Постанова

від 04.11.2008 по справі 11/28-08-501

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 04 листопада 2008 р.                                                                                   

№

11/28-08-501 

Вищий

господарський суд України у складі: суддя

Селіваненко В.П. -головуючий, судді 

Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув

касаційну скаргу

Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету

України, м. Одеса (далі -відділення АМК України)

на

постанову Одеського

апеляційного господарського суду від 24.07.2008

зі

справи №

11/28-08-501

за

позовом  відділення АМК України

до

суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, с. Новопетрівка

Великомихайлівського району Одеської області (далі -СПД ОСОБА_1.),

третя

особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Цебриківська селищна рада

Великомихайлівського району Одеської області, с. Цебрикове Великомихайлівського

району Одеської області (далі -селищна рада),

про стягнення 34 000 грн.

Судове засідання

проведено за участю представників сторін:

відділення АМК України

-Федосієнко М.М.,

СПД ОСОБА_1. -не з'яв.,

селищної ради -не з'яв.

За

результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Відділення

АМК України звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про

стягнення з СПД ОСОБА_1. 17 000 грн. штрафу 

за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та 17 000

грн. пені, а всього  34 000 грн.

Рішенням

господарського суду Одеської області від 26.05.2008 (суддя Власова С.Г.),

залишеним без змін постановою  Одеського

апеляційного господарського суду від 24.07.2008 (колегія суддів у складі:

суддя            Колоколова С.І.

-головуючий, судді Разюк Г.П., Петрова М.С.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано недоведеністю факту порушення СПД ОСОБА_1. вимог

конкурентного законодавства, передбачених Законом України "Про захист

економічної конкуренції" (далі -Закон).

Відділення

АМК України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною

скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду зі

справи і прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги

зазначено про порушення апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального

права в оцінці доказів, необхідних для правильного вирішення спору.

Відзиви

на касаційну скаргу не надходили.

Учасників

судового процесу відповідно до статті 1114  Господарського процесуального кодексу України

(далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду

касаційної скарги.

Перевіривши

на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи

правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права,

заслухавши пояснення представника скаржника, Вищий господарський суд України

дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної

скарги з урахуванням такого.

Попередніми

судовими інстанціями встановлено, що:

-

05.07.2007 адміністративною колегією відділення АМК України прийнято рішення №

37-рш у справі № 97-01/2006 (далі -рішення), яким  на  СПД

ОСОБА_1. накладено штраф у сумі 17 000 грн. за порушення законодавства про

захист економічної конкуренції, визначене пунктом 1 частини другої статті 13

Закону у вигляді встановлення таких цін чи інших умов придбання товару, які

неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

-

06.07.2007 копію рішення надіслано відповідачеві у додатку до листа відділення

АМК України № 1345-01/2007 і його отримано СПД ОСОБА_1. 10.07.2007, про що

свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 348300;

- на

день звернення відділення АМК України до суду 

з позовом  СПД ОСОБА_1. штраф не

сплатила;

-

відповідач не оскаржував рішення у встановленому порядку;

-

через несплату СПД ОСОБА_1. у двомісячний строк штрафу відділенням АМК України

відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону нараховано пеню в сумі 17 000

грн.

Причиною

спору в даній справі стало питання про можливість стягнення з відповідача

штрафу та пені за прострочення сплати останнього.

Частиною

другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"

передбачено, що у сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією

Антимонопольний комітет України має повноваження приймати розпорядження та

рішення, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції. 

Згідно

з статтею 51 Закону порушення законодавства про захист економічної конкуренції

тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В

абзаці другому частини другої статті 52 зазначено, що за порушення, передбачені

пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до

десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації

продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року,

в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку,

який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф

накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного

прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним

шляхом.

Відповідно

до частини п'ятої статті 52 Закону якщо доходу (виручки) немає або відповідач

на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його

територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф,

передбачений абзацом другим частини другої цієї статті, накладається у розмірі

до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною

третьою статті 56 Закону передбачено, що особа, на яку накладено штраф за

рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний

строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. 

Згідно

з частиною першою статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право

оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або

частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей

строк не може бути відновлено.

Передбачений

цією нормою строк є присікальним.

Таку

ж правову позицію відображено в постанові Верховного Суду України від

29.05.2007 № 9/205-06-5910 та підпункті 6.2.4 пункту 6 чинної редакції

роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35

"Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням

недійсними актів державних чи інших органів".

У

пункті 20 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від

29.10.2008 № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування

конкурентного законодавства" наведено, зокрема, таке: "Господарським

судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення

(заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону), з приводу

незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено

після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 60 названого

Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження

відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає

можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного

комітету України."

З

огляду на наведене попередні судові інстанції, встановивши, що рішення у

встановленому законом порядку не оскаржувалося і двомісячний присікальний строк

для його оскарження сплив, мали б дійти висновку про те, що рішення залишається

чинним і обов'язковим до виконання.

Відповідно

до статті 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”

розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України,

голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги

уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його

територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання

у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання

розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови

територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог

уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його

територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Статтею

56 Закону встановлено, зокрема, що:

-

рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних

відділень є обов'язковими до виконання;

- за

кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора

відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу,

накладеного відповідним рішенням органу АМК;

- у

разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи

Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Таким

чином, не перевіривши правильності нарахування та розміру пені, передбаченої

частиною п'ятою статті 56 Закону, попередні судові інстанції припустилися

неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК

України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх

обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного,

повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх

сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України

є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень зі справи.

Згідно

з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має

права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у

рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З

урахуванням викладеного справа має бути передана на новий розгляд до суду

першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій

постанові, дати належну правову оцінку всім доказам та доводам сторін і

вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись

статтями 1117 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд

України

ПОСТАНОВИВ:

1.

Касаційну скаргу Одеського обласного територіального відділення

Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2.

Рішення господарського суду Одеської області від 26.05.2008 і постанову  Одеського апеляційного господарського суду

від 24.07.2008 зі справи № 11/28-08-501 скасувати.

Справу

передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Суддя                                                                                              

В. Селіваненко

Суддя                                                                                              

І. Бенедисюк

Суддя                                                                                               Б.

Львов