Постанова

від 28.03.2012 по справі 37/84

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "28" березня 2012 р.                                                                                    

Справа № 37/84  

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М. В., суддів Васищака І. М., Палій В. М., за участю представників сторін ОСОБА_1 (дов. від 31.12.11), В. Панченка (керівник), ОСОБА_2 (дов. від 12.09.11), ОСОБА_3 (дов. від 01.09.11), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” в особі Розрахункового департаменту на рішення господарського суду м. Києва від 26 жовтня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2011 року у справі № 37/84 за позовом публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” в особі Розрахункового департаменту до житлово-будівельного кооперативу “Общепіт-1”, третя особа - Київська міська державна адміністрація, про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року публічне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” в особі Розрахункового департаменту звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу “Общепіт-1” про стягнення суми боргу - 24 545 грн. 33 коп., з урахуванням індексу інфляції - 4 155 грн. 30 коп. з підстав неналежного виконання умов договору від 9 квітня 1999 року № 6594/4-04 на поставку водопостачання та водовідведення.

Відповідач позов не визнав.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 6 квітня 2009 року до участі у справі третьою особою залучено Київську міську державну адміністрацію.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26 жовтня 2011 року (суддя І. Гавриловська), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2011 року, у позові відмовлено з мотивів недоведеності.

Публічне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами пункту 5 статті 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, статей 4, 42, 43, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України та передати справу на новий розгляд.

Київська міська державна адміністрація доводи касаційної скарги підтримує з тих же підстав.

Житлово-будівельний кооператив “Общепіт-1” проти доводів касаційної скарги заперечує і просить залишити її без задоволення.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 9 квітня 1999 року сторони уклали договір № 6594/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення (далі-договір).

Позивач стверджує, що з січня 2006 року по січень 2009 року надав відповідачеві послуг на 72 785 грн. 97 коп., проте відповідач не повно сплатив їхню вартість і борг дорівнює 24 545 грн. 33 коп.

При нарахуванні вартості наданих комунальних послуг за період з 1 січня 2006 року по 1 січня 2009 року позивач керувався тарифами, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 28 серпня 2002 року № 1680, від 15 грудня 2006 року № 1786, від 12 лютого 2007 року № 143, від 30 травня 2007 року № 640, від 28 серпня 2007 року № 1127, від 29 квітня 2009 року № 516, від 31 серпня 2009 року № 980, від 30 листопада 2009 року № 1332, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 58 від 20 січня 2011 року.

Проте, зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації, крім розпорядження від 28 серпня 2002 року № 1680, не були подані на державну реєстрацію до територіального органу юстиції, а отже не набрали чинності у встановленому законом порядку.

За змістом пунктів 1, 2 і 3 Указу Президента України 3 жовтня 1992 року № 493/92 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами  виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації здійснює Київське міське управління юстиції. Нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Правова позиція щодо державній реєстрації нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації висловлена Верховним Судом України у постанові від 28 листопада 2011 року, яка в силу вимог статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов‘язковою для усіх судів України.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28 серпня 2002 року № 1680 “Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення”, зареєстрованому в Київському міському управлінні юстиції 30 серпня 2002 року за № 66/449, встановлено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0, 68 грн. (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до поданих відповідачем доказів вартість комунальних послуг за період з січня 2006 року по грудень 2008 року, ураховуючи надані позивачем знижки та здійснені перерахунки, становила 48 086 грн. 82 коп., а відповідач сплатив 57 289 грн. 04 коп.

За таких обставин господарські суди дійшли вірного висновку про те, що у відповідача за спожиті послуги за період із січня 2006 року по грудень 2008 року існувала переплата.

Застосувавши до спірних правовідносин за заявою відповідача позовну давність, господарські суди відмовили в позові в частині стягнення 9 890 грн. 37 коп. основного боргу, який існував станом на 1 січня 2006 року і був включений позивачем до розрахунку боргу.

За правилами статей 256 і 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Право вимоги до відповідача виконати зобов'язання в частини оплати вартості спожитих комунальних послуг у позивача 1 січня 2006 року, а позовну заяву було подано до господарського суду у лютому 2009 року.

За приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У зв'язку з відсутністю факту порушення відповідачем грошового зобов'язання у вказаних позивачем періодах, господарські суди дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат.

Інші твердження скаржника досліджувались апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 26 жовтня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2011 року у справі № 37/84 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” в особі Розрахункового департаменту без задоволення.

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Суддя

І. М. Васищак

Суддя

В. М. Палій