Постанова

від 06.03.2012 по справі 2а-5470/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2012 року Справа № 2а-5470/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Вітюк К.В., за участю:

представника позивача -Богатова Ю.М.,

представника відповідача -Норця В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом доДочірнього підприємства «Ферми Данам» Кагарлицької об`єднаної державної податкової інспекції Київської області

проскасування податкових повідомлень -рішень, ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Ферми Данам»звернулось до господарського суду Київської області з позовом про скасування податкових повідомлень -рішень Кагарлицької об`єднаної державної податкової інспекції Київської області від 31.03.2008 № 0001722301/0 та № 0001732301/0.

Постановою господарського суду Київської області від 29 травня 2008 року в адміністративній справі № А6/252-08 позов Дочірнього підприємства «Ферми Данам»задоволено, податкові повідомлення -рішення Кагарлицької об`єднаної державної податкової інспекції Київської області від 31.03.2008 № 0001722301/0 та № 0001732301/0 скасовано.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року апеляційну скаргу Кагарлицької об`єднаної державної податкової інспекції Київської області задоволено, постанову господарського суду Київської області від 29 травня 2008 року в адміністративній справі № А6/252-08 скасовано та постановлено нову, якою у задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Ферми Данам»відмовлено.

У подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2011 року скасовано постанову господарського суду Київської області від 29 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 15 листопада 2011 року (суддя Харченко С.В.) справу прийнято до провадження та призначено її до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення, якими Дочірньому підприємству «Ферми Данам»зменшено розмір бюджетного відшкодування за листопад та грудень 2007 року, на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому податкові повідомлення -рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Кагарлицької об`єднаної державної податкової інспекції Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство «Ферми Данам»(ідентифікаційний код 30048738, місцезнаходження: 09223, Київська область, Кагарлицький район, с. Новосілки) зареєстроване державним реєстратором Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 23.09.1998, про що зроблено запис про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців за № 1 338 120 0000 000273 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 010562 (т. 1 а.с. 12).

Відповідач перебуває на податковому обліку в Кагарлицькій об`єднаній державній податковій інспекції Київської області та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з виробництвом м`ясних продуктів, вирощуванням культур у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство), оптовою торгівлею м`ясом та м`ясними продуктами.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці Кагарлицької об`єднаної державної податкової інспекції Київської області від 12.10.2007 № 2606/10/29-0/5 (т. 1 а.с. 24) та довідці відділу статистики у Кагарлицькому районі Головного управління статистики у Київській області № 74/2006 (т. 1 а.с. 23).

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у листопаді - грудні 2007 року та січні 2008 року позивачем подано до Кагарлицької об`єднаної державної податкової інспекції Київської області податкові декларації (загальні) з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2007 року.

Разом з деклараціями з податку на додану вартість за листопад та грудень 2007 року позивачем подано заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, відповідно до яких визначені у податковій звітності суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2007 року у розмірі 315416 грн. 00 коп. та за грудень 2007 року у розмірі 154578 грн. 00 коп. позивач у відповідності до вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР просить перерахувати на його розрахунковий рахунок.

Крім того, судом встановлено, що одночасно із загальними деклараціями з податку на додану вартість Дочірнім підприємством «Ферми Данам»подано також декларації (скорочені) за жовтень - грудень 2007 року за операціями, що стосуються спеціальних режимів оподаткування позивача як сільськогосподарського підприємства згідно з приписами пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та сільськогосподарського товаровиробника відповідно до вимог пункту 11.29 статті 11 цього Закону.

У лютому - березні 2008 року посадовими особами Кагарлицької об`єднаної державної податкової інспекції Київської області, на підставі пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХII, проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування Дочірнім підприємством «Ферми Данам»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад та грудень 2007 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.03.2008 № 78/23-1/30048738 (далі -акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 11.21, 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, вимог Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271, та Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805, що виявилось у завищенні податкового кредиту за жовтень 2007 року у сумі 320131 грн. 00 коп., листопад 2007 року -у сумі 154526 грн. 00 коп. та за грудень 2007 року -у сумі 168232 грн. 00 коп.

Вказані порушення виникли, на думку податкового органу, внаслідок включення позивачем до загальних декларацій з податку на додану вартість за жовтень -грудень 2007 року сум податкового кредиту, сплаченого у складі ціни товарів (робіт, послуг), які використовуються платником податків під час здійснення господарської діяльності у сфері тваринництва з наступною поставкою переробним підприємствам м`яса живою вагою.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за листопад 2007 року на суму 315416 грн. 00 коп. та грудень 2007 року на суму 154578 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки Кагарлицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийняті податкові повідомлення - рішення від 31.03.2008 № 0001722301/0 та № 0001732301/0, якими відповідно до приписів підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування за листопад 2007 року на суму 315416 грн. 00 коп. та за грудень 2007 року на суму 154578 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання оподаткування податком на додану вартість та нарахування податкового кредиту визначалось Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон України № 168/97-ВР).

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 зазначеного Закону, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Згідно з пунктами 1.6, 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 1.8 зазначеної статті встановлено, що бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, у разі, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що податок на додану вартість становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до 1 січня 2008 року операції з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання та поставки переробним підприємствам аналогічної імпортованої продукції оподатковуються за нульовою ставкою.

У свою чергу, пунктом 11.21 статті 11 «Прикінцеві положення»Закону України № 168/97-ВР визначено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Крім того, згідно з пунктом 11.29 зазначеної статті, дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону до 1 січня 2008 року зупинено в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог вказаної вище норми постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271 затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі -Порядок № 271).

Цим Порядком визначається механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.

Відповідно до приписів пункту 4 Порядку № 271 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

У свою чергу, залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Що стосується операцій з продажу переробним підприємствам м'яса живою вагою, суд враховує наступне.

З метою підтримки сільськогосподарських виробників тваринницької продукції та своєчасного перерахування їм дотацій за поставлені переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України № 168/97-ВР постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805 затверджено Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі (далі -Порядок № 805).

Відповідно до приписів пункту 2 зазначеного Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою.

Переробні підприємства та сільськогосподарські товаровиробники ведуть бухгалтерський облік розрахунків з податку на додану вартість у порядку, встановленому законодавством (пункт 10 Порядку № 805).

Відповідно до пункту 12 зазначеного Порядку, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за поставлені ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

При цьому сума акумульованого на окремому рахунку податку на додану вартість за поставлені молоко та молочну продукцію спрямовується на придбання приладів і реактивів, необхідних для визначення показників якості молока і молочної продукції, фільтрувальних матеріалів, холодильного обладнання та доїльних установок у разі неналежного забезпечення ними сільськогосподарських підприємств.

У разі одержання за договорами товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, пов'язаних з виробництвом та переробкою у власних переробних цехах зазначеної в абзаці першому цього пункту продукції, сплачену суму податку на додану вартість з операцій поставки таких товарно-матеріальних цінностей, надання послуг відносять на податковий кредит по розрахунках з таких сільськогосподарських операцій.

На підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість поставлених ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах. Разом з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням з Мінагрополітики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість з поставленої зазначеної продукції, тобто різниця між податком на додану вартість, що надходить від покупців, та податком на додану вартість, сплаченим постачальникам, перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок.

Залишок податкового кредиту покривається податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

На виконання вимог Закону України № 168/97-ВР та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХII, наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 затверджено Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.

Згідно з приписами пункту 1.2 вказаного Порядку, платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону України № 168/97-ВР) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що оскільки платник податку, реалізовуючи продукцію згідно з вимогами пункту 6.2.6 пункту 6.2 статті 6, пунктів 11.21 та 11.29 статті 11 Закону України № 168/97-ВР, не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за скороченою декларацією, використовуючи кошти відповідно до спеціально прийнятого Порядку № 271 та Порядку № 805, податковий кредит, сформований за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) для використання у межах цієї ж діяльності, має включатися до тієї самої декларації та, відповідно, зменшувати суму, що залишається в розпорядженні підприємства.

Із наведеного випливає, що при визначенні об'єкта оподаткування, який підпадає під дію пунктів 11.21 та 11.29 статті 11 Закону України № 168/97-ВР, платник податку на додану вартість декларує як податкове зобов'язання так і податковий кредит за спеціальною декларацією (скороченою).

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість тверджень податкового органу стосовно порушення позивачем вимог податкового законодавства, що виявились у включенні до загальної податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень - грудень 2007 року сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни товарів (робіт, послуг), які використовуються платником податків під час здійснення господарської діяльності у сфері тваринництва та поставки переробним підприємствам м`яса живою вагою.

Як вже зазначалось судом вище, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

У свою чергу, податковий орган, встановивши перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення перевірки, зобов`язаний в силу пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР вирахувати суму такого перевищення та прийняти відповідне рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Це означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Кагарлицька об`єднана державна податкова інспекція Київської області, встановивши порушення позивачем вимог законодавства про оподаткування, що полягало у завищенні сум податкового кредиту за операціями, відображеними у загальних деклараціях з податку на додану вартість за жовтень -грудень 2007 року, правомірно зменшила позивачу бюджетне відшкодування за листопад та грудень 2007 року на суми, відповідно, 315416 грн. 00 коп. та 154578 грн. 00 коп.

Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи, що висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті відповідачем правомірно, у спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 12 березня 2012 року.