Постанова

від 09.09.2008 по справі 24/77-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/77-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 вересня 2008 р.                                                                                    № 24/77-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:суддів:Хандуріна М.І.,Короткевича О.Є.,Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постановугосподарського суду м. Києва від 28.05.2008

у справі№ 24/77-б

за заявою

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ПТП "ЕРГОФОР", м. КиївТовариства з обмеженою відповідальністю "АТ М-ТРЕЙДІНГ", м. Київ

провизнання банкрутом

за участю представників сторін:

від скаржника:              

від кредитора:               від боржника:      Москальова Г.С. за дов. від 28.12.2007 №17460/9/10-209не з'явилися не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТП "ЕРГОФОР" (надалі –ТОВ "ПТП "ЕРГОФОР"), поданою в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарським судом м. Києва ухвалою від 12.05.2008 порушено провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника –Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ М-ТРЕЙДІНГ" (надалі – ТОВ "АТ М-ТРЕЙДІНГ"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном, зобов'язано заявника надати суду докази від державного органу реєстрації про наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (надалі –Єдиний державний реєстр) відомостей про відсутність юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням.

Доповідач: Продаєвич Л.В.

Постановою господарського суду м. Києва від 28.05.2008 (суддя: Смілянець В.В.) ТОВ "АТ М-ТРЕЙДІНГ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором підприємства-банкрута призначено ТОВ "ПТП "ЕРГОФОР".

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, Державна податкова інспекція (надалі –ДПІ) у Печерському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про її скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник вважає, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме: статей 1, 7, 14, 40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначає, що товариство згідно податкової декларації за 2008 рік здійснювало фінансово-господарську діяльність із значними оборотними коштами.

Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 20.08.2008, надіслана сторонам у справі –26.08.2008), проте, сторони не скористалися правом, наданим їм статтею 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 08.09.2008 № 02-12/І/169 призначено колегію суддів у складі: Хандурін М.І. –головуючий, судді Короткевич О.Є. та Продаєвич Л.В.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.  

Господарським судом м. Києва порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "АТ М-ТРЕЙДІНГ" та застосовано до товариства процедуру ліквідації на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою встановлені особливості банкрутства відсутнього боржника.

Підставою порушення справи про банкрутство, як зазначено в заяві, була неспроможність ТОВ "АТ М-ТРЕЙДІНГ" виконати зобов'язання перед ТОВ "ПТП "ЕРГОФОР" та незнаходження керівних органів боржника за своїм місцезнаходженням, що, на думку заявника, свідчить про відсутність підприємницької діяльності товариства.

Господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови від 28.05.2008 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури врахував зазначені в заяві обставини та зробив висновок, що заявлені вимоги документально підтверджені.

Проте, з таким висновком судова колегія Вищого господарського суду України погодитися не може з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з положеннями частини 1 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

За правилами вказаної статті підстави для подання кредитором заяви про порушення справи по банкрутство відсутнього боржника виникають у випадку наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, або у їх сукупності.

Отже, у контексті вказаної норми при розгляді справи за правилами статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказу відсутності боржника за його місцезнаходженням заявником надано акт, складений директором ТОВ "ПТП "ЕРГОФОР".

Акт про відсутність товариства за адресою не може визнаватися належним доказом відсутності товариства за місцезнаходженням з урахуванням таких нормативних приписів.

За змістом статті 34 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України та положень абзацу 6 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які  відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають  від її імені.

Згідно з частиною 1 статті 16 цього Закону Єдиний державний реєстр створюється з  метою  забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так,  згідно з частиною 1 статті 17 цього Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Частиною 5 даної статті передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

За приписами частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, лише факт внесення таких відомостей до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Господарським судом не враховані приписи вказаного Закону щодо відомостей Єдиного державного реєстру та в порушення статей 32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України зроблено передчасний висновок про визнання боржника банкрутом.

З урахуванням наведеного, прийняту в справі постанову не можна вважати законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим остання підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, при якому суду слід врахувати приписи статей 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України та зробити висновок про можливість здійснення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва –задовольнити.

Постанову господарського суду м. Києва від 28.05.2008 у справі                 № 24/77-б –  скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду м. Києва .

Головуючий:                                                                                   М. Хандурін

Судді:                                                                                         О. Короткевич

                                                                                                    Л. Продаєвич