Рішення

від 28.10.2008 по справі 28/52

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/52

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

28.10.08 р.                                                                                                       Справа № 28/52                               

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом  Акціонерного товариства закритого типу „Україна”, ЄДРПОУ 00307230,

                     м.Житомир

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю „Вира”, ЄДРПОУ 05248785,

                            м.Донецьк       

Про стягнення 134197 грн. 39 коп.

Представники:

від позивача: Грицкевич В.К.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

       Позивач, Акціонерне товариство закритого типу „Україна”, м.Житомир, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вира”,  м.Донецьк, про стягнення 134197 грн. 39 коп., в тому числі: заборгованість в сумі 121001 грн. 59 коп., 3% та 5% за користування чужими грошовими коштами в сумі 9680 грн. 13 коп., інфляційні збитки в розмірі 2541 грн. 03 коп. та 3% річних в розмірі 974 грн. 64 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на дистриб'юторський договір №7-У від 09.01.2008р.; товарно-транспортні накладні №УК-0000030 від 10.01.2008р., №УК-0000208 від 23.01.2008р., №УК-0000546 від 13.02.2008р. та №УК-0001218 від 20.03.2008р.; довіреності серії ЯКЕ №998294 від 23.01.2008р., серії ЯКЕ №998292 від 10.01.2008р. та серії ЯКЕ №998298 від 20.03.2008р. на отримання товарно-матеріальних цінностей; претензію №642 від 21.04.2008р.; лист б/н від 07.05.2008р.; акт звірки взаємних розрахунків станом на 16.04.2008р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.08.2008р. було порушено провадження по справі №28/52 та призначено її розгляд на 15.09.2008р.

Позивач  у судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судові засідання не з'явився, витребувані господарським судом документи не надав. Поважних причин невиконання вимог суду не представив.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвали господарського суду Донецької області по цій справі направлялися сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленнями на всі адреси, що вказані у позовній заяві (про що свідчать штампи канцелярії господарського суду на зворотному боці ухвал).

Як встановлено судом, в позовній заяві вказано адресу відповідача: 83048, м.Донецьк, пр. Ілліча, буд.89.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.09.2008р. суд зобов'язав Управління державної реєстрації Донецької міської ради, м.Донецьк видати витяг про наявність Товариства з обмеженою відповідальністю „Вира”, м.Донецьк (ЄДРПОУ 05248785) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

29.09.2008р. до господарського суду Донецької області надійшов витяг Управління державної реєстрації Донецької міської ради, м.Донецьк з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 23.09.2008р. відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Вира”, м.Донецьк (ЄДРПОУ 05248785) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, юридичною адресою підприємства є: 83048, м.Донецьк, Калінінський район пр. Ілліча, буд.89.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, проте, в судові засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав. Поважних причин невиконання вимог суду відповідач не представив.

Враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника  відповідача  за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 22  Господарського процесуального кодексу України позивач згідно з доповненнями б/н від 01.10.2008р. до позовної заяви доповнив підстави позовних вимог, а саме заявив, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла на підставі дистриб'юторського договору №7-У від 09.01.2007р. та дистриб'юторського договору №7-д від 12.03.2008р. Крім цього, позивач зменшив суму позовних вимог,  надав уточнений розрахунок боргу, заявивши про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 121001 грн. 59 коп., 3% за користування чужими  коштами в сумі 3071 грн. 35 коп., 5% за користування чужими коштами в сумі 5180 грн. 91 коп. та інфляційних витрат в сумі 2541 грн. 03 коп.

15.10.2008р. позивачем було надано лист відповідно до якого останній звернув увагу суду на те, що сплачені відповідачем 25.03.2008р. платіжним дорученням № 39_3Р033/2 грошові кошти в сумі 528 грн. 79 коп. були сплачені за вироби, що поставлені відповідно до товарно-транспортної накладної №УК-0000031 від 10.01.2008р., яка не є спірною по цій справі, а грошові кошти  в сумі 2471 грн. 21 коп. – за вироби, поставлені згідно з товарно-транспортною накладною  №УК-0000030 від 10.01.2008р.  

Суд приймає  до уваги вказаний лист та  доповнення до позовної заяви та  розглядає справу по суті.

Позивачем в позовній заяві було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом встановлення наявності у власності відповідача майна і рахунків у банківських установах та накладення на них арешту з метою відновлення порушених прав позивача щодо унеможливлення винної сторони за період розгляду даного спору в суді відчужити належне їй майно.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарським судом встановлено наступне:                   

        Між позивачем, Акціонерним товариством закритого типу „Україна”, м.Житомир, та  відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Вира”, м.Донецьк, 09.01.2007р. було укладено дистриб'юторський договір №7-У.

        Згідно з п.1.1. вказаного договору позивач зобов'язався виробляти та продавати, а відповідач купувати панчішно-шкарпеткові вироби, за умовами даного договору. Пунктом 2.1. передбачено, що ціни за вироби договірні з урахуванням ПДВ в українських гривнях.  

         Термін дії договору до 31.01.2007р. Відповідно до п. 10.2. дистриб'юторського договору №7-У від 09.01.2007р. у випадку якщо жодна із сторін не заявить свій намір розірвати договір або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір автоматично пролонгується на той же термін. Враховуючи відсутність в матеріалах справи документу, що підтверджує намір сторін про розірвання  договору, а також посилання в товарно-транспортних накладних №УК-0000030 від 10.01.2008р., №УК-0000208 від 23.01.2008р., №УК-0000546 від 13.02.2008р. та платіжних дорученнях відповідача на дистриб'юторський договір №7-У від 09.01.2007р., суд вважає, що дані поставки були здійснені в рамках  дистриб'юторського договору №7-У від 09.01.2007р.

Позивачем за вказаним вище договором відповідно до товарно-транспортних накладних №УК-0000030 від 10.01.2008р., №УК-0000208 від 23.01.2008р., №УК-0000546 від 13.02.2008р. на адресу відповідача було поставлено вироби на загальну суму 102378 грн. 30 коп.

Факт отримання вказаних товарно-транспортних накладних підтверджується наявними на них підписами представника відповідача, який діяв на підставі довіреностей серії ЯКЕ №998294 від 23.01.2008р., серії ЯКЕ №998292 від 10.01.2008р. на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з актом звірки станом на 16.04.2008 р., підписаного між сторонами, а також відповіддю на претензію  від 07.05.2008 р.  відповідач підтвердив факт отримання товару по  товарно-транспортним накладним №УК-0000030 від 10.01.2008р., №УК-0000208 від 23.01.2008р., №УК-0000546 від 13.02.2008р.

Відповідно до п.2.3. дистриб'юторського договору №7-У від 09.01.2007р. оплата за кожну партію виробів повинна бути перерахована не рідше одного разу кожних 7 днів, остаточний розрахунок не пізніше 35 днів з дня відпуску виробів зі складу позивача.

Таким чином, відповідач повинен був остаточно оплатити вироби поставлені позивачем згідно товарно-транспортної накладної №УК-0000030 від 10.01.2008р. не пізніше 14.02.2008р., згідно товарно-транспортної накладної №УК-0000208 від 23.01.2008р. не пізніше 27.02.2008р., згідно товарно-транспортної накладної №УК-0000546 від 13.02.2008р. не пізніше 19.03.2008р.

Також між позивачем, Акціонерним товариством закритого типу „Україна”, м.Житомир, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Вира”, м.Донецьк, 12.03.2008р. було укладено новий дистриб'юторський договір №7-д, відповідно до якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором виготовляти та поставляти панчішно-шкарпеткові вироби, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти дану продукцію для наступної реалізації, організовувати її реалізацію та сплачувати її вартість за умовами договору.

Зі змісту вказаного договору ціна виробів формується в національній валюті України, включаючи ПДВ, вказана у специфікації та вказується в накладних, які з моменту їх підписання є невід'ємними частинами договору. Оплата за кожну партію виробів повинна бути проведена не рідше одного разу кожних 10 календарних днів, остаточний розрахунок не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки. Моментом поставки вважається дата отримання товару відповідачем, але не пізніше 5 днів з дати відвантаження зі складу позивача. Строк дії договору до 31.03.2008 р.

Факт поставки виробів за дистриб'юторським договором №7-д від 12.03.2008р. підтверджується товарно-транспортною накладною №УК-0001218 від 20.03.2008р. на суму 40894 грн. 50 коп. та довіреністю серії ЯКЕ №998298 від 20.03.2008р. на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, відповідач повинен був оплатити  вироби, поставлені позивачем згідно з товарно-транспортною накладною №УК-0001218 від 20.03.2008р. не пізніше 19.04.2008р.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

Також, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, в матеріалах справи містяться платіжні доручення №39_3Р033/2 від 25.03.2008р., №54_47021/1 від 07.04.2008р., №56_48026/1 від 08.04.2008р., №62_4А034/4 від 10.04.2008р., №66_4Е027/2 від 14.04.2008р. та №68_4F018/1 від 15.04.2008р., зі змісту яких вбачається, що відповідачем на виконання дистриб'юторського договору №7-У від 09.01.2007р. було перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 21500 грн. 00 коп.

Позивачем 15.10.2008р. було надано лист відповідно до якого зазначено, що сплачені відповідачем 25.03.2008р. платіжним дорученням № 39_3Р033/2 грошові кошти в сумі 528 грн. 79 коп. були сплачені за вироби, що поставлені відповідно до товарно-транспортної накладної №УК-0000031 від 10.01.2008р., яка не є спірною по цій справі, а грошові кошти  в сумі 2471 грн. 21 коп. – за вироби, поставлені згідно з товарно-транспортною накладною  №УК-0000030 від 10.01.2008р.  

         Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №642 від 21.04.2008р. щодо невиконання відповідачем своїх зобов'язань по дистриб'юторському договору №7-У 09.01.2007р.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Вира”, м.Донецьк було надано відповідь б/н від 07.05.2008р. на претензію №642 від 21.04.2008р., відповідно до якої останній зобов'язався сплатити суму боргу  протягом двох-трьох місяців.

Одночасно, відповідно до платіжного доручення №90_56037/4 від 06.05.2008р. на виконання дистриб'юторського  договору №7-д від 12.03.2008р. відповідачем на рахунок позивача було перераховано 1300 грн. 00 коп.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 16.04.2008р., відповідно до якого відповідач визнав, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „Вира”, м.Донецьк перед Акціонерним товариством закритого типу „Україна”, м.Житомир на 16.04.2008р. становить 122301 грн. 62 коп.

За твердженням позивача, відповідачем було частково, а саме в сумі 22271 грн. 21 коп. оплачено поставлені  відповідно до товарно-транспортних накладних №УК-0000030 від 10.01.2008р., №УК-0000208 від 23.01.2008р., №УК-0000546 від 13.02.2008р. та №УК-0001218 від 20.03.2008р. вироби,  на підставі чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 121001 грн. 59 коп.

Відповідач в судові засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, поважних причин невиконання вимог суду не представив, твердження позивача щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 121001 грн. 59 коп. не спростував.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не представлено суду доказів перерахування на рахунок позивача грошових коштів в сумі 121001 грн. 59 коп., як доказів оплати в повному обсязі виробів, поставлених останньому позивачем згідно з товарно-транспортними накладними №УК-0000030 від 10.01.2008р., №УК-0000208 від 23.01.2008р., №УК-0000546 від 13.02.2008р. та №УК-0001218 від 20.03.2008р., суд робить висновок про наявність у  Товариства з обмеженою відповідальністю „Вира”, м.Донецьк перед Акціонерним товариством закритого типу „Україна”, м.Житомир заборгованості в сумі 121001 грн. 59 коп., на підставі чого суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 121001 грн. 59 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% за користування чужими коштами в сумі 3071 грн. 35 коп. за квітень 2008 р., 5% за користування чужими коштами в сумі 5180 грн. 91 коп. з травня 2008 р. відповідно до дистриб'юторського  договору № 07-У від 09.01.2007 р. та інфляційних витрат в сумі 2541 грн. 03 коп. за період з травня по червень 2008 р. відповідно до дистриб'юторського  договору № 07-У від 09.01.2007 р. та дистриб'юторського договору №7-д від 12.03.2008р.

В обґрунтування своїх вимог щодо стягнення відсотків за користування чужими  коштами позивач посилається на ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.1. дистриб'юторського договору №7-У від 09.01.2007р. сторонами установлений інший розмір відсотків, а саме передбачено, що у разі прострочення оплати товару відповідач має оплатити вартість товару та сплатити за користування чужими коштами: за перший місяць прострочення оплати  3%, за кожний наступний місяць 5% від суми неоплаченого товару, що не суперечить ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Крім того, ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та враховуючи наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 121001 грн. 59 коп., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу „Україна”, м.Житомир до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вира”, м.Донецьк про стягнення з відповідача 3% за користування чужими  коштами в сумі 3071 грн. 35 коп. за квітень 2008 р., 5% за користування чужими коштами в сумі 5180 грн. 91 коп.  з травня 2008 р.  відповідно до дистриб'юторського  договору № 07-У від 09.01.2007 р. та інфляційних витрат в сумі 2541 грн. 03 коп. за період з травня по червень 2008 р.  відповідно до дистриб'юторського договору № 07-У від 09.01.2007 р. та дистриб'юторського договору №7-д від 12.03.2008р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем в позові було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом встановлення наявності у власності відповідача майна і рахунків у банківських установах та накладення на них арешту з метою відновлення порушених прав позивача щодо унеможливлення винної сторони за період розгляду даного спору в суді відчужити належне їй майно.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

        Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”  вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги. Так, у позові про стягнення грошей застосовується  накладання арешту на кошти, арешт на майно  застосовується  у спорі про право власності на майно.  

        Таким чином, суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням  заяву  про встановлення наявності у відповідача майна та накладення арешту на це майно, вважає її такою, що не підлягає задоволенню на підставі наступного: позовні вимоги пов'язані зі стягненням коштів, в зв'язку з чим суд не бачить підстав для встановлення наявності у відповідача майна та накладення на нього  арешту. Також, позивачем не доведено суду, що  невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

       Що стосується клопотання позивача щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на поточних рахунках в банку, суд також  вважає його таким, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, також, вказане клопотання засноване лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Судові витрати покладаються на сторони відповідно до норм ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись  ст. 4-3, 20, 22, 33, 49, 66, 77, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                                ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу „Україна”, м.Житомир до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вира”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 121001 грн. 59 коп., 3% за користування чужими  коштами в сумі 3071 грн. 35 коп., 5% за користування чужими  коштами в сумі 5180 грн. 91 коп. та інфляційних витрат в сумі 2541 грн. 03 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вира” (83003, Донецька область, м.Донецьк, Калінінський район, проспект Ілліча, буд. 89, ЄДРПОУ 05248785, р/р №26008501000788 в ДФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 335571) на користь Акціонерного товариства закритого типу „Україна” (10020, м.Житомир, проспект Миру, 16, ЄДРПОУ 00307230, р/р №26005300298001 в ЖФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 311346) заборгованість в сумі 121001 грн. 59 коп., 3% за користування чужими  коштами в сумі 3071 грн. 35 коп., 5% за користування чужими  коштами в сумі 5180 грн. 91 коп., інфляційні витрати в сумі 2541 грн. 03 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1317 грн. 94 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 115 грн. 89 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 28.10.2008р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя