Рішення

від 22.10.2008 по справі 12/133пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/133пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.10.08 р.                                                                                                       Справа № 12/133пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Лозовій Н.С.

за участю представників сторін

від позивача –  Пожарський О.Д., Кукленко Р.С. за доруч.

від першого відповідача – Байрак А.Н. за доруч.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Закритого акціонерного товариства «Отіс» м. Київ в особі Спеціалізованого ліфтового управління № 2 Закритого акціонерного товариства «Отіс»

до -  Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорська ювелірна фабрика «Укрзолото» м.Краматорськ

про зобов'язання відповідача не перешкоджати в розібранні будматеріалів  

         В судовому засіданні оголошувалася перерва з 20.10.2008 року по 22.10.2008 року

СУТЬ СПОРУ

 Закрите акціонерне товариство «Отіс» м. Київ в особі Спеціалізованого ліфтового управління № 2 Закритого акціонерного товариства «Отіс» звернулося до господарського суду з позовною заявою до  Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорська ювелірна фабрика «Укрзолото»    

про зобов'язання відповідача не перешкоджати в розібранні на будматеріали, побудованих ним двох будиночків на базі відпочинку «Берегова» в пос. Щурова Кранолиманського району Донецької області, а також вивозу вказаних будматеріалів та майна, яке знаходиться у вказаних будинках з території бази.  

  В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд прийняти рішення, яким збов»язати відповідача не перешкоджати позивачу в розібранні на будівельні матеріали побудованих ним визначених літерами «І1» та «К1» згідно інвентаризаційної справи КП БТІ м.Слов»янськ двох будиночків на базі відпочинку «Берегова» в пос. Щурова Кранолиманського району Донецької області, а також вивозу цих будівельних матеріалів та майна, яке знаходиться у будиночках з території бази, а також просив суд звільнити від доказування факту будівництва позивачем визначених «І1» та «К1» згідно інвентаризаційної справи КП БТІ м. Слов'янськ двох будиночків на базі відпочинку в пос. Щурова Кранослиманського району Донецької області.

    В обгрунтування своїх позовних вимог,  позивач посилається, що рішенням господарського суду Донецької області по справі № 45/24 від 25.02.2008 року за позовом   Закритого акціонерного товариства «Отіс» м. Київ в особі Спеціалізованого ліфтового управління № 2 Закритого акціонерного товариства «Отіс»  до  Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорська ювелірна фабрика «Укрзолото»     було відмовлено у  визнанні права власності на спірні будиночки,  п. 4  ст. 376 ЦК України, не допуск позивача з боку відповідача на територію бази відпочинку , тощо.

  Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись, що позивач не довів, що вказані будиночки належать йому, а також що саме він здійснював будівництво цих будиночків.

  Позивач, посилався , що вказані обставини встановлені рішенням по справі № 45/24 від. 25.02.2008 року, та не потребують доказуванню по цій справі.

  Судом для огляду було витребувано та оглянуто матеріали справи № 45/24.

  Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

   У січні 2007 року ЗАТ «Отіс» в особі Спеціалізованого ліфтового  управління № 2 м. Донецьк, ( в подальшому позивач)  звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю  «Краматорська ювелірна фабрика «Укрзолото»  про визнання права власності на два будинки інв № 787 та № 786,  розташовані на території бази відпочинку «Берегова» в с.Щурово,  Краснолиманського району , Донецької області. За вказаною позовною заявою порушена справа за № 45/24пн. В подальшому позивач змінював позовні вимоги та просив суд, зокрема, визнати за ЗАТ «Отіс» право власності на нерухоме майно – два будинка ( визначене в інвентарній справі КП БТІ м.Слов»янська літерами «І1» та «К1» розташовані на території бази відпочинку «Берегова» в с. Щурово Краснолиманського району Донецької області

    Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірні будинки  побудовані за рахунок коштів Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління «Донецькліфт» ( правонаступники – ЗАТ «Отіс»)  за згодою Треста «Краматорськжилстрой» на території бази відпочинку «Берегова»  і обліковуються на балансі ЗАТ «Отіс».

    Відповідач проти позову заперечував посилаючись, що спірні будинки побудовані позивачем самовільно, а тому, позивач не набув на них право власності, земельна ділянка, на якій розташовані спірні будиночки виділена у встановленому законом порядку саме відповідачу, що підтверджується наданими до справи документами.

     Рішенням по справі за № 45/24пн від 25.02.2008 року в задоволені позову щодо визнання права власності було відмовлено.

    Суд зазначає, що згідно матеріалів справи № 45/24пн та пояснення представників позивачів , будівництво спірних будинків  було завершено у 1988 році. Будівництво здійснювалося за згодою  Тресту «Краматорськжилстрой» , як землекористувача , оформленою  листом  № 329 від 08.04.1987 р.

    В підтвердження, що спірні будиночки будувалися саме позивачем, позивач надав до суду акт робочої комісії про готовність закінченого будівництвом будівлі для пред'явлення  прийомочній комісії, датований 23.06.1989 року,  трудову угоду за № 8-2 від 17.12.1988 року, яка підписана між кооперативом «Ліфтовік» та фізичними особами,  платіжну вимогу за № 3 від 28.12.1988року щодо перерахування кооперативу «Ліфтовік» грошових коштів у сумі 21 908, акт за № 3 про прийомки робіт за грудень 1988 р.з посиланням на договір № 3-2 від 15.12.1988 року

  З вказаних документів вбачається,  що будівництво спірних будиночків здійснювали громадяни на підставі трудової угоди з кооперативом «Ліфтовік», як замовником. Крім того, цей же кооператив брав на себе зобов'язання передати фізичним особам необхідні матеріали для будівництва.  

     Відповідно до ст. 376 ЦК України:

1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

 2.Особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

 3.Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці , що не була відведена їй для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому законом порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

4. Якщо власник ( користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою яка здійснила  самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

  Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена ( створена особою) набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.   Особа яка виготовила ( створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

   Як зазначено вище, створення будиночків відбувалося  громадянами на підставі трудової угоди та кооперативом «Ліфтовік».

   Суду не надано документів, які підтверджують,  що позивач набув право власності у встановленому законом порядку на будівельні матеріали , з яких виготовлені спірні будиночки. Рішення суду з цього приводу також відсутнє.  

    Якщо власник ( користувач)  земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою яка здійснила ( здійснює)  самочинне будівництво, або за його рахунок.

        Таким чином у осіб,  що здійснили будівництво спірних будиночків виникає обов'язок, а не право щодо їх знесення. Але знесення може бути здійснено і іншої особою, при цьому особа,  яка здійснила самочинне будівництво, повинна відшкодувати витрати , понесені у зв'язку зі знесенням будівель.

      Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають , зокрема,  з правочинів або з актів цивільного законодавства.

      Ані стаття 376 ЦК України, ані стаття 331 ЦК України, на які посилаються позивачі в обгрунтування своїх позовних вимог,  не містить саме  право особи, яка здійснила самочинне будівництво,     на розібрання ( знесення) самочинно зведених будівель.

     Згідно ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи ( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому законом порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до суду згідно встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених  або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

   Позивачем не доведено, що відмова відповідача щодо надання можливості здійснити розібрання спірних будиночків та вивезення будівельних матеріалів порушує саме його права.

  Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини справи,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем не доведено, що на час розгляду справи у суді,  у спірних будиночках знаходиться майно,  яке належить позивачу. Надані позивачем документи не є такими, що підтверджують вказану обставину.

  Посилання позивача, що факт що саме ним здійснено самочинно будівництво, і як наслідок,  він є власником будівельних матеріалів та має право на розбирання спірних будиночків,  встановлено під час розгляду справи за № 45/24 пн,  судом не може бути взято до уваги, з наступних підстав.

   Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду  однієї справи не доводяться знов при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

  Отже за змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий  склад сторін,  як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі ( або справах) зі спору, що вирішувалося раніше, і в якій встановлені певні факти, що мають значення для розгляду даної справи.  Така ж позиція висловлена і в інформаційному  листі Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року за № 01-8/482.

   В розгляді справи № 45/24пн брали участь:  ЗАТ «Отіс» ( позивач), ТОВ Краматорська ювелірна фабрика «Укрзолото»( перший відповідач), Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» ( другий відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:  Краснолиманська міська Рада, Відкрите акціонерне товариство «Краматорськжилстрой».

  В розгляді справи № 12/133пн беруть участь ЗАТ «Отіс» ( позивач) та ТОВ Краматорська ювелірна фабрика «Укрзолото» ( відповідач).

 Тобто склад сторін не співпадає, а тому посилання позивача на застосування ст. 35 ГПК України судом не може бути прийнято.

 З огляду на наведене, суд в задоволені позовних вимог відмовляє.    

 На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

                                       ВИРІШИВ

  В задоволені позову відмовити.

               Суддя