Постанова

від 11.04.2012 по справі 5015/5224/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2012 р. Справа № 5015/5224/11

Вищий господарський суд України у складі колегії су ддів:

головуючого Мирошниченка С.В.,

суддів Барицької Т.Л.,

Хрипуна О.О.,

розглянувши касаційну ска ргу Фізичної особи-підприємц я ОСОБА_4

на постанову Львівського апеляційног о господарського суду від 23.01.20 12

у справі №5015/5224/11 господарськог о суду Львівської області

за позовом Фізичної особи-підприємц я ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою ві дповідальністю "Виробнича фі рма "Українська школа модерн у"

про стягнення 9 413,86 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача ОСОБА_5, ОС ОБА_6;

- відповідача повідом лений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського с уду Львівської області від 08.1 1.2011 у справі №5015/5224/11 (суддя Гоменю к З.П.) задоволений позов Фізич ної особи-підприємця ОСОБА _4 (надалі позивач/скаржник) д о Товариства з обмеженою від повідальністю "Виробнича фір ма "Українська школа модерну " (надалі відповідач); за рішен ням з відповідача стягнуто о сновний борг, пеню, 3% річних, не устойку та заборгованість зі сплати комунальних платежів у загальному розмірі 25 992,81 грн.; виселено відповідача із ква ртири (об'єкта громадського х арчування), яка є предметом до говору оренди, укладеного мі ж сторонами у справі; в частин і стягнення з відповідача ви трат на послуги адвоката у су мі 2 000,00 грн. в позові відмовлено .

Постановою Львівського ап еляційного господарського с уду від 23.01.2012 (судді: Новосад Д., М ихалюк О., Мельник Г.) вказане р ішення місцевого господарсь кого суду скасовано та прийн ято нове рішення, яким визнан о недійсним договір оренди н ерухомого майна від 25.05.2011, уклад ений між сторонами у справі; в частині позовних вимог майн ового характеру в позові від мовлено; виселено відповідач і з орендованого приміщення.

Позивач, не погоджуючись із винесеною судом апеляційної інстанції постановою, зверн увся до Вищого господарськог о суду України з касаційною с каргою, в якій просить постан ову скасувати, а рішення місц евого господарського суду за лишити без змін; підстави кас аційної скарги обґрунтовуют ься порушенням судом апеляці йної інстанції норм матеріал ьного та процесуального прав а.

Учасники судового процес у належним чином повідомляли ся про час та місце розгляду д аної справи згідно з вимогам и Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України, затвердженої наказо м в.о. керівника апарату Вищог о господарського суду Україн и від 21.04.2011 № 56.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду спра ви в касаційній інстанції, пр оаналізувавши на підставі фа ктичних обставин справи заст осування норм процесуальног о права при прийнятті оскарж уваного судового акту, вважа є, що касаційна скарга підляг ає частковому задоволенню, в раховуючи наступне.

Предметом даного спору (з у рахуванням останніх уточнен ь позовних вимог від 03.11.2011) є вим оги позивача про стягнення з відповідача: 11 433,36 грн. основної заборгованості зі сплати ор ендної плати, 210,00 грн. пені, 94,00 гр н. 3% річних, 10 383,63 грн. неустойки, 2 202,98 грн. згідно з рахунком №303110/3861 0-1, 8,28 грн. згідно з рахунком №303110/38 610-3, 940,05 грн. згідно з рахунком №30311 0/38610-5, 345,93 грн. згідно з листом ПАТ "Львівобленерго" №30-03966 від 26.10.2011, 81, 06 грн. згідно з квитанцією №01070 в ід 18.10.2011, 54,06 грн. згідно з квитанці єю №00829 від 11.08.2011, 33,46 грн. за водопос тачання та водовідведення, 206, 00 грн. за експлуатаційні витра ти, 180,59 грн. згідно з рахунком №9/ 381 та про виселення відповідач а із квартири (об'єкта громадс ького харчування), що розміще на за адресою: АДРЕСА_1, заг альною площею 57,6 кв.м.

Обґрунтовуючи підстави по зову, позивач посилається на те, що: згідно з п. 3.7. договору ор енди від 25.05.2011, укладеного між с торонами у справі, у випадку н есплати орендної плати протя гом 10 календарних днів, догові р вважається розірваним. Від повідачем не було сплачено о рендну плату за серпень 2011 рок у, а тому, позивач направив від повідачу лист від 11.08.2011 про розі рвання договору оренди з вка заної дати. Однак, відповідач не звільнив орендоване ним м айно, що й спричинило звернен ня із даним позовом. Окрім заб оргованості зі сплати орендн ої плати, пені, 3% річних, інфляц ійних втрат, неустойки, відпо відач зобов'язаний заплатити за комунальні послуги, адже у мовами договору на нього пок ладений такий обов'язок.

Місцевий господарський су д, задовольняючи позовні вим оги, виходив із того, що відпов ідно до п.3.3. договору оренди, ор ендар (відповідач) зобов'язан ий сплачувати орендну плату щомісячно авансом, в готівко вій формі, не пізніше першого числа поточного місяця; у вип адку несплати орендної плати протягом 10 днів, договір вваж ається розірваним (п. 3.7.). В дано му випадку, відповідачем пор ушено договірний обов'язок з і сплати орендної плати за се рпень 2011 року. Позивач листом в ід 11.08.2011 повідомив відповідача про розірвання договору оре нди з 11.08.2011, а тому вказаний дого вір є розірваним з вказаної д ати; однак, відповідач не звіл ьнив займане ним приміщення. Умовам договору передбачено обов'язок відповідача сплач увати орендну плату до дня по вернення майна за актом прий мання-передачі; закінчення с троку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'я зку сплатити орендодавцю заб оргованість з орендної плати , включаючи санкції (п. 3.9. догов ору). Крім того, умовами догово ру на відповідача покладений обов'язок зі сплати комуналь них платежів (п. 3.8.). До того ж, п. 10.11. договору передбачено, що як що орендар не виконує обов'яз ку з повернення майна, орендо давець має право стягнути з в ідповідача неустойку у подві йному розмірі орендної плати , що кореспондується зі ст. 785 ЦК України. Встановивши наведе ні обставини, місцевий госпо дарський суд, задовольнив по зовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, неустойки, п ені, 3% річних, інфляційних втр ат, а також виселив відповіда ча із орендованого майна. В за доволенні позовних вимог про стягнення з відповідача вит рат на оплату послуг адвокат а, судом відмовлено, у зв'язку з їх необґрунтованістю, оскі льки позивачем не доведено ф акт сплати представнику відп овідної суми, яку він вимагає стягнути з відповідача, так с амо,я к і не доведено факт нада ння юридичних послуг саме ад вокатом, а не будь-яким іншим п редставником.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи вказане ріше ння місцевого господарськог о суду, та приймаючи нове ріше ння, яким визнав укладений мі ж сторонами договір оренди н едійсним, виходив із того, що з боку позивача (орендодавця) в казаний договір підписаний н е позивачем особисто, а неуст ановленою особою, яка не мала повноважень на вчинення так их дій. Такий висновок суд апе ляційної інстанції зробив на підставі пояснень сторін, а т акож виходив з того, що візуал ьна оцінка підписів, вчинени х ОСОБА_6 (особа, яка підпис ала спірний договір оренди) т а позивача дозволяє стверджу вати, що підпис, вчинено не поз ивачем. Такий висновок суду а пеляційної інстанції, став п ідставою для відмови у задов оленні майнових вимог позива ча; в той же час, оскільки дого вір оренди є недійсним, відсу тні підстави для перебування відповідача в орендованому приміщення, що зумовлює прав омірність вимог про виселенн я відповідача із безпідставн о зайнятого ним приміщення.

Вищий господарський суд Ук раїни не може погодитися із в исновками судів попередніх і нстанцій, з огляду на таке.

Стосовно висновку апеляці йного господарського суду пр о недійсність договору оренд и від 25.05.2011, укладеного між стор онами у справі, з підстав вчин ення на ньому підпису з боку о рендодавця не самим орендода вцем, а іншою особою, що, як вст ановив суд, підтверджується твердженнями сторін у справі , а також візуально вбачаєтьс я із підписів орендодавця та ОСОБА_6, колегія суддів за значає наступне.

Відповідно до постанови Пл енуму Верховного Суду Україн и № 9 від 6.11.2009 "Про судову практик у розгляду цивільних справ п ро визнання правочинів недій сними" судам необхідно врахо вувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу Укр аїни зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються від повідно до Конституції Украї ни та Цивільного кодексу, між народним договорам, згода на обов'язковість яких надана В ерховною Радою України, акта м Президента України, постан овам Кабінету Міністрів Укра їни, актам інших органів держ авної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, вст ановлених Конституцією Укра їни та законом, а також мораль ним засадам суспільства.

Згідно зі статтею 215 Цивільн ого кодексу України, підстав ою недійсності правочину є н едодержання в момент вчинен ня правочину стороною (стор онами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цив ільного кодексу України. Якщ о недійсність правочину пря мо не встановлена законом, ал е одна із сторін або інша заін тересована особа заперечує його дійсність на підставах , встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорювани й правочин).

Господарський суд оцінює д окази за своїм внутрішнім пе реконанням, що ґрунтується н а всебічному, повному і об'єкт ивному розгляді в судовому п роцесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись за коном. Ніякі докази не мають д ля господарського суду зазда легідь встановленої сили. Визнання однією стороною фа ктичних даних і обставин, яки ми інша сторона обґрунтовує свої вимоги і заперечення, дл я господарського суду не є об ов'язковим (ст. 43 ГПК України).

Відповідно до ст. 32 ГПК Укра їни доказами у справі є будь-я кі фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному закон ом порядку встановлює наявні сть чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також і нші обставини, які мають знач ення для правильного вирішен ня господарського спору.

Обставини справи, які відпо відно до законодавства повин ні бути підтверджені певними засобами доказування, не мож уть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Отже, визнання сторонами ти х чи інших обставин справи, не є для суду умовою для визнанн я цих обставин доведеними та такими, що не потребують дока зування належними та допусти мими доказами. Тобто, в даному випадку, визнання факту підп исання договору з боку оренд одавця іншою особою, а не орен додавцем, так само як підтвер дження, на думку суду, цього фа кту візуальним оглядом колег ією суддів підписів орендода вця та ОСОБА_6 самим судом , не може слугувати підставою для визнання цього договору недійсним.

Крім того, згідно з приписам и ст. 241 Цивільного кодексу Укр аїни правочин, вчинений пред ставником з перевищенням пов новажень, створює, змінює, при пиняє цивільні права та обов 'язки особи, яку він представл яє, лише у разі наступного схв алення правочину цією особою . Правочин вважається схв аленим зокрема у разі, якщо ос оба, яку він представляє, вчин ила дії, що свідчать про прийн яття його до виконання.

Перевищення представник ом особи своїх повноважень п ри вчиненні правочину не є бе ззаперечною підставою для ви знання недійсним такого прав очину у судовому порядку у ра зі його подальшого схвалення особою від імені якої діяв пр едставник.

У відносинах із третіми осо бами обмеження повноважень щ одо представництва юридично ї особи не має юридичної сили , крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа з нала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обм еження.

Це положення є гарантією с табільності майнового оборо ту і є також загальноприйнят им стандартом у світовій пра ктиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Ради Європ ейських Співтовариств від 9 б ерезня 1968 р. (68/151/ЄЕС) /.

Водночас, суд апеляційної інстанції, вищенаведеного н е врахував, та не дослідив, чи мало місце схвалення позивач ем договору оренди, який, до зв ернення із даним позовом, вик онувався сторонами, і діяв по над трьох місяців.

Отже, враховуючи вищенавед ене, висновок суду апеляційн ої інстанції про недійсність укладеного між сторонами до говору оренди є передчасним, а відтак, й інші висновки суду щодо розгляду як майнових ви мог, так і немайнової вимоги п озивача є передчасними.

В той же час, колегія суддів не може погодитися й з виснов ком місцевого господарськог о суду про розірвання з 11.08.2011 до говору оренди, укладеного мі ж сторонами, і як наслідок, й з іншими висновками цього суд у, що покладені в основу для за доволення позовних вимог поз ивача, з огляду на таке.

Згідно з приписами ст. 626 ЦК У країни договором є домовлені сть двох або більше сторін, сп рямована на встановлення, зм іну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі к онтрагента та визначенні умо в договору з урахуванням вим ог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, з вичаїв ділового обороту, вим ог розумності та справедливо сті.

Як зазначив місцевий госпо дарський суд, в обґрунтуванн я висновку про розірвання до говору оренди з 11.08.2011, у зв'язку з порушенням відповідачем обо в'язку щодо сплати орендної п лати за серпень 2011 року, врахов уючи умови п. 3.7., приписами яког о передбачено, що у випадку не сплати орендної плати протяг ом 10 днів договір вважається р озірваним, а також приймаючи до уваги направлення позива чем відповідачу 11.08.2011 вимоги пр о розірвання договору оренди з 11.08.2011, спірний договір оренди є розірваним з вказаної дати .

Однак, із такими висновками погодитися не можна, оскіл ьки вони зроблені без урахув ання умов самого договору ор енди, які є чинними та узгодже ні сторонами договору на вла сний розсуд.

Тобто, перш ніж робити висн овок про розірвання договору оренди з дати, зазначеної у по зовній заяві позивачем, суду першої інстанції слід було д ослідити належним чином умов и договору оренди на наявніс ть в ньому не лише підстав для розірвання в односторонньом у порядку цього договору, одн ією з яких, як правомірно визн ачено судом, є несплата оренд арем протягом 10 днів орендної плати, а й на наявність узгодж ених сторонами договору умов щодо порядку розірвання цьо го договору та, відповідно, до тримання орендодавцем цього порядку, адже, ініціатива щод о дострокового розірвання до говору належить саме йому, що безпосередньо впливає на вс тановлення дати, з якої цей до говір можна вважати розірван им.

Так, судом першої інстанції , всупереч приписів Господар ського процесуального кодек су України (ст.ст. 47, 43) не дослідж ено умов договору, якими визн ачено порядок припинення дог овору з ініціативи орендодав ця, а саме, поза дослідженням с уду залишився п. 10.4. договору в розділі 10 договору оренди, яки й має назву "Строк чинності, умови зміни та припинення д оговору", і яким унормован о право орендодавця розірват и договірні відносини за цим договором, та визначено, що ор ендодавець має право припини ти оренду в будь-який час прот ягом терміну дії договору, надіславши орендарю письмов е повідомлення про це не пізн іше ніж за 30 календарних днів до припинення оренди.

Отже, встановивши факт пор ушення відповідачем умов дог овору, що надають право оренд одавцю на дострокове припине ння орендних відносин, суду с лід було врахувати й узгодже ний сторонами договору поряд ок дострокового припинення ц ього договору для визначення дати, з якої такий договір є р озірваним, адже встановлення дати розірвання договору бе зпосередньо впливає на розмі р майнових вимог позивача, як стягнення з відповідача неу стойки за несвоєчасне поверн ення майна з оренди, так і на р озмір інших майнових вимог.

Однак, суд залишив поза уваг ою наведене вище, передчасно погодившись із доводами поз ивача про розірвання договор у з 11.08.2011 - тобто з дати, якою бул а датована вимога позивача д о відповідача про дострокове розірвання договору, що свід чить про порушення судом нор м процесуального права щодо прийняття судового рішення б ез урахування і встановлення усіх обставин, що мають значе ння для правильного вирішенн я даного спору.

Згідно з ч. 3 ст. 47 Господарськ ого процесуального кодексу У країни судове рішення прийма ється суддею за результатами обговорення усіх обставин с прави.

Відповідно до ст. 43 Господар ський суд оцінює докази за св оїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічном у, повному і об'єктивному розг ляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупно сті, керуючись законом; ніякі докази не мають для господар ського суду заздалегідь вста новленої сили.

За приписами процесуально го законодавства, рішення є з аконним тоді, коли суд, викона вши всі вимоги цивільного за конодавства, вирішив справу у відповідності з нормами ма теріального права та правиль но витлумачив ці норми права .

Оскільки передбачені проц есуальним законом межі перег ляду справи в касаційній інс танції не дають їй права вста новлювати або вважати доведе ними обставини, що не були вст ановлені в рішенні суду чи ві дхилені ним, вирішувати пита ння про достовірність того ч и іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, зби рати нові докази або додатко во перевіряти докази, рішенн я та постанова у справі підля гають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого необхідно врахувати викладене, всебіч но і повно перевірити доводи , на яких ґрунтуються вимоги т а заперечення сторін, і в зале жності від установлених обст авин вирішити спір у відпові дності з нормами матеріально го права, що підлягають засто суванню до даних правовіднос ин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Госп одарського процесуального к одексу України, Вищий господ арський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізично ї особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апе ляційного господарського су ду від 23.01.2012 та рішення господар ського суду Львівської облас ті від 08.11.2011 у справі №5015/5224/11 скасу вати і справу направити на но вий розгляд до господарськог о суду Львівської області.

Головуючий суддя С.В. М ирошниченко

Судді Т.Л . Барицька

О .О. Хрипун