Ухвала

від 29.10.2015 по справі 2а-1657/11/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/12311/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Амєліна С.Є., Бутенка В.І., - провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Подарунки» до Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим про визнання незаконною та скасування вимоги, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Подарунки» на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Подарунки» звернулося в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим про визнання незаконною та скасування вимоги від 5 лютого 2010 року № Ю-201 про сплату боргу в сумі 1132,85 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Подарунки», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Подарунки» є юридичною особою, платником єдиного податку.

Управлінням Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим відносно позивача винесено вимогу від 5 лютого 2010 року № Ю-201 про сплату боргу (недоїмки зі сплати страхових внесків) в сумі 1132,85 гривень.

Скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Подарунки» на вимогу Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим від 5 лютого 2010 року № Ю-201 про сплату боргу - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим та Пенсійним фондом України були залишені без задоволення, а вказана вимога - без змін.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (у редакції, чинній до 1 січня 2011 року, далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

За змістом пункту 1 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 вказаного Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частинами 3, 4, 6 статті 18 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, яким, як і Законом № 1058-IV, не було передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення статті 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727/98 про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суперечить цьому Закону і застосуванню не підлягало.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим від 5 лютого 2010 року № Ю-201 щодо сплати боргу та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Подарунки».

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновків, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Подарунки» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Подарунки» до Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим про визнання незаконною та скасування вимоги - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Амєлін С.Є.

Бутенко В.І.