Постанова

від 23.03.2012 по справі 5021/2488/2011

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2012 р.                                                           Справа № 5021/2488/2011  

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя  Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з'явився.

відповідача –не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 658 С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2011 р. по справі № 5021/2488/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Союз-Суми”, м. Суми

до Відкритого акціонерного товариства “Конотопське управління механізації будівництва та автотранспорту”, м. Конотоп, Сумська область

про стягнення 56371 грн. 52 коп.  

ВСТАНОВИЛА:

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Союз-Суми”, м. Суми, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача –Відкритого акціонерного товариства “Конотопське управління механізації будівництва та автотранспорту”, м. Конотоп, Сумська область 56371 грн. 52 коп. основного боргу, крім того просив судові витрати покласти на відповідача. Обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за укладеним між позивачем та  відповідачем договором поставки № 9/08-К від 01.12.2008 р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.12.2011 р. по справі №  5021/2488/2011 (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено повністю, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Конотопське управління механізації будівництва та автотранспорту” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Союз-Суми” 56371 грн. 52 коп. основного боргу, 563 грн. 71 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що стягнення з відповідача суми основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у позові, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Від позивача надійшло до суду клопотання з проханням розглянути апеляційну скаргу без участі його представника.

Відповідач в судове засідання свого представника також не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника позивача та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення  встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) 01.12.2008 р. укладено договір поставки № 9/08-К (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти відповідачеві продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати продукцію  (надалі - товар) в асортименті, кількості та по ціні, що вказані в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.3 договору, строк поставки кожної партії продукції: на протязі трьох робочих днів з моменту підписання сторонами специфікації на партію.

Відповідно до п. 3.1 договору, строк оплати партії продукції зазначається в підписаних сторонами специфікаціях.

Пунктом 2 специфікації № 9/08-К від 09.12.2008 р. сторони встановили строк кінцевої оплати продукції по даній специфікації –до 10.12.2010 р. Оплата продукції здійснюється щомісячно до 10 числа місяця (на протязі 24 міс.) рівними сумами.

Відповідно до п. 3.2 договору, оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до  п. 3.3 договору, датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.1 договору сторони визначили, що договір набирає законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

Як зазначає позивач, ним протягом грудня 2009 року на виконання умов договору поставки № 9/08-К поставлено відповідачеві товар на загальну суму 59871,52  грн., на підтвердження чого він надав видаткові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи, (а. с. 13-16). Факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреністю на отримання товару серії ЯОН № 736255 від 24.12.2009 р. на ім‘я ОСОБА_1 (а. с. 17).

25.12.2009 року сторонами складений акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що за отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 3500,00 грн., сальдо на користь позивача становить 56371,52 грн. Даний акт підписано бухгалтерами підприємств сторін та скріплено печатками.

В зв'язку з несплатою відповідачем вказаної заборгованості, позивач 01.04.2011 року надіслав на адресу відповідача претензію про оплату заборгованості № 25 від 31.03.2011 року, яка відповідачем була залишена без задоволення.

Таким чином, у відповідача перед позивачем існує заборгованість на загальну суму 56371,52 грн.

Обставини щодо несплати заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару за укладеним між сторонами договором поставки № 9/08-К від 01.12.2008 року.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу,  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір, як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Як вже було зазначено вище, між сторонами за договором поставки № 9/08-К  існували правовідносини з купівлі-продажу (поставки).

Отже, обставини щодо поставки товару, можуть підтверджуватися первинними документами в розумінні вищезазначених положень Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” складеними при виконанні певної господарської операції в рамках зазначеного договору.

Разом з тим, про дійсну наявність заборгованості в даному випадку свідчать залучені до матеріалів справи первинні документи, а саме, відповідними накладними (а. с. 13-16) за якими відбувалася поставка товару.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідачем за отриманий товар була сплачена лише частково, внаслідок чого на момент винесенні оскаржуваного рішення за ним рахується заборгованість в сумі 56 371,52 грн. Зазначені обставини відповідачем, всупереч вимог ст. 33 ГПК України, жодним чином не спростовані, належні та допустимі докази сплати заборгованості в розумінні ст. 34 ГПК України не надані.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 56371 грн. 52 коп.

Доводи відповідача стосовно порушення господарським судом під час розгляду справи його процесуальних прав документального підтвердження не знайшли.

Зокрема безпідставними є доводи відповідача стосовно нібито невиконання судом вимог ст. 77 ГПК України щодо відкладення розгляду справи в зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, та позбавлення відповідача можливості надати докази в обґрунтування своєї правової позиції.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, і тільки в разі якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, та, таким чином, не був позбавлений права на надання заперечень на позов та документів в його обґрунтування, господарський суд правомірно вирішив справу за відсутності представника відповідача, який з невідомих причин не скористався своїм правом на направлення в судове засідання свого представника.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому,  відповідач, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються, не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2011 р. у справі № 5021/2488/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.

Суддя                                                                                           Пушай В.І.  

Суддя                                                                                           Барбашова С.В.  

Повний текст постанови підписано 26.03.2012 р.