Постанова

від 06.03.2012 по справі 2а-5455/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06 березня 2012 року           2а-5455/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Корінному С.О.,

за участю представників сторін:

від позивача –Трощанівський О.Г.,

від відповідача –Петрик Ю.М., Свириденко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом          Приватного підприємства «Метамет»

до          Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції                 Київської області

про          скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Метамет»з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2011 № 0005512320.

В основу спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено дані акта перевірки про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість. На думку податкового органу укладений між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімет»договір, є нікчемним, оскільки контрагентом позивача не задекларовано у складі податкових зобов'язань по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Метамет», податковим органом за місцем реєстрації контрагента надіслано відповідь про неможливість проведення перевірки підприємства та остання декларація подана підприємством за липень 2010 року, що свідчить про відсутність фактичних дій на виконання взятих зобов'язань і створення правових наслідків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством відповідно до вимог чинного податкового законодавства правомірно сформовано податковий кредит за результатами виконання укладеного з контрагентом договору проте, відповідач неправомірно визначив позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість дійшовши висновку про нікчемність договорів.

Так, на думку позивача, висновки податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімет»договору є безпідставними, оскільки, як стверджує позивач, господарські правовідносини мали реальний характер, підприємством отримано товар та сплачено за нього кошти, при цьому, виконання договору підтверджується наявними у підприємства первинними бухгалтерськими документами, а тому, формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних вказаним контрагентом є правомірним.

Під час судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представники відповідача  проти позову заперечували та зазначили, що оскаржуване рішення прийнято податковим органом з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Приватне підприємство «Метамет»є юридичною особою, що зареєстрована 15.03.2006 Баришівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції в Київській області.

22.12.2009 Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області проведено перереєстрацію позивача у зв'язку із зміною місцезнаходження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімет»зареєстровано як юридична особа 17.05.2004 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва.

У травні 2011 року посадовими особами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Метамет» з питань дотримання вимог податкового законодавства з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімет» за період з 01.08.2010 по 30.09.2010, за результатами якої складено Акт від 25.05.2011 № 415/23-2/3389792 (далі –Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що у вересні 2010 року між Приватним підприємством «Метамет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімет»укладено договір поставки від 24.09.2009 № 184, предметом якого була поставка промислового брухту та відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002 у кількості 130 тон (орієнтовно).

На підставі виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімет»податкової накладної від 06.08.2009 № 118 позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2010 року та за вересень 2010 року, до складу яких включено суми податку на додану вартість у розмірі 27121,00 грн. та 22879,00 грн., сплаченого у складі ціни придбаного товару.

Як вбачається з Акта перевірки, при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів посадовими особами податкового органу виявлено розбіжності за серпень 2010 року. Так, згідно бази даних ДПА Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімет»не включено до податкового зобов'язання відповідного звітного періоду суму податку на додану вартість у розмірі 50000,00 грн.

Таким чином, перевіряючі дійшли висновку про те, що сума податку на додану вартість у розмірі 50000,00 грн. включена до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної від 06.08.2011 № 118 Приватним підприємством «Метамет»не підтверджена податковими зобов'язаннями контрагента –Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімет».

Також, згідно бази даних податкового органу, стан платника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімет»–9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

Крім того, згідно Акта перевірки, відповідачем надіслано запит до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 16.05.2011 № 17777/23-2, проте, Бориспільською об'єднаної державною податковою інспекцією Київської області отримано відповідь від 18.05.2011 № 2738/7/23-2, якою надіслано Акт від 18.05.2011 № 401/7/23-100/32996910 про неможливість проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімет». Також, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва повідомлено, що остання декларація контрагента позивача з податку на додану вартість подана за липень 2010 року, при цьому, декларація за серпень 2010 року не подано.

За результатами перевірки Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Київської області дійшла висновку про порушення позивачем приписів: підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50000,00 грн.

На підставі Акта перевірки, Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2011                  № 005512320, згідно з яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 62500,00 грн., з них: 50000,00 грн. –за основним платежем та 12500,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації в Київській області та Державної податкової служби України.

Проте, за результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби від 21.10.2011 № 4048/6/10-2115 скарги позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення –без змін.

Вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам між сторонами, з приводу яких виник публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 визначалось Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин на момент їх виникнення) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання –це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997             № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997             № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з вимогами Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, єдиною підставою для формування податкового кредиту є  наявність у платника податку –покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов‘язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозв'язку з підпунктом  7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як  і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Як було зазначено та вбачається з Акта перевірки, під час перевірки податковим органом встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень місяць та вересень місяць 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 50000,00 грн., сплачену у складі ціни придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімет»товару. При цьому, під час співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, податковим органом встановлено розбіжність між задекларованим Приватним підприємством «Метамет»податковим кредитом та податковими зобов'язання з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімет»у розмірі 50000,00 грн.

Згідно даних Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, контрагентом позивача подано податкову декларацію з податку на додану вартість лише за липень 2010 року.

Під час судового розгляду справи представник відповідача надав суду належним чином засвідчену копію постанови слідчого СВ ПМ Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 26.04.2011 про призначення документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Приватного підприємства «Метамет»(код ЄДРПОУ 33889792) під час фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімет»(код ЄДРПОУ 32996910) за весь період діяльності.

Згідно вказаної постанови, в провадженні СВ ПМ Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва перебуває кримінальна справа № 56-2659, порушена за фактом фіктивного підприємництва при створенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Горнер»та підроблення документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-Восток Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Елфра Дисплей»за ознаками складу злочинів, передбачених частиною першою статті 205, частиною другою статті 385 Кримінального кодексу України. Відповідно до постанови про внесення змін до постанови про внесення змін до постанови про призначення у справі декількох слідчих від 11.01.2011 до слідчо-оперативної групи у кримінальній справі № 05-2659 призначено слідчого СВ ПМ Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області капітана податкової міліції Кольцова О.П.

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Е-Восток Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Елфра Дисплей»мало фінансово-господарські взаємовідносини із «вигодо транспортуючими»підприємствами такими як Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімет»(код ЄДРПОУ 32996910). У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімет»проводило фінансово-господарські взаємовідносини з Приватним підприємством «Метамет»на загальну суму 300000,00 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сама лише наявність податкових накладних виданих позивачу контрагентом не є достатньою підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень місяць та вересень місяць 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 50000,00 грн. оскільки,  підставність вимог позивача також повинна бути підтверджена реальністю виконання договору, а саме: наявністю у позивача товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі товару чи прийому-виконання робіт тощо. Натомість, відповідачем надано докази суду щодо того, що згідно бази даних податкового органу, стан платника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімет»–9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням), а також згідно відповіді від 18.05.2011 № 2738/7/23-2 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про неможливість проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімет». Крім того, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва повідомлено, що остання декларація контрагента позивача з податку на додану вартість подана за липень 2010 року, при цьому, декларація за серпень 2010 року не подано. Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі товару чи прийому-виконання робіт також є доказом безтоварності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Ексімет», з привоу, якої позивачем було сформовано податковий кредит.

Суд звертає увагу сторін на те, що у постанові Верховного суду України від 13.01.2009 реєстраційний номер судового рішення –3060678, зазначено, «у цій справі апеляційний суд дійшов висновку, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету, а ДПІ, ухвалюючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходила з того, що позивач товар не придбавав і ці операції були фіктивними».

Згідно з рішення Верховного Суду України від 22.09.2009 реєстраційний номер судового рішення –4970764, «колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується з висновком касаційного суду про те, що податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару. При цьому, докази, на які послалися суди в ухвалених рішеннях, вважаються обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань, а ДПІ, приймаючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходила з того, що позивач товар не придбавав і ці операції були безтоварними».

Також, у постанові Верховного суду України від 02.10.2007 реєстраційний номер судового рішення –1241006, визначено, що «наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, усупереч висновку касаційного суду не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли до валових витрат віднесено ті, які нібито мали місце внаслідок проведення операцій за удаваними (нікчемними) угодами».

Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Таким чином, викладене свідчить про те, що висновок податкового органу про відсутність права позивача на віднесення до податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку на додану вартість згідно податкової накладної від 06.08.2010 № 118 виписаної Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімет»у зв'язку з безтоварністю операції - є правомірним, а тому податкове повідомлення-рішення є правомірним і скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат. Таким чином, судові витрати стягненню з позивача на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158–163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя                                                                                 Терлецька О.О.

Постанова виготовлена у повному обсязі -  12 березня 2012 р.