Рішення

від 06.09.2006 по справі 22-3398

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22- 3398 Категорія - 2

Справа №22- 3398 Категорія - 2

Головуючий 1 інстанції   Головій В.О. Доповідач Лаченкова О.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           06  

вересня   2006   року    

Колегія   суддів   судової  

палати   з   цивільних  

справ

апеляційного

суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О. суддів-Лаченкової О.В., Болтуновом Л.М., при секретарі

-Чергенець С.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на

рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30

березня 2006 року, по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права

власності

встановила:

В січні 2005

року в суд з позовом звернувся ОСОБА_3 до ОСОБА_1 з позовом про визнання права

власності, посилаючись на те, що з відповідачкою вони проживали разом та мали

спільне господарство з 1991 року. За час спільного життя, за рахунок спільних

коштів вони 07.06.1995 року придбали земельну ділянку яка розташована за

адресою місто Павлоград, вул. АДРЕСА_1, площею 561 кв.м., вартістю 302 грн. Ця

земельна ділянка записана на ім'я ОСОБА_1. На земельній ділянці знаходяться

тимчасові будівлі, а саме літня кухня - А, сарай - Б, огорожа - 1-6, трубчатий

колодязь - 7. 23.06.1995 року він прописався за вказаною адресою та в 1996 році

вони зареєстрували шлюб якій був розірваний у травні 2005 року.

Позивач вважає,

що земельна ділянка та тимчасові будівлі є їх з відповідачкою спільною власністю та прохає суд визнати за ним

право власності на 1/2 частину земельної ділянки та тимчасових

будівель. Також позивач вважає, що строк позовної давності для звернення в суд

ним не пропущений у зв'язку з тим, що проживати з відповідачкою однією сім'єю

вони перестали весною 2005 року, а шлюб розірвано 04.07.2005 року.

Відповідачка в

судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що це майно належить

тільки їй тому що придбано до реєстрації шлюбу з позивачем і зареєстроване за

нею, а також вважає, що позивач пропустив строк позовної давності.

Рішенням

Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня

2006 року позовні вимоги ОСОБА_3. задоволені повністю. За позивачем визнано право власності на 1/2 частину

земельної ділянки площею 561 кв.м, та 1/2г частину тимчасових

будівель.  

В апеляційній

скарзі представник відповідачки ставить питання про скасування рішення суду, та

ухвалення нового рішення, яким у позові ОСОБА_3. відмовити.

Колегія суддів,

заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися,

перевіривши матеріали справи І обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає

за необхідне її задовольнити частково.

Задовольняючи .позовні вимоги ОСОБА_3. і визнаючи право

власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 561

кв.м, та 1/2 частину тимчасових будівель, районний суд виходив з того.що спірне майно є спільною частковою

власністю подружжя.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і

всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані

сторонами докази .

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та

сторонами не заперечується, що в 1995 році між

сторонами була досягнута домовленість на придбання спірного майна у спільну

часткову власність,для подальшого сумісного користування цім майном.Свої частки сторони не визначали оскільки в

1996 році зареєстрували шлюб і жили

однією сім'єю і мали рівні права у користуванні цим майном

Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання

(а.с.24-26),на придбання земельної ділянки та тимчасових споруд сторони кожний

вклали свої гроші-позивач 4000 доларів США, а

позивачка 3000 доларів США.

Отже суд законно і обгрунтовано.виходячи з дійсних

обставин по справі визнав за

ОСОБА_3. право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 561

кв.м, та 1/2 частину тимчасових будівель.

Однак постановляючи рішення,районний суд невірно

керувався нормамі^нового Сімейного Кодексу

України та Цивільного Кодексу України,оскільки спірні правовідносини виникли до набрання їх чинності дому суд першої

інстанції повинен був керуватись

нормами   ЦК України(1963 р.), а саме

ст.115 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів вважає рішення

Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня

2006 року необхідно скасувати на підставі п.4 ч. 1 ст.309 ЦПК України винести нове рішення .

Керуючись ст.ст.304, ч.І

ст. 307, 309, 313,ч.1 ст.314,316,317,319 ЦПК України колегія суддів,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 -ОСОБА_2-задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду

Дніпропетровської області від 30 березня 2006

року-скасувати.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 561 кв.м.,розташовану за

адресою Дніпропетровська область м.Павлоград, вулиця

АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності та 1/2 частину тимчасових будівель : літня кухня-А,сарай-Б,туалет-В,огорожа

1-6,трубчатий колодязь-7,розташованих

за адресою Дніпропетровська область м.Павлоград,вулиця АДРЕСА_1.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена шляхом

подачі касаційної скарги протягом двох

місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.

Судді колегії".