Ухвала

від 04.12.2014 по справі 2а-5661/11/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/64397/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фантом»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012

у справі № 2а-5661/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фантом»

до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фантом» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Фантом») звернулося до суду з адміністративним позовом з вимогами до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі по тексту - відповідач, Переяслав-Хмельницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2011 №0000362300, №0000352300, №0000311702 та №0000332308.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2011 №0000362300, №0000352300, №0000311702 та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.09.2011 №0000362300, яким на підставі вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 1532008,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 211877,25 грн., податкове повідомлення-рішення від 21.09.2011 №0000352300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем -1311102,00 грн. та штрафними санкціями - 190878,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 21.09.2011 №0000311702, яким у відповідності до пп. 6.3.2 п. 6.3, пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, ст. 16, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників за основним платежем - 20828,62 грн. та за штрафними санкціями - 10836,99 грн. Вказане рішення вмотивоване тим, що працівникам Товариства надавалась податкова соціальна пільга без подання ними заяви про застосування податкової соціальної пільги. Також, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.09.2011 №0000332308, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 28453,54 грн. за порушення п. 2.3, п. 2.8, п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637 .

Висновок про порушення позивачем правил формування витрат та податкового кредиту з ПДВ був зроблений відповідачем на підставі результатів перевірки контрагентів позивача, де зазначено про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Згідно матеріалів справи позивач укладав договори з ТОВ «Оптімабренд» (код ЄДРПОУ 37307619), на підставі яких позивачу поставлено паливно-мастильних матеріалів на суму 3188311,60 грн., з ПП «Інтерагро-Форум» (код ЄДРПОУ 35579534), на підставі яких позивачу поставлено паливно-мастильних матеріалів на суму 835193,03 грн., ПП «Т-Груп» (код ЄДРПОУ 36543851), на підставі якого позивачу поставлено селітру аміачну на суму 790998,60 грн., з ПП «Мілколайф» (код ЄДРПОУ 33585682), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 300 205,30 грн., з ПП «Торгкомерс-2009» (код ЄДРПОУ 36299933), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 60996,15 грн., з ТОВ «ПТО» Технологія» (код ЄДРПОУ 34356250), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 307388,67 грн., з ТОВ «Альянс-2010» (код ЄДРПОУ 37239571), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 160814,60 грн., з ПП «Вікторія-2007» (код ЄДРПОУ 34974527), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 106666,67 грн., з ТОВ «Юла-Люкс» (код ЄДРПОУ 35577254), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 66366,05 грн., з ТОВ «Альбатрос Компані» (код ЄДРПОУ 37145398), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 146046,00 грн., з ТОВ «Крембудінвест» (код ЄДРПОУ 34957763), на підставі якого позивачу поставлено пальне на суму 189385,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що позивачем було дотримано всі вимоги податкового законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані первинні документи не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій позивачем з зазначеними контрагентами.

Оцінивши висновки судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що висновки викладені у рішеннях судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що не ґрунтуються на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду визначається за договірною вартістю товарів (послуг) і складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами, а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей, зокрема наявності відповідно ліцензії на здійснення будівельних робіт; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні поставлених товарів та наданих послуг, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням. При цьому, для встановлення факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, судам попередніх інстанцій необхідно було встановити: рух коштів між позивачем та його контрагентами при виконанні умов укладених договорів; зміст проведених позивачем операцій, їх обсяг, форми викладення, тобто, ознаки, які б свідчили про реальність таких операцій; чи пов'язані проведені позивачем операцій з його господарською діяльністю; чи відбулися реальні зміни в майновому статі платника податку внаслідок використання результатів отриманих робіт.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору в частині оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень.

Крім того, стосовно порушення позивачем правил застосування податкової соціальної пільги відповідно до пп. 6.3.2 п. 6.3, пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» судами попередніх інстанцій не досліджено бухгалтерських документів, які б підтверджували встановлення соціальної пільги та її розмір в розрізі кожного працівника.

Відповідно до п. 2 ст. 227 230 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223 , 227 , 230 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фантом» задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров