Постанова

від 31.01.2012 по справі 2а-5661/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

31 січня 2012 року           2а-5661/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Старової Н.Е., суддів –Балаклицького А.І. та Щавінського В.Р.

при секретарі судового засідання –Пшику Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Фантом»

до

Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фантом»звернулося до суду з адміністративним позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 вересня 2011 року № 0000362300,  №0000352300, №0000311702 та №0000332308.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставним та необґрунтованими, оскільки висновки податкового органу суперечать нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у встановленому законодавством порядку.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З 10.08.2011 року по 07.09.2011 року Переяслав-Хмельницька об'єднана державна податкова інспекція проводила планову виїзну перевірку ТОВ «Фантом»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2011.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства»від 13.09.2011.

Згідно висновків акту перевірки встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»всього на суму       6 128 030,67 грн., в тому числі за 2009 рік на суму 1 693 168,15 грн., за 2010 рік на суму              1 696 851,52 грн., за І квартал 2011 року на суму 2 738 011,00 грн. Таким чином, податковим органом встановлено заниження об'єкта оподаткування на суму 6128 030, 67 грн.

На підставі ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу донараховано податку на прибуток в сумі 1 532 007,67 грн.

Позивачу направлено податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2011 року         № 0000362300, яким у відповідності до п.п. 5.2.1 п.5.2, п.5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 «Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», збільшено суму грошового зобов'язання  за платежем податок на прибуток приватних підприємств –за основним платежем 1 532 008,00 грн. та за штрафними санкціями 211 877,25 грн.

Відповідно до акту перевірки встановлено заниження суми податку на додану вартість у сумі 1 311 104,06 грн. Позивачу також направлено податкове повідомлення-рішення від      21 вересня 2011 року № 0000352300, яким у відповідності до п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.2.3 п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість  –за основним платежем 1 311 102,00 грн. та за штрафними санкціями 190 878,00 грн.

Правомірність цих податкових повідомлення-рішення відповідач обґрунтовує тим, що позивач укладав договори з ТОВ «Оптімабренд»(код ЄДРПОУ 37307619), на підставі яких позивачу поставлено паливно-мастильних матеріалів на суму 3 188 311,60 грн., з ПП «Інтерагро-Форум»(код ЄДРПОУ 35579534), на підставі яких позивачу поставлено паливно-мастильних матеріалів на суму 835193,03 грн., ПП «Т-Груп»(код ЄДРПОУ 36543851), на підставі якого позивачу поставлено селітру аміачну на суму 790998,60 грн., з ПП «Мілколайф»(код ЄДРПОУ 33585682), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 300 205,30 грн., з ПП «Торгкомерс-2009»(код ЄДРПОУ 36299933), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 60 996,15 грн., з ТОВ «ПТО»Технологія»(код ЄДРПОУ 34356250), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 307 388,67  грн., з ТОВ «Альянс-2010»(код ЄДРПОУ 37239571), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 160814,60 грн., з ПП «ОСОБА_1 -2007»(код ЄДРПОУ 34974527), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 106666,67 грн., з ТОВ «Юла-Люкс»(код ЄДРПОУ 35577254), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 66 366,05 грн., з ТОВ «Альбатрос Компані»(код ЄДРПОУ 37145398), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 146046,00  грн., з ТОВ «Крембудінвест»(код ЄДРПОУ 34957763), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 189 385,00 грн.

За результатами перевірки контрагентів позивача, податковим органом зроблено висновки про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідач зазначає, що згідно з актом перевірки власне виробництво на підприємствах відсутнє, походження товару невідоме, ким виконувались роботи та надавались послуги також невідомо витрати на їх придбання підприємство не несло - договори поставок товарів є нікчемними. Зазначене свідчить про те, що в діяльності як підприємств, так і їх контрагентів (покупців, споживачів послуг) та  правочини, вчинені без мети настання реальних наслідків, які відповідно до статей 215, 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

           Суд не може погодитись з твердженням відповідача щодо недійсності правочинів, про відсутність правових наслідків укладених угод а також про те, що позивач укладав правочини, які суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок та вважає вказаний висновок відповідача помилковим і безпідставним, оскільки позивачем надано докази правомірності договорів з контрагентами –договір поставки нафтопродуктів від 01.10.2010 № 115/10, від 30.04.2009 № 01/30-04/09, від 30.12.2010 № 00262 та № 26/11, від 01.11.2010 № 45/2010/45, від 10.10.2010 № 1010/10, від 04.11.2009 № 154, від 04.11.2009         № 154/1, та ін., докази оплати отриманої продукції, акти прийому передачі продукції, виконання робіт, інші докази, які безспірно підтверджують законність взаємовідносин між сторонами та належне отримання придбаного позивачем товару, вартість якого ним сплачено продавцю. Як підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, вказані операції були відображені товариством у податковому обліку оподатковані.

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Факт порушення контрагентами платника податків своїх податкових зобов'язань не може бути підставою для висновку податкового органу про необґрунтованість заявленої платником податку податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе про, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому повинно було бути відомо про порушення, які допускаються контрагентами.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.  

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не міг керуватися припущеннями щодо нікчемності укладених договорів.

Відповідачем не надано доказів, які б вказували на невідповідність змісту договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та не обґрунтовано, що позивачу було відомо про порушення його контрагентами податкового законодавства.

За таких обставин не можна погодитися з висновком відповідача про нікчемність укладених спірних правочинів, оскільки в силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.  

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час формування позивачем податкового кредиту) до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

-          у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

-          у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначені об'єкти оподаткування для платників податку на прибуток –прибуток, визначений шляхом зменшення суми скорегованого валового прибутку на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати платника податків мають бути підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов‘язковість по зберіганню та складанню яких передбачено правилами податкового обліку. Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що факт здійснення господарської операції має бути підтверджений первинними документами, які мають містити обов‘язкові реквізити.

Представником позивача підтверджено належними та обґрунтованими доказами відповідність його господарських взаємовідносин вимога законодавства.

Тому, на підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 21 вересня 2011 року № 0000362300, № 0000352300 є необґрунтованим, а позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення від 21.09.2011 № 0000311702, яким у відповідності до п.п. 6.3.2 п.6.3, п.п. 6.5.1 п.6.5 ст. 6, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п.8.1 ст. 8, ст.. 16, п.19.2 а ст.. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників  –за основним платежем 20 828,62 грн. та за штрафними санкціями 10 836,99 грн. Вказане рішення вмотивоване тим, що працівникам Товариства надавалась податкова соціальна пільга без подання ними заяви про застосування податкової соціальної пільги.

Суду як докази надані належні заяви від робітників підприємства на отримання соціальних пільг за період у який проводилася перевірка, відповідач у судовому засіданні стверджував, що крім даних заяв необхідні, також, накази  керівника підприємства на кожен місяць, однак вказана вимога не відповідає закону, висновки зроблено у зв'язку із неповним дослідженням бухгалтерської документації, а тому вони є хибними. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача при прийняті податкового повідомлення –рішення від 21.09.2011 року № 0000311702, є протиправними і рішення підлягає скасуванню.

Крім зазначеного, при перевірці дотримання порядку проведення готівкових розрахунків виявлено перевищення встановленої граничної суми готівкового розрахунку з одним підприємством протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, порушення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, чим на думку відповідача, порушено  п. 2.3 та п.2.8 п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 р.

На підставі висновків Акту перевірки № 10/23-1/31318851 від 13.09.2011, яким встановлено порушення позивачем п. 2.3., п. 2.8, п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2011.  № 0000332308, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 28 453,54 грн.

Відповідно до акту перевірки відповідачем встановлено перевищення граничних обмежень на здійснення готівкових розрахунків, перевищення встановленого ліміту залишку готівки у касі, порушення порядку звітування про використані кошти.

Як встановлено судом та підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, вказані в акті перевірки порушення мали місце в квітні-червні 2009 року.

Як визначено в п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95р. №436/95 (надалі –Указу), у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами –громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Статтею 2 Указу установлено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Відповідно до ч.4 ст.1 Указу, передбачені цією статтею штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

В силу ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

У відповідності до ст. 239 цього Кодексу, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкцій, як адміністративно-господарський штраф, яким є –це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності (ст. 241 ГК України).

Таким чином, штрафи, встановлені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»є нічим іншим, як адміністративно-господарською санкцією (адміністративно-господарським штрафом), так як вони застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення ними встановлених норм з регулювання обігу готівки в національній валюті і стягуються в дохід бюджету.

За наведених обставин та правових норм, суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що на спірні правовідносини не поширюється Господарський кодекс України.

Відповідно до ст. 250 ГК України (в редакції на момент здійснення операцій), адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що застосування податковим повідомленням-рішенням від 21 вересня 2011 року № 0000332308 санкції є протиправним у зв'язку зі спливом строку, визначеного ст. 250 ГК України, отже дане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч зазначеним вимогам відповідач, як суб‘єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення проти позову і не довів правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 21 вересня 2011 року № 0000362300 №0000352300, №0000311702 та №0000332308, з одночасним повним та належним обґрунтуванням позивачем своїх позовних вимог.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідального місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем надано докази сплати судового збору (квитанція № 1322/з11) в сумі 30,00 грн. Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то кошти в сумі 30,00 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 21.09.2011 № 0000362300,    № 0000352300, № 0000311702 та № 0000332308.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фантом»  (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Об'їзна, 13, код ЄДРПОУ 31318851) суму сплаченого судового збору в розмірі 30 (тридцять) грн.       00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий - суддя                                                             Старова Н.Е.

Судді:                                                                                           Балаклицький А.І.

Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови -  06 лютого 2012 р..