ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" квітня 2012 р. Справа № 13/177-11
Вищий господарський суд У країни у складі колегії судд ів:
Головуючого:
Суддів: Мирошниченка С.В.,
Барицької Т.Л.,
Хрипуна О.О.,
розглянувши у відкритому с удовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеже ною відповідальністю "Кайлаш "
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 р .
у справі № 13/177-11 господарського суд у Київської області
за позовом Товариства з обмеженою ві дповідальністю "Кайлаш"
до Товариства з обмеженою ві дповідальністю "Дюна"
треті особи Приватне підприємство "Ві лія Трейд";
Публічне акціонерне товар иство Банк "Контракт"
про визнання права власності
За участю представників:
позивача: ОСОБА_1.
відповідача: не з' явилися
третьої особи-1: не з' явилися
третьої особи-2: ОСОБА_2., ОСОБА_3
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарськог о суду Київської області від 14.11.2011 р. (суддя Наріжний С.Ю..) позо в задоволено повністю.
Постановою Київського апе ляційного господарського ві д 18.01.2012 р. (судді: Тищенко О.В., Смір нова Л.Г., Чорна Л.В.) рішення гос подарського суду Київської о бласті від 14.11.2011 р. у справі № 13/177-11 скасовано та прийнято нове, я ким в задоволенні позову від мовлено.
Не погоджуючись з прийнято ю постановою апеляційного го сподарського суду, позивач з вернувся до Вищого господарс ького суду України з касацій ною скаргою, в якій просить ск асувати постанову апеляційн ого господарського суду та н аправити справу на новий роз гляд.
Ознайомившись з матеріала ми та обставинами справи на п редмет надання їм господарсь кими судами попередніх інста нцій належної юридичної оцін ки та повноти встановлення о бставин справи, дотримання н орм матеріального та процесу ального права, колегія судді в Вищого господарського суду України дійшла висновку, що к асаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підс тав.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2006 року між ТОВ “ КАЙЛАШ” (далі - позивач) та ТОВ “Дюна” в особі ПП “Вілія Трей д” було укладено договір куп івлі-продажу нерухомого майн а (далі - договір), відповідно д о умов якого відповідач зобо в'язався продати позивачу в с трок, за ціну та на умовах, що о бговорені у відповідному дог оворі.
16.01.2007 між ВАТ Торговельно - ф інансовий банк “Контракт”, п равонаступником якого є ПАТ Банк “Контракт” (іпотекодер жатель), та відповідачем - ТОВ “Дюна”, як іпотекодавцем, бул о укладено іпотечний договір , який підписано представни ками сторін і посвідчено їх п ечатками та посвідчено прива тним нотаріусом Савельєвим А .Ю. за реєстраційним № 394, належн им чином засвідчена копія як ого наявна в матеріалах спра ви, оригінал договору огляну то в судовому засіданні.
Умовами іпотечного догово ру від 16.01.2007 р. сторони погодили , що цей договір забезпечує в имоги іпотекодержателя, що в ипливають з договору № 5/07 про в ідкриття мультивалютної кре дитної лінії від 16.01.2007 р., укладе ного між іпотекодержателем т а іпотекодавцем, за умовами я кого останній зобов' язаний в порядку, передбаченому кре дитним договором, повернути іпотекодержателю до 15.01.2010 р. кре дит, отриманий шляхом відкри ття невідновлювальної відкл ичної мультивалютної кредит ної лінії з лімітом кредитув ання, що не перевищує 1 000 000,00 дол . США, сплатити відсотки за кор истування ним згідно умов кр едитного договору у розмірі 23% річних у гривні та 16% річних у дол.. США, сплатити можливу не устойку (пеню, штраф), а також в ідшкодувати іпотекодержате лю всі збитки, понесені ним вн аслідок невиконання іпотеко давцем умов кредитного догов ору, у розмірі і випадках, пере дбаченим кредитним договоро м (п.1.1Договору )
Відповідно до п. 1.2 Договору в забезпечення виконання зобо в' язань за кредитним догово ром, іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно.
Отже, спірне нерухоме майно , яке було продано відповідач ем позивачу згідно договору купівлі-продажу нерухомого м айна від 20.07.2006 р., було передано в ідповідачем 16.01.2007 р. в іпотеку П ублічному акціонерному това риству Банк “Контракт”.
Також, колегією суддів вста новлено, що відповідач не вик онав вимоги по сплаті суми за боргованості по договору № 5/07 про відкриття мультивалютно ї кредитної лінії від 16.01.2007 р. зі змінами та доповненнями до н их. ПАТ Банк “Контракт” зверн увся до господарського суду м. Києва з вимогою про стягнен ня заборгованості за даним д оговором.
Рішення місцевого господа рського суду обґрунтовано ти м, що 20 липня 2006 р. між ТОВ “Кайла ш” та ТОВ “Дюна” в особі ПП “Ві лія Трейд” було укладено дог овір купівлі-продажу спірног о нерухомого майна. Судом вст ановлено, що договір є викона ним повністю, позивачем було проведено розрахунки та пер едано відповідачу всю суму у вигляді векселю, а відповіда чем було передано позивачу н ерухоме майно згідно договор у, що підтверджується актом п риймання-передачі від 20.07.2006 р. В зв'язку з тим, що в порушення с т. 657 ЦК України договір не був н отаріально посвідчений та з метою усунення такого поруше ння вимог закону позивач зап ропонував відповідачу нотар іально посвідчити договір. В ідповідач від підписання дог овору відмовився. Враховуючи норми ч. 2 ст. 220 ЦК України, ст. 334 Ц К України, та враховуючи, що ст орони договору домовились що до усіх його істотних умов, а в ідповідач ухиляється від йог о нотаріального посвідчення суд дійшов висновку, що позов ні вимоги є обґрунтованими т а правомірними, а тому підляг ають задоволенню в повному о бсязі.
Судом апеляційної інстанц ії було скасовано рішення мі сцевого господарського суду виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 657 ЦК Україн и (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі - продажу) договір купівлі-п родажу земельної ділянки, єд иного майнового комплексу, ж итлового будинку (квартири) а бо іншого нерухомого майна у кладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному по свідченню та державній реєст рації.
Відповідно до ст.220 ЦК Україн и у разі недодержання сторон ами вимоги закону про нотарі альне посвідчення договору т акий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися що до усіх істотних умов догово ру, що підтверджується письм овими доказами, і відбулося п овне або часткове виконання договору, але одна із сторін у хилилася від його нотаріальн ого посвідчення, суд може виз нати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріа льне посвідчення договору не вимагається.
Частиною 3 ст. 640 ЦК України вс тановлено, що договір, який пі длягає нотаріальному посвід ченню або державній реєстрац ії, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення а бо державної реєстрації, а в р азі необхідності і нотаріаль ного посвідчення, і державно ї реєстрації - з моменту держа вної реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст. 210 ЦК Укра їни правочин підлягає держав ній реєстрації лише у випадк ах, встановлених законом. Так ий правочин є вчиненим з моме нту його державної реєстраці ї.
Отже, суд апеляційної інста нції вірно зазначив, що прави ла ст. 220 ЦК України не поширюют ься на правочини, які підляга ють нотаріальному посвідчен ню та державній реєстрації, о скільки момент вчинення таки х правочинів відповідно до с татей 210, 640 ЦК України пов'язуєт ься з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і та кими, що не породжують для сто рін права та обов'язки.
Таким чином, Вищий господар ський суд України погоджуєть ся з висновком апеляційного господарського суду, що дого вір купівлі-продажу нерухомо го майна від 20 липня 2006 року між ТОВ “КАЙЛАШ” та ТОВ “Дюна” в о собі ПП “Вілія Трейд” не укла дено.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, в осн ову оскаржуваного рішення су дом першої інстанції було по кладено договір купівлі-прод ажу нерухомого майна від 20 лип ня 2006 року, при цьому суд першої інстанції посилаючись на ч. 2 ст. 220 ЦК України в мотивувальн ій частині рішення визнав сп ірний договір дійсним, оскіл ьки сторони домовились щодо усіх істотних умов договору та передбачили у ньому такі і стотні умови як об' єкт купі влі-продажу; ціна договору; по рядок проведення розрахункі в; момент переходу права влас ності на нерухоме майно.
При цьому судом першої інст анції не враховано, що правил а ст. 220 ЦК України не поширюють ся на правочини, які підлягаю ть нотаріальному посвідченн ю та державній реєстрації, то му вони є неукладеними і таки ми, що не породжують для сторі н права та обов'язки.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про іпотеку” іпоте кодавець зобов'язаний до укл адення іпотечного договору п опередити іпотекодержателя про всі відомі йому права а ви моги інших осіб на предмет іп отеки, в тому числі ті, що не за реєстровані у встановленому законом порядку. У разі поруш ення цього обов'язку іпотеко держатель має право вимагати дострокового виконання осно вного зобов'язання та відшко дування іпотекодавцем завда них збитків.
Відповідачем (іпотекодавц ем) не повідомлено Публічне а кціонерне товариство Банк “К онтракт” (іпотекодержателя) про існування договору купів лі-продажу нерухомого майна від 20 липня 2006 року.
Частиною 3 ст. 9 Закону Україн и “Про іпотеку” передбачено, що іпотекодавець має право в иключно на підставі згоди іп отекодержателя відчужувати предмет іпотеки.
Фактично з прийняттям ріше ння про визнання права власн ості на спірне нерухоме майн о та земельні ділянки за іншо ю особою (позивачем), відбувся перехід права власності на с пірне нерухоме майно та земе льні ділянки.
Таким чином, апеляційний го сподарський суд дійшов обґру нтованого висновку про пору шення права Публічного акціо нерного товариства Банк “Кон тракт” як іпотекодержателя с пірного нерухомого майна.
Вищий господарський суд У країни дійшов висновку, що по станова апеляційного господ арського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єкт ивному розгляді всіх обстави н справи, які мають суттєве зн ачення для вирішення спору, в ідповідає нормам матеріальн ого та процесуального права, а доводи касаційної скарги н е прийняті колегією суддів д о уваги, оскільки не підтверд жені матеріалами справи.
З огляду на викладене, дов оди скаржника не знайшли сво го підтвердження, а тому підс тав для зміни чи скасування п рийнятого у справі судового рішення судова колегія не вб ачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Го сподарського процесуальног о кодексу України, Вищий госп одарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Това риства з обмеженою відповіда льністю "Кайлаш" залишити без задоволення.
Постанову Київського апел яційного господарського суд у від 18.01.2012 р. у справі № 13/177-11 залиш ити без змін.
Головуючий С.В. Мирошниченко
Судді Т.Л. Барицька
О.О. Хрипун
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 04.04.2012 |
Оприлюднено | 12.04.2012 |
Номер документу | 22525927 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Мирошниченко C.B.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні