Постанова

від 10.07.2008 по справі 15/2-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002,

м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 

тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "10" липня 2008 р.                                                          

Справа № 15/2-08

Житомирський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                       

при секретарі                                                            

,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1.,ОСОБА_2.,

довіреність від  20.03.08р.,  

від відповідачів: 

- Вінницької міської ради: не

з'явився,

- СПД - фізичної особи ОСОБА_3: не

з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу

Вінницької міської ради, м. Вінниця та Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_3, м.Вінниця

на рішення господарського суду

Вінницької області

від "07" травня 2008 р. у

справі № 15/2-08 (суддя Курко О.П.)

за позовом Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Вінниця

до Вінницької міської ради, м.

Вінниця

та Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м. Вінниця  

про визнання частково недійсним

рішення міської ради та визнання недійсним договору земельного сервітуту,

- 

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Вінницької області від 07 травня 2008 року у справі

№15/2-08 позов задоволено: визнано недійсним та скасовано пункт 6 рішення 19

сесії 5 скликання Вінницької міської ради №1429 від 19.10.2007р. про укладення

договору земельного сервітуту з підприємцем ОСОБА_3на земельну ділянку,

розташовану на АДРЕСА_1, терміном на 3 роки, площею 0,0020га.      

Визнано

недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 18.12.2007р.,

укладений між ОСОБА_3та Вінницькою міською радою.

Стягнуто з

Вінницької міської ради та фізичної особи - підприємниця  ОСОБА_3. на користь суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1. 85 грн. у відшкодування сплаченого державного мита та 118

грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

Зобов'язано

Управління Державного казначейства України у Вінницькій області на підставі п.1

ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито" повернути з державного бюджету

ОСОБА_1. зайве сплачене державне мито в сумі 17 грн. згідно квитанції №13 від

25.03.2008р.

Вважаючи, що

рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального

права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи,

відповідачі звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просять дане

рішення скасувати.

Мотивуючи

апеляційну скаргу відповідачі стверджують, що:

- Вінницька

міська рада є власником земельних ділянок. З огляду на це, вона мала повне

право укладати певні угоди визначені чинними законодавчими актами, які прийняті

для врегулювання земельних питань; 

- дії

Вінницької міської ради не порушували приписи законодавства у праві на надання

земельної ділянки, однак господарський суд Вінницької області прийшов до

неправильних висновків, які не відповідають діючим законодавчим нормам, а саме:

ч.1 ст.13 Конституції України, п.1,2 ст.78, п.1 ст.99, п.1.2,3 ст.101

Земельного кодексу України, п.1 ст.26 Закону України "Про місцеве

самоврядування в Україні",

- відповідач по

справі - ОСОБА_3. на вимогу господарського суду Вінницької області надав

свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -  підприємця. Однак, суд першої інстанції

помилково послався на ч.1 ст. 123 та ч.ч.1, 3 ст.151 Земельного кодексу

України, так як дані приписи регулюють земельні питання у відносинах між власником

і юридичною особою. На думку відповідачів, 

висновок суду місцевого господарського суду не відповідає вимогам закону

та не є таким, який згідно Земельного кодексу України передбачений для

врегулювання земельних відносин фізичних осіб;

- в клопотанні

про вибір земельної ділянки, погодження місця розташування об'єкта для надання

дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки неточно вказаний

замовник, однак на засіданні Вінницької міської ради було вирішено не

відмовляти ОСОБА_3. в задоволенні його клопотанні, так як на думку Вінницької

міської ради, дана неточність, а саме: замість СПД ОСОБА_3. зазначено його

дружину ОСОБА_4., не є суттєвою;

- договір

земельного сервітуту є найпростішим методом для надання земельної ділянки

власником у користування іншій особі не втрачаючи права на її володіння та

надаючи можливість іншій будь-якій особі можливість користуватись саме цією

земельною ділянкою, у своїх власних потребах і для отримання необхідної вигоди;

-  суб'єкт підприємницької діяльності - фізична

особа ОСОБА_1. не є власником земельної ділянки, а лише є її користувачем

згідно ст.93 Земельного кодексу України.

Суб'єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1та його представник в

засіданні суду заперечили проти апеляційної скарги Вінницької міської ради  та Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_3, надали пояснення в обґрунтування своїх заперечень.

Вважають рішення господарського суду Вінницької області від 07 травня 2008 року

таке, що  прийнято з повним з'ясуванням

обставин справи та відповідно до норм матеріального і процесуального права.

Тому просять оскаржуване рішення залишити 

без змін, а апеляційну скаргу Вінницької міської ради та Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 - без задоволення. 

Представники

відповідачів в судове засідання не з'явилися. На адресу суду повернулася копія

ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 04.06.2008р., яка

направлялася на адресу ОСОБА_3. з відміткою поштового відділення, у зв'язку з

витіканням строку зберігання. Крім того, Вінницька міська рада про призначення

розгляду апеляційної скарги Вінницької міської ради та Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 на 10.07.2008р. була повідомлена належним

чином (т.2, а.с.16).

Враховуючи

положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі

перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим

здійснювати перегляд справи без участі представників відповідачів за наявними в

ній матеріалами.  

Заслухавши

пояснення Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та його

представника, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги Вінницької

міської ради та Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3,

перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх

встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої

інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті

оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга

відповідачів не підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішенням

Вінницької міської ради №1148 від 12.04.2005р. поновлено з 19.09.2005р. з

суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. договір оренди земельної ділянки

від 19.09.2002р. №1/88 (т.1, а.с.17).

Відповідно до

договору оренди від 06.06.2005р. позивач орендує земельну ділянку площею 0,0297

га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.88-94).

Пунктом 10

договору оренди земельної ділянки передбачено, що договір укладається на термін

5 років з моменту прийняття рішення міською радою.

Дана земельна

ділянка передана СПД ОСОБА_1. згідно акту прийому-передачі від 05.09.2005р.

разом із спорудою - малою архітектурною формою (МАФ) для комерційного

використання, зокрема, обслуговування МАФ (торгового павільйону) та

громадського призначення (благоустрою та санітарної очистки). (т.1, а.с.95).

Однак, на

підставі рішення Вінницької міської ради від 19.10.2007р. № 1429 між останньою

та підприємцем ОСОБА_3. - 18.12.2007р. укладено договір про встановлення

земельного сервітуту земельної ділянки площею 0,0020 га, із них площею 0,0014

га для комерційного використання (розміщення МАФ) з блокуванням із існуючим

торгово-посадочним комплексом який підлягає реконструкції та площею 0,0006 га для

громадського призначення (благоустрою), розташованої по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.7).

З матеріалів

справи вбачається, що 20.08.2007р. на адресу Вінницької міської ради надійшло

від СПД ОСОБА_3. клопотання №62 про вибір земельної ділянки, погодження місця

розташування об'єкта для надання дозволу на складання проекту відведення

земельної ділянки для розміщення МАФ по ремонту взуття по АДРЕСА_1. (т.1,

а.с.72). СПД ОСОБА_3. до клопотання було надано відповідні документи, а саме:

гарантійний лист від 20.08.2007р., свідоцтво про державну реєстрацію, проект

землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт вибору та обстеження

земельної ділянки, ситуаційний план, висновок Державного комітету України по

земельних ресурсах, висновок управління містобудування та архітектури, висновок

міської санітарно-епідеміологічної станції, попередній висновок управління

охорони природного середовища у Вінницькій області, дозвіл на початок роботи

майстерні, експертний висновок протипожежного стану, паспорт прив'язки, за

результатами розгляду яких і було прийнято Вінницькою міською радою

19.10.2007р.   рішення № 1429.

Проте, з

висновку міського управління земельних ресурсів від 13.06.2007р. №2/16-3799

(т.1, а.с.36), висновку управління містобудування і архітектури від

14.05.2007р. № 21-2100 (т.1, а.с.33), висновку міської

санітарно-епідеміологічної станції від 28.08.2006р. № 0203/7462 (т.1, а.с.39),

паспорту прив'язки стосуються не відповідача по справі ОСОБА_3., а іншої особи

- ОСОБА_4. (т.1, а.с.40).

Крім того,

згідно витягу з протоколу № 8 постійно діючої комісії по вибору земельних

ділянок для розміщення об'єктів на території м. Вінниці від 07.12.2006р.,

розгляд питання щодо розміщення кіоску по ремонту взуття по АДРЕСА_1

здійснювався відносно СПД ОСОБА_4. (т.1, а.с.35).

Отже, наведені

обставини не були досліджені при розгляді клопотання СПД ОСОБА_3., а відтак п.6

рішення Вінницької міської ради № 1429 від 19.10.2007р. прийняте на підставі

неповно з'ясованих та досліджених матеріалів.

Відповідно до

ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве

самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України.

Частиною 1

ст.10 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве

самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами

місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та

здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого

самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження

сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл,

селищ, міст встановлено ст.12 Земельного кодексу України, відповідно до вимог

якої відповідним радам надано право розпорядження землями територіальних

громад; передавати земельні ділянки з комунальної власності у власність

громадян та юридичних осіб, відповідно до цього Кодексу; надавати земельні

ділянки у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного

кодексу України.

Згідно пункту

34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"

питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних

засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до

ст. 401 Цивільного кодексу України сервітутом вважається право користування

чужим майном, що може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних

ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення

потреб інших осіб.

Статтею 98

Земельного кодексу України передбачено, що норми якого є спеціальними по

відношенню до загальних норм Цивільного кодексу України, визначає, що право

земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки

на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою

(ділянками).

Згідно ст. 99

зазначеного кодексу, власники або землекористувачі земельних ділянок можуть

вимагати встановлення таких земельних сервітутів (предмет сервітуту): а) право

проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по

наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі,

зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою

земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну

ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через

сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми,

розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної

водойми; є) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на

сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є)

право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних

риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та

споруд; з) інші земельні сервітути.

Відповідно до

ст.100 Земельного кодексу України, сервітут  

може   бути  встановлений 

договором,  законом, заповітом або

рішенням суду.  Сервітут  може 

належати  власникові

(володільцеві)   сусідньої   земельної  

ділянки,  а  також 

іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Статтею 215 ЦК

України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами

першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1

ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим

актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В матеріалах

справи відсутні докази того, що ОСОБА_3. є власником чи користувачем будь-якої

земельної ділянки, для обслуговування якої є необхідність у користування

земельною ділянкою, яка розташована на АДРЕСА_1 площею 0,0020 га та орендується

позивачем.

Надання згоди

СПД ОСОБА_3. розміщення на спірній земельній ділянці малої архітектурної форми

(МАФ) з блокуванням із існуючим торгово-посадочним комплексом, збудованого за

кошти СПД ОСОБА_1., без згоди останнього, як орендаря земельної ділянки,

порушує законні права позивача як власника будівлі.

З огляду на

викладене, договір про встановлення земельного сервітуту від 18.12.2007р.,

укладений між Вінницькою міською радою та ОСОБА_3, суперечить вимогам

Земельного Кодексу України, так як за своєю правовою природою є договором про

оренду земельної ділянки.

Крім того,

договорів укладений на підставі неправомірного рішення Вінницької міської ради

№ 1429 від 19.10.2007р., а тому підлягає визнанню недійсним.

Помилкове

посилання суду першої інстанції на ст.ст.132 та 151 Земельного кодексу України

не призвело до прийняття правильного по суті рішення.  

Доводи

відповідачів, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи

та не  ґрунтуються на вимогах чинного

законодавства.

Рішення

господарського суду Вінницької області від 07.05.2008р. у справі №15/2-08

відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи,

підстав для скасування вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги не

вбачається. 

Керуючись

ст.ст.  101,103,105 Господарського

процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                    

ПОСТАНОВИВ: 

1. Рішення

господарського суду Вінницької області від 07 травня 2008року у справі №15/2-08

залишити без змін, а апеляційну скаргу Вінницької міської ради, м.Вінниця  та Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_3, м.Вінниця - без задоволення.

2. Справу  №15/2-08 повернути до  господарського суду Вінницької області. 

Головуючий суддя                                                                 

судді:

Віддрук.5 прим.

1 - до справи

2 - позивачу

3,4 - відповідачам

5 - в наряд