Постанова

від 20.04.2011 по справі 2а-1657/11/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

< Текст >

20 квітня 2011 р. (11:46) Справа №2а-1657/11/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Алексєєвої Т.В., при секретарі Лапшині В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Подарунки < Список > < Позивач в особі >

до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АР Крим < Список > < Відповідач в особі > < Текст >

про визнання незаконною та скасування вимоги

за участю:

від позивача - Юшин М.О.,

від відповідача - не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Подарунки» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АР Крим про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-201 від 05.02.2010 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є платником Єдиного податку та відповідно до Указу Президента України №727 від 3 липня 1998 р. не є платником збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування.

Представник відповідача проти позову заперечував, доводи відповідача викладені у запереченні на позов (а.с. 51).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Подарунки» є юридичною особою, ідентифікаційний код 19003293, державну реєстрацію проведено 13.12.1996 р. (а.с. 9).

Відповідно до свідоцтва №111009144 від 01.01.2010 р. позивач є платником єдиного податку (а.с.10).

Відповідачем по справі є - Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АР Крим, яке діє на підставі Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Отже, відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень, відтак дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

5 лютого 2010 р. Управлінням Пенсійного фонду в м. Феодосії, у відношенні позивача, було висунуто вимогу про сплату боргу № Ю-201 на суму 1132,85 грн.

Не погоджуючись із зазначеною вимогою, позивач оскаржував її у Головному управлінні Пенсійного фонду України в АР Крим та у Пенсійному фонді України.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим від 19.04.2010 р.№2963/06-16 скарга позивача про відміну рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АР Крим від 22.03.2010 р. №2714/02 залишено без задоволення, а рішення від 22.03.2010 р. №2714/02 про результати розгляду заяви щодо погодження вимоги про сплату боргу №Ю-201 від 05.02.2010р. залишено без змін (а.с. 7,8).

Рішенням Пенсійного фонду України від 05.07.2010 р. №11447/09-10 рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АР Крим від 22.03.2010 р. №2714/02 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим від 19.04.2010 р.№2963/06-16 в межах процедури узгодження вимог про сплату боргу від 05.02.2010 р. №Ю-201 та від 11.03.2010 р. №Ю-575 залишені без змін, а скарга ТОВ Магазин «Подарунки» залишено без задоволення (а.с. 5,6)

З адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Подарунки» звернулось до Феодосійського міського суду АР Крим, ухвалою якого, від 20.07.2010 р., позовну заяву було повернуто позивачу (а.с. 14).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.11 р. ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 20.07.2010 р. по справі №2а-2782/10 залишено без змін (а.с. 15).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Подарунки» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом 09.02.2011 р. про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті (а.с. 16).

З огляду на зазначене, суд не вбачає з боку позивача порушення строку звернення з адміністративним позовом до суду.

Проте, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність оскаржуваної постанови, суд керувався критеріями, закрапленими у частині 3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких, суб'єкти владних повноважень повинні дотримуватися, при реалізації своїх дискреційних повноважень, а саме, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 р. №727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Згідно ст. 3 названого Указу Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість"; 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом.

Ст.6 названого Указу передбачає, що Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Закон України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якій діє з 01.01.2004 р. (далі - Закон N 1058-IV) регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (стаття 5). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширюється його дія; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 Закону N 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 зазначеного вище Закону страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 цього ж нормативно-правового акта нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

Згідно з пунктом 1 статті 14 зазначеного вище Закону страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 цього ж нормативно-правового акта нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону N 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", де, як і в Законі N 1058-IV, не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування осіб, які працюють у суб'єктів підприємницької діяльності - платників єдиного податку, не залежить від статусу платника податку.

Слід також зазначити, що відповідна правова позиція узгоджується с позицією Вищого адміністративного суду України викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 та підтверджується рішенням Верховного суду України від 21.11.2006 р. по справі за позовом Дочірнього підприємства В«БудгідроремонтВ» Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю В«КварцВ» (далі - ДП В«БудгідроремонтВ» НВТОВ В«КварцВ» ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці (далі - УПФ України в м. Авдіївці) про визнання недійсними рішень.

За таких обставин, відповідачем правомірно прийнято вимогу про сплату боргу № Ю-201 на суму 1132,85 грн.

Судом 20 квітня 2011року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 26 квітня 2011 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

< Текст >

Суддя підпис Алексєєва Т.В.

< Текст >