Рішення

від 20.10.2008 по справі 8/108-2118

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/108-2118

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2008 р.Справа № 8/108-2118

Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Гирили І.М.

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Макрохім», вул. Луначарського, 4, 7 поверх, м. Київ

до відповідача: Державного підприємства «Борщівський спиртовий завод», провул. Січових Стрільців, 2, м. Борщів Тернопільської області

За участю представників:

позивача: Смагіної Г. Ю. –представника, довіреність № 57 від 22.01.2008 р.

відповідача: Співак І. Г. –представника, довіреність № 422 від 10.06.2008 р.

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81 –1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

За клопотанням сторін (знаходиться в матеріалах справи),  ухвалою суду від 07 серпня 2008 року, строк вирішення спору продовжено в порядку передбаченому ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Суть справи:

Закрите акціонерне товариство „Макрохім”, вул. Луначарського,4,7поверх, м. Київ   звернулось до господарського суду із позовною заявою №670 від 26.05.08р. про стягнення з Державного підприємства «Борщівський спиртовий завод», вул. Січових Стрільців,2, м. Борщів Тернопільської області заборгованості в сумі 197 649,21 грн., що становить: 168 348,36грн. заборгованості за отриману згідно видаткової накладної №М0003741 від 04.02.08р. продукцію, 21143,91грн. інфляційних нарахувань, 1824,89 грн. –3% річних, 6332,05 грн. –процентів за користування чужими  грошовими коштами.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачу по справі згідно видаткової накладної № М0003741 від 04.02.2008 р. передано товар на суму 238175,28 грн., однак оплата за отриманий товар останнім була здійснена частково, відтак, сума боргу станом на 26.05.2008 р. становила 168348,36 грн., яку позивач просив стягнути з врахуванням 21143,91грн.  інфляційних нарахувань, 1824,89 грн. - 3% річних та 6332,05 грн. - процентів за користування чужими  грошовими коштами.

В обґрунтування позову позивач представив видаткову накладну №М0003741 від 04.02.2008 р., довіреність серії ЯОБ № 021651 від 31.01.2008 р., рахунок –фактуру №М0003527 від 28.01.2008 р., вимогу №415 від 28.03.2008 р., інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

14 жовтня 2008 року ЗАТ «Макрохім»враховуючи, що  за час судового розгляду зі сторони відповідача жодних проплат по заборгованій сумі не було, звернулось до господарського суду, в порядку ст. 22 ГПК України, із заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій та інфляційних витрат. Просить суд стягнути з ДП «Борщівський спиртовий завод»211 714грн. 59 коп., з яких: 168 348,36грн. заборгованості за отриману згідно видаткової накладної №М0003741 від 04.02.08р. продукцію, 25855,58 грн. інфляційних нарахувань, 3 706,70 грн. –3% річних, 13803,95 грн. –процентів за користування чужими грошовими коштами.

В судове засідання 20.10.2008 року позивач звернувся до суду із письмовим клопотанням про уточнення позовних вимог в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, просить стягнути дані нарахування в розмірі 9984,98грн., за період з 01.02.2008р. по 01.08.2008р.

Ч.4 ст. 22 ГПК України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на наведене, суд приймає заяву позивача як таку, що подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України. Відтак, предметом позову є стягнення з ДП «Борщівський спиртовий завод»- 168 348,36грн. заборгованості за отриману згідно видаткової накладної №М0003741 від 04.02.08р. продукцію, 25 855,58 грн. інфляційних нарахувань, 3706,70 грн. –3% річних та 9 984,98грн. –процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач у відзиві на позов (№ 505 від 06.09.08р.), підтриманому його повноважним представником в судових засіданнях вимоги позивача не визнає, стверджує, що згідно досягнутої домовленості між сторонами, ДП «Борщівський спиртовий завод»зобов'язане оплачувати отриману продукцію по факту її використання в господарській діяльності. Заборгованості за використану продукцію товариство не має, про що свідчить представлена в матеріалах справи належним чином засвідчена копія виписки з банківського рахунку №2600.2.15.01.7165 від 31.03.08р., решта хімічної продукції знаходиться на складі підприємства і не використовується в господарській діяльності, а тому оплата отриманого від позивача товару ними не здійснюється. Відтак, відповідач вважає, що зобов'язання ним не порушувалось і не має підстав для застосування заходів відповідальності за його порушення.

В судове засідання 06.10.2008 року відповідач по справі подав зустрічний позов (№679 від 17.09.08р). з позовними вимогами до ЗАТ «Макрохім»(позивача по первісному позову) про визнання договору неукладеним. Стверджує, що сторонами фактично не досягнуто згоди з істотних умов договору, розбіжності не було врегульовано шляхом переговорів, відсутній текст договору у письмовій формі, відтак вважає, що даний договір повинен бути визнаний неукладеним, а провадження у справі №8/108-2118 припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України. В задоволенні первісного позову просить відмовити.

Розгляд справи призначений вперше на 11:40 год. 19.06.08р.  було відкладено до 12:00 07.08.08р., в порядку ст. 77 ГПК України, у зв'язку із неявкою та клопотанням сторін, а також неподанням витребовуваних ухвалою суду від 30.03.08р. документів. В засіданні 07.08.08р. оголошено перерву до 10:50 год. 03.09.08р. Ухвалою суду від 03.09.08р. за письмовим клопотанням відповідача №623 від 02.09.08р. (отримано та зареєстровано канцелярією суду 02.09.08р. за вх.№17103(н)) розгляд справи відкладено до 10:30 год.  06.10.2008р.

Ухвалою господарського суду від 06.10.2008 року зустрічний позов  ДП «Борщівський спиртовий завод»прийнято до розгляду з первісним, розгляд справи відкладено до 11:10год. 20.10.2008 року.

ЗАТ «Макрохім»(позивач по первісному позову) у відзиві (№2313 від 09.10.2006р.) на зустрічну позовну заяву вимоги позивача -ДП «Борщівський цукровий завод»(відповідач по первісному позову) вважає безпідставними, просить відмовити у їх задоволенні. Стверджує, що умови договору сторонами погоджено, оскільки відповідач не заперечує, а фактично визнає борг, підтверджує фактичне прийняття поставки, а відтак і факт акцептування запропонованих Позивачем умов (письмово викладені у рахунку-фактур і №М0003527 від 28.01.2008р. та накладній № М0003741 від 04.02.08р.). Крім того, звертає увагу на те, що чинним законодавством передбачено можливість укладення господарських договорів у спрощений спосіб - шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання.

Представник позивача по первісному позову в судовому засіданні  20.10.2008р. позовні вимоги (з врахуванням заяви №2312 від 09.10.08р. та клопотання від 20.10.08р.) підтримує в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Представник відповідача по первісному позову в судовому засіданні просить суд задовольнити його вимоги по зустрічному позову та відмовити ЗАТ «Макрохім»у задоволенні його вимог по первісному позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та обґрунтування представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 193 ГК України).

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

За  змістом  приписів статей 205 та 206 ЦК України вбачається, що правочин  може  вчинятися  усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості 28.01.08р. позивач - ЗАТ «Макрохім», м. Київ, виставив відповідачу - ДП «Борщівський спиртовий завод», м. Борщів рахунок-фактуру №М0003527, згідно якого останній повинен оплатити хімічну продукцію до 31.01.08р. на суму 238175,28грн.

04.02.2008 року згідно видаткової накладної №М0003741 від 04.02.08р. позивач передав, а відповідач отримав (про що свідчить представлена в матеріалах справи належним чином засвідчена копія довіреності серії ЯОВ №021651 від 31.01.08р. видана ДП «Борщівський спиртовий завод»на ім'я Мацківа Б.О.) товар на загальну суму 238175,28грн.

Факт отримання товару відповідачем не заперечено у встановленому законом порядку.

Як стверджує позивач і дане не заперечується  у судовому засіданні представником відповідача та підтверджується банківською випискою по особовому рахунку ДП «Борщівський спиртовий завод», належним чином завірена копія якої знаходиться у матеріалах справи, відповідачем оплата за отриманий, згідно видаткової накладної №М000374 від 04.02.08р., товар проведена частково в сумі 69 826,92 грн., а саме 31.03.08р. сплачено 36 032,52грн., 03.04.08р. сплачено 20 000грн. та 08.04.2008р. –13 794,40 грн.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість в сумі 238 175,28 грн. (без урахування часткової сплати - 69 826,92 грн.) визнана відповідачем, що підтверджується відповіддю на претензію №327 від 10.04.08р., копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, однак відповідач за отриманий товар розрахувався частково і станом на день розгляду справи в суді за ним рахується заборгованість перед позивачем в сумі  168 348,36 грн.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Дослідивши представлені позивачем документи, господарський суд вважає, що вони свідчать про вчинення позивачем та відповідачем правочину в усній формі, в якому сторони досягли згоди щодо умов, в тому числі і в частині оплати за отриманий товар.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт передачі продукції позивачем та її отримання відповідачем підтверджено представленими в матеріалах справи видатковою накладною №М0003741 від 04.02.08р., довіреністю серії ЯОВ №021651 від 31.01.08р., яка видана ДП «Борщівський спиртовий завод»на ім'я Мацківа Б.О.

Твердження відповідача про існування між сторонами домовленості за якою ДП «Борщівський спиртовий завод»зобов'язалося оплачувати отриману продукцію по факту її використання в господарській діяльності, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні буд-які належні та допустимі докази на підтвердженого наведеного.

Навпаки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв поставлений позивачем товар та здійснював проплати за нього, згідно видаткової накладної №М0003741 від 04.02.08р. яка посилається на рахунок-фактуру №М0003527 від 28.01.08р. Таким чином, відповідач зобов'язався оплатити поставлену продукцію до обумовленого в рахунку-фактурі строку, а саме - до 31.01.08р.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, враховуючи те, що  відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б засвідчували належне виконання взятих на себе зобов'язань по оплаті вартості хімічної продукції отриманої на підставі усної домовленості та згідно видаткової накладної №М0003741 від 04.02.08р., господарський суд вважає вимоги ЗАТ «Макрохім»щодо стягнення з ДП «Борщівський спиртовий завод»заборгованості в сумі 168 348,36грн. правомірними, обґрунтованими та  такими, що підлягають до задоволення.

Разом з тим, ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки, всі проплати за отриману хімічну продукцію здійснені відповідачем з посиланням на видаткову накладну №М000374 від 04.02.08р., яка в свою чергу посилається на рахунок-фактуру №М0003527 від 28.01.08р., тому є всі підстави вважати, що відповідач зобов'язався оплатити обумовлену в рахунку-фактурі продукцію до 31.01.08р.

З огляду на наведене, суд визнає правомірним нарахування інфляції та річних за період з 01.02.2008 року (моменту, терміну остаточної оплати боргу) до 01.09.2008 року та задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі  25 855 грн. 58 коп. та трьох процентів річних –3 706 грн. 70 коп.

Крім того, ч.3 ст. 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення  оплати  товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти, відповідно до статті 536 ЦК України від дня коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Стаття 536 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач, просить суд стягнути відповідача ти з проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 9 984,98 грн.

Оскільки, письмового договору, яким би було передбачено відповідальність покупця за користування чужими грошовими коштами сторонами не укладено, законом (ст. 536, ст. 692 ч.3) не передбачено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами та порядку їх нарахування, суд вважає за доцільне застосувати аналогію та визначити їх розмір в порядку ст. 1048 ЦК України, тобто - на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відтак, суд визнає правомірним нарахування та задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 984 грн. 98 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову ДП «Борщівський спиртовий завод»до ЗАТ «Макрохім»про визнання договору неукладеним, з наступних підстав:

Відповідно до ст.ст. 175, 179 ГК України укладення господарських договорів та господарсько-майнові зобов'язання регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ч.2 ст. 638 ЦК України  передбачає порядок укладення договорів шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Ст. 646 ЦК України передбачає можливість надання відповіді про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди з усіх його істотних умов (ст. 180 ГК України, ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 180 ГКУ зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ст. 638 ЦКУ істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 ГКУ передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Однак, відповідач по первісному позову не надав суду доказів, які б свідчили про неприйняття запропонованих позивачем  по первісному позову умов поставки продукції та порядку проведення розрахунків за неї.

Про визнання відповідачем по первісному позову заборгованості у заявленій сумі (168 348,36грн.) свідчать представлені в матеріалах справи: відповідь на претензію №327 від 10.04.2008р., відзив на позов, доводи по зустрічному позові та не заперечується поясненнями повноважного представника в судових засіданнях.

Матеріали справи підтверджують фактичне прийняття поставки продукції.

Крім того, як уже зазначалось вище, всі проплати за отриману продукцію здійснювались підприємством  згідно видаткової накладної №М000374 від 04.02.08р. яка містить посилання на рахунок фактуру №М0003527, в якому зазначено остаточний термін оплати 31.01.08р., тому наведене може свідчити лише про те, що ДП «Борщівський спиртовий завод»прийняло умови поставки та оплати за продукцію, а твердження про те, що між сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а відтак договір є неукладеним є безпідставними.

З огляду на наведене, суд погоджується із доводами ЗАТ «Макрохім»викладеними у запереченні на зустрічну позовну заяву, про те, що прийняття поставленого товару та акцептування запропонованих умов у відповідності до ст. 642 ЦКУ свідчить про факт досягнення згоди між сторонами по всіх істотних умовах договору.

Не можуть бути взяті до уваги та відхиляються судом доводи позивача по зустрічному позову про те, що договір не відбувся, оскільки він не укладений у письмовій формі та не зафіксовано істотних умов, з огляду на таке:

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Ч. З ст. 179 ГК України передбачає умови, за яких укладення господарського договору є обов'язковим для сторін.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи, що даний договір стосується поставки спирту ізопропилового абсолютованого, що законодавством не встановлені обов'язкові умови щодо форми такої угоди, суд вважає абсолютно правильним твердження ЗАТ «Макрохім»про те, що в даному випадку мало місце укладання договору у спрощений спосіб - шляхом підтвердження прийняття до виконання.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита по первісному та зустрічному позову та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача.

Згідно ст. 3  Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993 р. з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру,  що подаються до  господарських судів  сплачується державне мито в сумі  1 відсоток  ціни  позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500  неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, оскільки Позивачем по первісному позову заявлено до стягнення 207 895,62грн., при цьому державне мито сплачено в розмірі 2117,20 грн., тоді як до сплати належить 2 078 грн. 96 коп., решта суми сплаченого позивачем державного мита підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення  та справляння державного мита, у зв'язку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49,60, 69, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Борщівський спиртовий завод», провул. Січових Стрільців, 2, м. Борщів Тернопільської області (код ЄДРПОУ 00375119) на користь Закритого акціонерного товариства «Макрохім», вул. Луначарського, 4, 7 поверх, м. Київ (код ЄДРПОУ 24720905) –168 348 (сто шістдесят вісім тисяч триста сорок вісім) грн. 36 коп. боргу; 25 855 (двадцять п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 58 коп. інфляційних нарахувань; 3 706 (три тисячі сімсот шість) грн. 70 коп. річних; 9 984 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 98 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами; 2 078 (дві тисячі сто сімнадцять) грн. 96 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Повернути Закритому акціонерному товариству «Макрохім», вул. Луначарського, 4, 7 поверх, м. Київ (код ЄДРПОУ 24720905) 38 (тридцять вісім) грн. 24 коп. державного мита як надмірно сплачене, згідно платіжного доручення №5067 від 09.10.2008р.

Видати довідку.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало  законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання 24 жовтня 2008 року), через місцевий господарський суд.

Суддя