Рішення

від 23.10.2008 по справі 5020-3/079

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/079

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2008 р. справа № 5020-3/079

"23" жовтня 2008 року                                                                           Справа № 5020-3/079

За позовом                    Приватного підприємства "РМА-консалт"

(99016, м. Севастополь, вул. Чехова, 6)

до відповідачів:          1.          Приватного підприємства "Омега-жилбуд"

(99011, м. Севастополь, вул. Демидова, 13)

2.          Кримського управління капітального будівництва

Міністерства оборони України

(95043, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Залізнична, 5)

          3.          Військової частини А-3009 Міністерства оборони України

                              (99024, м. Севастополь, вул. Військових будівельників, 1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача,

                              Товариства з обмеженою відповідальністю

                              "Девелопмент Юкрейниан компані"

                              (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 163)

про визнання недійсним договору,

за зустрічним                    Приватного підприємства "Омега-жилбуд"

позовом                    (99011, м. Севастополь, вул. Демидова, 13)

до відповідачів:          1.          Приватного підприємства "РМА-консалт"

(99016, м. Севастополь, вул. Чехова, 6)

2.          Кримського управління капітального будівництва

Міністерства оборони України

(95043, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Залізнична, 5)

          3.          Військової частини А-3009 Міністерства оборони України

                    (99024, м. Севастополь, вул. Військових будівельників, 1)

про визнання договору дійсним,

суддя Головко В.О.

За участю представників:

позивача (за первісним позовом) –Рогозін М.О., власник, рішення № б/н від 08.05.2008;

відповідача (за первісним позовом) ПП "Омега-жилбуд" –Єкімова З.З., довіреність № б/н від 23.10.2008;

відповідача (за первісним позовом) Кримське управління капітального будівництва Міністерства оборони України –не з'явився,

відповідача (за первісним позовом) військова частина А-3009 Міністерства оборони України –Полтєв Є.О., довіреність № 477 від 29.08.2008,

третьої особи –Старцева О.О., довіреність № б/н від 26.08.2008.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "РМА-консалт" (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Приватного підприємства "Омега-жилбуд" (далі –ПП "Омега-жилбуд"), Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України, військової частини А-3009 Міністерства оборони України (далі –в/ч А-3009) про визнання недійсним договору № 1 від 18.07.2008 про будівництво комплексу житлових будинків в 6-му мікрорайоні Камишової бухти м. Севастополя, що укладений між відповідачами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, по-перше, спірний договір укладено із порушенням компетенції сторін; по-друге, він є удаваним договором, що прикриває договір суборенди земельної ділянки, і, по-третє, тим, що на цю земельну ділянку з іншою юридичною особою укладений договір стосовно того ж самого предмета (а.с.3-5).

Ухвалою суду від 23.09.2008 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, допущено Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Юкрейниан компані" за його заявою            (а.с.84, 118-119).

Кримське управління капітального будівництва Міністерства оборони України в судове засідання 23.10.2008 явку свого повноважного представника не забезпечило, відзиву на позов не надало.

Військова частина А-3009 Міністерства оборони України у відзиві на позов позовні вимоги не визнала, зазначаючи, що спірний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства особою, яка мала відповідні повноваження, договір заснований на вільному волевиявленні сторін, визначає реальні правовідносини і не є удаваним (а.с.149-150).

Приватне підприємство "Омега-жилбуд" також надало письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнає, вказує, що спірний договір укладено з метою його виконання, він спрямований на конкретні наслідки, вже почав виконуватися з боку ПП "Омега-жилбуд", відповідає чинному законодавству та не порушує прав і законних інтересів третіх осіб (а.с.151-152).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Юкрейниан компані" письмової думки щодо предмета спору суду не надала. В судовому засіданні 23.10.2008 представник третьої особи повністю підтримала позицію позивача, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Під час розгляду спору ПП "Омега-жилбуд" звернулось із зустрічною позовною заявою до ПП "РМА-консалт", Кримського управління капітального будівництва МО України,         в/ч А-3009 Міністерства оборони України про визнання спірного договору дійсним      (а.с.120-121).

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ПП "Омега-жилбуд" посилається на те, що договір, який оспорюється позивачем за первісним позовом, повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відзиву на зустрічну позовну заяву відповідачами не надано.

Згідно зі статтями 20, 22, 27, 811 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін та третьої особи роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України "Про судоустрій України", пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд -

в с т а н о в и в:

18.07.2008 між військовою частиною А-3009 Міністерства оборони України, Кримським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та приватним підприємством "Омега-жилбуд" був укладений договір № 1 про будівництво комплексу житлових будинків в 6-му мікрорайоні Камишової бухти в м. Севастополі (далі –Договір), що підтверджується цим договором (а.с.9-21) і сторонами не оспорюється.

За умовами Договору в/ч А-3009 дає право Кримському управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України та ПП "Омега-жилбуд" здійснити будівництво житлових будинків на земельній ділянці, площею 2,4504 га, що розташована в 6-му мікрорайоні Камишової бухти в м. Севастополі, і перебуває в користуванні в/ч А-3009 на підставі договору оренди з Севастопольською міською Радою від 20.10.2004, 14.04.2005 та додаткової угоди від 12.06.2008. Кримське управління капітального будівництва Міністерства оборони України завершує будівництво двох 12-поверхових житлових будинків на частині земельної ділянки площею 0,4 га та проводить комунікації; ПП "Омега-жилбуд" забезпечує забудову частини земельної ділянки, що залишилася, сплачує потрібні платежі, передає        в/ч А-3009 чотири двохкімнатні квартири. Сторони також виконують інші зобов'язання за договором.

Строк дії договору визначений сторонами в пункті 4.1, де зазначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань за даним договором. В будь-якому випадку строк дії цього договору не може бути більше строку оренди земельної ділянки –14.04.2020.

Правові відносини сторін регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, інших актів законодавства, що регулюють загальні положення про правочини.

Відповідно до абзацу другого пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав та порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли після 01.01.2004, тому при розгляді спору суд керується Цивільним кодексом України в редакції 2003 року.

Суд вважає, що у первісному позові має бути відмовлено, а зустрічний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного Суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен установити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; дотримання установленої форми угоди; правоздатність сторін по угодах; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони й інших обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Законом прямо не встановлена недійсність вказаного правочину.

Відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Такими вимогами, зокрема, є:

1.          Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2.          Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.          Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.          Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач за первісним позовом не надав суду належні докази того, що сторони при укладенні спірного договору перевищили свої повноваження. Натомість, матеріали справи повністю спростовують такі твердження позивача.

Як вбачається зі змісту договору № 1 від 18.07.2008, з боку в/ч А-3009 Міністерства оборони України цей договір був підписаний командиром військової частини         Маркеловим О.Є.; військова частина є юридичною особою, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ № 146/06 від 05.05.2006 (а.с.83). Повноваження командира військової частини на укладення такого виду договорів встановлені статтями 1, 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах України" від 21.09.1999 № 1076-XIV, Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок здійснення господарської діяльності в Збройних Силах України" від 28.11.1992 № 668, наказом Міністра оборони України "Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України".

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" господарська діяльність у Збройних Силах України –це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 3 вказаного Закону суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Пунктом 3.1.3 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України передбачено, що командир військової частини (з'єднання), яка має права юридичної особи, у межах своїх повноважень та виділених коштів має право укладати господарські угоди або договори та несе повну відповідальність за обґрунтоване і правомірне витрачання (використання) коштів на пов'язану з цими угодами діяльність.

Наказом Міністерства оборони України від 17.06.2003 № 25 затверджено Положення про Кримське управління капітального будівництва Міністерства оборони України       (а.с.86-90). Згідно з пунктом 2 цього наказу Кримське управління капітального будівництва Міністерства оборони України уповноважено здійснювати функції замовника капітального будівництва у Збройних Силах України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Відповідно до пунктів 5, 7 Положення про Кримське управління капітального будівництва Міністерства оборони України, управління є самостійним господарюючим суб'єктом, може від свого імені набувати майнових і немайнових прав і нести обов'язки; відповідно до покладених на нього завдань укладає договори підряду на виконання робіт з будівництва об'єктів та здійснює контроль за їх виконанням згідно з чинним законодавством; за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України укладає договори на пайову участь у будівництві об'єктів іншими замовниками.

Названим Положенням визначено, що начальник Управління за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України укладає угоди на капітальне будівництво та ремонт, інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, придбання та обмін квартир, надання послуг та інші угоди в межах своєї компетенції (пункт 11 Положення).

Таким чином, Управління, яке відповідно до Положення (пункт 16) та Довідки             № 007212 про включення до ЄДРПОУ є юридичною особою (а.с.92), має право укладати господарські договори від свого імені, тобто, бути стороною за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір з боку Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України був підписаний начальником управління Зімовновим В.І., який відповідно до довідки з ЄДРПОУ є керівником Управління (а.с.92). Повноваження начальника управління на укладення договорів про участь у будівництві житла визначені пунктами 1, 7, 11 Положення про Кримське управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 17.06.2003 № 25 (а.с.86-90).

З боку приватного підприємства "Омега-жилбуд" договір підписано директором       Нос А.О., який діяв на підставі статуту підприємства, у межах своїх повноважень. ПП "Омега-жилбуд" є юридичною особою, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ від 16.07.2008 (а.с.103). Право на укладення договорів про будівництво передбачено статутом підприємства (а.с.93-102).

Таким чином, спірний договір підписаний особами, що мали необхідні повноваження для його підписання.

Вимоги до форми правочину встановлені статтею 205 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 208 Цивільного кодексу України визначає обов'язкову письмову форму для правочинів, що вчиняються між юридичними особами.

Спірний договір укладено у письмовій формі, що повністю відповідає зазначеним вище приписам.

Суд критично ставиться до доводу позивача за первісним позовом, що спірний договір не відповідає розпорядженню Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 703-р "Питання укладення деяких договорів".

Згідно з пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" на підставі статті 8 Конституції в Україні визначається та діє принцип верховенства права. Тому суд при розгляді конкретних справ повинен оцінювати зміст будь-якого закону або іншого нормативно-правового акту з точки зору відповідності його Конституції. Разом з тим, суд може на підставі статті 144 Конституції України визнати такими, що не відповідають Конституції України або законам України рішення органів місцевого самоврядування, а на підставі статті 124 Конституції України –актів органів державної виконавчої влади: міністерств, відомств, місцевих державних адміністрацій тощо (пункт 3 Постанови). Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Крім того, з аналізу змісту частин другої та третьої розпорядження Кабінету Міністрів України "Питання укладення деяких договорів" суд робить висновок, що воно стосується договорів, наслідком яких може бути відчуження державного майна. У спірному договорі не передбачено відчуження майна, що належить державі. Більш того, в пункті 3.1.1 спірного договору сторонами визначено надання у власність держави чотирьох двохкімнатних квартир. Тобто спірний договір не належить до договорів, обмеження щодо яких встановлене зазначеним розпорядженням.

Аналіз спірного договору дає підстави вважати, що цей Договір є договором інвестиційної діяльності.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991 № 1560-XII (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного Договору), яким регулюється загальний порядок здійснення інвестиційної діяльності в Україні, інвестиціями є всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути кошти, паї, акції та інше.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності, втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції не допускається.

Таким чином, спірний Договір, який передбачає, що ПП "Омега-жилбуд" у повному обсязі фінансує проектування та будівництво житлового комплексу, а також здійснює інші витрати, пов'язані з виконанням своїх зобов'язань за даним Договором, відноситься до договорів інвестиційної діяльності.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Таким чином, при будівництві житлових будинків забудовником можуть використовуватися державні, власні кошти та/або кошти, залучені у порядку, передбаченому діючим законодавством України.

З аналізу спірного договору вбачається, що Кримське управління капітального будівництва Міністерства оборони України інвестує у будівництво державні кошти, що підтверджується наказом Міністра оборони України від 02.04.2008 № 140 "Про затвердження Переліку житлових об'єктів, які передбачається фінансувати у 2008 році за рахунок коштів бюджетної програми КПКВ 2101090 "Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України" (а.с.48-53).

Відповідно до пункту 2.3.4 Договору фінансування об'єктів будівництва здійснюється ПП "Омега-жилбуд" за рахунок власних та залучених коштів. При цьому, пункт 2.3.6 спірного договору прямо передбачає залучення коштів шляхом укладення договору з фінансовою компанією –управителем фонду фінансування будівництва для залучення коштів юридичних і фізичних осіб на будівництво об'єктів житлового комплексу, а також використовувати інші способи залучення фінансових ресурсів для виконання зобов'язань за цим Договором.

Отже, спірний Договір в частині порядку залучення коштів для фінансування об'єктів житлового будівництва також відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо зауважень позивача за первісним позовом стосовно того, що спірний Договір є прихованим договором суборенди земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181, суборенда –це угода про передачу орендарем орендованого ним об'єкта (або його частини) в оренду третій особі.

Згідно з пунктом 2.1.1 Договору, земельна ділянка залишається у орендаря (в/ч А-3009) для ведення господарської діяльності спільно з іншими відповідачами за первісним позовом. Також, в актах визначення у натурі зовнішніх меж частини земельної ділянки за договором про будівництво комплексу житлових будинків в 6-му мікрорайоні Камишової бухти в           м. Севастополі та передачі території для забудови зазначене, що орендар (в/ч А-3009) передає контрагентам за договором тільки право на забудову (а.с.22-23).

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про планування та забудову території" від 20.04.2000 № 1699-ІІІ, у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єктів містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.

Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України до складу майна відносяться також майнові права та обов'язки. Згідно зі статтею 178 Цивільного кодексу України об'єкти майнових прав можуть вільно відчужуватись або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Свобода передачі свого майнового права передбачена статтею 12 Цивільного кодексу України. Так, особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особи, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем за первісним позовом не надано суду доказів того, що право на забудову, як майнове право, вилучено з цивільного обороту або обмежено в обороті, або є невід'ємним від фізичної чи юридичної особи. Таким чином, передача права на забудову, що відбулася згідно зі спірним договором, не порушує чинного законодавства, прав та законних інтересів третіх осіб; а спірний договір, як зазначено вище, є договором інвестиційної діяльності, а отже не є договором суборенди земельної ділянки.

Стосовно порушення укладенням спірного договору прав третьої особи –Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Юкрейниан компані", суд вважає, що це питання не може входити до предмета розгляду у даному судовому процесі, оскільки сторонами договору № 1 від 21.12.2006 про будівництво комплексу житлових будинків в 6-му мікрорайоні Камишової бухти м. Севастополя, на який посилається позивач, є в/ч А-3370, Кримське управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Юкрейниан компані" (а.с.57-66).

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000       № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначається, що, якщо за результатами розгляду справи факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Стаття 129 Конституції України проголошує принцип вільності сторін у наданні суду доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також принцип змагальності сторін та їх рівності перед законом і судом.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач за первісним позовом не надав суду доказів, що порушення прав зазначених осіб стосується його прав чи його охоронюваних законом інтересів.

Крім того, судом встановлено, що пунктом 8.1.3. Договору № 1 від 21.12.2006 передбачено припинення цього договору при припиненні договору оренди між в/ч А-3370 та Севастопольською міською Радою. Аналізуючи додаткову угоду від 12.06.2008 до договору оренди від 14.04.2005 між в/ч А-3370 та Севастопольською міською Радою, що зареєстрована у Севастопольській міській філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 26.06.2008 за № 243/27.05.05       (а.с.37-39), суд приходить до висновку, що з моменту реєстрації додаткової угоди в Державному земельному кадастрі, тобто з 26.06.2008 договір оренди між в/ч А-3370 і Севастопольською міською Радою припинив свою дію. Таким чином, припинений договір    № 1 від 21.12.2006 про будівництво комплексу житлових будинків в 6-му мікрорайоні Камишової бухти м. Севастополя, тому посилання позивача за первісним позовом на порушення прав товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Юкрейниан компані" є безпідставними.

Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджується, що відсутні підстави для визнання договору № 1 від 18.07.2008 про будівництво комплексу житлових будинків в 6-му мікрорайоні Камишової бухти м. Севастополя недійсним, оскільки зміст цього договору відповідає чинному законодавству України; форма договору відповідає встановленій законом формі; особи, що вчинили правочин мали на час його вчинення необхідний обсяг цивільної дієздатності; доказів пороку волевиявлення сторін чи того, що цей правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, або є удаваним правочином позивачем не надано.

Отже, суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову, а зустрічний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

У зв'язку з тим, що позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом до ПП "Омега-жилбуд" про визнання договору недійсним, останній змушений був використовувати встановлені законом способи захисту своїх цивільних прав та охоронюваних законом інтересів.

Судом встановлено, що договір № 1 від 18.07.2008 про будівництво комплексу житлових будинків в 6-му мікрорайоні Камишової бухти м. Севастополя відповідає вимогам чинного законодавства України, підстав для визнання його недійсним судом не знайдено. Тому цей договір є дійсним.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача за первісним позовом, суд покладає на нього судові витрати.

Керуючись статтями 69, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          У первісному позові відмовити повністю.

2.          Зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

3.          Визнати дійсним договір № 1 від 18.07.2008 про будівництво комплексу житлових будинків в 6-му мікрорайоні Камишової бухти в м. Севастополі, укладений між військовою частиною А-3009 Міністерства оборони України, Кримським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Приватним підприємством "Омега-жилбуд".

4.          Стягнути з Приватного підприємства "РМА-консалт" (99016, м. Севастополь,         вул. Чехова, 6, ідентифікаційний код 35885559, відомості про наявність рахунків в установах банків в матеріалах справи відсутні) на користь Приватного підприємства "Омега-жилбуд" (99011, м. Севастополь, вул. Демидова, 13, ідентифікаційний код 36025894,           п/р 260090653001 в СФ КД АБ "Кліринговий дім", м. Сімферополь, МФО 384920) судові витрати: державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                              В.О. Головко

Рішення оформлено відповідно до вимог статті

84 Господарського процесуального кодексу України

і підписано 28.10.2008.

Розсилка:

1.          Приватне підприємство "РМА-консалт"

(99016, м. Севастополь, вул. Чехова, 6)

2.          Приватне підприємство "Омега-жилбуд"

(99011, м. Севастополь, вул. Демидова, 13)

3.          Кримського управління капітального будівництва МО України

                    (95043, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Залізнична, 5)

4.          Військова частина А-3009 Міністерства оборони України

          (99024, м. Севастополь, вул. Військових будівельників, 1)

5.          Товариство з обмеженою відповідальністю

          "Девелопмент Юкрейниан компані"

          (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 163)

6.          Справа

7.          Наряд