Рішення

від 09.04.2012 по справі 7/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.04.12 р. Справа № 7/200

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Е.В.Сгара, суддів Г.В. Левшиної, М.О. Лейби

при секретарі судового засідання О.В. Журило

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант - АвтоВ» , м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант - АвтоВ» , м. Дніпропетровськ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТепличнийВ» , м. Донецьк

Третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Донецьк

Третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, м. Павлоград

Предмет спору: стягнення збитків в порядку регресу в розмірі 7 431,73 грн.

За участю представників:

від позивача: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_3 - довір.;

від третіх осіб 1, 2: не прибув.

СУТЬ СПОРУ: Згідно ст.77 ГПК України у судових засіданнях 04.10.2011р., 10.11.2011р., 14.03.2012р. оголошувались перерви до 10.10.2011р., 15.11.2011р. та до 21.03.2012р., відповідно.

Публічне акціонерне товариство „Українська страхова компанія „Гарант - АвтоВ» , м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант - АвтоВ» , м. Дніпропетровськзвернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТепличнийВ» , м. Донецьк про стягнення збитків в порядку регресу в розмірі 14 863, 45 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав копії наступних документів: заяву б/н про страховий випадок; поліс №19G-0114477 від 25.2.2007р.; посвідчення водія ОСОБА_2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Chevrolet Aveo д/н НОМЕР_1; довідку №5/93 від 07.07.2008р.; лист №9/9781 від 18.09.2008р.; №9/1-8280 від 11.11.2010р.; акт автотоварознавчого дослідження спеціаліста №1304/07-08 від 15.07.2008р.; протокол огляду транспортного засобу №1304 від 10.07.2008р.; наряди-замовлення від 24.07.2008р.; страховий акт №31642 від 21.07.2008р.; видатковий касовий ордер №649 від 19.08.2008р.

Заявою від 22.03.2012р., у зв'язку зі встановленням судовим експертом в ході розгляду справи вину обох водіїв, позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача збитки в порядку регресу в сумі 7 431,73 грн. Заява про зменшення позовних вимог підписано повноважним представником та прийнята судом.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечував. У судовому засіданні 09.04.2012р. зменшені позовні вимоги визнав, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Також відповідач підтвердив, що в момент ДТП він знаходився в трудових відносинах з ОСОБА_1, надав суду наказ №32к від 26.06.2008р.ю та шляховий лист №1208 від 02.07.2008р.; заявив клопотання №701 від 20.09.2011р. про залучення у справу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, який є свідком спірної ДТП.

Ухвалами суду від 26.07.2011р. та від 07.09.2011р. у справу залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

- на стороні відповідача - ОСОБА_1 м. Донецьк

- на стороні позивача - ОСОБА_2 м.Павлоград

Третя особа (ОСОБА_1.) зазначила, що в період з 26.06.2008р. по 29.12.2008р. вона була працівником (водієм) відповідача. ОСОБА_1 повідомив, що згідно пояснень працівників ДАІ та самого водія пошкодженого автомобіля, саме він є винною у скоєнні ДТП особою. Зазначив, що його не повідомляли про час та дату огляду пошкодженого автомобіля Chevrolet Aveo. Вважає, що з його боку відсутні будь-які протиправні дії.

Третя особа - ОСОБА_2 до суду не прибув, письмових пояснень стосовно обставин ДТП не надав, причин такого не пояснив.

В ході розгляду справи судом були досліджені матеріали справи №3-9732/08 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, направлені Пролетарським районним судом м.Донецька, відповідно до ухвали господарського суду від 26.07.2011р.

Ухвалою суду від 07.09.2011р. в порядку ст.30 ГПК України, до суду викликався експерт Центру незалежних експертиз ОСОБА_5, яким проводилось дослідження пошкодженого автомобіля.

Задля всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи ухвалою суду від 15.11.2011р. у справі було призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі зупинялось.

Ухвалою суду від 13.02.2012р. провадження у справі було поновлено у зв'язку із поверненням матеріалів до суду та отриманням судом висновку судового експерта.

Згідно висновку експерта №6303 від 03.02.2012р., у спірному ДТП наявна обопільна вина обох водіїв, зокрема водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_2 порушив п.14.6 «а» Правил дорожнього руху.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Склад суду змінювався. Розпорядженням в.о.голови господарського суду Донецької області призначено колегіальний розгляд спору у складі головуючого судді Е.В.Сгара, суддів Г.В. Левшиної, М.О. Лейби.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

02.07.2008р. біля 10:30 год. у м.Донецьку по пр. Партизанському - вул.Марковникова сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобіля Chevrolet Aveo д/н НОМЕР_1 (далі Шевроле), під керуванням власника автомобіля ОСОБА_2 та автомобіля Газ-5237 д/н НОМЕР_2, який належить відповідачу по справі, під керування водія - ОСОБА_1 (Газ).

Згідно довідки №5/93 від 07.07.2008р., дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 пункту 10.1 Правил дорожнього руху.

Постановою Пролетарського районного суду м.Донецька №3-9732/08 від 05.09.2008р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України притягнено не було на підставі того, що сплив строк для притягнення до адміністративної відповідальності.

На підставі договору №20188/38168/38 від 25.12.2007р., між ВАТ „УСК „Дженералі гарантВ» , правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2, який є власником пошкодженого автомобіля Шевроле, укладено Поліс добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності №19G-0114477 від 25.12.2007р. (далі по тексту - Договір).

Строк дії Договору встановлено з 25.12.2007р. по 24.12.2008р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль Шевроле був застрахованим.

Згідно умов Договору, страхувальником є ОСОБА_2, застрахованим транспортним засобом є автомобіль Шевроле, франшиза складає 1/2/2/10/1/1, страховим випадком є, у тому числі, пошкодження транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП, страхове відшкодування визначається без урахуванням зносу.

Відповідно до акта автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 15.07.2008р. №1304/07-08, вартість матеріальної шкоди складає 15 574, 95 грн.

Відповідно до страхового акта №31642 від 21.07.2008р., сума страхового відшкодування, яка повинна бути сплачена позивачем внаслідок настання ДТП (за вирахуванням суми франшизи 711,50 грн. від вартості матеріальної шкоди 15 574, 95 грн.) склала 14 863, 45 грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору, позивач зазнав витрат зі сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 14 863, 45 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія видаткового касового ордеру №649 від 19.08.2008р. на суму 14 863, 45 грн.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до відповідача по справі.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхуванняВ» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 В«Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкодиВ» (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Факт знаходження під час ДТП ОСОБА_1 та відповідача по справі підтверджено матеріалами справи, зокрема наказом №32к від 26.06.2008р., подорожнім листом №1208 від 02.07.2008р.

Відповідно до матеріалів справи, в тому числі висновку судового експерта №6303, ОСОБА_1, керуючи автомобілем Газ, під час здійснення маневру (зміна напрямку руху, поворот) не переконався у безпеці руху та в тому, чи не спричинить це перешкоди іншим транспортним засобам, здійснив зіткнення із автомобілем Шевроле, порушивши приписи п.10.1 Правил дорожнього руху України. При цьому, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем Шевроле порушив приписи п. 14.6 «а» Правил дорожнього руху. Таким чином дії обох водіїв знаходяться у причинному зв'язку з виникненням зіткнення транспортних засобів - автомобіля Газ та Шевроле.

У зв'язку з обопільною виною обох водіїв позивач зменшив позовні вимоги на 50% та просить стягнути з відповідача 7431,73 грн.

Відповідач зменшені позовні вимоги визнав в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 7431,73 грн. підлягають задоволенню.

В ході розгляду спору господарським судом розглянуто клопотання відповідача №701 від 20.09.2011р. про залучення у справу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, який є свідком спірної ДТП.

Зазначене клопотання залишено судом без задоволення з огляду на той факт, що за приписами ст.27 Господарського кодексу України, можуть бути лише ті особи, на права та обов'язки яких може вплинути рішення з господарської справи. Доказів того, що рішення по даній справі може будь-яким чином вплинути на права та обов'язки ОСОБА_4 відповідачем не надано.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,

На підставі ст.ст. 526, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України В«Про страхуванняВ» , керуючись ст.ст.1, 2-1, 4-2, 4-3, 4-6, 21, 22, 25, 30, 31, 33, 38, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант - АвтоВ» , м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант - АвтоВ» м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТепличнийВ» м.Донецьк про стягнення збитків в порядку регресу в сумі 7431,73 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТепличнийВ» (83081, м.Донецьк, ул.Землеробська, 32, ЗКПО 30837778, р/р 26003301591362 в Пролетарському відділенні Промінвестбанку м.Донецька, МФО 334301) на користь Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-АВТОВ» м.Київ в особі Дніпропетровської філії м.Донецьк (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, б.19/3; ЄДРПОУ 16467237; адреса філії 49000, м.Днпропетровськ, пр.К.Маркса, 59-а, ЗКПО 2422777) 7431,73 грн. - збитків в порядку регресу, 74,50 грн. - державне мито, 118 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 17.04.2012р.

Головуючий суддя Сгара Е.В.

Суддя Левшина Г.В.

Суддя Лейба М.О.