Постанова

від 24.07.2008 по справі 11/28-08-501

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т

А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"24"

липня 2008 р.

Справа

№ 11/28-08-501

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів:

головуючого

судді: Колоколова

С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при

секретарі судового засідання: Лисіній

О.В.

за

участю представників сторін:

від

позивача: Калюжна

М.В. (довіреність № 810-08/2008 від 06.05.2008 року)

від

відповідача: не

з'явився

від

третьої особи: ОСОБА_2.

-голова (паспорт НОМЕР_1, виданий 27.09.2004 року)

розглянувши

у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського обласного територіального

відділення Антимонопольного комітету України

на

рішення

господарського суду Одеської області від „26” травня 2008 року

по

справі №

11/28-08-501

за

позовом Одеського

обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.

Одеса  

до

Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1

за

участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Цебриківської

селищної ради Великомихайлівського району Одеської області, Одеська область,

Великомихайлівський район, с. Цебрикове 

про стягнення 34 000 грн.

В С Т А Н О В И В :

08.02.2008

року Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

(далі по тексту -позивач, скаржник) звернулося до господарського суду Одеської

області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

(далі по тексту -відповідач) штрафу у розмірі 17 000 грн. та пені у розмірі 17

000 грн.

Позовні

вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено законодавство про захист

економічної конкуренції, в зв'язку з чим позивачем прийнято відповідне рішення

№ 37 від 05.07.2007 року, яким накладено на правопорушника -ФОП ОСОБА_1. штраф,

який у встановлений строк сплачений не був, на підставі чого і було нараховано

пеню на цю суму.

Ухвалою

господарського суду Одеської області від 02.04.2008 року залучено до участі у

справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору на стороні позивача -Цебриківську селищну раду Великомихайлівського

району Одеської області (далі по тексту -третя особа).

Рішенням

господарського суду Одеської області від 26.05.2008 року, яке підписано

09.06.2008 року по справі № 11/28-08-501 (суддя Власова С.Г.) в задоволенні

позовних вимог ООТВАК України про стягнення штрафу та пені на загальну суму 34

000 грн. -відмовлено. Такий висновок суду мотивований тим, що ФОП ОСОБА_1.,

по-перше, не є виробником питної води, а, по-друге, не є підприємством

водопровідно-каналізаційного господарства, в зв'язку з чим застосування

позивачем до відповідача приписів п.2 ст.50 Закону України „Про захист

економічної конкуренції” є хибним, необґрунтованим та безпідставним, а

накладення штрафу у розмірі 17 000 грн. та пені у розмірі 17 000 грн.

-незаконним.

Не

погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ООТВАК

України звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною

скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти

нове, яким позовні вимоги задовольнити. Скаржник в своїх доводах та

запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі

обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно

застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс

незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і

вимогам закону.

Так,

на думку скаржника, місцевий господарський суд неправомірно та безпідставно не

прийняв до уваги факти того, що, по-перше, саме СПД „ОСОБА_1”, згідно із

Законом України „Про житлово-комунальні послуги”, має право здійснювати послуги

водопостачання та водовідведення, по-друге, відповідно до листа Цебриківської

СР, з січня 2005 року послуги з водопостачання в смт. Цебрикове надає СПД

„ОСОБА_1”, а рішення Цебриківської СР ще 10.12.2004 року надана згода

відповідачу на розташування на території Цебриківської ради для надання

населенню комунальних послуг, по-третє, саме відповідач і є підприємством

питного водопостачання, так як тарифи та поточні індивідуальні технологічні

нормативи використання питної води затверджувались сесією Цебриківської СР

22.12.2005 року на підставі представлених саме відповідачем за особистим

підписом і печаткою відповідних документів, по-четверте, розрахунок та

затвердження поточних ІТНВПВ не приведені відповідачем у відповідність до

Наказів № 33 від 17.02.2004 року та № 205 від 15.11.2004 року Державного

комітету України з питань житлово-комунального господарства.

Крім

того, скаржник посилається на те, що Цебриківська СР рішенням від 06.08.2007

року зобов'язала відповідача розробити та затвердити розрахунок поточних ІТНВПВ

відповідно до вимог нового Порядку, тобто СР визнає порушення з боку

відповідача.

Відповідач

відзив на апеляційну скаргу до суду не надав та його представник в судове

засідання 24.07.2008 року не з'явився без поважних причин, будь-яких клопотань

не заявляв та про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином

повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне

поштове повідомлення за № 369751 від 15.07.2008 року, а тому колегія суддів

вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Третя

особа відзив на апеляційну скаргу до суду також не надала, але її

представник  в судовому засіданні

24.07.2008 року просив залишити апеляційну скаргу ООТВАК України без

задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним,

обгрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам

справи.

Розглянувши

матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні

пояснення представника позивача та третьої особи, проаналізувавши на підставі

встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим

господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія

дійшла до наступного.

Як

вбачається з матеріалів справи, рішенням Цебриківської СР від 10.12.2004 року

дано згоду на розташування на території Цебриківської СР СПД „ОСОБА_1” для

надання населенню комунальних послуг (а.с.46, 68).

27.12.2004

року Цебриківським комбінатом комунальних підприємств та СПД „ОСОБА_1” складено

та підписано Акт про передачу відповідачу в тимчасове користування трьох башт

та артсвердловин, які розташовані на території селищної ради для забезпечення

населення питною водою (а.с.43).

23.12.2005

року сесією Цебриківської СР № 166-ІV від 23.12.2005 року затверджено поточні

індивідуальні технологічні нормативи використання питної води, складені та

надані СПД „ОСОБА_1”, на термін до 23.12.2010 року (а.с.85-88).

16.08.2006

року ООТВ АК України звернулося до Цебриківської СР з листом № 1380-01/2006

року про надання інформації щодо переліку підприємств, які надають послуги з

водопостачання та водовідведення, а також надати пояснення відносно

затвердження місцевими органами самоврядування проектів технологічних

нормативів використання води підприємств, які надають послуги з водопостачання

та водовідведення (а.с.62).

У

відповідь на вище вказаний лист 07.09.2006 року Цебриківська СР надіслала

позивачу лист 73/01-07, згідно з яким повідомило останнього про те, що з січня

2005 року послуги з водопостачання в смт. Цебрикове надає СПД „ОСОБА_1”.

Проекти технологічних нормативів використання води не затверджувались (а.с.63).

24.11.2006

року Адміністративною колегією ООТВ АК України винесено розпорядження № 100-р

по справі 97-01/2006 про початок розгляду справи, яким постановлено розпочати

розгляд справи СПД „ОСОБА_1” за ознаками порушення законодавства про захист

економічної конкуренції, передбаченого п.1 ч.2 ст.13 Закону України „Про захист

економічної конкуренції” у вигляді встановлення таких умов реалізації товару,

які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку

(а.с.24-26).

19.02.2007

року ООТВ АК України звернулося до Державного Управління охорони навколишнього

природного середовища в Одеській області із запитом щодо надання інформації про

перелік підприємств в Одеській області, які надають послуги з централізованого

водопостачання та погодили з ним проекти технологічних нормативів використання

питної води у період з 2004 року та по цей час. Також позивач просив зазначити

чи повинні такі підприємства розробляти та погоджувати проект ІТН ВПВ у цьому

Управлінні, якщо такі проекти розроблені та погоджені до 15.11.2004 року

(а.с.64).

21.02.2007

року та 02.03.2007 року ДУОНПС в Одеській області надіслало позивачу листи №

119/02-04, згідно з якими надала список погоджених проектів ІТНВПВ певних

підприємств та повідомила, що у 2004 році Держуправлінням не погоджувалися

проекти індивідуальних технологічних нормативів використання питної води

жодному підприємству (а.с.66-67, 65).

05.07.2007

року Адміністративною колегією ООТВ АК України прийнято рішення № 37-рш по

справі № 97-01/2006 про порушення законодавства про захист економічної

конкуренції та накладення штрафу (а.с.7-11), відповідно до якого постановлено:

-

визнати, що відповідно до ч.2 ст.12 Закону України „Про захист економічної

конкуренції” на ринку надання послуг централізованого водопостачання в

територіальних межах водопровідних мереж, які експлуатуються, СПД „ОСОБА_1”, що

розташовані в АДРЕСА_2, вищенаведене підприємство в 2006 році займає монопольне

становище з часткою, яка перевищую 35 %;

-

визнати, що дії СПД „ОСОБА_1” у вигляді не здійснення процедури щодо розробки,

погодження та затвердження поточних ІТНВПВ згідно нового Порядку розроблення та

затвердження поточних ІТНВПВ є порушенням законодавства про захист економічної

конкуренції;

-

розробити, погодити та затвердити поточні ІТНВПВ відповідно до Закону України

„Про питну воду та питне водопостачання” та нового Порядку розроблення та

затвердження поточних ІТНВПВ, про що повідомити ООТВ АКУ у двомісячних термін з

дня отримання рішення;

-

накласти на СПД „ОСОБА_1” штраф у розмірі 17 000 грн.

06.07.2007

року позивач надіслав на адресу відповідача лист № 1345-01/2007 року разом із

рішенням № 37-рш від 05.07.2007 року та просив сплати штраф у розмірі 17 000

грн., а також нагадав, що у разі несплати штрафу за кожний день прострочення

буде нарахована пеня у розмірі півтора відсотка від його суми (а.с.12-14).

06.08.2007

року рішенням Цебриківської СР зобов'язано СПД „ОСОБА_1” розробити та

затвердити розрахунок поточних ІТНВПВ, здійснених відповідно до вимог нового

Порядку розроблення та затвердження поточних ІТНВПВ (а.с.69).

Цебриківською

СР складено таблицю відносно інформації про стан водозабезпечення населення

Цебриківської СР станом на 01.01.2008 року (а.с.55-58).

Судова

колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в

задоволенні позовних вимог ООТВАК України та вважає, що його доводи,

заперечення і вимоги, викладені як в позові так і в апеляційній скарзі, є

безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з

наступного.

Відповідно

до Положення про Державний комітет України з питань житлово-комунального

господарства, затвердженого Указом Президента України від 19.08.2002 року №

723, на виконання ст.29 ЗУ „Про питну воду та питне водопостачання”, Наказом

Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 205

від 15.11.2004 року, був затверджений Порядок розроблення та затвердження

технологічних нормативів  використання

питної води.

Згідно

з п.п.11, 12 Порядку розроблення та затвердження технологічних нормативів

використання питної води, поточні індивідуальні технологічні нормативи

використання питної води призначені для нормування водокористування існуючих

підприємств. Ці нормативи використовуються, в тому числі, для визначення

нормативних обсягів використання води підприємством; визначення витрат

операційної діяльності на одиницю продукції ( послуг) та базових тарифів.

Нормативи повинні розроблятися кожним підприємством житлово-комунального

господарства за методиками розробки поточних індивідуальних технологічних

нормативів використання питної води та (або) за галузевими технологічними

нормативами використання питної води, погоджуються з місцевими органами

виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, водного

господарства та енергозбереження і Затверджуються органами місцевого

самоврядування на термін до 5 років.

Наказом

Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від

17.02.2004 року № 33 затверджені галузеві технологічні нормативи використання

питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України.

Пунктом 3.2 цього наказу передбачене, що підприємства

водопровідно-каналізаційного господарства повинні на протязі 1 півріччя 2005

року провести розрахунки технологічних нормативів використання питної води,

погодити з територіальними органами Мінприроди України, Держводгоспу України і

Держкоменергозбереження України.

Відповідно

до ст. 29 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” для оцінки та

забезпечення раціонального використання води встановлюються відповідно до

закону поточні та перспективні технологічні нормативи використання питної води.

Технологічні нормативи використання питної води розробляються кожним

підприємством питного водопостачання, погоджуються з місцевими органами

виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, водного господарства

та затверджуються органами місцевого самоврядування.

Статтею

2 зазначеного закону встановлено, що дія цього Закону поширюється на всі

суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші

населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом

централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води

(в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів

нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи

місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за

якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також

споживачів питної води.

Відповідно

до п.п.1.1.,1.2. Наказу Державного комітету України з питань

житлово-комунального господарства № 33 від 17.02.2004 р. зазначений наказ

установлює Галузеві технологічні нормативи використання питної води

підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства та упроваджується з

метою раціонального використання води підприємствами ВКГ при її підйомі,

очищенні, транспортуванні та реалізації споживачам.

Таким

чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що ФОП ОСОБА_1.,

по-перше, не є виробником питної води, оскільки у неї в користуванні відсутні

засоби очищення питної води та засоби її транспортування до споживачів

(централізована система питного водопостачання), а, по-друге, відповідач не є

підприємством водопровідно-каналізаційного господарства у розумінні Наказу

Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 33 від

17.02.2004 року.

Крім

того, Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального

господарства №33 від 17.02.2004 року, яким підприємства

водопровідно-каналізаційного господарства повинні були на протязі 1 півріччя

2005 року провести розрахунки технологічних нормативів використання питної

води, погодити з територіальними органами Мінприроди України, Держводгоспу

України і Держкоменергозбереження України. Даний Наказ набрав законної сили 18

грудня 2004 року.

22

грудня 2005 року ФОП ОСОБА_1. розробила та надала на затвердження Поточні

індивідуальні технологічні нормативи використання питної води на термін до

23.12.2010 року, які були узгоджені Керівником Великомихайлівської районної СЕС

та затверджені сесією Цебриківської селищної ради за №166-ІУ від 23.12.2005

року (а.с.85-88).

Крім

того, погодженість даних нормативів з територіальними органами повинна була

перевірити селищна рада та при відсутності погоджень відмовити у затвердженні

нормативів. Між тим, дані нормативи на час розгляду господарського спору є

дійсними, так як у встановленому законом порядку не оскаржені та не скасовані.

Таким

чином, ФОП ОСОБА_1. належним чином виконала вищезазначений Наказ Державного

комітету України.  

За

викладених обставин судова колегія доходить до висновку, що безпідставними і

необґрунтованими є твердження та висновки позивача про те, що ФОП ОСОБА_1. не

здійснила процедуру щодо розробки, погодження та затвердження поточних ІТНВПВ.

Отже,

неправомірним є і прийняте позивачем рішення № 37-рш від 05.07.2007 року про

порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції та

накладення штрафу.

Крім

того, в якості підтвердження таких невірних дій позивача та підстав для відмови

в задоволенні його вимог, судова колегія вважає зазначити наступне.

          ФОП ОСОБА_1. не була та не є

монополістом на ринку надання послуг централізованого водопостачання в

територіальних межах водопровідних мереж Цебриківської СР, що підтверджується

Актом від 27.12.2004 року, яким передано відповідачу лише 3 башти, а головне,

12.03.2008 року та 02.04.2008 року Цебриківська СР на надіслала до місцевого

господарського суду листи № 77/07-08, № 94/02-07 та № 99/02-07 (а.с.47, 54,

106), відповідно до яких на території селищної ради проживає населення в

кількості 3368 чоловік. Водозабезпеченням населення смт. Цебрикове займався

Цебриківський ККП, на балансі якого перебували башти та водомережі, але з

01.01.2004 року і по даний час підприємство не працює, а справа по його

ліквідації та визнання банкрутом знаходиться у суді. На території СР є 15 башт

та артсвердловин, з яких башти №№ 1, 2 та 6 передані в тимчасову оренду СПД

„ОСОБА_1”, яка займається водозабезпеченням населення в кількості 301 чоловік.

Решта башт експлуатується місцевим ТОВ „Агропереробка” та іншими організаціями,

установами та фізичними особами, які відповідають за забезпечення населенню

питною водою. Так, за твердженням СР, СПД „ОСОБА_1” постачає водою населення

Цебриківської СР на близько 10 % та, з урахуванням зазначеного, не є

монополістом по водозабезпеченню смт. Цебрикове.

Дані

обставини були підтверджені і самим головою Цебриківської СР ОСОБА_2. в

судовому засіданні 24.07.2008 року, яка також вважає рішення позивача № 37-рш

від 05.07.2007 року безпідставним та неправомірним. 

ООТВАК

України ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної

інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду

апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а

відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не

були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх

вимог і заперечень. 

Вищезазначене

повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на

підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та

обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про відмову в

задоволенні позовних вимог.

За

викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду

Одеської області від 26.05.2008 року по справі № 11/28-08-501 відповідає

вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його

скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а

апеляційна скарга ООТВАК України -без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105  Господарського                   процесуального кодексу

України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення

господарського суду Одеської області від „26” травня 2008 року по справі №

11/28-08-501 залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеського обласного

територіального відділення Антимонопольного комітету України -без задоволення.

Постанова

в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає

законної сили з дня її прийняття.

Постанову

апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого

господарського суду України.

Головуючий

суддя                                                                    

 С.І. Колоколов

Суддя                                                                                        

Г.П. Разюк

          Суддя                                                                                           

М.С. Петров