Рішення

від 07.10.2008 по справі 15/269-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/269-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"07" жовтня 2008 р.                                                                               Справа № 15/269-08

          Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О. розглянувши справу

За позовом           підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро», Київська обл., смт. Коцюбинське

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрушки

про           визнання правочину частково недійсним та стягнення 35450,40 грн.

за участю представників:

від позивача: Багрій В.І. (дов. № 8 від 08.01.2008 р.);

від відповідача: Рибченко Н.М. (дов. від 08.01.2008 р.) ;

Обставини справи:

Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро»(далі-позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»(далі-відповідач) про визнання недійсним  пункту 1 договору-заявки на транспортування вантажу автомобільним транспортом від 22.08.2005 р. та стягнення 35450,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначений договір підписала особа, яка не мала повноважень на його підписання, а саме –колишній працівник позивача Добровлянський С.О. Позивач зазначає, що ніхто з повноважних представників позивача спірний договір не підписував, повноважень Добровлянському С.О. на його підписання не давав, а тому пункт 1 договору-заявки на транспортування вантажу автомобільним транспортом від 22.08.2005 р. має бути визнаний недійсним на підставі частин 2 та 3 ст. 203, ст.  215 ЦК України. Крім того, оскільки на підставі п. 1 цього договору рішенням господарського суду Київської області від 22.12.2005 р. у справі № 297/13-05 було стягнуто з ТОВ  «Катех-Електро»на користь ТОВ «Васт-Транс»35450,40 грн. штрафу за простій автотранспорту, позивач просить зазначену суму стягнути з відповідача на підставі ст. 216  ЦК України.

22.07.2008 р. від відповідача до суду  надійшов  відзив № 118 від 21.07.2008р. на позовну заяву, в якому відповідач просить суд припинити провадження у справі, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, спірний договір є укладеним і виконаним, схваленим позивачем, а також є рішення господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

26.08.2008 р. до суду від позивача надійшли пояснення № 185 від 26.08.2008 р, в яких позивач спростовуючи твердження, викладені у відзиві на позов, посилається на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню строки позовної давності, визначені ЦК України, позивач визнав спірний договір лише в частині доставки відповідачем вантажу та оплати позивачем провізної плати.

26.08.2008р. від позивача надійшло до суду клопотання про виклик в судове засідання по даній справі Добровлянського Сергія Олександровича для надання пояснень щодо обставин підписання спірного договору.

26.08.2008р. від позивача надійшло до суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи на тій підставі, що в спірному договорі, в графі «Замовник», напроти підпису, не зазначено прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка зробила підпис від імені ТОВ «Катех-Електро», а також, ні в преамбулі договору, ні в інших місцях тексту договору не зазначено прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка зробила підпис від імені ТОВ «Катех-Електро».

В судовому засіданні 29.08.2008 р. представник відповідача заявив клопотання про витребування додаткових доказів, а саме направлення запиту в ДПІ по місцезнаходженню позивача з метою перевірити дату звільнення Добровлянського С.О. з ТОВ «Катех-Електро».

Зазначене клопотання судом  не задоволено, оскільки в матеріалах справи міститься копія трудової книжки Добровлянського С.О., в якій зазначена   дата звільнення Добровлянського С.О. з ТОВ «Катех-Електро». Оригінал був наданий для огляду в засіданні суду.

03.09.2008 р. до суду надійшли пояснення Добровлянського С.О. від 29.08.2008 р., в яких  Добровлянський С.О. зазначає, що ним було підписано договір-заявку від 22.08.2005 р., в зазначеній заявці було оговорено місце, дата  загрузки, сума фрахту, кількість автомобілів, проте оцінка наявності штрафу під час підпису  дана не була, оскільки він був надрукованим на бланку заявці, та крім того, менеджером з ТОВ «Васт-Транс»було зазначено, що в заявці має бути оговорений розмір штрафу.   

В судовому засіданні 05.09.2008 р. представник відповідача надав суду заперечення № 121 від 04.09.2008 р., в яких відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що під час розгляду справи № 297/13-05 відповідачем не заперечувалась дійсність договору від 22.08.2005 р. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ст. 32 Конвенції про Договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом (СМR)  для подання позовів, які можуть виникнути в результаті перевезень, виконаних відповідно до Конвенції, можливе на протязі одного року.    

В судових засіданнях 29.08.2008 р. та 05.09.2008 р. був присутній Добровлянський С.О., який  підтвердив той факт, що договір-заявку від  22.08.2005 р. від імені позивача підписав він особисто.

   Клопотання  відповідача про призначення почеркознавчої експертизи судом не задоволене, оскільки присутній в судових засіданнях Добровлянський С.О. визнав факт підписання ним договору заявки від 22.08.2005 р., і цей факт представник відповідача не заперечував.

23.09.2008 р. від відповідача надійшли до суду пояснення № 125 від 19.09.2008 р., в яких відповідач зазначає, що позивачем було схвалено договір-заявку від 22.08.2005 р. шляхом здійснення платежу за міжнародні перевезення та прийняттям робіт за вищевказаною угодою, що підтверджується платіжними дорученнями та відмітками у міжнародних товарно-транспортних накладних, та посилається на пропуск позивачем строку позовної давності.

07.10.2008 р. від позивача до суду надійшли пояснення № 220 від 06.10.2008 р., в яких позивач зазначає, що для правильного вирішення даного спору вирішальне значення має факт наявності чи відсутності волевиявлення у позивача на вчинення правочину, що міститься у п. 1 спірного договору, а факти схвалення (не схвалення) не є такими, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідач посилається на те, що ні в претензії ні в діях виконавчого директора позивача щодо сплати 4000 грн. немає волевиявлення, оскільки в касу відповідача виконавчий директор позивача вносив кошти з призначенням платежу «за транспортні послуги»на підставі рахунків.

07.10.2008 р. від відповідача до суду надійшли пояснення № 121 від 06.09.2008 р., в яких відповідач наголошує на тому, що договір-заявка від 22.08.2005 р. є укладеним, дійсним, виконаним сторонами та дослідженим судом у справі № 297/13-05, а отже підстави для визнання його частково недійсним відсутні.   

Представник позивача в судових засіданнях 22.07.2008р., 29.08.2008р., 05.09.2008р., 23.09.2008р. та 07.10.2008 р. позов підтримав.

Представник відповідача в судових засіданнях 29.08.2008р., 05.09.2008р., 23.09.2008р. та 07.10.2008 р. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Розглянувши справу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне:

22.08.2005р. між товариством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Катех-Електро” (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Васт-Транс” (Перевізник) укладено Договір-заявку на транспортування вантажу автомобільним транспортом  (надалі - Договір), відповідно до умов якого перевізник  зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до місця призначення і видати його управомоченій особі, а замовник  зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Від позивача зазначений договір-заявку підписав Добровлянський С.О., що встановлено судом на підставі письмових та усних пояснень Добровлянського С.О., актом від 30.01.2006 р. ТОВ „Катех-Електро” «Про результати службової перевірки щодо обставин укладення договору з ТОВ  „Васт-Транс” від 22.08.2005 р. в частині встановлення розміру штрафних санкцій». Зазначена обставина також не заперечувалася ні представником позивача, ні представником відповідача. Таким чином, оскільки факт підписання договору-заявки від 22.08.2005 р. Добровлянським С.О. визнається позивачем, відповідачем та підтверджується поясненнями Добровлянського С.О., клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи судом не  задоволено.

Пунктом 1 Договору передбачено, що у випадку прибуття автомобілю після 12.00 (дня) нормативний простій автомобіля при навантаженні, розвантаженні, митному оформлені вантажу приймається сторонами у межах 48 годин на території України, 24 години на інотериторії. У випадку прибуття автомобілю до 12.00 (дня) нормативний простій приймається сторонами у межах 2 робочих днів, включаючи день прибуття. Якщо автомобіль прийшов як за 36 (територія України)/18 (інотериторія) годин до вихідних і святкових днів, вихідні та святкові дні вважаються простоєм. Понаднормативний простій оплачується замовником сумою, еквівалентною 110 EUR по Україні і 175 EUR на іноземній території за кожну почату добу простою.

В подальшому, на підставі п. 1 цього договору господарський суд  Київської області рішенням від 22.12.2005р. по справі № 297/13-05, стягнув з позивача на користь відповідача 35450,40 грн. штрафу за простій автотранспорту. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.03.2006р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2006р. рішення господарського суду Київської області у цій справі в частині стягнення 35450,40 грн. залишено без змін.

29.03.2006р. державною виконавчою службою у м. Ірпінь було відкрите виконавче провадження з виконання наказу № 297/13-05 під час якого, на підставі платіжної вимоги № 528 від 25.09.2006р., з позивача на користь відповідача було стягнуто 39585,99 грн., з яких 35450,40 грн. штрафу.

Позивач просить суд визнати п. 1 договору-заявки на транспортування вантажу автомобільним транспортом від 22.08.2005р.  недійсним та стягнути з відповідача 35450,40 грн. з підстав, визначених частинами 2 та 3 ст. 203, ст. ст. 215, 216  ЦК України. Позивач зазначає, що оскільки інші умови договору-заявки не порушують права та законні інтереси  ТОВ „Катех-Електро”, тому позивач не ставить  вимогу  про визнання їх недійсними.

Відповідність чи невідповідність спірного договору вимогам законодавства оцінюється господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

          Поняття цивільної дієздатності юридичної особи визначено у статті 92 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 145 ЦК України визначено порядок управління товариством з обмеженою відповідальністю. Згідно із ч. 2 цієї статті поточне керівництво діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється виконавчим органом товариства, який є підзвітним загальним зборам учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються Цивільним кодексом України, іншими законами та Статутом товариства.

Зі змісту редакції статуту позивача, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (затверджений протоколом зборів учасників товариства № 2/04 від 29.03.2004р. та зареєстрований в реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 07.04.2004р.), вбачається, що виконавчим органом товариства є дирекція у складі  генерального директора та виконавчого директора (п. 6.13. статуту); до компетенції генерального та виконавчого директорів належить вирішення всіх питань діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції зборів учасників (п. 6.14. статуту); генеральний директор та виконавчий директор має право без доручення представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридично значимі дії, в тому числі укладати будь-які угоди та юридичні акти (п. 6.15. та п.6.17 статуту).

Отже, обсяг цивільної дієздатності позивача обмежується лише юридично значимими діями генерального та виконавчого директорів позивача або діями осіб, яких генеральний чи виконавчий директор позивача уповноважать у встановленому законодавством порядку вчинювати від імені позивача правочини та інші юридично значимі дії.

Вчинення юридично значимих дій від імені позивача особами, не уповноваженими на їх вчинення (поза обсягом цивільної дієздатності позивача), не можна визнати такими, що були вчинені позивачем.

В судовому засіданні встановлено, що від імені позивача спірний договір підписав Добровлянський С.О., який на момент підписання (22.08.2005р.) у позивача на посадах генерального або виконавчого директорів не перебував, довіреності, виданої генеральним або виконавчим директором, на вчинення від імені товариства правочинів, не мав. Зазначене підтверджується протоколом зборів учасників ТОВ „Катех-Електро” № 20/07/02 від 20.07.2002 р. про продовження перебування на посаді генерального директора Ткаченка М.М., протоколом зборів учасників ТОВ „Катех-Електро” № 1-1/03 від 18.01.2003 р. про призначення на посаду виконавчого директора Ткача А.В., довідкою № 5128/2004 р. з ЄДРПОУ, яка була видана 27.12.2004 р., згідно з якою керівником ТОВ „Катех-Електро” є Ткаченко М.М.

Таким чином, не можна вважати, що правочин, який вчинив від імені позивача Добровлянський С.О., був вчинений з необхідним обсягом цивільної дієздатності, через що суд робить висновок, що спірний договір укладений з порушенням вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Отже, свідченням наявності у юридичної особи волевиявлення на вчинення правочину є підписання повноважним представником цієї особи договорів та інших актів.

В судовому засіданні встановлено, що спірний договір не був підписаний повноважним представником позивача, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення та внутрішньої волі позивача на вчинення спірного правочину.

          Доводи відповідача про те, що спірний договір був схвалений позивачем шляхом направлення претензії № 150 від 14.09.2005р. генеральним директором позивача та сплатою 4000 грн. виконавчим директором позивача, суд не приймає до уваги виходячи з такого.

Зі змісту ст. 241 ЦК України, вбачається, що правочин може бути схвалений лише у разі, якщо цей правочин був вчинений представником з перевищенням повноважень. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З диспозиції наведеної норми вбачається, що правочин вважається укладеним представником з перевищенням повноважень, якщо на момент вчинення  правочину наявних у представника повноважень недостатньо для його вчинення.

Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи, одним з яких є статут підприємства, та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Тобто, такий правочин може вчинятись особою, яка має певні повноваження, але перевищила їх. Особа, яка не мала взагалі повноважень, не може визнаватись такою, яка діяла з перевищенням повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії трудової книжки Добровлянського С.О. (оригінал був наданий для огляду суду в судовому засіданні) та наказу ТОВ „Катех-Електро” від 10.05.2005 р., з 12.05.2005 р. Добровлянський С.О. був звільнений з ТОВ „Катех-Електро” по переводу в ТОВ «Укрметторг».

Отже, факт відсутності у Добровлянського С.О. повноважень підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строків позовної давності також не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

В пункті 1 ст. 32 Конвенції про Договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом зазначено, що строки застосовуються в результаті перевезення, що виконано за даною Конвецією.

Даний спір про визнання угоди частково недійсною не є спором, що виник в результаті перевезення, а є спором, що виник внаслідок вчинення правочину, тобто це інші відносини ніж відносини перевезення, а тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані строки позовної давності, встановлені ст.32 Конвенції. З цих же підстав не підлягає застосуванню до спірних правовідносин і строк, встановлений ч. 4 ст. 315 ГК України.    

  До вимог про визнання недійсним правочинів застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а позивач подав даний позов 04.07.2008 р., тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Зі змісту судових рішень у справі № 297/13-05 вбачається, що питання недійсності спірного правочину в судових засіданнях по цій справі не розглядалось, і тому посилання відповідача на це є безпідставним та не приймається судом до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем всупереч вимогам ч. 1 ст. 33 ГПК України взагалі не надано доказів наявності у позивача волевиявлення на вчинення спірного правочину та наявності у позивача необхідного обсягу цивільної дієздатності за умови підписання спірного договору від імені позивача Добровлянським С.О.

Припущення про те, що сторона, з якою укладено правочин, знала або мала знати про відсутність у представника повноважень на укладення правочину, ґрунтується на обов'язку сторони перевіряти такі повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою —третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним п. 1 договору-заявки від 22.08.2005р. на підставі частин 2 та 3 ст. 203 ЦК України, підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, —відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням від 22.12.2005р. по справі № 297/13-05 позивача було зобов'язано сплатити на користь відповідача 35450,40 грн. на підставі п. 1 спірного договору. Ця сплата була фактично здійснена позивачем згідно з наказом господарського суду у цій справі, що підтверджується платіжною вимогою виконавчої служби № 528 від 25.09.2006р. та відміткою банку про сплату на цій вимозі.

Отже, сплата позивачем відповідачу 35450,40 грн. відбулась на підставі недійсної частини правочину, і тому підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 216 ЦК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 35450,40 грн. також підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

          Визнати недійсним п.1 договору-заявки  на транспортування вантажу автомобільним транспортом від 22.08.2005 р., укладеного між товариством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Катех-Електро” та товариством з обмеженою відповідальністю „Васт-Транс”.          

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Васт-Транс” (Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрушки, вул. Лісна, 1, код 30367782) на користь товариства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Катех-Електро” (04073, м. Київ, проспект Московський, 15а, код 20006134) 35450,40 грн. (тридцять п`ять тисяч чотириста п`ятдесят грн. 40 коп.), 439,50 грн. (чотириста тридцять дев`ять грн. 50коп.) витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

      Суддя                                                                                       Рябцева О.О.

Рішення підписано 27.10.2008 р.