Постанова

від 11.04.2012 по справі 5008/1080/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2012 р. Справа № 5008/1080/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Попікової О.В.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача 1: не з'явився;

Відповідача 2: не з'явився.

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МаЛеС-Синевир-Тур" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року

у справі № 5008/1080/2011 господарського суду Закарпатської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МаЛеС-Синевир-Тур"

до відповідача -1 Регіонального відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області

відповідача -2 Національного природного парку "Синевир"

про зобов'язання укласти додаткову угоду про продовження дії договору оренди нерухомого майна від 26.06.2006 року № 111-06/06-05

за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області

до товариства з обмеженою відповідальністю "МаЛеС-Синевир-Тур"

про зобов'язання повернути за актом приймання-передачі будинок мисливця та про стягнення 11 761,91 грн. неустойки за фактичне користування державним майном

В С Т А Н О В И В:

У липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "МаЛеС-Синевир-Тур" звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області, Національного природного парку "Синевир", просило зобов'язати відповідачів укласти додаткову угоду про продовження дії договору оренди №111-06/06-05 від 26.06.2005 року строком на 5 років, посилаючись, що рішення про відмову у пролонгації вищенаведеного договору прийняте з порушенням статей 5,6 Закону України "Про порядок управління об'єктами державної власності" та суперечить пункту 6 Критерію визначення ефективності управління об'єктами державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2007 року № 832 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності та критеріїв визначення ефективності управління об'єктами державної власності".

У серпні 2011 року Регіональне відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області звернулося з зустрічною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "МаЛеС-Синевир-Тур", просило зобов'язати товариство повернути балансоутримувачу по акту приймання-передавання окремо розташований будинок мисливця, загальною площею 259,65 кв.м, розміщений за адресою: Міжгірський район, с. Синевирська Поляна,355"а", стягнути (відповідно до уточнень) з відповідача 11 761,91 грн. неустойки за фактичне користування державним майном.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.10.2011 року (суддя Якимчук Л.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року (головуючий Кравчук М.Н., судді Мурська Х.В.,Мирутенко О.Л.) у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволений, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "МаЛес-Синевир-Тур" повернути балансоутримувачу - Національному природному парку "Синевир" за актом прийому-передачі окремо розташований будинок мисливця загальною площею 259,65 кв.м., який знаходиться за адресою: Міжгірський район, с.Синевирська Поляна, 355 "А". Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МаЛес-Синевир-Тур" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області до державного бюджету неустойку за користування державним майном у сумі 11761,91 грн. Вирішено питання судових витрат.

Оскаржені рішення мотивовані посиланням на необхідність повернення приміщення за договором оренди у разі припинення такого договору та на відсутність такого способу захисту порушеного права як зобов'язання до укладення додаткової угоди.

Не погодившись з прийнятою постановою суду, товариство з обмеженою відповідальністю "МаЛеС-Синевир-Тур" звернулося з касаційною скаргою, просило скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року, справу передати на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду оскільки справу було розглянуто в його відсутність. Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що ним не було отримано листи -попередження про припинення договору оренди.

У судове засідання 11.04.2012 року представники сторін не з'явилися, причин неявки суду не повідомили. Після судового засідання до суду надійшли телеграми від товариства з обмеженою відповідальністю "МаЛеС-Синевир-Тур" та Національного природного парку "Синевир" з проханням відкласти розгляд справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Колегія суддів, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "МаЛеС-Синевир-Тур" (Орендар) 26.06.2006 року було укладено договір оренди № 111-06/06-05 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування: окремо розташований будинок мисливця загальною площею 259,65 кв.м., розміщений за адресою: Міжгірський р-н, с. Синевирська Поляна, 355 "а", вартість якого визначена згідно звіту про оцінку станом на 28.02.2006 у сумі 173756грн., що знаходиться на балансі Національного природного парку "Синевир". Цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 26.06.2006р. по 25.06.2011р. включно (п. 10.1. договору).

Майно, що передається в оренду, належить Національному природному парку "Синевир"(державна власність) згідно свідоцтва про право власності, виданого Синевирсько Полянською сільською радою 25.04.2005р. на підставі рішення виконкому цієї ж ради за № 23 від 19.04.2005р., реєстраційний номер 10595813 (п.1.2. договору). Цільове призначення майна, переданого в оренду під розміщення готелю (п.1.2 договору).

Згідно з п. 2.1. спірного договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання -передачі майна. Пунктом 2.4. договору сторони визначили, що у разі припинення цього договору майно повертається Орендарем Балансоутримувачу. Орендар повертає майно Балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Факт передачі Орендодавцем майна Орендарю підтверджується Актом приймання-передачі майна в оренду від 26.06.2006р. підписаного сторонами та скріпленого їхніми печатками (том І -а.с. 15).

Зміни та доповнення до даного договору можливі за взаємною згодою сторін і укладаються відповідно до чинного законодавства та підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, при цьому зміни щодо продовження терміну дії договору повинні бути нотаріально посвідчені та зареєстровані не пізніше одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди (п.п.10.3, 10.4).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що його укладено строком на п'ять років, що діє з 26.06.2006 року по 25.06.2011 року.

У відповідності до п. 10.9. договору його дія припиняється зокрема внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Суди попередніх інстанції встановили, що Міністерством охорони навколишнього природного середовища України 17.12.2010 року було надіслано лист № 26074/27/10-10 на адресу позивача, начальнику Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (відповідача 1), та Національному природному парку "Синевир" (відповідача 2), яким було повідомлено про непродовження терміну дії договорів оренди у зв'язку з тим, що орендоване майно буде використовуватись для власних потреб Національного природного парку "Синевир" (том ІІ - а.с.2).

Окрім того, листом від 28.12.2010 №831 відповідач - 2 також попередив позивача, посилаючись на вищезазначений лист Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про непродовження дії договору з тих же підстав (том 1 -а.с. 40).

Отримання вищенаведених листів доведено позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "МаЛеС-Синевир-Тур" у поданій ним позовні заяві.

Судом апеляційної інстанції встановлено що 22.02.2011 року відповідач-2 повторно надіслав на адресу позивача попередження про непродовження договору у зв'язку з тим, що орендоване майно буде використовуватись для власних потреб Національного природного парку "Синевир" (том І -а.с. 41).

В матеріалах справи також містяться листи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 31.05.2011 №11-06-01736 та від 11.07.2011 №11-06-02107, яким останній повідомляв позивача щодо припинення спірного договору оренди та направляв для підписання акт приймання -передавання (повернення) орендованого майна у відповідності до умов вищезазначеного договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (том І -а.с. 44, том ІІ -а.с. 23,24, докази надсилання листів долучені до матеріалів апеляційного провадження).

Стаття 777 Цивільного кодексу України передбачає, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Відповідно до статті 17 Закону України від 10.04.1992 року № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Таким чином, орендар має право на продовження договору оренди та право на укладання нового договору лише за тієї умови, якщо майно, що передається в оренду, не потрібно для потреб його власника.

Господарські суди правомірно дійшли висновку, що на момент розгляду справи договір оренди № 111-06/06-05 від 26.06.2006 року є таким, що припинив свою дію за закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, що встановлено ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Господарські суди дійшли висновку, що підстави для визнання продовженим договору оренди відсутні, оскільки позивач має намір використовувати спірне приміщення для власних потреб, а також відсутнє право у відповідача на користування об'єктом оренди поза межами строку дії договору.

З огляду на те, що майно використовувалось позивачем після припинення дії договору оренди, не поверталося балансоутримувачу відповідно до умов договору, у Регіонального відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області з'явилося право стягувати з товариства з обмеженою відповідальністю "МаЛеС-Синевир-Тур" суму неустойки.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є неспроможними, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "МаЛеС-Синевир-Тур" є юридичною особою, яке повинно на свій розсуд реалізувати надані йому права та не позбавлено можливості направити у судове засідання іншого представника.

Вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи заявника касаційної скарги, що ним не було отримано листи з попередженням про відмову орендодавця від договору оренду у зв'язку з використанням зазначеного майна для власних потреб є неспроможним з огляду на те, що посилання на вищезазначені листи було підставою первісного позову позивача.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, тому підстави для скасування оскарженої ухвали відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 -111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МаЛеС-Синевир-Тур" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року у справі № 5008/1080/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К.Прокопанич

Судді: І.В.Алєєва

О.В.Попікова