Постанова

від 12.04.2012 по справі 28/144/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2012 р. Справа № 28/144/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіПершикова Є.В.,

суддівДанилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.(доповідач),

розглянувши

касаційну скаргу Приватного підприємства "БПФ"

на постанову від 15.11.2011 Донецького апеляційного господарського суду

у справі№28/144/2011 господарського суду Луганської області

за позовомСтахановської міської ради

доПриватного підприємства "БПФ"

простягнення 55007,26 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача- не з'явились

Від відповідача- не з'явились

Відповідно до Розпорядження Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.04.12 справа розглядається колегією суддів у складі: Першиков Є.В., Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

ВСТАНОВИЛА:

Стахановська міська рада звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства "БПФ" про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 53795,23грн. та пені в розмірі 1212,03грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.09.2011 (суддя Семендяєва І.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2011 у складі: Манжур В.В., Будко Н.В., Москальової І.В. рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Стахановської міської ради Луганської області про стягнення з ПП "БПФ" заборгованості з орендної плати в розмірі 53795,23грн. задоволено, в іншій частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1212,03грн. відмовлено.

ПП "БПФ" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням Донецьким апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.285, 286 Податкового кодексу України, ст.ст.599, 632 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарським судом Луганської області при розгляді справи встановлено, що сторонами у справі укладено договір оренди земельної ділянки від 15.12.2004, за умовами якого орендодавець (позивач) на підставі п. 1.2.1 рішення 33 сесії Стахановської міської ради 4 скликання від 12.11.2004 № 706/44, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування авторинку за рахунок земель міської ради. Земельна ділянка знаходиться в районі СЗТВ, в м. Стаханов Луганської області, згідно доданому плану (кадастровий номер земельної ділянки 4413100000:21:002:0001).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,7965 га, в тому числі площею 2, 7965 га із земель міської ради (землі житлової та громадської будівлі). Нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки становить 1 595 883 грн.

Договір оренди землі укладено на термін десять років. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 15 вересня 2014 року повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 15958 грн. 58 коп. за рік.

Орендна плата нараховується починаючи з 15 листопада 2004 року.

Даний договір зареєстровано 10.01.2005 за № 594 у Стахановському міському комплексному відділі Луганської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України.

14.04.2010 сторонами у справі укладена додаткова угода, якою внесені наступні зміни: пункт 4 договору доповнено абзацом другим наступного змісту: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2008 рік становить 1 698 035 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з 01.01.2009 по 01.06.2009 становить 1 956 431 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з 01.06.2009 по 31.12.2009 становить 2 557 120 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2010 рік становить 2 708 131 грн.". Абзац другий пункту 8 договору оренди доповнено: "Річна сума орендної плати на 2008 рік з 03.06.2008 становить 50 941 грн. 05 коп. Річна сума орендної плати на 2009 рік з 01.01.2009 по 01.06.2009 становить 58 692 грн. 93 коп. Річна сума орендної плати на 2009 рік з 01.06.2009 до 31.12.2009 становить 76 713 грн. 60 коп. Річна сума орендної плати на 2010 рік становить 81 243 грн. 93 коп.".

Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору і набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Ця додаткова угода є невід"ємним додатком до договору ( п. 9 додаткової угоди).

Додаткова угода зареєстрована Стахановським міським відділом Луганської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 041040700347 від 20.12.2010.

Як зазначав позивач у позові, відповідач використовував земельну ділянку, не сплачуючи при цьому орендну плату, у зв'язку з чим за ним за період 01.01.2010 по 31.12.2010 виникла заборгованість у сумі 53 795 грн. 23 коп.

Згідно наданого розрахунку від 30.08.2011 № 01-28/3772 орендна плата відповідачу за період 01.01.2010 по 31.12.2010 обрахована, виходячи з річної орендної плати за 2010 рік у сумі 81 243 грн. 93 коп., встановленої за додатковою угодою від 14.04.2010, державна реєстрація від 20.12.2010.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 13 Закону "Про оренду землі" договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

При цьому, зміни до договору, згідно ст.654 ЦК України, вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За змістом ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, суд касаційної інстанції визнає правомірним висновок місцевого господарського суду, що вищезгадана додаткова угода до договору оренди землі від 14.04.2010 року, державна реєстрація від 20.12.10 року №041040700347, набрала чинності з 20.12.2010 року..

Тому, саме з цього моменту -20.12.2010 р. у відповідача виникає обов'язок сплачувати орендну плату за умовами, погодженими сторонами угодою до договору оренди землі від 14.04.2010 року.

При цьому, як вбачається із змісту абзацу другого пункту 8 Договору оренди, в редакції додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 14.04.2010 р., річна сума орендної плати на 2010 р. становить 81243 грн. 93 коп.

Разом з тим, за обумовленим сторонами порядком, сплата орендної плати відбувається щомісячно рівними частинами, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним. (п. 8 Договору).

Таким чином, зазначене свідчить, що сторони погодилися змінити суму орендної плати на 2010 р., що однак не свідчить, що сторони визначили обов'язок відповідача щодо здійснення певних дій до укладання нової редакції договору від 14.04.2010р. відповідно з положенням ч.3 ст.631 ЦК України, ч.7 ст.180 ГК України, відповідно до яких сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладання ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.

Відтак, суд приходить до висновку, що зміна річної суми орендної плати на 2010р., погодженої сторонами умовами додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 14.04.2010 р., не свідчить про погодження сторонами, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що в даному випадку ні у договорі № 594 від 15.12.2004, ні у додатковій угоді від 14.04.2010 сторони прямо не передбачили, що вказані у п. 3 додаткової угоди річні суми орендної плати на 2008 -2010 роки сплачуються орендарем саме у цих розмірах за вказані роки (до підписання додаткової угоди), а навпаки, п. 9 додаткової угоди прямо передбачає початок набуття чинності цієї додаткової угоди -з дня підписання сторонами та державної реєстрації, яка була проведена 20.12.2010. (Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі №8/139/2011 від 14.02.2012).

Крім того, згідно листа Стахановської ОДПІ від 06.09.2011 № 10139/9/15-202/2 розмір орендної плати станом на 01.09.2011 за договором № 594 у сумі 81 243 грн. 93 коп. відповідачем сплачений у повному обсязі.

За цих обставин касаційна інстанція погоджується із оцінкою додаткової угоди, здійсненою господарським судом першої інстанції, а саме, що умови додаткової угоди щодо розміру орендної плати є самостійними умовами щодо яких сторони досягли згоди, однак не змінюють правовідносини, що виникли до укладення додаткової угоди.

Отже, доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, а мотиви застосування законів є помилкові.

За таких обставин апеляційна інстанція неправомірно дійшла висновку про скасування рішення господарського суду першої інстанції, висновки якого відповідають встановленим обставинам та нормам матеріального права, яке підлягало застосуванню до спірних правовідносин. Зважаючи на наведене, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а законне рішення господарського суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "БПФ" задовольнити.

Постанову від 15.11.2011 Донецького апеляційного господарського суду у справі №28/144/2011 господарського суду Луганської області скасувати.

Рішення від 26.09.2011 господарського суду Луганської області у справі №28/144/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Є.Першиков

Судді Т.Данилова

І.Ходаківська