Рішення

від 26.01.2012 по справі 2-103

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ



Справа №2-103

Головуючий у суді у 1 інстанції - Свиненко

Номер провадження 22-ц/1890/276/12

Суддя-доповідач - Попруга

Категорія - 57

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Попруги С. В.,

суддів -  Гагіна  М. В.,  Смирнової  Т. В.,

з участю секретаря судового засідання – Кияненко Н.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 грудня 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: приватне підприємство «Івушка», про зобов‘язання не чинити перешкод в здійсненні права власності та провести підвальне підсобне приміщення до попереднього стану,  

                                                                  ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з вищезгаданим позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співвласниками квартири № 3 в цьому ж будинку.

До квартир згаданого будинку належать допоміжні споруди та будівлі, що знаходяться на подвір'ї, а також підвальне приміщення (цегляний погреб), яке розташоване під самим будинком, яким вони весь час безперешкодно користувались.

З 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановили новий порядок користування прибудинковою територією, відведеною для обслуговування будинку та розташованим під ним підвальним приміщенням (цегляним погребом).

Відповідачі самостійно зайняли усе підвальне приміщення (цегляний погреб), зруйнували секційні перегородки у ньому та повісили замок на загальні вхідні до підвального приміщення (цегляного погребу) двері, ключі нікому з них не надали.

Посилаючись на такі обставини, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили зобов‘язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не чинити їм перешкод у користуванні підвальним приміщенням (цегляним погребом) під будинком АДРЕСА_1, надати їм вільний доступ до підвального приміщення (цегляного погребу). Зобов‘язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за власні кошти привести підвальне приміщення (цегляний погреб) до попереднього стану, відновивши перегородки та двері секцій цього приміщення.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду від 21 грудня 2011 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: ПП «Івушка», про зобов‘язання не чинити перешкод у здійсненні права власності та провести підвальне приміщення (цегляний погреб) до попереднього стану.

В апеляційній скарзі  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 фактично посилаючись на неповне з‘ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення їх позову.

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично доводять, що відповідачі з 2008 року встановили свій порядок користування підвальним приміщенням (цегляним погребом), самовільно зайнявши все підвальне приміщення (цегляний погреб), зруйнували секційні перегородки та повісили замок на загальні двері цього приміщення. Всі секції підвального приміщення (цегляного погребу) були рівні за площею, проте відповідачі самовільно переобладнавши це приміщення користуються секцією цього підвального приміщення (цегляного погребу) площею 5,58 м.кв., що порушує права інших мешканців будинку. На неодноразові звернення до відповідачів з проханням надати можливість користування підвальним приміщенням (цегляним погребом) останні відповіли відмовою. На такі обставини суд першої інстанції увагу не звернув, належної оцінки доказам не дав, неправильно застосував до спірних правовідносин положення ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її представник – ОСОБА_7  підтримали доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з‘явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, загальною площею 73,41 м.кв., житловою площею 33,2 м.кв.

Відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2, загальною площею 62,4 м.кв., також їм належить комора площею 5 м.кв. та сарай площею 18 м.кв.

Згідно генерального плану забудови по АДРЕСА_1 у спільному користуванні мешканців квартир названого будинку перебуває цегляний погреб, який є приналежністю головної речі (квартир будинку). Правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності на цей погреб будь-кого з мешканців названого будинку, відсутні.

З 2010 року між сторонами склалися неприязні стосунки з приводу користування вищезгаданим цегляним погребом.

Названий цегляний погреб складається з двох секцій. В кожній з яких знаходяться по три приміщення. У другій секції цегляного погребу знаходиться приміщення відповідачів та два приміщення різного розміру без дверей та перегородки між ними. Цими приміщеннями ніхто не користується. При вході до другої секції, ліворуч перед приміщенням цегляного погребу відповідачів є вільне місце.

Мешканці вищезгаданого будинку фактично мають цегляний погреб, який складається з двох секцій та є приналежністю іншої (головної) речі – квартир мешканців цього будинку. Цегляний погреб має допоміжний статус, між усіма мешканцями будинку встановлено порядок користування ним.

У свідоцтвах сторін про право власності на квартири відсутні будь-які дані про належність ним приміщень цегляного погребу, будь-які договори відносно приміщень цегляного погребу відсутні, встановлено лише факт існування цегляного погребу приміщення якого є приналежністю будинку, тому твердження щодо рівних розмірів цих приміщень в кожній секції цегляного погребу є помилковим.

Позивачами не надано доказів з приводу яких розмірів були і мають бути приміщення спірного цегляного погребу, що відповідачі змінювали розміри цих приміщень, а також з приводу того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 чинять перешкоди позивачам в користуванні спірними приміщеннями цегляного погребу.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду неможливо з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України, зокрема передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Ухвалюючи рішення в частині позовної вимоги про зобов‘язання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у користуванні цегляним погребом, що знаходиться під будинком АДРЕСА_1, Сумської області згідно схематичного плану (а.с. 120), де спірний цегляний погреб зазначений як підвал № 2, суд першої інстанції вищезгаданих положень закону не дотримався.

Так, як убачається з матеріалів справи спір між сторонами з приводу користування спірним цегляним погребом виник влітку 2010 року. Відповідачі на той час перешкоджали позивачам користуватись цегляним погребом під будинком.

З цього приводу ОСОБА_1 звертався до керівника ПП «Івушка», яке обслуговує будинок, в якому проживають сторони (а.с.12), ОСОБА_4 зверталася до Шосткинського МВ ГУМВС в Сумській області, яким було проведено перевірки та винесено постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 14, 15).

Вищезгадані документи підтверджують позовні вимоги позивачів, тоді як відповідачі на порушення ст. 60 ЦПК України не надали доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову в цій частині.

Свідоцтвом про право власності на житло від 22 лютого 2008 року (а.с.19) не підтверджується індивідуальне право відповідачів на користування спірним цегляним погребом.

Протокол огляду підвального приміщення (цегляного погребу) складений судом під час розгляду справи 28 жовтня 2011 року, не свідчить про те, що на час виникнення спору права позивачів не були порушені відповідачами (а.с. 118 – 120).

Відповідно до ч.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Як убачається з матеріалів справи (а.с. 5 – 7, 8, 19, 120), спірний цегляний погреб не належить відповідачам на праві спільної часткової власності.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 368 ЦК України cпільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 369 ЦК України cпіввласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у вищезгаданій частині підлягає скасуванню з підстав неповного з‘ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права (п.п.1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України) з ухваленням в цій частині нового рішення про зобов‘язання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у користуванні цегляним погребом, що знаходиться під будинком АДРЕСА_1, Сумської області, згідно схематичного плану (а.с. 120), спірний цегляний погреб зазначений як підвал №2.

Що стосується іншої вимоги, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вона не доведена, оскільки позивачами не надано доказів в якому стані були перегородки в цегляному погребі, як вони були розташовані, ким і куди перенесені, тобто не відомо, яким був стан речей на час виникнення спору, тому підстави для задоволення апеляційної скарги в цій частині відсутні.

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення без порушення приписів ст. 20 ЦПК України.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернувшись з апеляційною скаргою на вищезгадане рішення просили задовольнити дві позовні вимоги немайнового характеру. При цьому, ОСОБА_1 сплатив судовий збір при подачі апеляційної скарги в сумі  94,10 грн. Цим рішенням задоволено одну позовну вимогу немайнового характеру, тому відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір по 23,50 грн. (1/2 від сплаченої суми судового збору) з кожного на повернення судових витрат понесених при подачі апеляційної скарги.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, п.п.1, 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

                                                             ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 грудня 2011 року в частині відмови позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зобов‘язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не чинити перешкод позивачам у користуванні погребом та ухвалити в цій частині нове рішення.

Зобов‘язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у користуванні цегляним погребом, що знаходиться під будинком АДРЕСА_1, Сумської області, згідно схематичного плану (а.с. 120) спірний цегляний погреб зазначений як підвал № 2.

В іншій частині рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 грудня 2011 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 по 23,50 грн. з кожного на повернення судових витрат понесених при подачі апеляційної скарги.  

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.,

Головуючий -

Судді -