Рішення

від 02.03.2012 по справі 5006/13/9/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

5006/13/9/2012

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.03.12 р.                                                                                 Справа № 5006/13/9/2012                               

   Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „СКБ Укрелектромаш”, м. Харків

до відповідача Приватного підприємства Промислово–комерційна фірма „Русіч”, Донецька обл., м. Костянтинівка

про стягнення 68945грн.21коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „СКБ Укрелектромаш”, м. Харків (далі – позивач) до Приватного підприємства Промислово –комерційна фірма „Русіч”, Донецька обл., м. Костянтинівка (далі – відповідач) про стягнення 68945грн.21коп., що складається з суми заборгованості в розмірі 46877грн.74коп., 3% річних у розмірі 5167грн.38коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 16900грн.00коп.

Ухвалою суду від 13.01.2012р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5006/13/9/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 17/11 від 17.11.2008р. відносно поставки продукції на всю суму передоплати, у зв'язку з чим товар на суму у розмірі 46877грн.74коп. не поставлений.

31.01.2012р. позивач супровідним листом надав через канцелярію суду документи для залучення до матеріалів справи, зокрема, заяву про доповнення позовної заяви та письмові пояснення, якими повідомив, що через відсутність номенклатури сталі за специфікацією № 1, за рахунок грошових коштів, сплачених покупцем раніше за товар, погоджений зазначеною специфікацією, на підставі усної домовленості товар за накладною № 10 від 02.03.2009р. був поставлений за специфікацією № 2 від 25.02.2009р., укладеною в межах договору № 17/11 від 17.11.2008р., надав засвідчену копію специфікації № 2 від 25.02.2009р.

Справа слуханням відкладалась, у зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, востаннє на 02.03.2012р., але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.        

20.02.2012р. позивач направив до суду заяву про наступний розгляд справи без його участі.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР за електронним запитом № 12911961 станом на 31.01.2012р., з якого вбачається, що місцезнаходження Промислово – комерційної фірми «Русіч», ідентифікаційний код 13536305 значиться за адресою: 85134, Донецька обл., Костянтинівський район, село Ілліча, вул. Кирпична, будинок 2. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”. Кореспонденція направлялася відповідачу за адресою, вказаною у позові – 85108, Донецька обл., м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, 101-а та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На адресу господарського суду повернулася ухвала суду, направлена відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві, у зв'язку з відмовою адресату від одержання.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до роз”яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Так як, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається  відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

17.11.2008р. між Приватним підприємством Промислово – комерційною фірмою «Русіч» ( постачальником) та Акціонерним товариством «СКБ Укрелектромаш» (покупцем) був укладений договір № 17/11, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця металопрокат, іменований в подальшому «продукція», а покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її на умовах, вказаних в даному договорі та специфікаціях, які є невід'ємними його частинами у вигляді додатків до договору.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування продукції, асортимент, одиниця виміру, кількість, строки поставки, ціна зазначаються в специфікації.

Згідно з п. 3.4 договору порядок оплати – 100% передоплати загальної суми вартості продукції.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2009р.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без будь-яких заперечень.

У виконання п. 1.2 договору сторонами укладена специфікація №1 від 17.11.2008р. до договору, якою сторони визначили предмет поставки – сталь 2412 б-0,35мм ГОСТ 21427.2-83, кількістю 5,30 тонн, ціною за одиницю 17167грн.00коп., загальною вартістю 109182грн.12коп.

25.02.2009р. між сторонами була підписана та скріплена печатками також специфікація № 2, якою сторони визначили предмет поставки – сталь 2212 0,5*250мм ГОСТ 21427.2-83, кількістю 5,00 тонн, сумою 41666грн.70коп. та сталь 2212 0,5*1000 ГОСТ 21427.2-83, кількістю 5,00 тонн, сумою 53333грн.35коп., загальна вартість товару складає 114000грн.06коп.

Згідно вказаних специфікацій 1, 2 визначені наступні умови оплати: 100% передоплата, строк поставки – протягом 20 банківських днів з моменту отримання 100% передоплати.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, АТ «СКБ Укрелектромаш» у виконання договору №17/11, на підставі виставленого АТ «СКБ Укрелектромаш» рахунку № У - 62 від 25.11.2008р. платіжними дорученнями № 2767 від 18.12.2008р. на суму 39182грн.12коп., №2748 від 09.12.2008р. на суму 50000грн.00коп., № 2734 від 28.11.2008р. на суму 20000грн.00коп. перерахував на розрахунковий рахунок ПП ПКФ «Русіч» передоплату за сталь на загальну суму 109182грн.12коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за специфікацією № 1 від 17.11.2008р. товар був поставлений за видатковою накладною № 38 від 25.08.2010р. на суму 17304грн.34коп., через відсутність у продавця номенклатури сталі для поставки за специфікацією № 1, сталь за специфікацією № 2 повинна була поставлятися покупцю за рахунок грошових коштів, сплачених покупцем раніше, так на підставі домовленості між сторонами товар за накладною № 10 від 02.03.2009р. був поставлений за специфікацією № 2 від 25.02.2009р. на суму 45000грн.04коп. Всього відповідачем був поставлений товар загальною вартістю 62308грн.38коп.

В подальшому, відповідно до п. 1.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ Укрелектромаш», Акціонерне товариство «СКБ Укрелектромаш» було реорганізоване в Товариство з обмеженою відповідальністю «СКБ Укрелектромаш», яке є повним правонаступником усього майна, коштів, всіх прав та обов'язків Акціонерного товариства «СКБ Укрелектромаш.

В позовній заяві позивач посилається на те, що товар на суму здійсненої передоплати в розмірі 46877грн.74коп. так і не був поставлений відповідачем.

Позивач направив відповідачу претензію № 856/7 від 12.09.2011р. з вимогою повернути грошові кошти в сумі 46877грн.74коп., попереджаючи про необхідність звернення до господарського суду задля примусовим стягненням виниклого боргу.

Позивач стверджує, що станом на день звернення позивача до суду відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив жодних дій, спрямованих на поставку товару або повернення коштів.

Позивач вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання (не поставив товар на всю перераховану суму передоплати), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 46877грн.74коп., на які поставка товару обумовленого договором №17/11 від 17.11.2008р. та специфікацій № 1 від 17.11.2008р. та № 2 від 25.02.2009р. до нього відповідачем не  здійснена.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 662 ЦК України Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі укладеного між сторонами договору № 17/11 від 17.11.2008р. у відповідача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у позивача прийняти товар та оплатити його.

Відповідач виставив позивачу рахунок № У-62 від 25.11.2008р. для оплати товару, погодженого специфікацією № 1 від 17.11.2008р. до договору.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач, отримавши відповідно до платіжних доручень № 2767 від 18.12.2008р., № 2748 від 09.12.2008р., № 2734 від 28.11.2008р. від АТ «СКБ Укрелектромаш» суму в розмірі 109182грн.12коп. в якості попередньої оплати, здійснив поставку товару за видатковими накладними № 38 від 25.08.2010р. на суму 17304грн.34коп. та № 10 від 02.03.2009р. на суму 45000грн.04коп., внаслідок чого товар на суму в розмірі 46877грн.74коп. не поставлений.

Суму попередньої оплати відповідач отримав без жодних зауважень та заперечень, однак не здійснив поставку товару на всю суму передоплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Із змісту наведеної норми вбачається, що задля виникнення у покупця – позивача права вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати необхідно наявність факту прострочення продавцем виконання зобов'язання з поставки товару.

Згідно з ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У договорі № 17/11 від 17.11.2008р. сторони визначили, що умови поставки зазначаються в специфікаціях.

Рахунок був виставлений позивачу для сплати за специфікацією № 1 від 17.11.2008р., в той же час як стверджує позивач сторони на підставі усної домовленості, через відсутність у продавця номенклатури сталі для поставки за специфікацією № 1 від 17.11.2008р., домовились, що решта товару буде поставлена постачальником виходячи із асортименту, визначеного специфікацією № 2 від 25.02.2009р.

Специфікація № 1 від 17.11.2008р., яка визначає наступний строк поставки - протягом 20 банківських днів з моменту отримання 100% передоплати.

Враховуючи, що останній платіж в рахунок 100% попередньої оплати товару був здійснений АТ «СКБ Укрелектромаш» ще 18.12.2008р., то з урахуванням вимог специфікації № 1 від 17.11.2008р. щодо строків оплати, станом на день звернення позивача до суду строк поставки товару для відповідача наступив та почалося прострочення виконання зобов'язання, встановленого п. 1.1 договору, поставити та передати у власність покупця металопродукцію.

Таким чином, згідно норми ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Позивач, посилаючись на тривале користування відповідачем перерахованими позивачем коштами та закінчення строку дії договору, заявив про своє право повернути сплачені грошові кошти, поставка на які відповідачем не здійснена.

Статті 670 та 693 ЦК України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Договір № 17/11 від 17.11.2008р. не передбачає обов'язок постачальника здійснити повернення суми передоплати, здійсненої покупцем, відповідно строк такої дії також не встановлений. За договором у відповідача виник лише обов'язок поставити товар позивачу.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену  ч.2 ст. 530 ЦК України.

У порядку ст. 530 ЦК України позивачем була направлена відповідачу претензія № 856/7 від 12.09.2011р. з вимогою повернути суму попередньої оплати, здійсненої за договором № 17/11 від 17.11.2008. та специфікації № 1 від 17.11.2008р., яка була отримана директором відповідача 13.09.2011р., про що свідчить підпис останнього та відбиток печатки підприємства на претензії.

Моментом пред'явлення вимоги вважається дата її отримання відповідачем. Згідно   ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи з того, що вимога була отримана ще 13.09.2011р., семиденний строк повернення передоплати наступив з 14.09.2011р. по 20.09.2011р., а вже з 21.09.2011р. почалося прострочення виконання зобов'язання з повернення грошових коштів.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Суду не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України повернення відповідачем грошових коштів або поставки продукції на всю суму попередньої оплати, перерахованої позивачем, доказів продовження сторонами договірних стосунків з поставки продукції на залишок грошових коштів, отриманих від позивача.

Зазначена сума боргу підтверджується двостороннім актом звірки взаємних розрахунків за період з 17.11.2008р. по 12.09.2011р., згідно з яким станом на 12.09.2011р. за відповідачем значиться заборгованість у розмірі 46877грн.74коп. та довідкою за підписом головного бухгалтера та генерального директора позивача, яка засвідчує, що грошові зобов'язання відповідача на суму 46877грн.74коп. не припинені жодним передбаченим діючим законодавством способом.

Отже, вимоги позивача в цій частині вимог є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 5167грн.38коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 16900грн.09коп., нарахованих за період з 09.01.2009р. по 15.12.2011р., з урахуванням здійснених відповідачем поставок товару.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, зазначена норма надає кредитору право здійснювати нарахування 3% та інфляційних лише на грошове зобов'язання.

Відповідно до умов договору № 17/11 від 17.11.2008р. у відповідача взагалі відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем, а є обов'язок поставити позивачу товар.

До звернення позивача в порядку ст. 530 ЦК України до відповідача з вимогою повернути кошти, на які поставка не здійснена, у відповідача є лише обов'язок здійснити поставку продукції. Грошове зобов'язання повернути грошові кошти виникає у відповідача тільки після спливу 7мі денного строку від дня пред'явлення вимоги про повернення цих коштів.

Як вже встановлено судом, строк повернення передоплати наступив для відповідача з 14.09.2011р. по 20.09.2011р., а вже 21.09.2011р. почалося прострочення виконання зобов'язання з повернення передоплати та у позивача відповідно виникло право нарахування 3% річних та інфляційних за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Суд зробивши арифметичний розрахунок 3% річних та індексу інфляції за період з 21.09.2011р. по 15.12.2011р. (в межах заявленого періоду), за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 3% річних у розмірі 331грн.35коп., індексу інфляції у розмірі 46грн.88коп., у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 4836грн.03коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 16853грн.21коп.

 Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми попередньої оплати - 46877грн.74коп., 3% річних - 331грн.35коп., індексу інфляції – 46грн.88коп.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525-526, 530, 625, 662, 663, 693  Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „СКБ Укрелектромаш”, м. Харків до Приватного підприємства Промислово–комерційна фірма „Русіч”, Донецька обл., м. Костянтинівка про стягнення суми в розмірі 68945грн.21коп., що складається з суми попередньої оплати в розмірі 46877грн.74коп., 3% річних – 5167грн.38коп., індексу інфляції – 16900грн.09коп. задовольнити частково.

        Стягнути з Приватного підприємства Промислово–комерційна фірма „Русіч” (юридична адреса: 85143, Донецька обл., Костянтинівський район, село Ілліча, вул. Кирпична, будинок 2, код ЄДРПОУ 13536305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СКБ Укрелектромаш” (юридична адреса: 61001, м. Харків, вул. Іскринська, будинок 37, код ЄДРПОУ 23752688) суму в розмірі 46877грн.74коп., 3% річних – 331грн.35коп., індексу інфляції – 46грн.88коп., витрати на оплату судового збору в сумі 945грн. 11коп.

        Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 4836грн.03коп., індексу інфляції у сумі 16853грн.21коп. відмовити.

У судовому засіданні 02.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                       Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2012.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.