Постанова

від 30.01.2012 по справі 5010/1928/2011-13/58

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5010/1928/2011-13/58

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.12                                                                       Справа  № 5010/1928/2011-13/58

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Дубник О.П.

                                                                                Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання          Юрчук О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Корпорації "Прикарпатська фінансова група" № 47 від 15.12.2011р.

на рішення          Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2011р. (повне рішення складено 25.11.2011р.)

у справі           № 5010/1928/2011-13/58

за позовом           Державної податкової інспекції в Галицькому районі, Івано-Франківська область, м. Галич

до відповідача   Корпорації "Прикарпатська фінансова група", м. Івано-Франківськ

про          стягнення коштів

за участю представників:          

від позивача           - Сендунь М.В. –представник;

від відповідача –Лотоцький С.В., Андрусенко О.В., Шіляк Р.П. –представники.

          Повна постанова складена 30.03.2012р.

          Представникам позивача та відповідача права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

          Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2011 року у цій справі, суддя Шкіндер П.А., позов Державної податкової інспекції в Галицькому районі до Корпорації "Прикарпатська фінансова група" про стягнення збитків в розмірі 18 414,00 грн. задоволено; стягнуто з Корпорації "Прикарпатська фінансова група" на користь Державної податкової інспекції в Галицькому районі 18 414,00 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста чотирнадцять гривень 00 коп.) збитків; стягнуто з Корпорації "Прикарпатська фінансова група" в доход Державного бюджету - 1 411, 50 грн.  (одну тисячу чотириста одинадцять грн. 50 коп.) - судового збору.

          Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач – Корпорація "Прикарпатська фінансова група" –подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2011р. у цій справі скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові Державної податкової інспекції в Галицькому районі про стягнення з Корпорації "Прикарпатська фінансова група"збитків в розмірі 18414, 00 грн. відмовити.

          В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на зокрема те, що сторонами Угоди чітко визначено підставу прийняття Виконавцем майна, а саме оформлення акту опису, оцінки та передачі майна, що перейшло у власність держави. Тобто саме з моменту підписання такого акту щодо конкретно визначеного майна, у сторін можуть виникати взаємні права і обов'язки щодо такого майна, вчинятися подальші дії, визначені договором, в тому числі і зберігання майна. В рамках цієї угоди, як зазначає далі скаржник, згідно її умов, не входило та не передбачалось здійснення зберігання майна до передачі його по акту опису, оцінки та передачі майна, що перейшло у власність держави. Умовами вказаної угоди не передбачалось підписання та прийняття на зберігання майна згідно акту опису та попередньої оцінки майна, на який посилається суд першої інстанції.

          Також відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що задоволивши позов про стягнення з підприємства збитків, суд першої інстанції необґрунтовано посилється на умови угоди про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави від 28.01.2011р. та обов'язок зберігання майна до моменту його передачі згідно акту опису, оцінки і передачі майна.

          Позивач, Державна податкова інспекція в Галицькому районі, в порядку ст. 96 ГПК України, подала суду відзив на апеляційну скаргу. Позивач просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          У судовому засіданні 30.01.2012р. представники позивача та відповідача підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

          Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу у судовому засіданні, суд встановив наступне.

          28 січня 2011 року між Державною податковою інспекцією в Галицькому районі (Замовник) та Корпорацією "Прикарпатська фінансова група" (Виконавець) укладено угоду про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави № 336/10/24-160/06 (далі –Угода).

          Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Угоди Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язок реалізувати передане йому майно, що перейшло у власність держави, а також Замовник передає, а Виконавець приймає майно, що знаходиться на обліку у першого.

          Згідно пп. 2.2.2 п. 2.2 Угоди при виконанні цієї угоди виконавець зобов'язаний забезпечити власними силами зберігання майна та його споживчих якостей, транспортування та інші дії, необхідні для реалізації майна.

          Відповідно до Акту опису та попередньої оцінки майна № 4/24 від 15.03.2011 року за вих. № 890/10/24-488 та листа № 890/10/24-489 відповідачу було передано майно з ознаками безхазяйного - металевий трубопровід діаметром 530 мм, товщиною стінки 7-8 мм, довжиною орієнтованою 248,63 м та 184,29 м, вагою 38,963 тон, вартість однієї тони 2200 грн., загальною вартістю 85718,60 грн. За цим актом майно було прийнято на зберігання представником відповідача Собчиком О.І., про що свідчить його підпис у акті №4/24 (а.с. 11, лист, а.с. 12)).

          Відповідно до акту інвентаризації № 8 безхазяйного майна, що знаходиться на відповідальному зберіганні від 12 серпня 2011 року посадовими особами позивача було встановлено, що фактична  наявність не відповідає даним, відображеним в акті опису (а.с. 13-15).

          Згідно з додатком №1 до акту інвентаризації № 8 визначено розрахунок збитків, виявлених комісією ДПІ в Галицькому районі. Відповідно до цього додатку виявлено нестачу частини трубопроводу на загальну суму за попередньою оцінкою 18 414, 00 грн. (а.с. 17).

          Ознайомитися з актом інвентаризації та отримати його, представник відповідача відмовився, про що позивачем було складено акт відмови від підпису №11/24 від 12.08.2011 року (а. с. 16).

          Відповідно до п. 5 Розділу IV Порядку взаємодії між підрозділами державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1032 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2011р. за № 630/19368) передбачено, що у разі пошкодження, втрати (нестачі) безхазяйного майна, переданого на відповідальне зберігання, орган державної податкової служби відповідно до умов договору про відповідальне зберігання майна протягом трьох робочих днів від дати виявлення пошкодження, втрати (нестачі) направляє суб'єкту господарювання претензію з вимогою щодо відшкодування збитків у розмірі вартості такого майна або суми, на яку знизилась його вартість, за цінами, вказаними в акті опису і попередньої оцінки майна.

          Відповідно до п. 8.1 Угоди з моменту прийому майна представником Виконавця, відповідальність за його цілісність і збереження несе Виконавець. У випадку недостачі або псування отриманого майна Виконавець сплачує до бюджету в десятиденний термін від дня подання вимоги Заявником суми вартості пошкодженого майна або майна, якого не вистачає, за сумами, зазначеними в акті опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави.

          16 серпня 2011 року Державна податкова інспекція в Галицькому районі надіслала рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення Голові ради директорів корпорації "Прикарпатська фінансова група" Корчмару О.Ф. претензію № 2727/10/10 з вимогою щодо відшкодування збитків у розмірі втрати (нестачі) в сумі 18414, 00 грн., яку 18.08.2011р. отримано представником відповідача Малиновською (а. с. 18 –19). Відповідь Державною податковою інспекцією в Галицькому районі не отримано.

          Відповідно до п. 12 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”органи державної податкової служби проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна.

          Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998р., облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна, зазначеного у пункті 1 цього Порядку, до передачі його для подальшого розпорядження відповідно до пункту 9 цього Порядку покладаються на органи (організації), що здійснили вилучення або зберігають його, з дотриманням таких вимог: попередня оцінка проводиться відповідно до пункту 8 цього Порядку на момент взяття на облік цього майна; аналітичний облік ведеться у спеціальних книгах за видами майна із зазначенням відмінних ознак, попередньої вартості, місця його знаходження; взяте на облік майно відображається на забалансових рахунках "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання" в органах (організаціях), що здійснили вилучення або зберігають його. Майно, зазначене у пункті 1 цього Порядку, зберігається органами (організаціями) у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається ними для зберігання іншим організаціям за договорами.

          Згідно з п. 7 вказаного Порядку оцінка майна провадиться комісією, яка утворюється органом, що здійснив його вилучення, у складі представників державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, представників міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, органів (організацій), що здійснили вилучення майна або зберігають його, фінансових органів та органів (організацій), які здійснюватимуть розпорядження цим майном. У разі розбіжності в оцінці майна між представниками комісії, а також у випадках, передбачених законодавством України і цим Порядком, оцінка провадиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання.

          Відповідно до п. 8 Розділу ІІ Порядку взаємодії між підрозділами державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010р. № 1032 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2011р. за № 630/19368) безхазяйне майно, взяте на облік, зберігається відповідним органом державної податкової служби у власних (орендованих) приміщеннях або за актом опису і попередньої оцінки майна передається на відповідальне зберігання суб'єкту господарювання. Із суб'єктом господарювання, який прийняв майно на відповідальне зберігання, укладається відповідний договір.

          На підставі вищевказаних норм права сторонами була укладена Угода про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави, від 28.01.2011р. № 336/10/24-160/06. Предметом цієї Угоди є зберігання майна та його подальша реалізація. Умовами угоди сторони передбачили обов'язок відповідача забезпечити власними силами зберігання майна та його споживчих якостей, а також відповідальність відповідача за цілісність і збереження майна.

          Передача майна на відповідальне зберігання відбулася 15 березня 2011 року відповідно до Акту опису і попередньої оцінки майна № 4/24. Вказане спростовує твердження відповідача про те, що майно ним було прийнято на зберігання тільки після 12 серпня 2011 року.

          У відповідності до ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

          Згідно з ч.1 ст.942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Виконуючи даний обов'язок, зберігач повинен вжити необхідних заходів для того, щоб запобігти викраденню майна, пошкодженню чи знищенню третіми особами.

          Відповідно до ч.1 ст.950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

          Частинами першою та другою ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

          Згідно з вимогами ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного елементу складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

          За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості. Отже, за приписами вище наведених норм позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами факт заподіяння йому збитків, розмір цих збитків, наявність неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

          За правилами ст.951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються у розмірі її вартості.

          Відповідно до пункту 5 Розділу IV Порядку взаємодії між підрозділами державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010р. № 1032 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2011р. за № 630/19368), у разі пошкодження, втрати (нестачі) безхазяйного майна, переданого на відповідальне зберігання, орган державної податкової служби відповідно до умов договору про відповідальне зберігання майна протягом трьох робочих днів від дати виявлення пошкодження, втрати (нестачі) направляє суб'єкту господарювання претензію з вимогою щодо відшкодування збитків у розмірі вартості такого майна або суми, на яку знизилась його вартість, за цінами, вказаними в акті опису і попередньої оцінки майна. У разі невідшкодування суб'єктом господарювання збитків протягом місяця від дати отримання претензії орган державної податкової служби у десятиденний строк після вказаної граничної дати відшкодування збитків звертається до суду щодо стягнення суми збитків.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними та допустимими доказами доведено обставину завдання збитків відповідачу, в результаті недотримання відповідачем умов укладеної сторонами Угоди щодо збереження переданого майна; причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заявленими позивачем збитками та вину відповідача, оскільки він не забезпечив зберігання майна. У відповідності до вище вказаних норм права, позивачем при розрахунку розміру збитків взято за основу вартість металевого трубопроводу 2 200,00 грн. за тону, тобто вартість, визначену в Акті № 4/24 опису і попередньої оцінки майна від 15.03.2011р. за вих. № 890/10/24-488.

          Відтак, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, про правомірність позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі.

          Відповідно до ст.4і ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність рішення місцевого господарського суду.

          Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що Господарським судом Івано-Франківської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відтак, немає підстав для скасування рішення.

          Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

          Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.          Залишити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2011р. у справі № 5010/1928/2011-13/58 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                                     Процик Т.С.

Суддя                                                                                                           Дубник О.П.

Суддя                                                                                                           Скрипчук О.С.