Постанова

від 18.07.2012 по справі 5011-66/1502-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2012 № 5011-66/1502-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Коршун Н.М.

за участю представників:

від позивача: Лесько М.О. - представник за довіреністю,

від відповідача 1: Кириченко К.С. - представник за довіреністю.

від відповідача 2: Баранов М.С. - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ренесанс»

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.04.2012р.

у справі №5011-66/1502-2012 (суддя Гончаров С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Центр»

до 1.Приватного акціонерного товариства «Ренесанс», 2.Київської міської ради

про визнання недійсним договору,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2012 року позивач звернулося з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.04.2006р., укладений між відповідачами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при укладенні спірного договору оренди фактично порушено його право, передбачене ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у відповідній редакції; позивач стверджує, що договір укладено з порушенням вимог законодавства України, що є наявними підстави для визнання такого договору недійсним, передбачені ч. 15 Закону України "Про оренду землі". Також, позивач стверджує, що до теперішнього часу, в порушення вимог законодавства України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не затверджувався, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлювались; площа земельної ділянки, яка надана в оренду згідно зі спірним договором, є більшою, ніж та, яка зазначена в рішенні Київської міської ради від 12.02.2004 року № 43/1253; договір не укладено в строки, передбачені наведеним рішенням.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 04.04.2012р. у справі №5011-66/1502-2012 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 07.04.2006 року, укладений між Приватним акціонерним товариством "Ренесанс" та Київською міською радою.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Ренесанс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр" витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,50 грн.

Присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр" витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,50 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Позивач та відповідач не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

У відповідності до свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 04.04.2007 року на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 04.04.2007 року № 385-В, ТОВ "Техно-Центр" належать на праві приватної власності нежилі приміщення з № 1 по № 9, № І (групи приміщень № 1), з № 1 по № 4, № ІІ (групи приміщень № 2) підвалу, з № 1 по № 16, № 16', з № 17 по № 40, №№ ІІ, ІІІ (групи приміщень № 3) першого поверху, з № 1 по № 26, № 26', з № 27 по № 45, №№ IV, V (групи приміщень № 4) другого поверху, з № 1 по № 33, №№ VІ, VІІ (групи приміщень № 5) третього поверху, з № 1 по № 35, №№ VІІІ, ІХ (групи приміщень № 6) четвертого поверху, з № 1 по № Х, ХІ (групи приміщень № 7) п'ятого поверху загальною площею 4568,40 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. Воровського № 22 (літера А).

З свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 04.04.2007 року на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 04.04.2007 року №384-В вбачається, що ТОВ "Техно-Центр" належать на праві приватної власності нежилі приміщення з № 1 по № 13 підвалу, з № 1 по № V, з № 1 по № 24 другого поверху, № І, з № 1 по № 22 третього поверху, № І, з № 1 по № 22 четвертого поверху, № І, з № 1 по № 21 п'ятого поверху (групи приміщень № 8) загальною площею 2745,60 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. Воровського № 22 (літера А).

В подальшому, ТОВ "Техно-Центр" здійснило реконструкцію належних йому нежилих приміщень по вул. Воровського, 22 в м. Києві, у зв'язку з чим загальна площа усіх нежилих приміщень збільшилась з 7314,00 кв.м. до 7352,3 кв.м., тобто на 38,8 кв.м.

Рішенням Святошинського районного суму міста Києва від 27.08.2008 року у справі № 2-3266 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр" визнано право власності на нежилі приміщення площею 7352,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Києв, вул. Воровського, 22 (літера А).

ПАТ «Ренесанс» відповідно до вимог ст.33,34 ГПК України не надано доказів скасування зазначеного вище рішення суду.

Приймаючи наведене рішення, суд виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр" набуто право власності на новостворене майно (нежиле приміщення по вул. Воровського, 22, літера А в м. Києві.) у спосіб, не заборонений законом.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у встановленому законом порядку набуто право власності на частину будівлі, розташовану по вул. Воровського, 22, літера А в м. Києві.

Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна станом на 02.10.2008 року виготовлено технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення), розташований в м. Києві по вул. Воровського, 22.

Право власності позивача на нежилі приміщення площею 7352,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 22 (літера А) зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про що 14.11.2008 року за № 8424п зроблено запис в реєстрову книгу № 154п-11.

Даними технічного паспорту, зокрема, планами за поверхами на будівлю літера А за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 22, а також наявними графічними матеріалами (плану розташування земельної ділянки № 8000000000:91:187:0010, абрису земельної ділянки № 8000000000:91:187:0010, плану цієї земельної ділянки), підтверджується, що позивач є власником всієї частини будівлі, яка впритул примикає до земельної ділянки за кадастровим номером № 8000000000:91:187:0010, щодо якої було укладено спірний договір оренди. При цьому, ця земельна ділянка повністю повторює контури бокової стіни будівлі, що належить позивачу; будь-яка межа між будівлею, розташованою в м. Києві по вул. Воровського, 22, літера А, та земельною ділянкою, щодо якої було укладено спірний договір оренди, відсутня.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до положень ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Встановлені вище обставини щодо прав позивача на нерухоме майно, місця розташування цього майна у співвідношенні до місця розташування спірної земельної ділянки спростовують твердження відповідачів про те, що позивач не є належним власником зазначеної будівлі, а тому не має прав на захист своїх інтересів у сфері земельних правовідносин, як власних нерухомого майна.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача матеріально-правового інтересу у відповідності до ст. 1 ГПК України та ст. 15 Цивільного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, рішенням IV сесії XXIV скликання Київської міської ради від 27 лютого 2003 року № 289/449 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки закритому акціонерному товариству "Київська книжкова фабрика" для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд на вул. Воровського, 24 у Шевченківському районі міста Києва.

Наведеним рішенням передано Закритому акціонерному товариству "Київська книжкова фабрика", за умови виконання п. 4.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 1,19 га для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд на вул. Воровського, 24 у Шевченківському районі міста Києва, у зв'язку з переходом права власності на майновий комплекс (свідоцтво про право власності від 12.01.2002 року серії МК № 010004798) за рахунок земель міської забудови.

Внаслідок укладення 20.10.2003 року відповідного договору купівлі-продажу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс", правонаступником якого є відповідач 1, було набуто у власність майновий комплекс, розташований в місті Києві по вул. Воровського, 24.

В подальшому, рішенням VІІ сесії XXIV скликання Київської міської ради від 12.02.2004 року № 43/1253 оформлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс", за умови виконання п. 28.1 цього рішення, у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,18 га для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на вул.. Воровського, 24 у Шевченківському районі міста Києва у зв'язку з переходом права власності на майновий комплекс (договір купівлі-продажу від 20.10.2003, акт приймання-передачі від 20.10.2003) за рахунок земель, наданих відповідно до пункту 4 рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 289/449 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" та право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 24.10.2003 року № 91-6-00179.

07.04.2006 року між Київською міською радою, як орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством "Ренесанс", як орендарем, був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі п. 28 рішення Київської міської ради від 12.02.2004 року № 43/1253, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Пунктом 2.1. договору оренди земельної ділянки від 07.04.2006 року визначено, що об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування -вул.. Воровського, 24 у Шевченківському районі м. Києва, розмір -11849 кв.м., цільове призначення - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, кадастровий номер - 8 000 000 000:91:187:0015.

Відповідно до п.3.1 зазначеного Договору, останній укладено на 10 років.

Договір оренди земельної ділянки від 07.04.2006 року зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 30.03.2007 року за № 91-6-00645 у книзі записів державної реєстрації договорів.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.04.2006 року, укладеного між відповідачами.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно ч. 1 зазначеної статті Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із ч. 1 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Підстави набуття права на землю передбачені положеннями ст.116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Згідно наведеної статті, в редакції, яка була чинна на дату укладання спірного договору, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із ст. 124 Земельного кодексу України у відповідній редакції передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто, у відповідності до положень Земельного кодексу України, укладення договору оренди земельної ділянки здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Як зазначалось вище, рішенням VІІ сесії XXIV скликання Київської міської ради від 12.02.2004 року № 43/1253 було передбачено передання відповідачу 1 в оренду земельної ділянки по вул. Воровського, 24 у Шевченківському районі міста Києва площею 1,18 га. (11800 кв.м.)

Однак, згідно з договором оренди земельної ділянки від 07.04.2006 року відповідачу 1 передано в оренду земельну ділянку, розташовану по вул. Воровського, 24 у Шевченківському районі м. Києва, площа якої визначена в розмірі 11849 кв.м. (1,1849 га).

Тобто, площа земельної ділянки, яка була передана в оренду за умовами спірного договору, відрізняється від площі земельної ділянки, визначеної в рішенні Київської міської ради від 12.02.2004 року № 43/1253.

Прийняття Київською міською радою будь-якого рішення щодо надання відповідачу у користування земельної ділянки, що розташована по вул. Воровського, 24 у Шевченківському районі м. Києва, площею 11849 кв.м. матеріалами справи не доводиться. Зазначене рішення до матеріалів справи не долучено.

Посилання відповідача 1 в обґрунтування правомірності укладеного договору оренди на те, що йому повинна була бути передана та фактично передана земельна ділянка, яка була в користуванні ЗАТ "Київська книжкова фабрика" спростовуються матеріалами справи.

Так, як зазначалось, рішенням Київської міської ради від 27 лютого 2003 року № 289/449 ЗАТ "Київська книжкова фабрика", передано в довгострокову оренду земельну ділянку площею 1,19 га за рахунок земель міської забудови.

Проте, рішенням Київської міської ради від 12.02.2004 року № 43/1253 передбачено надання ТОВ "Ренесанс" у довгострокову оренду земельної ділянки площею 1,18 га за рахунок земель, наданих відповідно до пункту 4 рішення Київської міської ради від 27.02.2003 № 289/449, тобто за рахунок земель наданих в минулому ЗАТ "Київська книжкова фабрика".

Отже, зазначеним рішенням передбачений менший обсяг площ земельної ділянки, що повинна бути передана ТОВ "Ренесанс" на його підставі, а визначення що такий обсяг надається за рахунок земель наданих саме ЗАТ "Київська книжкова фабрика" свідчить, що таке зменшення повинно відбутись в межах земельної ділянки наданої в минулому ЗАТ "Київська книжкова фабрика".

Частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Судом першої інстанції встановлено порушення при укладанні спірного договору статті 6 Закону України "Про оренду землі" щодо підстав набуття права оренди земельної ділянки із чим погоджується судова колегія.

Таким чином, згідно положень ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", є достатньою підставою для визнання спірного договору недійсним.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем 1 в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ренесанс» на рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2012 року у справі №5011-66/1502-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 04.04.2012 року у справі №5011-66/1502-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-66/1502-2012 повернути до Господарського суду м.Києва.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Куксов В.В.

Коршун Н.М.