Рішення

від 27.05.2011 по справі 8/188

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  8/188

27.05.11

за позовом          Відкритого акціонерного товариства «Автомобільна компанія

«Укртранс»

до                    Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про                    стягнення  318 839, 06 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники:

Від позивача:                    ОСОБА_2 –по дов. №877 від 07.07.2010р.

Від відповідача:          не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд  Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс»про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 318 839, 06 грн., із яких: 264 808, 43 грн. 84 коп. основний борг, 54 030, 63 грн. штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від  29.04.2011р. порушено провадження у справі №8/188, розгляд справи призначено на 27.05.2012р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказані в позовній заяві.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін  суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір –є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01 березня 2010 року між ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" (далі - позивач) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено Договір №01/03 про транспортно-експедиторські послуги.

Згідно з умовами Договору позивач зобов'язується в якості перевізника доставити довірений йому вантаж до пункту призначення, а відповідач зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На виконання умов договору перевезення вантажу позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом за міжнародними маршрутами:

Черкаси - Німеччина, CMP № 211811, автомобіль НОМЕР_1, ставка фрахту- 14201, 87 грн.,

Черкаси - Німеччина , CMP № 211624, автомобіль НОМЕР_2, ставка фрахту – 14403, 92 грн.,

Войково- Німеччина - Гамбург, СМР № 019682, автомобіль НОМЕР_3, ставка фрахту- 16633, 80 грн.,

Войково- Німеччина - Гамбург, СМР № 019692, автомобіль НОМЕР_4, ставка фрахту – 16633, 80грн.,

Войково- Німеччина - Гамбург, СМР № 016817, автомобіль НОМЕР_5, ставка фрахту – 16730, 59грн.,

Німеччина - Київ, СМР № 212764, автомобіль НОМЕР_6, ставка фрахту – 30169, 75 грн.,

Войково- Німеччина-Гамбург, простій 4 дні, автомобіль НОМЕР_5, ставка фрахту – 4182, 65грн.,

Харьків - Німеччина, СМР № 211413,229179, автомобіль НОМЕР_7, ставка фрахту – 18871, 62грн.,

Німеччина - Боярка, штраф за простій 2 дні, автомобіль НОМЕР_4, ставка фрахту - 2 079,22 грн.,

Німеччина - Боярка, СМР № 019860, автомобіль НОМЕР_3, ставка фрахту - 26237, 00грн.,

Німеччина - Київ, СМР № 0973, автомобіль НОМЕР_5, ставка фрахту-26 609,31грн.,

Німеччина - Київ, Киев, СМР № 175024, автомобіль НОМЕР_4, ставка фрахту - 26736,13грн.,

Німеччина - Київ, штраф за простій 1 день, автомобіль НОМЕР_5, ставка фрахту - 1 009,84грн.,

Німеччина - Київ, штраф за простій 1 день, автомобіль НОМЕР_4, ставка фрахту - 1 014,65грн.,

Німеччина - Київ, СМР № 100757, автомобіль НОМЕР_8, ставка фрахту-26 736,00грн.,

Німеччина - Київ, СМР № 1 б/нот 16.08.10, автомобіль НОМЕР_7, ставка фрахту - 27 903,00грн.,

Вказаний факт підтверджують міжнародна товарно-транспортна накладні (СМР).

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України та ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таким чином позивач прийняті на себе зобов'язання виконав повністю, вантаж був доставлений та виданий в повному обсязі вантажоодержувачу, зауважень та претензій щодо якості послуг з боку вантажоодержувача та замовника не надходило.

Для сплати транспортно-експедиційних послуг до Відповідача було направлено рахунки:

№ 1768 від 21.07.2010р. на суму 14201,87 грн. (отримано 28.07.10р. - дата оплати 05.08.10р.)

№ 1860 від 28.07.2010р. на суму 14403,92 грн. (отримано 09.07.10р. - дата оплати 20.07. 10р.)

№ 1898 від 06.08.2010р. на суму 30169,75 грн. (отримано 17.08.10р. - дата оплати 25.08.10р.)

№ 1983 від 09.08.2010р. на суму 16633,80 грн. (отримано 17.08.10р. - дата оплати 25.08.10р.)

№ 2011 від 09.08.2010р. на суму 16633,80 грн. (отримано 17.08.10р. - дата оплати 25.08.10р.)

№ 2009 від 10.08.2010р. на суму 16730,59 грн. (отримано 17.08.10р. - дата оплати 25.08.10р.)

№ 2010 від 10.08.2010р. на суму 4 182,65 грн. (отримано 17.08.10р. - дата оплати 25.08.10р.)

№ 2083 від 11.08.2010р. на суму 18871,62 грн. (отримано 07.09.10р. - дата оплати 15.09.10р.)

№ 2229 від 15.08.2010р. на суму 2 079,22 грн. (отримано 07.09.10р. - дата оплати 15.09.10р.)

№ 1948 від 16.08.2010р. на суму 26237,00 грн. (отримано 07.09.10р. - дата оплати 15.09.10р.)

№ 2016 від 16.08.2010р. на суму 26609,31 грн. (отримано 07.09.10р. - дата оплати 15.09.10р.)

№ 2017 від 16.08.2010р. на суму 1 009,84 грн. (отримано 07.09.10р. - дата оплати 15.09.10р.)

№ 2004 від 18.08.2010р. на суму 26736,00 грн. (отримано 07.09.10р. - дата оплати 15.09.10р.)

№ 2007 від 18.08.2010р. на суму 26736,13 грн. (отримано 07.09.10р. - дата оплати 15.09.10р.)

№ 2008 від 18.08.2010р. на суму 1 014,65 гри. (отримано 07.09.10р. - дата оплати 15.09.10р.)

№ 2080 від 26.08.2010р. на суму 27903,00 грн. (отримано 07.09.10р. - дата оплати 15.09.10р.)

Відповідно до умов Договору (п. 5.3.) Замовник/Експедитор повинен сплатити за надані послуги протягом 7 банківських днів з моменту надання Перевізником оригіналів документів.

03 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем був підписаний графік погашення заборгованості, відповідно до якого Відповідач зобов'язаний кожного місяця виплачувати заборгованість у розмірі 50 000,00 грн..  Відповідачем було здійснено  лише одноразову проплату коштів 10.12.2010 року у розмірі 9 100,00 грн..

Згідно ст.. 509 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

24 лютого 2011 року відповідач повторно отримав претензію №2 від 08.02.2011р. (поштове повідомлення № 211 від 08.02.2011р.) про сплату заборгованості за автомобільні перевезення. Відповіді на претензію не надходило.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було  здійснено оплату по договору  у зв'язку з чим виник борг в сумі  262 817, 84 грн. Крім заборгованості по орендній платі  позивач просить стягнути з відповідача пеню.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню  частково з наступних підстав.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 264 808, 43 грн.. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів належного виконання умов договору в частині  сплати орендних платежів суду не надав.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 54 030, 06 грн. на підставі п. 4.12 договору.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В п. 4.12 договору сторони передбачили, що у разі прострочення відповідачем платежів за надані позивачем послуги більше ніж на 15 календарних днів з моменту спливу строку оплати згідно п. 5.3 договору позивач має право вимагати від відповідача оплати штрафу в розмірі 20% від вартості наданої послуги.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині нарахування та стягнення штрафу в сумі 54 030, 63  грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову, судові витрати понесені позивачем по даній справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 614, 626, 901 ЦК України, ст. 181, 193, 202 ГК України та  ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_9) на користь Відкритого акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 830а, код 22890514 ) 264 808 грн. 43 коп. основного боргу, 54 030 грн. 63 коп. - штраф, 3188 грн. 39 коп. державного мита та 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                          В.С. Катрич  

Повний текст рішення складено 10.04.2012р.