Постанова

від 02.12.2008 по справі 8/108-2118

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/108-2118

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

02.12.08                                                                                           Справа  № 8/108-2118

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                  Краєвської М.В.

суддів:                                                                                                         Галушко Н.А.    

                                                                                                            Орищин Г.В.    

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства “Борщівський спиртовий завод” від 31.10.2008 р. № 852

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2008 р.

у справі № 8/108-2118

за первісним позовом ЗАТ “Макрохім”, м.Київ

до Державного підприємства “Борщівський спиртовий завод”, м.Борщів Тернопільської обл.

про стягнення 211 714, 59 грн. заборгованості за отриману продукцію, в т.ч. 168 348, 36 грн. основного боргу, 25 855, 58 грн. інфляційних нарахувань, 3 706, 7 грн. 3 % річних, 13803, 95 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, а.с.76-81)

і за зустрічним позовом Державного підприємства “Борщівський спиртовий завод”, м.Борщів Тернопільської обл.

до ЗАТ “Макрохім”, м.Київ

про визнання договору неукладеним

За участю представників сторін (за первісним позовом):

від позивача –Лазарєв М.О. (представник, довіреність № 1-д від 05.04.2006 р. в матеріалах справи);

від відповідача –не з”явився

Представнику позивача роз”яснено його права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки позивач не заявляв клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2008 р. у справі № 8/108-2118 (суддя Гирила І.М.) первісний позов задоволено за обгрунтованістю, стягнуто з відповідача на користь позивача 168 348, 36 грн. основного боргу; 25 855, 58 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.02.2008 р. по 01.09.2008 р. включно; 3 706, 7 грн. 3 % річних; 9 984, 98 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами; в задоволенні зустрічного позову відмовлено за безпідставністю.

Відповідач за первісним позовом з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та припинити провадження у справі з підстав неповного з”ясування обставин справи.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що господарським судом не прийнято до уваги усну домовленість про оплату по факту використання; суд першої інстанції безпідставно не задоволив зустрічну позовну заяву про визнання неукладеним усного договору, не встановлено характер спірних правовідносин.

          У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні позивач за первісним позовом просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з підстав, викладених у ньому.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі видаткової накладної № М0003741 від 04.02.2008 р. (а.с.10) по довіреності серії ЯОВ № 021651 від 31.01.2008 р. (а.с.11) відповідачу передано товар на суму 238 175, 28 грн., однак оплата за отриманий товар останнім була здійснена частково (а.с.28, 30, 32), відтак сума боргу станом на 26.05.2008 р. становила 168348,36 грн., яку позивач просить стягнути з врахуванням 25 855, 58 грн. інфляційних нарахувань, 3 706, 7 грн. 3 % річних; 13 803, 95 грн. процентів за користування чужими  грошовими коштами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Державного підприємства “Борщівський спиртовий завод” слід задоволити частково, рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2008 р. у справі № 8/108-2118 скасувати частково і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення 13 803, 95 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, письмовий договір поставки між сторонами не укладався.

Однак відсутність договору в письмовій формі як окремого документа ще не свідчить про відсутність факту укладення між сторонами договору поставки товару, виникнення спірних правовідносин.

Так, 04.02.2008 р. на підставі видаткової накладної № М0003741 позивач передав, а відповідач отримав (про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія довіреності серії ЯОВ № 021651 від 31.01.2008 р., видана Державному підприємству “Борщівський спиртовий завод” на ім'я Мацківа Б.О.) товар на загальну суму 238 175, 28 грн.

Отже, єдиними документами, які підтверджують поставку товару, є видаткова накладна № М0003741 від 04.02.2008 р. (а.с.10), довіреність серії ЯОВ № 021651 від 31.01.2008 р. (а.с.11) на його одержання, рахунок–фактура № М0003527 від 28.01.2008 р. (а.с.12), тобто має місце позадоговірна поставка. Зокрема, у видатковій накладній № М0003741 від 04.02.2008 р. вказана підстава - рахунок–фактура № М0003527 від 28.01.2008 р., де встановлені умови поставки (предмет, кількість поставки, ціна товару, порядок розрахунків), які слід розцінювати як істотні умови договору, що є підставою для виникнення у її сторін прав і обов”язків, визначених нею.

28.01.2008 р. ЗАТ “Макрохім” виставило Державному підприємству “Борщівський спиртовий завод” рахунок-фактуру № М0003527, згідно з яким останній повинен оплатити хімічну продукцію до 31.01.2008 р. на суму 238 175,28 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем визнана заборгованість в сумі 168348, 36 грн. (238 175, 28 –69 826, 92 (проведена часткова оплата, про що свідчать виписки з банку: від 31.03.2008 р., а.с.28 (36 032, 52 грн.); від 02.04.2008 р., а.с.30 (20 000 грн.), від 09.04.2008 р., а.с.32 (13 794, 4 грн.), що підтверджується відповіддю на претензію № 327 від 10.04.2008 р. (а.с.14).

На думку колегії суддів, господарський суд дав правильну оцінку письмовим доказам, наданим сторонами, та фактичним обставинам справи, які свідчать про факт отримання відповідачем продукції та виникнення обов”язку її оплати.

Всупереч ст.33 ГПК України як суду першої, так і суду апеляційної інстанції відповідач не довів належними засобами доказування (платіжними дорученнями на перерахування коштів) факту повної та своєчасної оплати отриманої ним від позивача продукції.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції підставно стягнув суму основного боргу в розмірі 168 348, 36 грн.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання грошового зобов”язання відповідно до вимог ст.625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 25 855, 58 грн. інфляційних нарахувань, які і стягнуті судом першої інстанції.

Однак, апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком господарського суду, оскільки індексуванню підлягає сума основного боргу, а не вже проіндесована сума, на яку нараховується індекс інляції за наступний місяць, що і передбачено Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 р. № 6.2.-97 р.

У рахунку-фактурі № М0003527 від 28.01.2008 р. визначено термін оплати до 31.01.2008 р.

Заява про збільшення розміру позовних вимог датована 09.10.2008 р.

Тому позивачем визначено період, за який індексується сума основного боргу (168348, 36 грн.), - з 01.02.2008 р. по 01.09.2008 р. включно.

Величини

індексів інфляції у 2008 році за даними 

Державного комітету статистики України

МісяцьІндекс інфляції

(у відсотках до попереднього місяця) Номер і дата

 опублікування в газеті

«Урядовий кур'єр»

Лютий 102,7 № 46 від 12.03.2008 

Березень 103,8 № 65 від 08.04.2008 

Квітень 103,1 № 84 від 08.05.2008 

Травень 101,3 № 105 від 10.06.2008 

Червень 100,8 № 123 від 09.07.2008 

Липень  99,5№ 144 від 07.08.2008 

Серпень 99,9 № 165 від 06.09.2008 

 Вересень101,1 № 187 від 08.10.2008 

Оскільки в липні та серпні 2008 року мала місце дефляція, то при розрахунку інфляціних втрат дані місяці не братимуться до уваги.

Так, у лютому 2008 року сума інфляційних втрат становить 6 430, 73 грн. (238175,28 грн. х 102, 7 %  - 238 175, 28 грн.);

у березні 2008 року –9 050, 66 грн. (238 175, 28 грн. х 103, 8 %  - 238 175, 28 грн.);

у квітні 2008 року –5 218, 8 грн. (168 348, 36 грн. х 103, 1 %  - 168 348, 36 грн.);

у травні 2008 року –2 188, 53 грн. (168 348, 36 грн. х 101, 3 %  - 168 348, 36 грн.);

у червні 2008 року –1 346, 79 грн. (168 348, 36 грн. х 100, 8 %  - 168 348, 36 грн.);

у вересні 2008 року –1 851, 83 грн. (168 348, 36 грн. х 101, 1 %  - 168 348, 36 грн.);

6 430, 73 + 9 050, 66 + 5 218, 8 + 2 188, 53 + 1 346, 79 + 1 851, 83 = 26 087, 34 (грн.).

Таким чином, на думку колегії суддів, за період з 01.02.2008 р. по 01.09.2008 р. включно до стягнення підлягає сума в розмірі 26 087, 34 грн. інфляційних втрат.

Однак згідно з розрахунком збільшених первісних позовних вимог (а.с.78) ЗАТ “Макрохім” просить стягнути з Державного підприємства “Борщівський спиртовий завод” 25 855, 58 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи диспозитивність судового процесу, господарський суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає 25 855, 58 грн. інфляційних втрат, яку і просив стягнути ЗАТ “Макрохім” у своїй заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Таким чином, оскаржуване рішення в частині задоволення інфляційних нарахувань у сумі 25 855, 58 грн. відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, а тому підстави для скасування чи зміни рішення господарського суду в цій частині відсутні.

Згідно з розрахунком 3 % річних (а.с.78) за період з 01.02.2008 р. по 09.10.2008 р. до стягнення підлягає 3 706, 7 грн. 3 % річних, що і підставно задоволено позов у цій частині.

Що стосується стягнення 9 984, 98 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права при вирішенні даного спору з огляду на наступне.

Так, Господарський суд Тернопільської області безпідставно застосував аналогію закону, визначивши розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в порядку ст.1048 ЦК України, тобто на рівні облікової ставки Національного банку України, оскільки, на його думку, письмового договору, яким би було передбачено відповідальність покупця за користування чужими грошовими коштами сторонами не укладено, законом (ст.536, ч.3 ст.692 ЦК України) не передбачено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами та порядку їх нарахування.

Відповідно до ч.2 ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Стаття 1048 ЦК України регулює відносини, що виникають з договору позики. Частиною 1 даної статті передбачено, якщо договором (тобто договором позики) не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Таким чином, даний розмір може встановлюватися тільки при укладенні договору позики, а в даному випадку спірні правовідносини виникли на підставі договору поставки.

Враховуючи наведене, позов у частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами є безпідставним і не підлягає задоволенню.

Хоча позовна вимога про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами є безпідставною, проте колегія суддів звертає увагу на те, що при задоволенні цієї вимоги судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не взята до уваги заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою ЗАТ “Макрохім” просить стягнути з Державного підприємства “Борщівський спиртовий завод” 13 803, 95 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, а не 9 984, 98 грн., яка стягнута господарським судом. Відповідно до ст.56 ГПК України копія заяви про збільшення розміру позовних вимог була надіслана відповідачу за первісним позовом, і до неї згідно з п.3 ч.1 ст.57 ГПК України додано доказ доплати державного мита.

Що стосується зустрічного позову, то господарський суд обгрунтовано відмовив у його задоволенні.

Частина 3 статті 179 ГК України передбачає умови, за яких укладення господарського договору є обов'язковим для сторін.

Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Крім того, згідно з ч.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оскільки даний договір стосується поставки спирту ізопропилового абсолютованого, законодавством не встановлені обов'язкові умови щодо форми такої угоди, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського про те, що мало місце укладання договору у спрощений спосіб, а саме: шляхом підтвердження прийняття до виконання.

Як зазначалося вище, відповідач не заперечує, а навпаки визнає борг, підтверджує фактичне прийняття поставки, а відтак і факт акцептування запропонованих позивачем умов відповідно до ст.642 ЦК України, що свідчить про факт досягнення згоди між сторонами по всіх істотних умовах договору.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області в частині задоволення позову про стягнення інфляційних нарахувань і процентів за користування чужими грошовими коштами не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а доводи апелянта підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу  Державного підприємства “Борщівський спиртовий завод” задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2008 р. у справі № 8/108-2118 скасувати частково і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення 13 803, 95 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи в місцевому господарському суді та за розгляд апеляційної скарги покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з Державного підприємства “Борщівський спиртовий завод” (48700, Тернопільська обл., м.Борщів, пров.Січових Стрільців, 2; код ЄДРПОУ 00375119) на користь ЗАТ “Макрохім” (02002, м.Київ, вул.Луначарського, 4, 7 поверх; код ЄДРПОУ 24720905) 1 979, 16 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 110, 3 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 011, 43 грн. державного мита за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Тернопільської області видати відповідний наказ.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя                                                                                                     М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                         Н.А.Галушко     

Суддя                                                                                                      Г.В.Орищин