Постанова

від 26.06.2008 по справі 15/266-07-7300

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

№  

        Вищий господарський суд України у

складі колегії суддів:

головуючого

судді

Добролюбової

Т.В.

суддів

Дроботової

Т.Б., Швеця В.О.

розглянувши

матеріали  касаційної скарги

Державної

податкової інспекції  у Київському

районі міста Одеси

на

постанову Одеського

апеляційного господарського суду від 15.01.08

у

справі

№

15/266-07-7300

за

позовом

Державної

податкової інспекції  у Київському

районі міста Одеси

до Товариства з обмеженою

відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Хвиля"

про   та за позовом третьої особи, яка заявляє

самостійні вимоги на предмет спору 

до    провизнання

права власності на безхазяйне майно  

Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 

1)Державної податкової інспекції 

у  Київському районі міста Одеси

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми

"Хвиля"  визнання права

власності на майно

          Розпорядженням Заступника Голови

Вищого господарського суду України від 25.06.08 №02-12.2/217, у зв'язку з

відпусткою судді Гоголь Т.Г., для розгляду касаційної скарги у цій справі

призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Дроботової

Т.Б., Швеця В.О.

          Представники сторін у судове

засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної

скарги.

доповідач:

Добролюбова Т.В

          Державною податковою інспекцією  у Київському районі міста Одеси у вересні

2007 року заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю

Виробничо-комерційної фірми "Хвиля" 

про визнання права власності  за

державою в особі Державної податкової інспекції у Київському районі на

безхазяйне  майно, а саме,

полівінілхлоридний металопрофіль білого кольору - 5655 п.м., фіранка бавовняна

-680 шт, джинси з ременями -180шт., нові футболки -72 шт., станок CF-3060(5шт),

станок DE- 4050 (5 шт), станок CA-3020(5 шт), станок BA-2020(5 шт) станок

DD-4070 (5 шт), станок АА-1020(2 шт), станок AD- 1050(5 шт), додаткові

приналежності до станка AD- 1050(8 шт), станок КВ-512 №116268 (1шт), станок

FA-152№116187, станок TC- 292 №116237, станок ТА-143 №116251, станок СА-727

№116252, станок FR-488 №116221, станок для різки металопрофілю М-100, серія

№256, компресор №2728, компресор №320620190. 

При цьому, позивач посилався на приписи статей 19 Конституції України,

статті 3 пункту 12 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу

в Україні", статей 335, 336, 346, 347 Цивільного кодексу України,

положення Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що

переходить у власність держави, і розпорядження ним.

          За клопотанням представника

відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.07, до

участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача було залучено

фізичну особу -підприємця -ОСОБА_1.

          Фізична особа -підприємець ОСОБА_1

16.10.07 звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про

залучення його до участі у справі в якості третьої особи з самостійними

вимогами на предмет спору, та заявив позовні вимоги до Державної податкової

інспекції  у  Київському районі міста Одеси,  Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної

фірми "Хвиля" про визнання за ним право власності  на майно, а саме: станок CF-3060(5шт), станок

DE- 4050 (5 шт), станок CA-3020(5 шт), станок BA-2020(5 шт) станок DD-4070 (5

шт), станок АА-1020(2 шт), станок AD- 1050(5 шт), додаткові приналежності до

станка AD- 1050(8 шт), станок КВ-512 №116268, станок FA-152№116187, станок TC-

292№116237, станок ТА-143№116251, станок СА-727 №116252, станок FR-488№116221,

станок для різки металопрофілю М-100, серія №256, компресор №2728, компресор

№320620190. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги підприємець вказував на те, що в

2006 році на підставі вантажно -митних декларацій ним було придбане у власність

майно, а саме обладнання для обробки полівінілхлоридного профілю та алюмінію в

асортименті. Підприємцем з ТОВ "ВКФ "Конкорд" було укладено

договір зберігання майна з його детальним описанням, підписано акт приймання

-передачі майна. На думку підприємця, вказані обставини свідчать про належність

оспорюваного майна йому на праві власності, а дії ДПІ в Київському районі

порушують його законні права і інтереси як справжнього власника цього

майна. 

          Ухвалою Господарського суду Одеської

області від 17.10.07, прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до провадження. 

          Господарський суд Одеської області

рішенням від 22.11.07, ухваленим суддею Петровою В.С.,   у задоволенні позову Державної податкової

інспекції  у Київському районі міста

Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми

"Хвиля" відмовив з огляду на те, що органи податкової служби України

не мають права звертатися до господарського суду з позовами про визнання майна

безхазяйним. При цьому суд задовольнив позовні вимоги підприємця  про визнання права власності на спірне майно.            Одеський апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів: Величко Т.А. -головуючого, Бойко Л.І., Жукової

А.М., постановою від 15.01.08, перевірене рішення суду першої інстанції змінив,

відмовивши в задоволенні позовних вимог  

підприємцеві.  Суд вмотивовуючи

постанову зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог,

оскільки право власності підприємця ОСОБА_1 на спірне майно не оспорюється

відповідачем. При цьому, суд встановив, що фактично оспорюване майно

знаходиться у ТОВ ВКФ "Хвиля" і товариство прав на спірне майно не

заявляє. Постанова обґрунтована приписами частини 1 статті 397, статті 392

Цивільного кодексу України.  В частині

відмови у задоволенні позовних вимог податкової інспекції рішення суду залишено

без змін з тих же підстав.

          Державна податкова інспекція у

Київському районі міста Одеси звернулась до Вищого господарського суду України

з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати,

прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог інспекції та відмову у

задоволенні позову  підприємцеві.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги інспекція вказує на хибність висновку

суду стосовно того, що спірне майно фактично належить ОСОБА_1 через знаходження

майна на території підприємства, засновником якого є він, проте, останній не є

засновником ТОВ ВКФ "Хвиля". Тому, заявник вважає, що судом   невірно застосовано приписи частини 1 статті

397 Цивільного кодексу України. На думку скаржника, суди дійшли хибного

висновку і щодо відсутності у нього права на звернення до суду з таким позовом

відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Українї”.  Зазначає скаржник також про те, що надані

підприємцем вантажно - митні декларації не містять характеристик майна, яке

просить  визнати безхазяйним -інспекція,

окрім цього, не надано підприємцем і технічної документації на обладнання.

Водночас, заявник звертає увагу на те, що 4 позиції з його позову підприємцем

не заперечені. Разом з цим, заявник вказує на порушення апеляційним судом

приписів статті 42, 33, 101 Господарського процесуального  кодексу України. 

          Від Товариства з обмеженою

відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Хвиля", Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1 відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий

Господарський суд України заслухавши доповідь судді  Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали

справи та доводи касаційної скарги, перевіривши 

правильність  застосування

господарськими  судами  приписів 

чинного законодавства, відзначає 

наступне.

Відповідно

до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу

України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи

перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Господарськими

судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено  матеріалами 

справи,  що  в ході проведення обстеження території ТОВ

ВКФ "Хвиля" працівниками відділу податкової міліції ДПІ у Київському

районі міста Одеси складено протокол огляду від 04.07.07 у якому відбито

про  виявлення безхазяйного майна, а

саме,  товарно - матеріальних цінностей в

асортименті, власник якого не встановлений. Виявлене майно було поставлено на

облік ДПІ у Київському районі міста Одеси та проведено його попередню оцінку.

За попередньою оцінкою вартість майна склала 200 376,00 грн. Судами також установлено,

що виявлене майно було передано ДПІ у Київському районі міста Одеси на

відповідальне зберігання ТОВ "Лотос". Предметом позову у даній справі

є вимога Державної податкової інспекції 

у Київському районі міста Одеси 

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми

"Хвиля"  про визнання права

власності  за державою в особі Державної

податкової інспекції у Київському районі на безхазяйне  майно з 22 позицій, а саме,

полівінілхлоридний металопрофіль білого кольору - 5655 п.м, фіранка бавовняна

-680 шт., джинси з ременями -180 шт., нові футболки -72 шт., станок

CF-3060(5шт), станок DE- 4050 (5 шт), станок CA-3020(5 шт), станок BA-2020(5

шт) станок DD-4070 (5 шт), станок АА-1020(2 шт), станок AD- 1050(5 шт),

додаткові приналежності до станка AD- 1050(8 шт), станок КВ-512 №116268 (1шт),

станок FA-152№116187, станок TC- 292 №116237, станок ТА-143 №116251, станок

СА-727 №116252, станок FR-488 №116221, станок для різки металопрофілю М-100,

серія №256, компресор №2728, компресор №320620190. Судами також установлено, що

з позовом про визнання права власності на 18 позицій вказаного майна звернувся

і Приватний підприємець ОСОБА_1, який зазначає, що оспорюване майно належить

йому на праві власності. Суд першої інстанції, з чим погодився і суд

апеляційної інстанції,  відмовляючи у

задоволенні позовних вимог податкової інспекції дійшов вірного висновку про

відсутність передбачених законом  підстав

визнання права власності за державою, в особі позивача на зазначене майно.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право

особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,

незалежно від волі інших осіб. Згідно зі статтею 317 цього Кодексу власникові

належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Статтею

321 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності є непорушним і

ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його

здійсненні. Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право

власності набувається на підставах, не заборонених законом  та вважається набутим правомірно, якщо інше

прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не

встановлена судом. Цивільний кодекс України виділяє декілька способів набуття

права власності, зокрема, набуття права власності на безхазяйну річ. Статтею

335 Цивільного кодексу України встановлено, що безхазяйною є річ, яка не має

власника або власник якої невідомий. Отже, із самого визначення

поняття "безхазяйна річ" вбачається, що дана річ має бути

такою, щодо якої право власності ніким не оспорюється. Частиною 2 статті

19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами

України. Відповідно до вимог частини 2 статті 1 Господарського

процесуального кодексу України державні органи, до яких зокрема належить

позивач (стаття 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”)

мають право на звернення до господарського суду у випадках, передбачених

законодавчими актами України. Як безпосередньо зазначено в преамбулі Закону

України “Про державну податкову службу в Україні”, цей Закон визначає статус

державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Випадки, в яких органи державної податкової служби мають право подавати позови

до суду, перелічені в пункті 11 статі 10 та пункті 17 статті 11 вказаного

Закону. Згідно із приписами зазначених норм податкові органи мають право

звертатися до суду із позовами до підприємств, установ, організацій та громадян

про: визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних

ними за такими угодами, а в інших випадках -коштів, одержаних без установлених

законом підстав; стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими

фондами за рахунок їх майна; скасування державної реєстрації суб'єкта

підприємницької діяльності. Відтак, Законом України “Про державну податкову

службу в Україні” не передбачено право податкового органу на звернення до суду

з позовом про визнання права власності на безхазяйне майно. Не передбачено

такого права податкового органу й іншими актами законодавства України.  Натомість, в пункті 12 статті 10 Закону

України “Про державну податкову службу в Україні” визначено, що органи

державної податкової служби у відношенні безхазяйного майна проводять роботу,

пов'язану з його виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому

законом порядку, що не можна ототожнювати із правом власника на

витребування майна. Таким чином, посилання Державної податкової інспекції  у Київському районі міста Одеси  на те, що податковий орган у даному випадку

діє в межах своєї компетенції не має нормативно-правового обґрунтування. Також

відсутні підстав для визнання права власності позивача на спірне майно за

набувальною давністю відповідно до частини 3 статті 335 та статті 344

Цивільного кодексу України.  Відповідно

до частини 3 статті 335 Цивільного кодексу України безхазяйні рухомі речі можуть

набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків встановлених

статтями 336, 338, 341, 343 цього кодексу. Відповідно до статті 344 Цивільного

кодексу України набувальна давність для рухомого майна становить п'ять років

(починаючи з 2004 року), тобто право власності на рухоме майно набуває особа,

яка добросовісно заволоділа чужим рухомим майном і продовжує їм відкрито

безперервно володіти протягом п'яти років. З урахуванням   викладеного, колегія   суддів  

вважає, що під   час розгляду справи

господарськими судами правомірно відмовлено у задоволенні позову Державної

податкової інспекції у Київському районі міста Одеси. Касаційна скарга не

містить доводів на оскарження постанови в частині відмови у задоволенні

позовних вимог підприємця. Довід скаржника про те, що перелік майна на яке він

просить визнати право власності не тотожний з переліком майна наданого третьою

особою (у останнього відсутні наступні позиції: полівінілхлоридний

металопрофіль білого кольору - 5655 п.м., фіранка бавовняна -680 шт, джинси з

ременями -180шт., нові футболки -72 шт.), 

не може бути підставою для скасування постанови у справі, враховуючи

відсутність у податкової інспекції повноважень на звернення з таким позовом.

Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на

питання які, стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких

суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про встановлення тих чи інших

обставин справи не віднесена до компетенції касаційної інстанції. З огляду на

зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

та скасування постанови суду апеляційної інстанції.

          Враховуючи викладене та

керуючись  статтями 1115, 1117

, 1118,  1119,

11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.08 у  справі 

№15/266-07-7300  залишити  без 

змін.

Касаційну

скаргу Державної податкової інспекції  у

Київському районі міста Одеси  залишити

без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                  

Т.Добролюбова

                       Судді                                                                  

Т.Дроботова

                                                                                                  В.Швець