операцією.

Зазначена обставина встановлена актом документальної позапланової перевірки ПрАТ «УКпостач» від 01.07.2011р. за №266/07-00/30169718 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку у квітні 2011р. Не заперечується вона і позивачем.

Згідно додатку №7 до вказаного вище акту перевірки, податковим органом в розрізі контрагентів позивача складено таблицю яка відображає залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, фактично сплачений ПрАТ «УКпостач» постачальникам у попередніх податкових періодах. Зазначена таблиця містить відомості щодо контрагентів та сум ПДВ які позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування у квітні 2011р.

Проте, сума ПДВ у розмірі 2115грн. за господарською операцією із ПВП «Укрпромсервіс» не була заявлена до бюджетного відшкодування за квітень 2011р., а відтак відповідач без будь якого правового обґрунтування зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування за квітень у сумі 2115грн.

З огляду на вищевикладене,  висновки акту перевірки №414/07-0/30169718 від 03.11.2011 року, щодо завищення позивачем бюджетного відшкодування за квітень 2011р.  у сумі 2115грн., є протиправними, а відтак податкове повідомлення-рішення №0002020700 від 21.12.2011р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з  податку на додану вартість у розмірі 2115грн. та визначено штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 1,00грн. є протиправним і підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на висновок про задоволення адміністративного позову суд вважає можливим стягнути  на користь позивача судові витрати в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Під час судового засідання, яке відбулось 01.03.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 06.03.2012 року.

Керуючись ст. ст.11, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення  №0002020700 від 21.12.2011р про зменшення Приватному акціонерному товариству «УКпостач» (ідентифікаційний код 30169718)  суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011р. у розмірі 2115 та визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України (шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, код ЄДРПОУ 36822107, м.Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9) на користь Приватного акціонерного товариства «УКпостач»  витрати зі сплати судового збору у розмірі 28(двадцять вісім) грн. 23 коп.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

 

Суддя                                                                          Москаленко С.А.

           

СудОкружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Дата ухвалення рішення01.03.2012
Оприлюднено04.04.2012
Номер документу22281827
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-370/12/0170/11

Ухвала від 03.09.2012

Адміністративне

Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Дадінська Тамара Вікторівна

Ухвала від 31.10.2012

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Пилипчук Н.Г.

Постанова від 01.03.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Москаленко С.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні