Постанова

від 19.03.2012 по справі 2а-13038/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМ ІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловсь кого, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2012 р. м. Львів № 2а-13038/11/1370

15 год. 21хв.

Львівський окружний адміністративний суд у склад і головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судо вого засідання Задорожної М. М., представник позивача Бо жко Ю.Л., розглянув у відкрит ому судовому засіданні адмін істративну справу за позовом товариства з обмеженою відп овідальністю «Технолаб»до д ержавної податкової інспекц ії у Залізничному районі м. Ль вова про визнання протиправ ним та скасування податковог о повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технолаб »(далі - ТзОВ «Технолаб») зве рнулося до Львівського окруж ного адміністративного суду з позовною заявою про визнан ня протиправним та скасуванн я податкового повідомлення-р ішення від 23.06.2011 року № 0001792302/21560 дер жавної податкової інспекції у Залізничному районі м.Льво ва (далі - ДПІ у Залізничному районі м Львова) .

Позовні вимоги обґрунтова ні тим, що право позивача на по датковий кредит під час пров едення перевірки підтверджу ється усіма необхідними перв инними документами, на підтв ердження договірних відноси н з ТзОВ «Грандіор». Всі опера ції з контрагентом є реальни ми, товарними, а висновки відп овідача стосовно нікчемност і правочинів з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними до казами. Таким чином, вважає, що відповідач прийшов до непра вомірних висновків щодо пору шення порядку формування ТзО В «Технолаб»податкового кре диту, який передбачає єдиною підставою для формування по даткового кредиту - наявніст ь податкових накладних, скла дених у відповідності до вим ог чинного законодавства. Кр ім того, позивач також зазнач ає, що законодавство України не передбачає норми, які б вка зували на те, що не подання зві тності та несплата податків продавцем при фактичному зді йсненні господарської опера ції впливає на податковий кр едит покупця. Зазначена обст авина не є підставою для позб авлення добросовісного плат ника податку права на формув ання кредиту у разі, якщо оста нній виконав усі передбачені Законом умови щодо отриманн я такого і має документальне підтвердження розміру подат кового кредиту. Відтак оскар жуване податкове повідомлен ня - рішення підлягає скасув анню. Представник позивача п озовні вимоги підтримав, про сить суд задовольнити позовн і вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечив позо вні вимоги з підстав викладе них у письмових запереченнях № 9/10008 від 03.02.2012 року, поданих пред ставником відповідача в судо вому засіданні 13.02.2012 року, де вк азано, що позивачем порушено п.198.2, п.198.3. п.198.6 ст. 198 Податкового ко дексу України, яке полягає у з анижені підприємством подат ку на додану вартість за бере зень 2011 року в сумі 106744,32 грн. Під ч ас проведення перевірки пози вачем не доведена реальність здійснення операцій з контр агентом ТзОВ «Грандіор».

Представник відповідача у судове засідання призначене на 19.03.2012 року не прибув, проте на лежним чином повідомлений пр о місце, дату і час судового ро згляду справи.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши поясненн я представників сторін, досл ідивши долучені до матеріалі в справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив нас тупні фактичні обставини справи:

ТзОВ «Технолаб»зареєстр оване 31.08.2005 року, що підтверджен о витягом з Єдиного державно го реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 11865368 від 24.11.2011 року. Позивач взят ий на облік платника податкі в до ДПІ у Залізничному район і 07.09.2005 року за № 33753895 та є платнико м податку на додану вартість , що підтверджується копією с відоцтва № 17744100 про реєстрацію платника податку на додану в артість (а.с.121).

У період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 рок у державною податковою інспе кцією у Залізничному районі м. Львова проведено позаплан ову виїзну перевірку ТзОВ «Т ехнолаб», про що складено акт № 1413/23-2/33753895 від 08.06.2011 року про резуль тати позапланової виїзної пе ревірки з питань взаємовідно син з ТзОВ «Грандіор»за пері од з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року. Перев іркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1., п.п. 7.4.5, п . 7.4., п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану варті сть», в результаті чого заниж ено податок на додану вартіс ть в сумі 106744,32 грн.

Зокрема, на підставі акту пе ревірки 23.06.2011 року відповіда чем прийнято податкове повід омлення - рішення форми «Р»№ 0001792302/21560, яким відповідно до вимог п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 Податково го кодексу України збільшено суму грошового зобов' язанн я за платежем податок на дода ну вартість в сумі 106745,32 грн., у то му числі основний платіж 106744,32 г рн., штрафні (фінансові) санкці ї (штрафи) 1 грн.

Не погоджуючись з прийняти ми податковими повідомлення ми-рішеннями ТзОВ «Технолаб» оскаржило останнє у адмініст ративному порядку. За резуль татами розгляду даних скарг, ДПА у Львівській області при йняла рішення № 23075/10/25-005/1858 від 29.08.201 1 року та ДПС України від 28.10.2011 р оку за № 4566/6/10-245 якими оскаржуван е повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львов а залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач не погоджуючись з в исновками посадових осіб дер жавної податкової служби та з прийнятим податковим повід омленням - рішенням, оскаржи в останнє в судовому порядку .

Оцінюючи встановлені обст авини та доводи сторін суд ді йшов висновку про обґрунтова ність позовних вимог з насту пних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Констит уції України, органи державн ої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноваж ень та у спосіб, що передбачен і Конституцією та законами У країни.

Згідно ст. 2 КАС України, у с правах щодо оскарження рішен ь суб'єктів владних повноваж ень адміністративні суди пер евіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважен ь та у спосіб, що передбачені К онституцією та законами Укра їни, обґрунтовано, тобто з ура хуванням усіх обставин, що ма ють значення для прийняття р ішення, добросовісно.

01 січня 2011 року набув чинност і Податковий кодекс України (далі - ПК України), який встано влює перелік податків та збо рів, що справляються в Україн і, та порядок їх адмініструва ння, платників податків та зб орів, їх права та обов'язки, ко мпетенцію контролюючих орга нів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час зді йснення податкового контрол ю, а також відповідальність з а порушення податкового зако нодавства.

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 ПК Ук раїни, податкове зобов'язанн я для цілей розділу V цього Код ексу - загальна сума податку н а додану вартість, одержана (н арахована) платником податку в звітному (податковому) пері оді.

Відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст . 14 ПК України, податковий кред ит - сума, на яку платник подат ку на додану вартість має пра во зменшити податкове зобов' язання звітного (податкового ) періоду, визначена згідно з р озділом V цього Кодексу

Право на віднесення сум под атку до податкового кредиту, згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України, ви никає у разі здійснення опер ацій з: придбання або виготов лення товарів (у тому числі в р азі їх ввезення на митну тери торію України) та послуг; прид бання (будівництво, спорудже ння, створення) необоротних а ктивів, у тому числі при їх вве зенні на митну територію Укр аїни (у тому числі у зв'язку з п ридбанням та/або ввезенням т аких активів як внесок до ста тутного фонду та/або при пере дачі таких активів на баланс платника податку, уповноваж еного вести облік результаті в спільної діяльності); отрим ання послуг, наданих нерезид ентом на митній території Ук раїни, та в разі отримання пос луг, місцем постачання яких є митна територія України; вве зення необоротних активів на митну територію України за д оговорами оперативного або ф інансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК Украї ни передбачено, що датою вин икнення права платника подат ку на віднесення сум податку до податкового кредиту вваж ається дата тієї події, що від булася раніше:

- дата списання коштів з бан ківського рахунка платника п одатку на оплату товарів/пос луг;

- дата отримання платником п одатку товарів/послуг, що під тверджено податковою наклад ною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України п одатковий кредит звітного пе ріоду визначається виходячи з договірної (контрактної) ва ртості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, виз начених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складаєть ся з сум податків, нараховани х (сплачених) платником подат ку за ставкою, встановленою п унктом 193.1 статті 193 цього Кодек су, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовлен ням товарів (у тому числі при ї х імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в о податковуваних операціях у м ежах господарської діяльнос ті платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фонді в (основних засобів, у тому чис лі інших необоротних матеріа льних активів та незавершени х капітальних інвестицій у н еоборотні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використан ня в оподатковуваних операці ях у межах господарської дія льності платника податку.

Право на нарахування подат кового кредиту виникає незал ежно від того, чи такі товари/п ослуги та основні фонди поча ли використовуватися в опода тковуваних операціях у межах господарської діяльності пл атника податку протягом звіт ного податкового періоду, а т акож від того, чи здійснював п латник податку оподатковува ні операції протягом такого звітного податкового період у.

Згідно п. 198.4. ст. 198 ПК України, я кщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги т а необоротні активи, які приз начаються для їх використанн я в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняют ься від оподаткування, то сум и податку, сплачені (нарахова ні) у зв'язку з таким придбання м (виготовленням), не відносят ься до податкового кредиту з азначеного платника.

Не відносяться до податков ого кредиту суми податку, спл аченого (нарахованого) у зв'яз ку з придбанням товарів/посл уг, не підтверджені податков ими накладними (або підтверд жені податковими накладними , оформленими з порушенням ви мог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними дек лараціями, іншими документам и, передбаченими пунктом 201.11 ст атті 201 цього Кодексу (п. 198.6. ст. 198 П К України).

У разі коли на момент переві рки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо вкл ючені до складу податкового кредиту, залишаються не підт вердженими зазначеними цим п унктом документами, платник податку несе відповідальніс ть відповідно до цього Кодек су.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України п латник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) н а його вимогу підписану упов новаженою платником особою т а скріплену печаткою податко ву накладну, у якій зазначают ься в окремих рядках такі обо в'язкові реквізити:

а) порядковий номер податко вої накладної;

б) дата виписування податко вої накладної;

в) повна або скорочена назва , зазначена у статутних докум ентах юридичної особи або пр ізвище, ім'я та по батькові фіз ичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/п ослуг;

г) податковий номер платник а податку (продавця та покупц я);

ґ) місцезнаходження юридич ної особи - продавця або подат кова адреса фізичної особи - п родавця, зареєстрованої як п латник податку;

д) повна або скорочена назва , зазначена у статутних докум ентах юридичної особи або пр ізвище, ім'я та по батькові фіз ичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувач а) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товар ів/послуг та їх кількість, обс яг;

є) ціна постачання без ураху вання податку;

ж) ставка податку та відпові дна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що п ідлягають сплаті з урахуванн ям податку;

и) вид цивільно-правового до говору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕ Д (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну те риторію України).

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України п одаткова накладна видається платником податку, який здій снює операції з постачання т оварів/послуг, на вимогу поку пця та є підставою для нараху вання сум податку, що віднося ться до податкового кредиту.

Між ТзОВ «Грандіор»(викона вець) та ТзОВ «Технолаб»(замо вник) було укладено договір № 01/03/11 про надання консалтингов их послуг від 01.03.2011 року. Згідно даного договору виконавець бере на себе зобов' язання і з надання замовнику консульт аційних послуг по розробці л ікарських препаратів. Замов ник у свою чергу зобов' язан ий своєчасно забезпечити вик онавця всім необхідним для в иконання його обов' язків пе редбачених договором, в тому числі документами у потрібн ій кількості примірників, но рмативними актами, що регулю ють діяльність замовника; оп лачувати послуги виконавця, надані в рамках договору.

Про надання консультаційн их послуг по розробці лікарс ьких препаратів ТзОВ «Гранді ор», в повному обсязі, під верджується актами виконан их робіт (надання послуг) від 31.03.2011 року наявними в матеріала х справи (а.с.63).

Оплата виконання послуг пі дтверджується податковими н акладними від 31.03.2011 року № 103103; 31.03.201 1 року № 113103 та платіжним доруч енням № 853 від 18.04.2011 року на суму 430 000,00 грн. ( а.с.70-71,73).

Крім того, позивачем на підт вердження виконання договор у 01.03.2011 року надано копії звітів по розробці методики контро лю якості лікарських препара тів, а саме, Омез ДСР, Паклітак с, Ципролет, Омез, Енам, Мосіт, В орміл, Вагісан, Атокор, Деплат т.

03.03.2011 року між ТзОВ «Грандіор »(продавець) та ТзОВ «Технола б»(покупець) укладено догові р поставки № 03/03/11, за яким продав ець зобов' язується постави ти та передати у власність по купця продукцію для проведен ня останнім відповідних лабо раторних досліджень, а покуп ець зобов' язується оплатит и та прийняти продукцію.

На підтвердження дотриман ня даного договору поставки свідчить податкова наклад на від 22.03.2011 року № 012203, видаткова накладна від 22.03.2011 року, рахунок № 052103 від 21.03.2011 року та платіжне д оручення № 834 від 05.04.2011 року на су му 210 400,00 грн. (а.с.65-66,69 ).

Статтею 1 Закону України «Пр о бухгалтерський облік та фі нансову звітність в Україні» визначено, що господарська о перація - це дія або подія, що викликає зміни у структурі а ктивів і зобов' язань, власн ому капіталі підприємства. І з положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного З акону вбачається, що бухгалт ерський облік полягає, зокре ма, у складанні та прийнятті д о обліку первинних документі в, які фіксують факти здійсне ння господарських операцій, складенні на їх підставі зве дених облікових документів, систематизація інформації п ервинних документів на рахун ках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та а налітичного обліку шляхом по двійного запису їх на взаємо пов'язаних рахунках бухгалте рського обліку. Первинні док ументи повинні бути складені під час здійснення господар ської операції, а якщо це немо жливо - безпосередньо після ї ї закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення да них на підставі первинних до кументів можуть складатися з ведені облікові документи.

Перелічені вище первинні д окументи були надані відпові дачеві при проведені перевір ки, зауважень до них не було, д аний факт відображений в акт і перевірки від 08.06.2011 року (а.с.11).

Стосовно твердження предс тавника відповідача про нікч емність правочинів, укладени х між позивачем та контраген том ТзОВ «Грандіор», суд зазн ачає наступне.

Відповідно до ст. 202 ЦК Україн и правочином є дія особи, спря мована на набуття, зміну або п рипинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 ЦК України передба чає загальні вимоги, додержа ння яких є необхідним для чин ності правочину: зміст право чину не може суперечити цьом у Кодексу, іншим актам цивіль ного законодавства, а також і нтересам держави і суспільст ва, його моральним засадам; ос оба, яка вчиняє правочин, пови нна мати необхідний обсяг ци вільної дієздатності; волеви явлення учасника правочину м ає бути вільним і відповідат и його внутрішній волі; право чин має вчинятися у формі, вст ановленій законом; правочин має бути спрямований на реал ьне настання правових наслід ків, що обумовлені ним; правоч ин, що вчиняється батьками (ус иновлювачами), не може супере чити правам та інтересам їхн іх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За вимогами цивільного зак онодавства існує презумпція правомірності: правочин є пр авомірним, якщо його недійсн ість прямо не встановлена за коном або якщо він не визнани й судом недійсним (ст. 204 ЦК). З на веденого випливає, що правоч ин (договір) є правомірним, а о тже й дійсним. Неправомірніс ть (недійсність) правочину по винна бути прямо передбачена законом або встановлена ріш енням суду, що набрало законн ої сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК Україн и підставою недійсності прав очину є недодержання в момен т вчинення правочину стороно ю (сторонами) вимог, які встано влені частинами першою - трет ьою, п'ятою та шостою статті 203 ц ього Кодексу. У цій же статті р озмежовується два види недій сних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є прав очин, якщо його недійсність в становлена законом. У цьому р азі визнання такого правочин у недійсним судом не вимагає ться. Оспорюваним є правочин , якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але о дна із сторін або інша заінте ресована особа заперечує йог о дійсність на підставах, вст ановлених законом. Такий пра вочин може бути визнаний нед ійсним судом.

Верховний Суд України у Пос танові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Пр о судову практику розгляду ц ивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі - Постанова Пленуму від 06.11.2009 р. № 9) розтлумачив, що нікчемний п равочин є недійсним через не відповідність його вимогам з акону та не потребує визнанн я його таким судом. Оспорюван ий правочин може бути визнан ий недійсним лише за рішення м суду (п. 4 Постанови). Виконанн я чи невиконання сторонами з обов'язань, які виникли з прав очину, має значення лише для в изначення наслідків його нед ійсності, а не для визнання пр авочину недійсним. У разі якщ о правочин ще не виконаний, ві н є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 Ц К України ), (п. 7 Постанови Плену му від 06.11.2009 р. № 9).

Перелік правочинів, які є ні кчемними як такі, що порушуют ь публічний порядок, визначе ний ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на п орушення конституційних пра в і свобод людини і громадяни на;

2) правочини, спрямовані на з нищення, пошкодження майна ф ізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республ іки Крим, територіальної гро мади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посяг ають на суспільні, економічн і та соціальні основи держав и, зокрема: правочини, спрямов ані на використання всупереч закону комунальної, державн ої або приватної власності; п равочини, спрямовані на неза конне відчуження або незакон не володіння, користування, р озпорядження об'єктами права власності українського наро ду - землею як основним націон альним багатством, що перебу ває під особливою охороною д ержави, її надрами, іншими при родними ресурсами (ст. 14 Конст итуції України); правочини що до відчуження викраденого ма йна; правочини, що порушують п равовий режим вилучених з об ігу або обмежених в обігу об'є ктів цивільного права тощо.

Пункт 18 вищезгаданої Постан ови тлумачить, що усі інші пра вочини, спрямовані на поруше ння інших об'єктів права, пере дбачені іншими нормами публі чного права, не є такими, що по рушують публічний порядок. П ри кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховува тися вина, яка виражається в н амірі порушити публічний пор ядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вин и може бути вирок суду, постан овлений у кримінальній справ і, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволо діння ним тощо .

Висновки податкового орга ну та твердження представник а відповідача про нікчемніст ь правочинів між ТзОВ «Техно лаб»та ТзОВ «Грандіор», ґрун туються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч . 5 ст. 203 ЦК України і ці правочин и не спрямовані на реальне на стання наслідків, що обумовл ені ними.

Такий висновок є помилкови м. Відповідно до ст. 234 ЦК Україн и фіктивним є правочин, який в чинено без наміру створення правових наслідків, які обум овлювалися цим правочином. С аме таку кваліфікацію правоч инів було надано податковим органом в акті перевірки від 17.05.2011р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 0 6.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання пр авочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що са ме по собі невиконання право чину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин . Якщо сторонами не вчинено бу дь-яких дій на виконання тако го правочину, суд ухвалює ріш ення про визнання правочину недійсним без застосування б удь-яких наслідків. У разі якщ о на виконання правочину бул о передано майно, такий право чин не може бути кваліфікова ний як фіктивний.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних право чинів належить до оспорювани х правочинів. З огляду на цю но рму, жоден інший орган, окрім с уду, не може робити висновок п ро недійсність фіктивного пр авочину.

Крім того, не можна вважат и належними посилання відпов ідача в акті перевірки від 08.06.2 011 року № 1413/23-2/33753895 на те, що ТзОВ «Гр андір»не маючи власних офісн их виробничих приміщень, зем ельних ділянок, транспортних засобів, відсутність техніч ного персоналу для здійсненн я господарської діяльності н е могло мати мети реального н астання правових наслідків. Отже, не можна вважати належн ими і доводи про нікчемність операцій з огляду на те, що у в казаних контрагентів, на дум ку органу державної податков ої служби, відсутні необхідн і можливості для надання пос луг. Адже, відсутність штату п рацівників по основному місц ю праці, транспортних засобі в та виробничих і складських приміщень не є належним дока зом неможливості реального з дійснення господарських опе рацій, оскільки діяльність м оже здійснюватись шляхом зал учення трудових ресурсів та транспорту у інший спосіб, зо крема шляхом укладення цивіл ьно-правових та господарськи х договорів.

Натомість, наявними в матер іалах справи доказами спрост овуються висновки про поруше ння позивачем норм податково го законодавства, викладені в акті про результати позапл анової виїзної перевірки ТзО В «Технолаб»№ 1413/23-2/33753895 від 08.06.2011 ро ку, що став підставою для прий няття оскаржуваного податко вого повідомлення-рішення № 0001792302/21560 від 23.06.2011р.

Щодо твердження відповід ача про те, що ТзОВ «Грандіор» має стан -місцезнаходження н е встановлено і неможливо пр овести перевірку з питань пр авових взаємовідносинах з ко нтрагентами та підтвердженн я сплати ПДВ взято з акту пере вірки від 21.11.2011 року 591/08-03/36670361, без ур ахування обставин його скла дання, дане твердження спрос товується витягом з Єдиного державного реєстру юридични х та фізичних осіб підприємц ів місцезнаходження ТзОВ «Гр андіор»м. Київ, Печерський ра йон, вул. Професора Підвисоць кого,16 (а.с. 77).

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про держа вну податкову службу в Украї ні»від 04.12.1990 р. (з наступними змі нами і доповненнями), суд прих одить до переконання, що пода ткові органи не наділені зак онодавцем компетенцією на вс тановлення фактів порушення платниками податків норм ак тів цивільного або господарс ького законодавства та не ма ють повноважень визнавати пр авочини нікчемними або таким и, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 За кону України «Про державну п одаткову службу в Україні»де ржавні податкові інспекції в районах, містах без районног о поділу, районах у містах, між районні та об'єднані спеціал ізовані державні податкові і нспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до суді в позови до підприємств, уста нов, організацій та громадян про визнання угод недійсним и і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за так ими угодами, а в інших випадка х - коштів, одержаних без устан овлених законом підстав, а та кож про стягнення заборгован ості перед бюджетом і держав ними цільовими фондами за ра хунок їх майна; звертаються д о суду в інших випадках, перед бачених законом.

Відтак, встановивши правоч ин, який має ознаки фіктивног о, податковий орган, діючи в ме жах своїх повноважень, повин ен звернутися до суду з позов ом про визнання цього правоч ину недійсним. До набрання рі шенням суду законної сили пр авочин вважається дійсним, о скільки саме це є змістом пре зумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податк овий орган не може застосову вати наслідки недійсності пр авочину, зокрема й корегуват и податкові зобов' язання, н авіть якщо б у нього і були від повідні переконання. Здійсне ння таких дій не відповідає п овноваженням податкового ор гану та способу їх реалізаці ї, свідчить про перевищення к омпетенції та безпідставне в тручання в приватні правовід носини, порушує принцип офіц ійності.

Відповідачем не було надан о доказів порушення кримінал ьної справи щодо посадових о сіб ТзОВ «Грандіор», та не над ано жодного судового рішення , яке б підтвердило чи спросту вало факт фіктивності догові рних взаємовідносин сторін, наявні докази (перелічені ви ще), лише підтверджують реаль ність операцій за наслідками правочинів укладених між по зивачем та контрагентом ТзОВ «Грандіор».

Таким чином, з огляду на док ази, що містяться у матеріала х справи, правочини між позив ачем та контрагентами не мож уть вважатися нікчемними (не дійсними) з огляду на наявніс ть належним чином оформлених документів на його укладенн я та виконання обома сторона ми. В ході судового розгляду с прави податковим органом не було надано належних доказі в, які б підтвердили вину пози вача чи його контрагента, яка полягає в намірі порушити пу блічний порядок. Відтак , правочини, укладені позивач ем не є нікчемними, тобто йог о нікчемність законом не вст ановлена.

Щодо зауважень відповідач а стосовно того, що контраге нтом позивача - ТзОВ «Грандіо р»нібито (без надання доказі в) подано декларацію з податк у на прибуток рядок 7 з нульови ми показниками, не подано до о рганів податкової служби роз рахунки комунального податк у з кількістю працюючих, не по дано розрахунки з податку з в ласників транспортних засоб ів, суд зазначає наступне. В д аному випадку можна вказуват и про правопорушення у вигля ді несплати податків, не звіт ування, відповідальність за що передбачена чинним законо давством, а не про вчинення бе зтоварних операцій.

Судом встановлено, що позив ач придбавши в контрагента т оварно-матеріальні цінності та послуги, сплативши їх варт ість, на підставі отриманих п одаткових накладних відніс д о складу податкового кредиту відповідних звітних період ів зазначені в них суми ПДВ з д отриманням приписів Податко вого кодексу. Суд звертає ува гу на те, що обставини, які ста ли підставою для прийняття о скаржуавного податкового по відомлення рішення знаходят ься поза межами вимог ст.198 ПК У країни щодо умов винекнення у позивача права на податков ий кредит. ПК України не ста вить у залежність винекненн у платника ПДВ права на подат ковий кредит від дотримання вимог податковго законодавс тва іншими субєктами господа рювання.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС Укра їни обставини, які за законом повинні бути підтверджені п евними засобами доказування , не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами док азування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виник ає спору. Оскільки визнання ф іктивного правочину недійсн им відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засо бом доказування факту фіктив ності правочину є рішення су ду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового орган у, цю обставину підтвердити н е можуть в силу прямого припи су закону, а отже й не можуть б ратися до уваги судом під час вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах пр о протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта вл адних повноважень обов'язок щодо доказування правомірно сті свого рішення, дії чи безд іяльності покладається на ві дповідача, якщо він заперечу є проти адміністративного по зову. Проте доказів правомір ності, законності та обґрунт ованості відповідачем прийн ятого податкового повідомле ння-рішення суду не надано.

Суд оцінює належність, допу стимість, достовірність кожн ого доказу окремо, а також дос татність і взаємний зв'язок д оказів у їх сукупності. Доказ и подані позивачем переконую ть у підставності позовних в имог.

На підставі викладеного, су д дійшов висновку, що відпов ідачем по справі правомірніс ть прийняття спірного подат кового повідомлення - рішен ня № 0001792302/21560 від 23.06.2011р недоведена, не надано суду жодних доказі в, які б спростовували вимоги позивача, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу а дміністративного судочинст ва України підлягають відшко дуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судово го збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 К АС України, суд -

постановив:

Адміністративний позо в задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідом лення-рішення від 23.06.2011 року № 0001 792302/21560.

Стягнути з державного бюдж ету на користь товариства з о бмеженою відповідальністю « Технолаб»(м. Львів, вул. Данила Апостола,2; ідентифікаційний код 33753895) 1095 (десять тисяч дев' я носто п' ять ) грн. 68 коп. сплач еного судового збору.

Апеляційну скаргу на пост анову суду першої інстанції може бути подано протягом де сяти днів з дня отримання коп ії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна с карга подається до адміністр ативного суду апеляційної ін станції через суд першої інс танції, який ухвалив оскаржу ване судове рішення. Копія ап еляційної скарги одночасно н адсилається особою, яка її по дає, до суду апеляційної інст анції.

У разі подання апеляційно ї скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає за конної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного пр овадження або набрання закон ної сили рішенням за наслідк ами апеляційного провадженн я.

Повний текст постанови скл адено 23 березня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.