Постанова

від 21.05.2015 по справі 2а-5455/11/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2015 р. м. Київ К/9991/42418/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Метамет" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 по справі № 2а-5455/11/1070

за позовом Приватного підприємства "Метамет"

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2011 № 0005512320, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 50 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 12 500,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, Підприємство до Вищого адміністративного суду України подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Ексимет" за період з 01.08.2010 по 30.09.2010, за підсумками якої складено акт від 25.05.2011 № 415/23-2/33889792. На підставі цього акта Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 50 000,00 грн.

Такі висновки фахівців Державної податкової інспекції вмотивовано тим, що правочин між контрагентом та позивачем, за наслідками якого останнім було сформовано податковий кредит, є нікчемним, внаслідок відсутності декларування контрагентом позивача ТОВ "Ексимет" податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 50 000,00 грн.

У цій справі відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин, виходили з того, що учасники господарських правовідносин мають бути зацікавлені не лише у власній правомірній поведінці, а й у правомірній поведінці своїх контрагентів. Таким чином суди дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним з огляду на нижченаведене.

Основні засади державної політики щодо порядку формування податкового кредиту з ПДВ на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Так, у п. 1.3 ст. 1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами. Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу про порушення Підприємством податкового законодавства фактично вмотивовано нікчемністю господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом, при цьому податковий орган в акті перевірки зазначає, що Підприємство діяло без належної обачності та йому було відомо про фактичний стан його контрагента. Тобто, реальність господарських операцій контролюючий орган не заперечує.

Таким чином, враховуючи встановлені судами фактичні обставини справи про те, що взаємні зобов'язання між позивачем та ТОВ "Ексимет" у межах договору виконано, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами (договір та додаткова угода до нього, податкові накладні, платіжні документи, акти приймання металів чорних (вторинних)), а також те, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, суд приходить до висновку про правомірність формування Підприєством свого податкового обліку за наслідками господарських операцій з ТОВ "Ексимет".

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому вбачаються підстави для їх скасування та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Метамет" задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 по справі № 2а-5455/11/1070 скасувати.

Позовні вимоги Приватного підприємства "Метамет" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 10.06.2011 № 0005512320.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко