Рішення

від 22.03.2012 по справі 18/003-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/003-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2012 р.                                                                  Справа № 18/003-12

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гермес», м.Краматорськ

до  Селянського (фермерського) господарства «Володар», с.Хоцьки, Переяслав-Хмельницький р-н

про стягнення 12 076,93 грн.

Суддя А.Кошик

За  участю представників

Позивача –не з'явився

Відповідача –Бузницький В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гермес» (далі – позивач) до Селянського (фермерського) господарства «Володар» (далі – відповідач) про стягнення 12076,93  грн.

Провадження у справі №18/003-12 порушено відповідно до ухвали суду від 04.01.2012 року та призначено справу до розгляду на 17.01.2012 року.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 17.01.2012 року без поважних причин не з‘явився, вимоги ухвали не виконав. Розгляд справи відкладався на 02.02.2012 року.

У судовому засіданні 02.02.2012 року заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи з метою витребування додаткових документів та доказів. У судовому засіданні 02.02.2012 року розгляд справи відкладався на 16.02.2012 року.

У зв‘язку із перебуванням судді А.Ю.Кошика на лікарняному судове засідання, призначене на 16.02.2012 року не відбулось, тому розгляд справи №18/003-12 було призначено на 06.03.2012 року.

В судовому засіданні 06.03.2012 року розгляд оголошувалась перерва до 22.03.2012 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гермес»(позивачем) та Селянським фермерським господарством «Володар» (відповідачем) укладено Договір купівлі-продажу за № 267 від 09.06.2009 року про продаж відповідачу товару - Гумисол Супер 03, 04 наливом у 50 л. тарі.

Згідно п. 2.1  Договору позивач зобов'язався відвантажити відповідачу товар згідно п. 1.2 Договору, загальною вартістю 5127,00 грн.

Факт виконання позивачем умов Договору щодо поставки товару та отримання товару відповідачем,  підтверджується накладною № ГС0610/005 від 10.06.2009 року і відповідачем не заперечується.

В п. 3.1 Договору сторони погодили, що покупець сплачує 1600,00 грн. по факту отримання товару що підтверджується накладною, тобто 10.06.2009 року, а на суму 3527,00 грн. надається відстрочка платежу на 128 календарних днів, з кінцевим строком оплати 01.10.2009 року.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи 23.04.2010 року, відповідач частково погасив заборгованість у сумі 1000,00 грн.

Станом на день звернення до суду розмір основної заборгованості за проданий товар згідно договору купівлі-продажу №267 від 09.06.2009 року  складає 4127,00 грн.

Заявлена претензія про проведення розрахунків за поставлений товар від 11.11.2011 року №1143 залишена без відповіді та задоволення.

В запереченнях на позов відповідач зазначив, що використання поставленого добрива  «Гумисол»не дало очікуваного результату, який гарантувався виробником та в якому запевняв представник постачальника, що на думку відповідача свідчить про неналежну якість поставленого товару.

Відповідні обставини заперечувались представником позивача, який пояснив, що товар було поставлено відповідачу в обумовленій кількості і жодних зауважень щодо якості товару чи вимог про його повернення від відповідача не надходило.

Відповідач пояснив,  що всі переговори велись в телефонному режимі, однак позивачем відповідні обставини заперечувались.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав від позивача спірну кількість товару.

Відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача з претензіями щодо якості поставленого товару чи з вимогами про його повернення.

Крім того, з пояснень відповідача вбачається, що товар було залишено на підприємстві і строк його придатності вже сплинув. Таким чином, встановити факт неналежної якості товару не вбачається можливим.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання  належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, -відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на встановлені судом обставини, відповідач має оплатити отриманий від позивача товар на суму 4127,00 грн.

Пунктом 5.1. договору № 274 від 12.06.2009 р. передбачена відповідальність (у вигляді пені) за неналежне виконання грошових зобов'язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно уточненого розрахунку за період з 02.10.2009 року по 02.04.2010 року  в сумі 424,18 грн., тобто за 6 місяців з моменту виникнення зобов'язання, що відповідає п. 6.ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім того, згідно п. 5.2. Договору, за прострочення оплати більш ніж на 30 днів, Покупець зобов'язаний виплатити Продавцю штраф у розмірі 100% від вартості поставленого товару, що за розрахунком позивача становить  5127,00 грн.

Як вбачається з обставин спору, строк виконання зобов'язання з оплати товару  настав 01.10.2009 року, відтак, право на нарахування пені виникло з 02.10.2009 року, право на нарахування штрафу відповідно з 01.11.2009 року.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, до вимог про стягнення заявлених позивачем пені та штрафу застосовується строк позовної давності  в один рік, про що також просить відповідач.

Згідно зі ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, враховуючи, що з моменту виникнення у позивача пава на пеню та штраф минуло більше року, і позивачем не подано клопотання по відновлення відповідного строку, вимоги про стягнення 424,18 грн. пені та 5127,00 грн. штрафу не підлягають задоволенню у зв'язку зі сплином строку позовної давності.

  Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі  792,43 грн. та 3% річних в сумі 276,45 грн. за період з 02.10.2009 року по 23.12.2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 792,43 грн. інфляційних та 276,45грн. 3 % річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору, суд дійшов висновку по часткове задоволення позовних вимог у сумі  4127,00 грн. основного боргу, 792,43 грн. інфляційних та 276,45грн. 3 % річних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування судових витрат покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Селянського фермерського господарства «Володар»(08473, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с.Хоцьки, код 24885345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гермес»(84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, 10, код 19380560) 4127,00 грн. основного боргу, 792,43 грн. інфляційних,  276,45 грн. 3 % річних та 607,27 грн. втрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3.          В задоволенні решти  позову відмовити.

       Суддя                                                                                        А.Ю.Кошик