Постанова

від 05.04.2012 по справі б24/134-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2012                                                                                           № Б24/134-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Разіної  Т.І.

суддів:            Дзюбка П.О.

          Сотнікова С.В.

за участю представників:

від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2: ОСОБА_3

(представник за дорученням № 2673 від 09.08.2010);

від приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна»: ОСОБА_4 (представник за дорученням №ю 2112-11/936 від 21.12.2011);

від публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»:

ОСОБА_6 (представник за дорученням № 35/10 від 16.03.2010), ОСОБА_7. (представник за дорученням №215/10 від 08.11.2010);

від приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т. -Прилуки»: ОСОБА_8 (представник за дорученням № 06-02-12/1 від 06.02.2012),

ОСОБА_9 (представник за дорученням № 1-01-12/2 від 31.01.2012);

від арбітражного керуючого Гусара І.О.: ОСОБА_11 (представник за дорученням № б/н від 14.02.2012 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна»,  фізичної особи–підприємця ОСОБА_2,  публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на постанову господарського суду Київської області від 01.03.2012 року у справі № Б24/134-11 (суддя Лутак Т.В.)

за заявою приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки», м. Прилуки Чернігівської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Біла Церква Київської області

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року приватне акціонерне товариство «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» звернулося до господарського Київської області  із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи – підприємця ОСОБА_2  у зв‘язку з неспроможністю останнього сплатити заборгованість у розмірі 14823886,91 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16 грудня 2011 року порушено провадження у справі № Б24/134-11 за заявою приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та накладено арешт на майно боржника.

Із матеріалів справи вбачається, що:

до господарського суду Київської області від арбітражного керуючого Лахненка Є.М. надійшла заява б/н від 16.01.2012 (вх. № 590 від 17.01.2012) про участь у даній.

До господарського суду Київської області від представника заявника надійшло клопотання № 6/12 КО від 18.01.2012 (вх. № 717 від 19.01.2012) про призначення арбітражного керуючого Лахненка Є.М. розпорядником майна боржника у даній справі.

До господарського суду Київської області від арбітражного керуючого Кудляка Е.В. надійшла заява б/н від 18.01.2012 (вх. № 718 від 19.01.2012) про участь у даній.

До господарського суду Київської звернулось приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна» з заявою б/н від 19.01.2012 (вх. № 720 від 19.01.2012) про визнання кредитором боржника та визнання грошових вимог кредитора в розмірі 46220179,87 грн. Грошові вимоги приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» підтверджуються договором купівлі продажу № 135 від 01 квітня 2005 року.

До господарського суду Київської області від представника публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» надійшла заява                              № 120-0-0-00/6-133 від 02.02.2012 (вх. № 1601 від 03.02.2012) про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кудляка Є.В.

До господарського суду Київської області від представника публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» надійшла заява                                  № 120-0-0-00/6-139 від 06.02.2012 (вх. № 1771 від 07.02.2012) про призначення розпорядником майна (ліквідатором) боржника арбітражного керуючого Горбача С.Ф.

До господарського суду Київської області від арбітражного керуючого Гусара І.О. надійшла заява б/н б/д (вх. № 1751 від 07.02.2012) про призначення ліквідатором боржника у справі № Б24/134-11.

До господарського суду Київської області від арбітражного керуючого Серебрякова О.В. надійшла заява № к8 від 06.02.2012 (вх. № 1791 від 07 лютого 2012 року) про призначення ліквідатором боржника у даній справі.

До господарського суду від представника боржника надійшли доповнення б/н від 01.03.2012 (вх. № 3347 від 01.03.2012), в яких останній зазначає, що ще одним кредитором відносно боржника є фізична особа–підприємець ОСОБА_17 з вимогами до боржника в розмірі 3622304,59 грн., таким чином загальна сума кредиторської заборгованості становить 76096214,59 грн. та вказана заборгованість не є остаточною, оскільки тривають судові спори з іншими кредиторами.

До господарського суду Київської області звернулася Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області з заявою № 3056/10/10 від 22.02.2012 (вх. № 3028 від 27.02.2012) про визнання кредитором, а якій просила суд визнати грошові вимоги в розмірі 1274482,15 грн.

Постановою господарського суду Київської області від 01.03.2012 року у справі № Б24/134-11 (суддя Лутак Т.В.) визнано вимоги приватного акціонерного товариства «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки» до боржника в розмірі 14520084,71 грн.

Визнано банкрутом фізичну особу – підприємця ОСОБА_2.

Відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Гусара І.О., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру, протягом десяти днів подати оголошення до офіційних друкованих органів про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури про що надати суду докази, відкрити депозитний рахунок у нотаріальній конторі для проведення розрахунків з кредиторами, здійснити продаж майна боржника та про вчинені дії надати суду щомісячний звіт з дорученням доказів. Зобов'язано банкрута протягом 15 днів передати ліквідатору бухгалтерську та іншу документацію щодо фінансової діяльності банкрута, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності; встановлено строк пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника – 1 місяць та 25 днів.

Встановлено оплату послуг ліквідатора за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень в розмірі двох мінімальних заробітних плат, яка здійснюється за рахунок ініціюючого кредитора.

Припинено повноваження ОСОБА_2, як фізичної особи – підприємця.

Скасовано арешт майна боржника; встановлено, що продажу підлягає все майно боржника, за винятком того, що не включається до ліквідаційної маси згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами; призначено наступне судове засідання.

Дана постанова мотивована тим,  що відповідно до матеріалів справи вимоги ініціюючого кредитора в сумі 14520084,71 грн. є безспірним, складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, та залишились не задоволеними протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати, неплатоспроможності боржника підтверджена відповідно до вимог частин 1, 8 статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», від боржника не надходило заяви про зупинення провадження у справі, у зв'язку з відомостями про відкриття спадщини на користь боржника, боржником не було надано доказів задоволення вимог кредиторів. Матеріали справи свідчать про відсутність підстави для припинення провадження у справі про банкрутство, передбачені ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». При цьому, пропозицію боржника про укладання мирової угоди ініціюючий кредитор відхилив, а представники приватного акціонерного товариства “Філіп Морріс Україна”, публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” та Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області повідомили, що на час прийняття оскаржуваної постанови не отримували пропозицію боржника про укладення мирової угоди б/н від 24 лютого 2012 року.

Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції було визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

В частині призначення ліквідатора банкрута у даній справі оскаржувана постанова мотивована тим, що кандидатури арбітражного керуючого Кудляка Євгена Васильовича, арбітражного керуючого Горбача Сергія Федоровича, запропоновані публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” та кандидатура арбітражного керуючого Серебрякова Олександра Володимировича, запропонована приватним акціонерним товариством “Філіп Морріс Україна”, не підлягають затвердженню, оскільки, запропоновані юридичними особами, які у даній справі на час прийняття оскаржуваної постанови не набули статусу кредиторів. В той же час  кандидатура арбітражного керуючого Лахненка Євгена Миколайовича була відхилена судом в зв'язку з тим, що останній є особою, яка здійснювала раніше управління цим боржником, а тому в розумінні ст. 31 ч. 1 та ч. 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є заінтересованою особою. Натомість, кандидатура арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича в повній мірі відповідає вимогам, що встановлені Законом.

При цьому, суд керувався п. 4.3. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; ч. 2 п. 27, п.п. 31, 32, 64 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 “Про судову практику в справах про банкрутство”; ч. 1 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження ”;   ст.ст.  1, 2, 31, 5, 6, 7, 11, 12, 13, 22, 24, 40, 41, 47, 48 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; ст.ст. 51, 53 Цивільного кодексу України та ст.ст. 22, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятою постановою суду, приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить визнати кредиторські вимоги скаржника до банкрута в розмірі 46220179,87 грн., змінити п. 3 резолютивної частини постанови виклавши її в наступній редакції: «Відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором банкрута фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (09100, АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 від 13 листопада 1995 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) арбітражного керуючого Серебрякова Олександра Володимировича (ліцензія серії НОМЕР_4 від 25.02.2010 р., адреса: АДРЕСА_3» та змінити в п.п. 4, 5, 7 у відповідних відмінках слова «Гусара Івана Олексійовича (ліцензія серія НОМЕР_5 від 06 березня 2007 року, адреса: АДРЕСА_2 та поштова адреса: АДРЕСА_4, Ідентифікаційний номер НОМЕР_2)» на слова -  «Серебрякова Олександра Володимировича (ліцензія серії НОМЕР_4 від 25.02.2010 р., адреса: АДРЕСА_3», в інший частині постанову господарського суду Київської області від 01.03.2012 р. у справі № Б24/134-11 залишити без змін.

Апеляційна скарга  акціонерного товариства мотивована порушенням місцевим судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права при вирішенні питань щодо визнання кредитором по відношенню до банкрута ПАТ «Філіп Морріс Україна» та призначення ліквідатором банкрута у даній справі арбітражного керуючого Гусар І.О. Так, скаржник зазначає, що він є найбільшим кредитором банкрута на суму 46220179,87 грн., а тому суд мав розглянути дані вимоги, натомість судом було проігноровано заяву ПАТ «Філіп Морріс Україна» про визнання грошових вимог кредитора, що в свою чергу стало підставою для відхилення кандидатури арбітражного керуючого, якого запропонував ПАТ «Філіп Морріс Україна», тому що, як зазначив суд, останній не є кредитором у розумінні Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погоджуючись із прийнятою постановою суду, фізична особа – підприємець ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову місцевого суду повністю, матеріали справи направити до господарського суду першої інстанції.

Апеляційна скарга підприємця  мотивована неповним дослідженням місцевим судом обставин справи стосовно укладання мирової угоди в даній справі, та тим, що  суд обмежив боржника можливості мирного вирішення питання погашення заборгованості та збереження його, як суб'єкта підприємницької діяльності, що є порушенням норм ст.ст. 35, 36, 37, ч. 2 ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». В частині призначення ліквідатора, банкрут вважає, що судом першої інстанції не було проаналізовано окремо кожну кандидатуру арбітражного керуючого на посаду ліквідатора банкрута, що є неповним дослідження обставин справи та підставою для скасування оскаржуваної постанови на підставі ст. 104 ГПК України.

Не погоджуючись із прийнятою постановою суду, публічне акціонерне товариство «Райффайзенд Банк Аваль» також  звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову в частині призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (ліцензія серія НОМЕР_5 від 06 березня 2007 року), матеріали справи направити до господарського суду першої інстанції.

Апеляційна скарга  банку мотивована порушенням судом першої інстанції принципу рівності та змагальності учасників судового процесу, яке полягає в відсутності в тексті постанови порівняльного аналізу кандидатур арбітражних керуючих, що претендували на займання посади ліквідатора банкрута в даній справі, а відтак оскаржувана постанова винесена неправомірно та підлягає скасуванню в частині призначення ліквідатором арбітражного керуючого Гусара І.О.

02.04.2012 року на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшли від приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» відзиви на апеляційні скарги, в яких просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову місцевого суду залишити без змін.

В судовому засіданні 05.04.2012 року представник фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 надав відзив на апеляційні скарги, в якому заперечував вимоги апеляційної скарги ПАТ «Філіп Морріс Україна» та просив залишити останню без задоволення, а також підтримав вимоги апеляційної скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судовому засіданні підтримував вимоги власної апеляційної скарги та вимоги апеляційної скарги фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, а також заперечував вимоги апеляційної скарги ПАТ «Філіп Морріс Україна».

Представник ПАТ «Філіп Морріс Україна» в судовому засіданні підтримував вимоги власної апеляційної скарги та частково вимоги апеляційної скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в частині призначення арбітражного керуючого Гусара І.О. ліквідатором банкрута, а також заперечував вимоги апеляційної скарги фізичної особи – підприємця ОСОБА_2.

Представник фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримував вимоги власної апеляційної скарги та вимоги апеляційної скарги ПАТ «Райффайзенд Банк Аваль», а також заперечував вимоги апеляційної скарги ПАТ «Філіп Морріс Україна».

Представник ліквідатора - арбітражного керуючого Гусара І.О. в судовому засіданні заперечував вимоги всіх апеляційних скарг.

Представник ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки» в судовому засіданні заперечував вимоги всіх апеляційних скарг, з підстав викладених в відзивах на апеляційні скарги.

Інші учасники провадження у даній справі в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомили.

Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідних кредиторів.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п.5 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Відповідно до п. 1 ст. 47 Закону правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом.

Відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст. 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Так, судом першої інстанції встановлено, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 мотивована тим, що рішенням господарського суду Київської області від 30.11.2010 у справі № 3/161-10 стягнуто з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на користь ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки» 14435884,79 грн. боргу, 303802,20 грн. пені, 58463,92 грн. 3% річних, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання зазначеного рішення господарським судом Київської області 10.03.2011 видано відповідний наказ.

Згідно постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.03.2011 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу у справі № 3/161-10, виданого 10.03.2011 року, який на час звернення до суду з заявою про порушення проводження у справі про банкрутство не виконано.

У зв'язку з невиконанням рішення господарського суду Київської області від  30.11.2010 року у справі № 3/161-10 та відповідно до ст.ст. 5, 6, 7, 11, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»   заявник звернувся до господарського суду Київської області з заявою про порушення справи про банкрутство фізичної особи–підприємця ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 1 Закону боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

За приписами абзацу 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірність вимог кредитора за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і додати докази цього до своєї заяви (п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про банкрутство” № 15 від 18 грудня 2009 року).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали господарського суду Київської області від 19.01.2012 представником заявника надано відомості про виконавче провадження № 25313369 з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, а саме:

- копію постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.03.2011 відкрито виконавче провадження з виконання наказу у справі №3/161-10, виданого 10.03.2011;

- копію постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.06.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику;

- копію постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.06.2011 про стягнення з боржника виконавчого збору, згідно якої постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 1482388,60 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення електронного документообігу в органах державної виконавчої служби, ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його матеріалів Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Порядок ведення такого реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації встановлюються Міністерством юстиції України.

Отже, відомості з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відповідають дійсності та відображають хід виконавчого провадження.

Таким чином, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що рішення господарського суду Київської області від 30.11.2010 у справі №3/161-10 та постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.03.2011 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу у справі №3/161-10, виданого 10.03.2011 про стягнення заборгованості в розмірі 14823886,91 грн. свідчить про безспірність вимог та є підтвердженням неплатоспроможності боржника відповідно до вимог частин 1, 8 статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), як це передбачено абзац 6 статті 1 Закону.

При цьому, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі (абзац 7 статті 1 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором в розмірі 14823886,91 грн. включає заборгованість зі сплати пені в сумі 303802,20 грн., відповідно до рішення господарського суду Київської області від 26.07.2010 по справі № 3/161-10.

Відповідно до пункту 4.3. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193  “Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в якому зазначено, що у вирішенні питання про визначення розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарські суди мають враховувати, що частина 7 статті 1 Закону визначає грошове зобов'язання як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України; неустойка (штраф, пеня), зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, не враховуються господарськими судами у складі грошових зобов'язань при вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; кредитори з вимогами щодо сплати неустойки (штрафів, пені) за грошовими зобов'язаннями, виходячи зі змісту частини 1 статті 14 Закону, також вправі пред'явити свої вимоги до боржника у передбаченому Законом порядку.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції, зроблений за результатами дослідження матеріалів справи, про те що безспірні грошові вимоги кредитора становлять 14520084,71 грн.

Згідно п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про банкрутство” № 15 від 18 грудня 2009 року, термін, з якого має обчислюватися мінімальний строк прострочення боржником виконання свого зобов'язання є момент у часі, з настанням якого це зобов'язання мало бути виконано боржником згідно з вказівками закону або договору.

Таким чином, місцевим господарським судом було зроблено вірний висновок, що прострочення боржником виконання своїх зобов'язань перед ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» підтверджено  постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.03.2011, а станом на дату звернення заявника до суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника, сплинуло більш ніж три місяці з дати відкриття виконавчого провадження, проте судове рішення не виконано.

Натомість, боржником не надано до матеріалів справи жодних доказів повного чи часткового погашення заборгованості перед ПАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки».

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом та вважає, що фізична особа–підприємець ОСОБА_2 неспроможний виконати свої грошові зобов'язання в розмірі 14520084,71 грн. перед заявником ПАТ “А/Т Тютюнова компанія “В.А.Т.–Прилуки” протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати, кредиторські вимоги до боржника, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку є безспірними та складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, тому доводи заявника про ініціювання провадження у справі про банкрутство фізичної особи–підприємця ОСОБА_2 є обґрунтованими та узгоджуються з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Представник боржника на виконання ухвал суду першої інстанції від 16.12.2011 та 19.01.2012 згідно письмових пояснень б/н від 03.02.2012 (вх. № суду 1598 від 03.02.2012) надав наступну інформацію:

- боржник підтверджує та визнає заборгованість перед приватним акціонерним товариством “А/Т тютюнова компанія “В.А.Т.– Прилуки” в розмірі 14823886,91;

- розрахунково-касове обслуговування боржника здійснюють наступні банки: ПАТ “Райффайзен банк Аваль, Білоцерківське відділення ВАТ “Ощадбанк”, Черкаська філія ПАТ “Київська Русь”, ПАТ “Дочірній банк Сбербанку Росії”, Київська філія ПАТ “Мегабанк”, КМФ ПАТ “УСБ”, Київське ГРУ ПАТ КБ “Приватбанк”, Черкаське ГРУ ПАТ КБ “Приватбанк”, водночас повідомив, що на рахунках в банках або інших фінансово-кредитних установах у боржника відсутні;

- боржник має наступне майно: Універсальний магазин, площею 6042,1 кв. м (АДРЕСА_5), земельну ділянку (кадастровий номер 3210300000:03:048:0001) площею 0,7970 га (АДРЕСА_6, нежитлові будівлі (АДРЕСА_6, комплекс нежитлових будівель (АДРЕСА_7), обладнання бетонного заводу (бувшого у використанні), лінія по забою і переробці м'яса ВРХ та свиней та виробництву ковбасних виробів (бувша у використанні), 18 торгівельних кіосків, торгівельне та холодильне обладнання, транспортні засоби: 3 автомобілі ІЖ 2717 2002 р.в., 2 автомобілі ІЖ 2717-230 2004 та 2005 р.в., 6 автомобілів Skoda Felicia 1997 та 1998 р.в., 13 автомобілів Пежо-206 2002 р.в., 6 автомобілів Таврія 2003, 2006 та 2007 р.в., 3 автомобілі ГАЗ-2705-415 2006 р.в., 2 автомобілі IVECO 35S13 2000 р.в., автомобіль IVECO 120E18 2005 р.в., сідловий тягач Вольво 1998 р.в., причіп Rimorchio 1990 р.в., автомобіль Мітсубісі Паджеро 2007 р.в., автомобіль Мерседес Бенц 1989 р.в. та автомобіль Форд Транзіт 1999 р.в.;

- кредиторська заборгованість боржника становить 72473910,00 грн., а саме: перед підприємством з іноземною інвестицією “Імперіал Тобако Юкрейн” 12721727,78 грн., ПрАТ “А/Т Тютюнова компанія “В.А.Т. –Прилуки” 14823886,91 грн., ЗАТ “Джей Ті Інтернешнл Компані Україна” 4756836,12 грн., ТОВ “Дана-Ас” в особі філії “Селена” ТОВ “Дана –Ас” 404257,79 грн., ПАТ “Райффайзен банк Аваль”- 39381950,11 грн., заборгованість перед працівниками –1961,28 грн., Білоцерківською ОДПІ –383290,01 грн.;

-  дебіторська заборгованість відсутня.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, представник боржника надав суду доповнення б/н від 01.03.2012 (вх. № 3347 від 01.03.2012), в яких останній зазначає, що ще одним кредитором відносно боржника є Фізична особа – підприємець ОСОБА_17 з вимогами до боржника в розмірі 3622304,59 грн., таким чином загальна сума кредиторської заборгованості становить 76096214,59 грн. та вказана заборгованість не є остаточною, оскільки тривають судові спори з іншими кредиторами.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, до господарського суду Київської звернулось приватне акціонерне товариство “Філіп Морріс Україна” з заявою б/н від 19.01.2012  про визнання кредитором боржника та визнання грошових вимог кредитора в розмірі 46220179,87 грн., які  підтверджуються договором купівлі продажу №135 від 01.05.2005; публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” з заявою №120-0-0-00/6-133 від 02.02.2012  про призначення розпорядником майна боржника –арбітражного керуючого Горбача Сергія Федоровича, в якій також зазначено, що грошові вимоги ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” до боржника становлять 39381950,12 грн.; Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області з заявою №3056/10/10 від 22.02.2012 про визнання грошових вимоги кредитора в розмірі 1274482,15 грн.

Судом першої інстанції з метою розшуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, вжиття заходів щодо захисту майна боржника, здійснення нагляду та контролю з управління та розпорядження майном боржника для забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів та формування ліквідаційної маси, а також виявлення кредиторської заборгованості було направлено відповідні запити.

Державним підприємством “Український інститут промислової власності” Філія “Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг” на запит суду повідомлено, що об'єктів промислової власності, які належать фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2, не виявлено (довідка № 728 від 31.01.2012).

Державною авіаційною адміністрацією на запит суду повідомлено, що в державному реєстрі цивільних повітряних суден України на фізичній особі –підприємці ОСОБА_2 повітряних суден не зареєстровано (довідка № 1.29-01162 від 01.02.2012).

Міжміським бюро технічної інвентаризації м. Біла Церква Київської області на запит суду, згідно листа № 307 від 30.01.2012 та довідки №33026580 від 31.01.2012, повідомлено, що за фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 зареєстроване нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля площею 6100,4 кв.м. (АДРЕСА_5, реєстраційний номер майна 12627149, дата внесення запису 02.11.2005 року, підстави власності: свідоцтво про право власності /-/ 02.11.2005/ Білоцерківське управління житлово – комунального господарства, форма власності: приватна); нежитлові будівлі літ. А-251,5 кв.м., Б-854,7 кв.м., В-27,3 кв.м. (АДРЕСА_6, реєстраційний номер майна 15973470, дата внесення запису 07.09.2006, підстави власності: договір купівлі-продажу /4843/ 21.08.2001/ Білоцерківський приватний нотаріус ОСОБА_1, форма власності: приватна); комплекс нежитлових будівель (АДРЕСА_7, реєстраційний номер майна 17712866, дата внесення запису 18.04.2007, підстави власності: договір купівлі-продажу /653/ 06.02.2007/ Приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу ОСОБА_19, форма власності: приватна).

Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області на запит суду повідомлено та встановлено наявність актового запису про шлюб № 293 від 24.02.1990, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області щодо ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_2 та водночас повідомлено, що шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_20 розірвано на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.02.2011 у справі № 2-1578, про що проставлено відмітку у вищезазначеному актовому записі (довідка  № 137-7.2-2.15-2 від 03.02.2012).

Київською регіональною митницею на запит суду повідомлено, що інформація щодо митного оформлення товарів фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.01.2009 по 31.01.2012 не виявлена, але у 2008 році фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 проводилось митне оформлення транспортних засобів у митному режимі “ІМ40Г” за наступними вантажними митними деклараціями: від 22.08.2008 р. № 100000001/8/717807 та від 26.08.2008 р. № 100000001/8/717842 (довідка № 14/6-12/1635 від 02.02.2012).

Державною службою інтелектуальної власності на запит суду повідомлено, що станом на 02.02.2012 фізична особа – підприємець ОСОБА_2 не є власником жодного із зареєстрованих об'єктів права інтелектуальної власності (довідка № 2-8/733 від 03.02.2012).

Інспекцією Державного технічного нагляду Київської області на запит суду повідомлено, що фізична особа  –підприємець ОСОБА_2 техніку не реєстрував (довідка № 29 від 02.02.2012).

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку на запит суду повідомлено, що фізична особа – підприємець ОСОБА_2 серед власників, які володіють 10% і більше пакетів акцій емітентів, відсутній (довідка № 03/597/нк від 03.02.2012).

Головним управлінням Держкомзему у Київській області на запит суду, згідно довідки №07-03-3/2095 від 03.02.2012, повідомлено, що за фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 обліковуються наступні земельні ділянки:

- земельна ділянка площею 0,0013 га, кадастровий № 3210300000:02:031:0024 АДРЕСА_8);

- земельна ділянка площею 0,0014 га, кадастровий № 3210300000:03:005:0095 (АДРЕСА_9);

- земельна ділянка площею 0,0025 га, кадастровий № 3210300000:03:020:0075 (АДРЕСА_10);

- земельна ділянка площею 0,0014 га, кадастровий №3210300000:03:024:0026 (АДРЕСА_9);

- земельна ділянка площею 0,7970 га, кадастровий № 3210300000:03:048:0001 (Київська обл., м. Біла Церква);

- земельна ділянка площею 0,0022 га, кадастровий № 3210300000:03:051:0019 (АДРЕСА_11);

- земельна ділянка площею 0,0027 га, кадастровий № 3210300000:04:003:0002 (АДРЕСА_12);

- земельна ділянка площею 0,0022 га, кадастровий № 3210300000:04:006:0053 (АДРЕСА_13);

- земельна ділянка площею 0,0014 га, кадастровий № 3210300000:04:007:0088 (АДРЕСА_14);

- земельна ділянка площею 0,0014 га, кадастровий № 3210300000:04:010:0046 (АДРЕСА_15);

- земельна ділянка площею 0,0022 га, кадастровий № 3210300000:04:016:0059 (АДРЕСА_16);

- земельна ділянка площею 0,0025 га, кадастровий № 3210300000:04:018:0118 (АДРЕСА_9);

- земельна ділянка площею 0,0014 га, кадастровий № 3210300000:04:020:0072 (АДРЕСА_17);

- земельна ділянка площею 0,0029 га, кадастровий № 3210300000:04:034:0060 (АДРЕСА_18);

- земельна ділянка площею 0,0051 га, кадастровий № 3210300000:07:005:0008 (АДРЕСА_19);

- земельна ділянка площею 0,0020 га, кадастровий № 3210300000:07:005:0026 (АДРЕСА_19);

- земельна ділянка площею 0,0033 га, кадастровий № 3210300000:07:006:0005 (АДРЕСА_19);

- земельна ділянка площею 1,9606 га, кадастровий № 3210300000:07:015:0015 (АДРЕСА_20);

- земельна ділянка площею 0,0030 га, кадастровий № 3210300000:07:016:0024 АДРЕСА_8);

- земельна ділянка площею 0,0010 га, кадастровий № 3211200000:09:004:0056 (АДРЕСА_21);

- земельна ділянка площею 0,2000 га, кадастровий № 3220489500:02:021:0219 (АДРЕСА_22).

Управлінням ДАІ МВС ГУ МВС України в Київській області на запит суду, згідно довідки № 18/1182 від 08.02.2012, надано інформацію, що станом на 06.02.2012 року за фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 зареєстровані на праві власності наступні транспортні засоби:

- Skoda Felicia, 1998 р.в., ДНЗ НОМЕР_6;

- Skoda Felicia, 1998 р.в., ДНЗ НОМЕР_7;

- Skoda Felicia, 1997 р.в., ДНЗ НОМЕР_8;

- Skoda Felicia, 1998 р.в., ДНЗ НОМЕР_9;

- Skoda Felicia, 1998 р.в., ДНЗ НОМЕР_10;

- ИЖ 2717 230, 2004 р.в., ДНЗ НОМЕР_11;

- ИЖ 2717 230-24, 2005 р.в., ДНЗ НОМЕР_12;

- ИЖ 2717 230, 2002 р.в., ДНЗ НОМЕР_13;

- ИЖ 2717 230, 2002 р.в., ДНЗ НОМЕР_14;

- ИЖ 2717 230-24, 2005 р.в., ДНЗ НОМЕР_15;

- ЗАЗ 110557, 2003 р.в., ДНЗ НОМЕР_16;

- ЗАЗ 110557, 2006 р.в., ДНЗ НОМЕР_17;

- ЗАЗ 110557, 2006 р.в., ДНЗ НОМЕР_18;

- ЗАЗ 110557-44, 2007 р.в., ДНЗ НОМЕР_19;

- ЗАЗ 110557-44, 2007 р.в., ДНЗ НОМЕР_20;

- ЗАЗ 110557-44, 2007 р.в., ДНЗ НОМЕР_21;

- PEUGEOT 206, 2002 р.в., ДНЗ НОМЕР_22;

- PEUGEOT 206, 2002 р.в., ДНЗ НОМЕР_23;

- PEUGEOT 206, 2002 р.в., ДНЗ НОМЕР_24;

- PEUGEOT 206, 2002 р.в., ДНЗ НОМЕР_25;

- PEUGEOT 206, 2002 р.в., ДНЗ НОМЕР_26;

- PEUGEOT 206, 2002 р.в., ДНЗ НОМЕР_27;

- PEUGEOT 206, 2002 р.в., ДНЗ НОМЕР_28;

- PEUGEOT 206, 2002 р.в., ДНЗ НОМЕР_29;

- PEUGEOT 206, 2002 р.в., ДНЗ НОМЕР_30;

- PEUGEOT 206, 2002 р.в., ДНЗ НОМЕР_31;

- PEUGEOT 206, 2002 р.в., ДНЗ НОМЕР_32;

- PEUGEOT 206, 2002 р.в., ДНЗ НОМЕР_33;

- MITSUBISHI PADJERO, 2007 р.в., ДНЗ НОМЕР_34;

- IVECO S 1, 2005 р.в., ДНЗ НОМЕР_34;

- IVECO S 1, 2004 р.в., ДНЗ НОМЕР_35;

- IVECO S 1, 2004 р.в., ДНЗ НОМЕР_36;

- IVECO 35 S 13, 2000 р.в., ДНЗ НОМЕР_37;

- ГАЗ 2705-415, 2006 р.в. ДНЗ НОМЕР_38;

- ГАЗ 2705-415, 2006 р.в. ДНЗ НОМЕР_39;

- ГАЗ 2705-415, 2006 р.в. ДНЗ НОМЕР_40;

- FORD TRANSIT, 1999 р.в., ДНЗ НОМЕР_41;

- RSMORCHIO LBN, 1990 р.в., ДНЗ НОМЕР_42;

- MERCEDES-BENZ 1726L, 1989 р.в., ДНЗ НОМЕР_43;

- VOLVO FL7 230, 1998 р.н., НОМЕР_44.

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону за заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.02.2012 було задоволено клопотання представника боржника б/н від 07.02.2012 (вх. № суду 1754 від 07.02.2012) про відкладення розгляду справи на 10 днів, в зв'язку з встановленням повного числа кредиторів та дебіторів, а також для з'ясування (надання даних) можливості розрахунків з кредитором по заборгованості або можливості укладення мирової угоди, на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та відкладено розгляд справи на 01.03.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 01.03.2012 представник боржника надав суду письмову пропозицію про укладення мирової угоди б/н від 24.02.2012 з ініціюючим кредитором - приватним акціонерним товариством “А/Т тютюнова компанія “В.А.Т.– Прилуки” та кредиторами: приватним акціонерним товариством “Філіп Морріс Україна”, публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” та Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області. Також, заявник надав суду докази відправки пропозиції про укладення мирової угоди б/н від 24.02.2012 зазначеним кредиторам.

Відповідно до оскаржуваної постанови та усних пояснень, наданих в судовому засіданні апеляційної інстанції, представник ініціюючого кредитора в судовому засіданні відхилив пропозицію представника боржника про укладення мирової угоди б/н від 24.02.2012, а представники приватного акціонерного товариства “Філіп Морріс Україна”, публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” повідомили суд, що на час проведення судового зсідання 01.03.2012 не отримували пропозицію представника боржника про укладення мирової угоди б/н від 24.02.2012.

Згідно ч.1 ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону, якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Згідно з вимогами ст. 23 Закону, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 із змінами на даний час).

Відповідно до матеріалів справи на час прийняття оскаржуваної постанови до господарського суду Київської області від боржника не надходили ні заява про зупинення провадження у справі, у зв'язку з відомостями про відкриття спадщини на користь боржника, ні заява про припинення провадження у справі у зв'язку з укладенням мирової угоди з кредиторами, боржником не було надано доказів задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи місцевим господарським судом, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом було встановлено, що мирова угода запропонована боржником не була підтримана та підписана представниками кредиторів.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає правомірним висновок місцевого суду, що відповідно до матеріалів справи, відсутні підстави для припинення провадження у справі про банкрутство, передбачені ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає встановленими ознаки неплатоспроможності боржника, а вищенаведені фактичні обставини справи вказують на нездатність боржника своєчасно задовольнити вимоги кредиторів та відновити свою платоспроможність не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури та визнання його банкрутом.

Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи апеляційних скарг правильності висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця, крім зобов'язань, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності; припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, та за вимогами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Інших питань щодо призначення ліквідатора вказана спеціальна норма Закону не врегульовує. Наведене свідчить про те, що при призначенні ліцензованого ліквідатора у процедурі банкрутства за статтею 47 Закону застосовуються норми Закону, які регулюють питання призначення  і діяльність ліквідатора у загальних судових процедурах у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 1 Закону арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.         

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 31 Закону арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

При виборі кандидатури ліквідатора боржника  судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обов'язки.

Відповідно до вимог  ст.ст. 31, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (ліквідатор) при здійсненні своїх повноважень повинен здійснювати заходи щодо захисту майна боржника, вживати заходів по забезпеченню його збереження, діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Вимогами ч.ч. 10-14 ст. 31 Закону не передбачено укладання з арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) договору про виконання ним своїх обов'язків у провадженні у справі про банкрутство. Відповідно до ст. 31, ч.1 ст. 11, ч.ч. 1-3 ст. 17 та ч. 1 ст. 24 Закону єдиною підставою для виконання своїх обов'язків є ухвала суду про його призначення в процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації.

З дня свого призначення ліквідатор виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

За наявності конкуренції кандидатур на призначення ліквідатора  боржника остаточне рішення щодо призначення тієї чи іншої кандидатури залишається за господарським судом.

Пунктом 64 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», вказано, що в ухвалі про призначення розпорядника майна суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані. При виборі кандидатури розпорядника майна судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки ліквідатора у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що правом запропонувати кандидатуру ліквідатора боржника наділений ініціюючий кредитор, а право вибору кандидатури ліквідатора боржника належить виключно суду.

Відповідно до статті 1 Закону сторонами у справі про банкрутство є  кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).   

Кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Оскільки кредиторська заборгованість фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 перед кредиторами, в тому числі перед ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.- Прилуки», стала підставою для порушення провадження у даній справі, відповідно до вимог ст.ст. 47, 48 Закону, останнє набуло статусу ініціюючого кредитора та права звертатись з клопотанням про призначення ліквідатора боржника, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно прийняв до уваги його заяву про підтримання кандидатури арбітражного керуючого Лахненка Євгена Миколайовича на посаду ліквідатора боржника. Як вбачається з наявних матеріалів справи, арбітражний керуючий Лахненко Євген Миколайович заявою від 16.01.2012 б/н повідомив місцевий господарський суд про відсутність заперечень з приводу призначення його ліквідатором у даній справі.

Розглядаючи кандидатуру арбітражного керуючого Лахненка Євгена Миколайовича судом було встановлено, що останній є особою, яка здійснювала раніше управління цим боржником та є зацікавленою особою в розумінні ч.ч. 1,  3 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так як постановою Київського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2010 року у справі № Б13/121-10 за заявою боржника фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про банкрутство був призначений ліквідатором боржника, а тому, вказана кандидатура була правомірно відхилена місцевим судом.

Як зазначалось вище, в ході провадження по цій справі до господарського суду також надійшли наступні заяви та клопотання про призначення на посаду ліквідатора боржника таких кандидатур арбітражних керуючих Кудляка Євгена Васильовича, Горбача Сергія Федоровича, Гусара Івана Олексійовича, Серебрякова Олександра Володимировича.

В той же час, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що кандидатури запропоновані юридичними особами, які не набули в даній справі статусу кредиторів по відношенню до боржника позбавлені в розумінні вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» права пропонувати кандидатури арбітражних керуючих на займання посади ліквідатора банкрута.

За таких обставин, місцевим судом було правомірно відхилено кандидатури  Кудляка Євгена Васильовича та Горбача Сергія Федоровича, що запропоновані суду ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Серебрякова Олександра Володимировича, що запропонована - ПАТ «Філіп Морріс Україна».

Наявними матеріалами справи підтверджується, що кандидатура арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (ліцензія державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_45 від 06.03.2007), в повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 31, 13, ч. 2 ст. 17 Закону. Місцевим господарським судом враховано також факт підтримання його кандидатури ініціюючим кредитором - приватним акціонерним товариством «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.–Прилуки», вимоги якого визнані боржником та судом.

Матеріали справи не містять доказів, які у розумінні ч. 3 ст. 3-1 Закону можуть розглядатися в якості правових підстав вважати Гусара Івана Олексійовича заінтересованою особою відносно боржника. Скаржниками зворотне не доведено.

На таких підставах, враховуючи ту обставину, що питання про призначення кандидатури ліквідатора відповідного боржника у будь-якому випадку розглядає та вирішує господарський суд, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, який за результатами порівнювального аналізу характеристик кандидатів на посаду ліквідатора боржника у даній справі призначив ліквідатором боржника - Фізичної особ–підприємця ОСОБА_2 (09100, АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи–підприємця серії НОМЕР_3 від 13.11.1995 та ідентифікаційний номер НОМЕР_1) арбітражного керуючого  Гусара Івана Олексійовича (ліцензія серія НОМЕР_45 від 06.03.2007, адреса: АДРЕСА_2 та поштова адреса: АДРЕСА_23, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Частинами 10, 12 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника; оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Апеляційний суд, враховуючи вищевикладене та наявність у власності боржника рухомого та нерухомого майна, вважає правомірним висновок суду першої інстанції, щодо встановлення ліквідатору боржника Гусару Івану Олексійовичу  щомісячну оплату у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи апеляційних скарг правильності висновку суду не спростовують. З аналізу положень ст.ст. 47-49 Закону вбачається, що на стадій розгляду заяви ініціюючого кредитора (чи кредиторів) про визнання громадянина-підприємця банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури, суд має розглянути обмежене коли питань. До цього кола питань не входить розгляд та визнання вимог інших кредиторів, що заявили свої вимоги до громадянина підприємця. Окрім того, положеннями ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» чітко зазначено, що кредитори подають свої вимоги лише після винесення постанови про визнання громадянина підприємця банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, для чого їм надається строк не менше двох місяців (ч.6 ст. 48). Отже, оскільки, кредитори мають подавати свої вимоги лише після винесення постанови про визнання громадянина підприємця банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, то єдиним кредитором який має право подавати кандидатуру ліквідатора є ініціюючий кредитор - ПАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки». Інші кредитори з огляду на особливість провадження у справі про банкрутство громадянина підприємця таких прав не мають.

Враховуючи наведене, апеляційний суд не приймає доводів апеляційної скарги ПАТ «Філіп Морріс Україна», тому що останній не є ініціюючим кредитором відносно боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, а, отже, вимоги товариства про надання оцінки їх кредиторським вимогам та їх визнання підчас дослідження питання про наявність/відсутність підстав визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури є безпідставними та таким, що суперечать положенням чинного законодавства України.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, сторонами суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни постанови місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 41,  42, 43, 47, 32-34, 43, 86, 99, 101-103, 105 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,  Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову господарського суду Київської області  від 01.03.2012 року у справі                  № Б24/134-11 залишити без змін, а  апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна», апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 та апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» залишити без задоволення.

Головуючий                                                                                             Т. Разіна

Судді                                                                                                      П. Дзюбко

         С. Сотніков

Головуючий суддя                                                                      Разіна  Т.І.

Судді                                                                                          Дзюбко П.О.

                                                                                          Сотніков С.В.