Постанова

від 29.03.2012 по справі 6/511

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2012                                                                                           № 6/511

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коршун Н.М.

суддів:            Куксова В.В.

          Авдеєва  П.В.

за участю представників:

від позивача:  ОСОБА_1 – представник за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 – представник за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємство “Житлово-експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району”

до                      Комунального підприємство “Житлово-експлуатаційна організація - 111

                         Голосіївського району”

про                    стягнення 383 236,15 грн.

                                         В С Т А Н О В И В :

        У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємство “Житлово-експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району” про стягнення 383 236,15 грн., з яких 376 313,09 грн. основний борг, 1 122,66 грн. 3 % річних, 5 800,40 грн. пеня.

        В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем  договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06368/2-01 від 10.02.2006 р, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість за надані позивачем послуги з  водопостачання та водовідведення.

        Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2011 року у даній справі позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” задоволено повністю.     

         Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в частині стягнення 190 448,00 грн. та нарахуванні штрафних санкцій на дану суму відмовити.

        В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив те, що між сторонами відсутній договір на водопостачання води, яка йде на підігрів.

      Крім цього, апелянт просить суд зменшити розмір пені, посилаючись на те, що КП «ЖЕО-111 Голосіївського району» не може її відшкодувати, оскільки заборгованість числиться безпосередньо за прямими користувачами, мешканцями мікрорайону і Обслуговуюча організація не має можливості стягувати пеню з мешканців, так як законодавством не визначено порядок нарахування пені мешканцям.

       Позивач надав відзив, в якому проти вимог апеляційної скарги заперечує та просить суд залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2011 року - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал”) (постачальник) та Комунальним підприємством  “Житлово-експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району” (абонент)  було укладено договір № 06368/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до п. 1.1 договору Договір укладається у відповідності із Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”. За цим Договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а  абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього  договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів й приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (далі - правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

Як передбачено вимогами 2.1.1 - 2.1.6 договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками лічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального проводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильників, а при його відсутності за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно із показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 правил користування; абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води; облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню постачальника.

Згідно з п. 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє банківській установі абонента платіжні документи (в електронному вигляді –дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

У п. 2.2.2 договору сторони передбачили, що у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій форму у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Пунктом 2.2.4 договору встановлено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Як передбачено п. 3.1.1 договору, постачальник зобов'язався забезпечувати абоненту постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТ 2874-82 “Вода питна” до його водопровідного вводу.

Відповідно до 3.3.4 договору абонент зобов'язався своєчасно сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору.

Матеріали справи свідчать про те, що за період з 01.05.2011 р. по 01.09.2011 р. позивач надав, а відповідач прийняв послуги з водопостачання та водовідведення на суму 916 715,12 грн., що підтверджується актами про зняття показань з приладу обліку, підписаними сторонами (а.с. 29-52).

Однак, відповідач надані послуги оплатив частково на суму 540 402,03 грн., внаслідок чого його заборгованість становить 376 313,09  грн.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

          В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення                    вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного  законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем борг в сумі 185 865,09 грн. за надані послуги з холодного водопостачання та водовідведення не заперечується, однак, останній  заперечив проти вимог про стягнення з нього боргу за послуги з постачання питної води для потреб гарячого водопостачання у сумі 190 448,00 грн.

Судовою колегією встановлено, що між сторонами виник спір з оплати послуг за постачання питної води, що йде на підігрів та відповідно стоки питної води, що йде на підігрів, стягнення яких відповідач вважає безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, складовою частиною позовних вимог про стягнення боргу з оплати послуг водопостачання є вимога про оплату послуг з гарячого водопостачання.

Відповідно до положень ст. ст. 16, 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та

водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

        Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Пунктом 3.13 Правил користування передбачено, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

       Проте, належних та допустимих доказів на підтвердження наявності на балансі відповідача у спірному періоді теплових пунктів (бойлерів) суду надано не було.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку про те, що включення позивачем до суми заборгованості оплати послуг з постачання гарячої води не ґрунтується на договорі від 10.02.2006 року № 06368/2-01.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові від 01.03.2012р. у справі  № 20/129.

Отже, виходячи з наведеного, судова колегія дійшла до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості, а саме в сумі 185 865,09 грн.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасне здійснення оплати за   водопостачання та водовідведення в розмірі 5 800,40 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.  Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Враховуючи часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості, за розрахунком Київського апеляційного господарського суду пеня за несвоєчасне здійснення оплати за   водопостачання та водовідведення становить  3 034,98 грн.

        Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія задовольняє клопотання апелянта про зменшення розміру пені до 1 517,49 грн., з наступних підстав.

Як передбачено ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судовою колегією встановлено, що заборгованість за послуги постачання теплової енергії у гарячій воді постійно погашалась відповідачем і виникала лише у певні періоди через неодержання коштів від своїх споживачів – фізичних осіб, які є боржниками по сплаті за послуги з  водопостачання та водовідведення. З огляду на зазначене судова колегія вважає, що вказані обставини заслуговують на увагу при зменшенні розміру пені.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у сумі – 1 122,66 грн. на суму основної заборгованості.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості, за розрахунком Київського апеляційного господарського суду 3 % річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по сплаті за отриману теплову енергію становлять 587,42 грн.

       Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

        Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2011 року у даній справі – зміні.

        Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

                                           П О С Т А Н О В И В :

     1.  Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району” на рішення Господарського суду м. Києва  від 05.12.2011 року задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва  від 05.12.2011 року у справі № 6/511 – змінити.

           Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

        Стягнути з Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району” (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 25/2, код 26385463) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код 03327664) 185 865 (сто вісімдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 09 коп. заборгованості, 587 (п'ятсот вісімдесят сім) грн. 42 коп. трьох процентів річних, 1517 (одну тисячу п'ятсот сімнадцять) грн. 49 коп. пені, 1 879 (одну тисячу вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 69 коп. державного мита та 115 (сто п'ятнадцять) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                      В іншій частині позову  відмовити.»

  4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код 03327664) на користь Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району” (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 25/2, код 26385463) 3 832 (три тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 36 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 6/511 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Коршун Н.М.

Судді                                                                                          Куксов В.В.

                                                                                          Авдеєв  П.В.