Ухвала

від 14.03.2012 по справі 2а-200/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 р.

Справа № 26494/11/9104

          Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді                                          Каралюса В.М.,

суддів                                                                 Олендера І.Я., Улицького В.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області на постанову Бродівського районного суду Львівської області від 28 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області про зобов'язання нарахувати суму недоплати щомісячної державної допомоги дитині війни, -      

В С Т А Н О В И В :

20.02.2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області (далі – УПФУ), в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну надбавку за 2008 рік в сумі 780,40 грн.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 28 березня 2011 року відмовлено позивачу ОСОБА_1 у поновленні пропущеного процесуального строку для звернення до адміністративного суду за період з 22.05.2008 року по 20.08.2008 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 до УПФУ про зобовязання нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну надбавку до пенсії за період з 22.05.2008 року по 20.08.2008 року залишено без розгляду.

Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 28 березня 2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано УПФУ нарахувати і виплатити ОСОБА_1 невиплачену щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 20 % мінімальної пенсії за віком за період з 20 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.  

Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково виходячи з наступних міркувань.   

В силу норми ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.  

Відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та звернення позивача з адміністративним позовом до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частини 1 та 2 ст. 100 КАС України (в цій же редакції) встановлюють наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду відповідно до яких пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін та що у випадку якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Одночасно, відповідно до ч. 3 ст. 100 КАС України позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

Суд першої інстанції, при винесенні ухвали від 28.03.2011 року безпідставно застосував норми положення ст. 100 КАС України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 р. № 2453-VI. Виходячи зі змісту ст. 100 КАС України у вказаній редакції за відсутності заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суддя першої інстанції ще на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі своєю ухвалою повинен залишити без розгляду позовну заяву, подану після закінчення строку звернення до адміністративного суду. Відтак, суд першої інстанції безпідставно застосував зазначену норму процесуального закону до позовної заяви, провадження за якою вже відкрито до моменту внесення зазначених змін.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного спору судом, мала право на підвищення виплачуваної йому Управлінням Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області пенсії за віком.

Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, а тому з 22.05.2008 року почала діяти колишня редакція ст.6 вищенаведеного Закону. Таким чином з 22.05.2008 року позовні вимоги щодо нарахування та виплати  підвищення до пенсії як дітям війни підлягають до задоволення.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.  

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, ухвала від та постанова від 28.03.2010 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п.1,3,4 ч.1 ст.202, ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області задовольнити частково.

Ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 28 березня 2011 року та постанову Бродівського районного суду Львівської області від 28 березня 2011 року у справі № 2а-200/11 – скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області в частині відмови в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії на користь ОСОБА_1.  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Бродівському районі Львівської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, з врахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя                                                                                                  В.М. Каралюс

суддя                                                                                    І.Я. Олендер

           суддя                                                                                        В.З. Улицький