Рішення

від 04.04.2012 по справі 5011-66/1502-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5011-66/1502-2012

04.04.12

Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно-Центр”

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства “Ренесанс”

до відповідача-2: Київської міської ради

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.04.2006 року

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 22.07.11

від відповідача-1: ОСОБА_2 за довіреністю № 2 від 21.07.2011

      ОСОБА_3 за довіреністю №4 від 05.12.11

від відповідача-2: ОСОБА_4 за довіреністю № 225-КР-2037 від 08.12.11

СУТЬ СПОРУ:      

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Техно-Центр”, звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства “Ренесанс”, Київської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.04.2006 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством “Ренесанс” та Київською міською радою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що при укладенні спірного договору оренди фактично порушено право позивача, передбачене ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у відповідній редакції; позивач стверджує, що договір укладено з порушенням вимог законодавства України, що є наявними підстави для визнання такого договору недійсним, передбачені ч. 15 Закону України «Про оренду землі». Зокрема, позивач стверджує, що до теперішнього часу, в порушення вимог законодавства України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не затверджувався, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлювались; площа земельної ділянки, яка надана в оренду згідно зі спірним договором, є більшою, ніж та, яка зазначена в рішенні Київської міської ради від 12.02.2004 року № 43/1253; договір не укладено в строки, передбачені наведеним рішенням.

Відповідач-1, згідно з відзивом на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем не доведене своє порушене право та спірний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та містить всі істотні умови, передбачені законодавством України. Зокрема, відповідачем зазначено, що у даному випадку, згідно п. 4 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», передача земельної ділянки повинна здійснюватись без розроблення проекту її відведення.

Відповідачем-1 додатково пояснено суду, що твердження позивача про те, що відповідачу-1 було передано земельну ділянку площею, що є меншою ніж відводилась ЗАТ «Київська книжкова фабрика», є безпідставним і не відповідає дійсності.

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що, по-перше, позивачем не доведене своє порушене право, по-друге, спірний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та містить всі істотні умови, передбачені законодавством України.

Відповідач-1 звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності у спірних правовідносинах, в обґрунтування якої посилався на те, що перебіг строку позовної давності для вимоги позивача обчислюється від дати, коли позивач довідався про порушення свого права, якою є дата підписання акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки –09.10.2008 року.

Позивач заперечив проти наведеної заяви відповідача-1, посилаючись на те, що при підписанні 09.10.2008 року він дізнався про наявність рішення Київської міської ради від 12.02.2004 року про надання відповідачу-1 в оренду земельної ділянки; проте, відомості про  укладення спірного договору та порушення ним прав позивача, стали відомі йому лише під час розгляду господарським судом міста Києва справи № 47/247.

04.04.2012 року відповідач-1 звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Головне управління культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та витребування у вказаної особи рішення Київського міськвиконкому № 49 від 21.01.1986 року. Клопотання вмотивовано тим, що на земельній ділянці, яка орендується відповідачем-1 згідно спірного договору, знаходиться споруда, яка є пам'яткою архітектури, щодо якої між наведеною особою та відповідачем-1 укладено Охоронний договір від 20.05.2004 року, та, відповідно визнання спірного договору недійсним, призведе до неможливості відповідачем-1 виконувати зобов'язання, взяті на себе за умовами зазначеного договору.

Наведене клопотання відповідача задоволенню не підлягає, оскільки дослідження наданих відповідачем-1 документів щодо охорони культурної спадщини свідчить про те, що такими документами не доводяться передбачені статтею  27 Господарського процесуального кодексу України обставини того, що рішення з даного спору може вплинути на права або обов'язки Головного управління культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Також, 04.04.2012 року відповідачем-1 заявлено до суду клопотання про витребування доказів, відповідно до якого відповідач-1 просить суд витребувати у позивача докази введення в експлуатацію будівлі, розташованої по вул. Воровського, 22 (літера А).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:  

Згідно свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 04.04.2007 року на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 04.04.2007 року № 385-В, ТОВ «Техно-Центр»належать на праві приватної власності нежилі приміщення з № 1 по № 9, № І (групи приміщень № 1), з № 1 по № 4, № ІІ (групи приміщень № 2) підвалу, з № 1 по № 16, № 16', з № 17 по № 40, №№ ІІ, ІІІ (групи приміщень № 3) першого поверху, з № 1 по № 26, № 26', з № 27 по № 45, №№ IV, V (групи приміщень № 4) другого поверху, з № 1 по № 33, №№ VІ, VІІ (групи приміщень № 5) третього поверху, з № 1 по № 35, №№ VІІІ, ІХ (групи приміщень № 6) четвертого поверху, з № 1 по № Х, ХІ (групи приміщень № 7)  п'ятого поверху загальною площею 4568,40 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. Воровського № 22 (літера А).

Згідно свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 04.04.2007 року на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 04.04.2007 року №384-В, ТОВ «Техно-Центр» належать на праві приватної власності нежилі приміщення з № 1 по № 13 підвалу, з № 1 по № V, з № 1 по № 24 другого поверху, № І, з № 1 по № 22 третього поверху, № І, з № 1 по № 22 четвертого поверху, № І, з № 1 по № 21 п'ятого поверху (групи приміщень № 8) загальною площею 2745,60 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. Воровського № 22 (літера А).

В подальшому, ТОВ «Техно-Центр»здійснило реконструкцію належних йому нежилих приміщень по вул. Воровського, 22 в м. Києві, у зв'язку з чим загальна площа усіх нежилих приміщень збільшилась з 7314,00 кв.м. до 7352,3 кв.м., тобто на 38,8 кв.м.

Рішенням Святошинського районного суму міста Києва від 27.08.2008 року у справі № 2-3266 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Центр»визнано право власності на нежилі приміщення площею 7352,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Києв, вул. Воровського, 22 (літера А).

Приймаючи наведене рішення, суд виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Центр» набуто право власності на новостворене майно (нежиле приміщення по вул. Воровського, 22, літера А в м. Києві.) у спосіб, не заборонений законом.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у встановленому законом порядку набуто право власності на частину будівлі, розташовану по вул. Воровського, 22, літера А в м. Києві.

Як зазначалось, відповідачем-1 заявлено до суду клопотання про витребування у позивача доказів введення в експлуатацію будівлі, розташованої по вул. Воровського, 22 (літера А). Клопотання було вмотивовано здійсненням позивачем реконструкції належних йому приміщень.

Наведене клопотання відповідача-1 не підлягає задоволенню, оскільки, як зазначалось, рішенням Святошинського районного суму міста Києва від 27.08.2008 року у справі № 2-3266 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Центр» визнано право власності на нежилі приміщення площею 7352,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Києв, вул. Воровського, 22 (літера А) і рішенням суду встановлено набуття позивачем права власності на новостворене майно на законних підставах.

Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна станом на 02.10.2008 року виготовлено технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення), розташований в м. Києві по вул. Воровського, 22.

Право власності позивача на нежилі приміщення площею 7352,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 22 (літера А) зареєстровано  Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про що 14.11.2008 року за № 8424п зроблено запис в реєстрову книгу № 154п-11.

Даними технічного паспорту, зокрема, планами за поверхами на будівлю літера А за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 22, а також наявними графічними матеріалами (плану розташування земельної ділянки № 8000000000:91:187:0010, абрису земельної ділянки земельної ділянки № 8000000000:91:187:0010, плану цієї земельної ділянки), підтверджується, що позивач є власником всієї частини будівлі, яка  впритул примикає  до земельної ділянки за кадастровим номером № 8000000000:91:187:0010, щодо якої було укладено спірний договір оренди. При цьому, ця земельна ділянка повністю повторює контури бокової стіни будівлі, що належить позивачу; будь-яка межа між будівлею, розташованою в м. Києві по вул. Воровського, 22, літера А,  та земельною ділянкою, щодо якої було укладено спірний договір оренди, відсутня.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України  кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Встановлені судом обставини щодо прав позивача на нерухоме майно, місця розташування цього майна у співвідношенні до місця розташування спірної земельної ділянки спростовують твердження відповідачів про те, що позивач не є належним власником зазначеної будівлі, а тому не має прав на захист своїх інтересів у сфері земельних правовідносин, як власних нерухомого майна.

За таких обставин, враховуючи також наведені приписи законодавства, суд погоджується з наявністю у позивача матеріально-правового інтересу у відповідності до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст. 15 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням IV сесії XXIV скликання Київської міської ради від 27 лютого 2003 року № 289/449 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»затверджено проект відведення земельної ділянки закритому акціонерному товариству «Київська книжкова фабрика»для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд на вул.. Воровського, 24 у Шевченківському районі міста Києва.

Наведеним рішенням передано закритому акціонерному товариству «Київська книжкова фабрика», за умови виконання п. 4.1. цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 1,19 га для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд на вул. Воровського, 24 у Шевченківському районі міста Києва, у зв'язку з переходом права власності на майновий комплекс (свідоцтво про право власності від 12.01.2002 року серії МК № 010004798) за рахунок земель міської забудови.

Внаслідок укладення 20.10.2003 року відповідного договору купівлі-продажу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс», правонаступником якого є відповідач, було набуто у власність майновий комплекс, розташований в місті Києві по вул. Воровського, 24.

Рішенням VІІ сесії XXIV скликання Київської міської ради від 12.02.2004 року № 43/1253 оформлено товариству з обмеженою відповідальністю «Ренесанс», за умови виконання п. 28.1 цього рішення, у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,18 га для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на вул.. Воровського, 24 у Шевченківському районі міста Києва у зв'язку з переходом права власності на майновий комплекс (договір купівлі-продажу від 20.10.2003, акт приймання-передачі від 20.10.2003) за рахунок земель, наданих відповідно до пункту 4 рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 289/449 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»та право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 24.10.2003 року № 91-6-00179.

07.04.2006 року між Київською міською радою (орендодавцем) та Відкритим акціонерним товариством «Ренесанс»(орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець, на підставі п. 28 рішення Київської міської ради від 12.02.2004 року № 43/1253, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Пунктом 2.1. договору оренди земельної ділянки від 07.04.2006 року визначено, що об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування –вул.. Воровського, 24 у Шевченківському районі м. Києва, розмір –11849 кв.м., цільове призначення –для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, кадастровий номер –8 000 000 000:91:187:0015.

Договір укладено на 10 років (п. 3.1. договору).

Договір оренди земельної ділянки від 07.04.2006 року зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 30.03.2007 року за № 91-6-00645 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.04.2006 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством “Ренесанс” та Київською міською радою.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно ч. 1 зазначеної статті Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 6 Закону України „Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Згідно наведеної статті, в редакції, яка була чинна на дату укладання спірного договору, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України у відповідній редакції передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто, у відповідності до положень Земельного кодексу України, укладення договору оренди земельної ділянки здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Як зазначалось, рішенням VІІ сесії XXIV скликання Київської міської ради від 12.02.2004 року № 43/1253 було передбачено передання відповідачу в оренду земельної ділянки по вул. Воровського, 24 у Шевченківському районі міста Києва площею 1,18 га. (11800 кв.м.)

Проте, згідно з договором оренди земельної ділянки від 07.04.2006 року відповідачу передано в оренду земельну ділянку, розташовану по вул. Воровського, 24 у Шевченківському районі м. Києва, площа якої визначена в розмірі 11849 кв.м. (1,1849 га).

Тобто, площа земельної ділянки, яка була передана в оренду за умовами спірного договору, відрізняється від площі земельної ділянки, визначеної в рішенні Київської міської ради від 12.02.2004 року № 43/1253.

Прийняття Київською міською радою будь-якого рішення щодо надання відповідачу у користування земельної ділянки, що розташована по вул. Воровського, 24 у Шевченківському районі м. Києва, площею 11849 кв.м. матеріалами справи не доводиться. Зазначене рішення до матеріалів справи не долучено.

Посилання відповідача в обґрунтування правомірності укладеного договору оренди на те, що йому повинна була бути передана та фактично передана земельна ділянка, яка була в користуванні ЗАТ «Київська книжкова фабрика»спростовуються матеріалами справи.

Так, як зазначалось, рішенням Київської міської ради від 27 лютого 2003 року № 289/449 ЗАТ «Київська книжкова фабрика», передано в довгострокову оренду земельну ділянку площею 1,19 га за рахунок земель міської забудови.

Проте, рішенням Київської міської ради від 12.02.2004 року № 43/1253 передбачено надання ТОВ «Ренесанс»у довгострокову оренду земельної ділянки площею 1,18 га за рахунок земель, наданих відповідно до пункту 4 рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 289/449, тобто за рахунок земель наданих в минулому ЗАТ «Київська книжкова фабрика».

Таким чином, зазначеним рішенням чітко передбачений менший обсяг площ земельної ділянки, що повинна бути передана ТОВ «Ренесанс»на його підставі, а визначення що такий обсяг надається за рахунок земель наданих саме ЗАТ «Київська книжкова фабрика»свідчить, що таке зменшення повинно відбутись в межах земельної ділянки наданої в минулому ЗАТ «Київська книжкова фабрика».

Частиною 2 ст. 15 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Судом встановлено порушення при укладанні спірного договору статті 6 Закону України “Про оренду землі” щодо підстав набуття права оренди земельної ділянки.

Наведені обставини, згідно наведених приписів ч. 2 ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, є достатньою підставою для визнання спірного договору недійсним.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 116, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 6, 13, 15 Закону України “Про оренду землі”, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно-Центр” до Приватного акціонерного товариства “Ренесанс”, Київської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.04.2006 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством “Ренесанс” та Київською міською радою –задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 07.04.2006 року, укладений між Приватним акціонерним товариством “Ренесанс” та Київською міською радою.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Ренесанс” (01021, м. Київ, вул.. Інститутська, 28, ЄДРПОУ 32556425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно-Центр” (01601, м. Київ, вул. Воровського, 22, ЄДРПОУ 32751347) витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,50 н.

Стягнути з Київської міської ради (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно-Центр” (01601, м. Київ, вул. Воровського, 22, ЄДРПОУ 32751347) витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,50 грн.

Суддя                                                                                                       С.А. Гончаров

Згідно з оригіналом

Помічник судді                              Н.В. Пруднікова

В судовому засіданні 04.04.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписане 09.04.2012р.