Рішення

від 30.07.2008 по справі 3/17-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 РІШЕННЯ 

  ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ  

"30"

липня 2008 р.                

Справа

№ 3/17-38.

за

позовом підприємця

ОСОБА_1, м. Луцьк         

до

відповідача:

підприємця ОСОБА_2, м. Камінь-Каширський         

про стягнення 56582 грн. заборгованості

Голова господарського суду Волинської області

Кравчук В.О.

за участю

представників сторін:

від

позивача: ОСОБА_1-підприємець 

від

відповідача: ОСОБА_3

-представник (дов. від 25.03.2008р.)

Відповідно

до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України позивачу та

представнику відповідача було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді

заявлено не було. В судовому засіданні              на підставі ст. 22 ГПК України

учасникам судового процесу було роз'яснено їх права та обов'язки. Заяв та

клопотань на розгляд господарського суду не поступило.

Суть

спору: підприємець

ОСОБА_1, м. Луцьк звернувся                        до господарського суду

з позовом про стягнення з відповідача -підприємця ОСОБА_2, м. Камінь-Каширський

56582 грн. заборгованості по оплаті відпущених згідно накладної №27 від

17.03.2008р. товарно-матеріальних цінностей.

В

судовому засіданні позивач пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав

частково, у зв'язку з проведенням розрахунків на суму 6093 грн. просить суд в

цій частині вимог провадження у справі припинити та стягнути з відповідача

залишок заборгованості 50489 грн.

Відповідач

у відзиві від 11.07.2008р. №115 на позовну заяву та представник останнього                  в судовому засіданні з

приводу пред'явленого позову заперечили посилаючись при цьому на укладення між

сторонами договору постачання №1/75 від 20.03.2008р., отримання відповідачем

від позивача згідно цієї угоди товарно-матеріальних цінностей загальною

вартістю 56582 грн., проведення часткових розрахунків по оплаті останніх (на

суму 6093 грн.), існування заборгованості в розмірі 50489 грн. та досягнення

між підприємцями попередньої згоди відносно повернення залишку нереалізованого

товару вартістю 50489 грн. Враховуючи викладене сторона та представник

останньої просять суд прийняти рішення щодо повернення підприємцем              ОСОБА_2 підприємцю ОСОБА_1 залишку

товарно-матеріальних цінностей.

Дослідивши

матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача,

господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Підприємцем

ОСОБА_1, м. Луцьк згідно накладної №27 від 17.03.2008р. було здійснено

відпуск підприємцю ОСОБА_2, м. Камінь-Каширський товарно-матеріальних цінностей

(котлів, бойлерів, труб) загальною вартістю 56582 грн.

Відпуск

позивачем товару відповідачу, а також його одержання останнім підтверджується

долученою до матеріалів справи копією та представленим додатково підприємцем

ОСОБА_1 в судовому засіданні оригіналом зазначеної накладної -а.с. 7.

Проте,

підприємець ОСОБА_2 зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків

по оплаті відпущених товарно-матеріальних цінностей не виконала, вартість

останніх                               у

встановленому порядку не перерахувала у зв'язку з чим заборгувала підприємцю

ОСОБА_1 56582 грн.

Відповідно

до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником

обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор

має право вимагати його виконання  у

будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від

дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання                        не випливає із договору

або актів цивільного законодавства.

          23.05.2008р. у встановленому

законодавством порядку позивачем на адресу підприємця ОСОБА_2 було направлено

вимогу від 16.05.2008р. (а.с. 8) про необхідність проведення всіх належних

розрахунків  по оплаті відпущених згідно

накладної №27 від 17.03.2008р. товарів                  та погашення існуючої

заборгованості.

Зазначену

вимогу у визначений ст. 530 Цивільного кодексу України строк було залишено

підприємцем ОСОБА_2 без відповіді та належного реагування. Непроведення

відповідачем належних розрахунків з позивачем стало підставою для звернення

останнього                                  

до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої

заборгованості.

Відповідно

до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу

України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)

зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати

майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати                від боржника виконання його

обов'язку.

Відповідно

до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного

кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до

умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а

за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій

обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше            не встановлено законом або

договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений

строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У

відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється

виконанням, проведеним належним чином.

З

огляду на викладене, враховуючи відпуск позивачем відповідачу товарно-матеріальних

цінностей, отримання останніх підприємцем ОСОБА_2 та не проведення при цьому

всіх належних розрахунків і платежів, господарський суд прийшов до висновку, що

позовні вимоги          (на момент

пред'явлення до суду відповідної позовної заяви та порушення судом

провадження              у справі) в

частині стягнення 56582 грн. заборгованості, пред'явлені підприємцем ОСОБА_1,

були підставними та такими, що підлягали б до задоволення.

Однак,

враховуючи, що відповідачем в процесі розгляду судом господарської справи було

частково погашено заборгованість на суму 6093 грн. згідно платіжного доручення

№977                       від

11.07.2008р., суд вважає за необхідне провадження в цій частині вимог припинити

на підставі                п. 11

ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору та стягнути з

підприємця             ОСОБА_2 на користь

підприємця ОСОБА_1 залишок несплаченого боргу в сумі 50489 грн.

Сума

заборгованості 50489 грн. повністю підтверджена долученими до матеріалів справи

документами та у встановленому порядку не була спростована відповідачем.

Заперечення

відповідача на пред'явлений позов з посиланнями на укладення між сторонами

договору постачання №1/75 від 20.03.2008р. та досягнення між сторонами

домовленості відносно повернення нереалізованого товару до уваги господарським

судом не беруться оскільки останні повністю спростовуються наявними у справі

документами та у встановленому ст. 33 ГПК України порядку не доведені

відповідними доказами.

Так,

відносини між сторонами за договором постачання від 20.03.2008р. №1/75                              не стосуються

здійсненої згідно накладної №27 від 17 березня 2008 року поставки

товарно-матеріальних цінностей, положення згаданої угоди не поширюються на відносини

між сторонами, котрі існували до моменту підписання останньої, відповідачем у

справі окрім усних пояснень            та

викладених у відзиві заперечень не представлено жодних документів в

підтвердження досягнення між сторонами будь-яких домовленостей відносно

можливого повернення нереалізованого товару повністю або ж частково.

Беручи

до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, а часткове

погашення відповідачем заборгованості було здійснено лише після звернення

підприємця ОСОБА_1                 до

суду з відповідним позовом та після порушення судом провадження у справі,

витрати, пов'язані                    з

поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного

мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс

позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за

рахунок підприємця ОСОБА_2

Враховуючи

вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.

509, 526, 527, 530, 599 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, п. 11

ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.

Позов задовольнити частково.

2.

Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на

користь підприємця ОСОБА_1  (АДРЕСА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 50489 грн. заборгованості, 565,82 грн. в

повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення

витрат                 по оплаті

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В

частині стягнення 6093 грн. заборгованості провадження у справі припинити.

Голова

господарського суду

          Волинської області                                                                                         

В.О. Кравчук