Постанова

від 09.04.2012 по справі 2а/1270/2049/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/2049/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Ковальової Т.І.

при секретарі: Ворошило О.Є.,

за участю представників:

від позивача : Пілецької І.І.

від відповідача : Гайворонської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Алатау» до державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська, Луганської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення

За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Алатау» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., з 01.02.2011 р по 30.09.2011 р по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код за ЄДРПОУ 35554567) та ПП «Неомаркет» (код за ЄДРПОУ 37156794) ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську на підставі Акта перевірки № 147/23-20/33241833 від 16.02.2012 р прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 лютого 2012 р. № 0000142320. ДПІ встановлено порушення з боку ПП «Алатау» вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість»» від 03.04.1997 р № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого таким податковим повідомленням-рішенням визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 73131, 25 грн., в тому числі за основним платежем 58505,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 14626,25 грн.

ПП «Алатау» не погоджується із податковим повідомленням-рішенням від 29 лютого 2012 р. № 0000142320 про донарахування податкових зобов'язань за платежем - податок на додану вартість, вважає таке повідомлення- рішення безпідставним та таким, що прийняте всупереч чинному законодавству України з наведених підстав.

Документальна позапланова перевірка ПП «Алатау» була здійснена на підставі постанови старшого слідчого по ВВС СВ ПМ ДПА в Луганській області старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.Н від 30.11.2011 р. » з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., з 01.02.2011 р по 30.09.2011 р по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код за ЄДРПОУ 35554567) та ПП «Неомаркет» (код за ЄДРПОУ 37156794).

Незаконним є посилання відповідача на факт анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.09.2010 р № 100301396, яке анульовано 22.09.2011 р на підставі акту виходу за юридичною адресою від 13.10.2011 р , яким не підтверджено знаходження підприємства за цією адресою.

На момент перевіряємих взаємовідносин між ПП «Алатау» та ПП «Неомаркет» - липень 2011 р - свідоцтво платника ПДВ ПП «Неомаркет» було дійсним, свідоцтво про реєстрацію - не анульоване, установчі документи не були визнаними недійсними, ніяких змін щодо статусу підприємства до ЄДР не було внесено, підприємство мало всі статутні документи, які свідчили про його можливість виступати стороною у цивільно-правових правовідносинах. Тобто, ПП «Алатау» не може нести відповідальність за діяльність третіх осіб щодо додержання ними податкової дисципліни, вимог чинного законодавства тощо.

За результатами перевірки взаємовідносин ПП «Алатау» з ТОВ «Лугпростройсантехмонтаж» було встановлено завищення податкового кредиту на суму 56750,00 грн.

Однією з підстав для встановлення відповідачем вказаного факту був Акт Ленінської МДПІ від 11.11.2011 р № 803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпростройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2011р. по 30.09.2011. Відповідач не прийняв до уваги надану нами копію постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 р, якою було визнано протиправним проведення перевірки та складання вказаного акту МДПІ Ленінського району.

Вважаємо незаконним обґрунтування податковим органом донарахованих сум результатами перевірки діяльності ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Для того щоб стверджувати про нікчемність правочину , податковій інспекції треба довести наявність сукупності обставин, що свідчать про нікчемність або удаваність вчиненого правочину. Зокрема встановленню підлягають обставини: чи були такі дії спрямовані на ухилення від оподаткування в такий спосіб, обізнаність керівників, засновників, пов'язаних осіб про нікчемність, удаваність укладених правочинів та системність такої діяльності суб'єкта господарювання і його контрагентів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й обліку інших господарських операцій.

Зазначене дасть можливість дійти висновку чи мав намір платник податку одержати економічний ефект у результаті такої діяльності.

Наявність наміру у сторін означає, що вони усвідомлювали протиправність господарського зобов'язання, суперечність його мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на уе належні повноваження. Тобто умисел юридичної особи на ухилення від оподаткування може бути встановлено не інакше як через наявність в діях посадової особи, що діяла (уклала договір) від імені юридичної особи, умислу на ухилення від оподаткування - вини, що встановлена обвинувальним вироком суду.

Однак відповідачем не надано доказів та документального підтвердження, що угоди вчинені ТОВ «Лугпростройсантехмонтаж» є нікчемними внаслідок неможливості здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Під час початку проведення перевірки було виявлено втрату документів , на яку посилається ДПІ у Артемівському районі в акті перевірки № 147/23-20/33241833 від 16.02.2012 р. Відповідно до ст.. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пункт 44.5. ст.. 44 ПК України передбачає право платника податку на подання відновлених документів, а саме: у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Так, ПП «Алатау» листом № 12-к від 31.01.2012 р звернулося до відповідача з проханням надати термін на надання втрачених документів. Листом від 24.01.2012 р № 1386 ДПІ в Артемівському районі узгодило термін відновлення документів, але на результати перевірки даний факт не вплинув та не був прийнятий до уваги. Вважаємо, що за даних обставин податковим органом було порушено права платника податку.

Просили суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 лютог7о 2012 року № 0000142320.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказавши, що в ході перевірки директором ПП «Алатау» Кретініним О.С. повідомлено про зникнення первинних бухгалтерських документів за період грудень 2010р., лютий - вересень 2011р. Згідно постанови про відмову у порушенні кримінальної справи ЛМУ УМВС України в Луганській області від 23.01.2012р. фінансовий директор ПП «Алатау» повідомила про зникнення первісних бухгалтерських документів за період з 01.01.2011р. по 29.12.2011р.

Згідно вимог п.44.5 ст. 44 Податкового кодексу України підприємству надано термін на поновлення первинних документів в строк до 23.04.2012р. (лист від 24.01.2012р. »1386/10/2320). Документи фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код 35554567) за грудень 2010р. до перевірки не надано.

В порушення ст.44 Податкового кодексу України ПП «Алатау» не надало документи, які підтверджують правомірність формування показників податкової звітності за грудень 2010р. та безпідставно задекларував податковий кредит від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» у сумі - 56750 грн. Також на адресу ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську надійшов акт Ленінської МДПІ від І".. 11.2011 № 803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» код за ЄДРПОУ 35554567, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р.». За результатами проведених заходів встановлено, що підприємство за податковою адресою: м. Луганськ, 50 Років Утворення СРСР, буд. 24, кв. 12, не знаходиться. ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську на адресу управління податкового контролю юридичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську направлено відповідну довідку (№ 9567 від 25.08.11) для внесення відповідних змін до інформаційних ресурсів ДПС та повідомлення держреєстратора.

За результатами повторного виходу працівників ВПМ Ленінської МДПІ за податковою адресою ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» встановлено, що підприємство за даною адресою не знаходиться.

Враховуючи той факт, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не знаходиться за податковою адресою, у нього відсутні основні фонди, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, недостатньо трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, що у сукупності вказує на нікчемність» правочинів.

Таким чином, на порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4., п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) ПП «Алатау» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціям з придбання товарів (робіт,послуг), отриманих від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» в розмірі 56150 за грудень 2010 року.

В ході огляду податкової накладної від 07.07.2011р. №1 не вірно зазначено дату договору.

Таким чином, податкові накладні складені з порушенням вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В ході перевірки» було встановлено, що податкова накладна виписана 07.07.2011р., видаткова накладна також виписана 07.07.2011р., а дата перерахування грошових коштів за плитку на адресу ПП «Неомаркет» перераховані 06.07.2011р.

Тобто, податкова накладна від 07.07.2011р. №1 виписана без врахування першої події (дата податкової накладної не відповідає даті платіжного доручення), чим порушено п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу.

Журнал обліку виданих довіреностей ПП «Алатау» до перевірки не надано.

Визначити стан розрахунків ПП «Алатау» по взаємовідносинам з ПП «Неомаркет» за період 2011р. неможливо, у зв'язку, з ненаданням до перевірки бухгалтерських регістрів.

Документи щодо транспортування товару - товарно-транспорті накладні, подорожні листи до зірки також не надані.

На адресу ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську листом від 16.11.2011 №38336/231-05 надійшов акт Алчевської ОДПІ №1804/231-37156794 від 11.11.11р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Неомаркет» код за ЄДРПОУ 37156794, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р.», за результатами якого встановлено порушення вимог:

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст. З, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, п.44.1, п.44.6 ст..44. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.8,201.10. 201.14, 201.15 ст.201, п. 202.1. ст.202 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ.

В ході перевірки ПП «Неомаркет» встановлено наступне:

Юридична адреса: 94217 Алчевськ, вул. Кірова 6.136 кв.105. Згідно акту виходу за юридичною сою від 13.10.2011 № 690 не підтверджено знаходження підприємства за цією адресою. Як платник податків зареєстровано в Алчевський ОДПІ.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.09.2010 за Ю301396, виданого Алчевською ОДПІ, анульовано 22.09.11 № 115/160 згідно ст.184 Податкового кодексу України.

Чисельність працюючих: відповідно до БД 1 - ДФ станом на 31.12.10 загальна чисельність працючих на ПП «Неомаркет» складала 1 особа. Звіт 1 - ДФ за І квартал 2011 року не надавався.

Інформація щодо наявності складських та виробничих приміщень відсутня.

Перевіркою встановлено, що на ПП «Неомаркет» відсутні власні транспортні засоби, тобто товариство не має можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару своїми силами.

Протягом 2010 - 2011 року підприємство не було платником Збору з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Збору за забруднення навколишнього природного гадовища.

Таким чином в ході перевірки встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП Неомаркет» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до постанови старшого слідчого по ВВС СВ ПМ ДПА в Луганській області старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.Н. від 30.11.2011р., у ході досудового слідства встановлено, що ПП «Неомаркет» (код 37156794) формувало податковий кредит з ПДВ за рахунок ведення безтоварних операцій з метою мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ реальним платникам податків, в т.ч. ПП «Алатау» (код 33241833).

За результатами проведення аналізу ланцюгів постачання ПП «Алатау» встановлено, що у тугому ланцюгу постачання ПП «Неомаркет» мав взаємовідносини з ПП «ТИССОНА» (код за ЄДРПОУ 29620), проти якого порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва.

В результаті вищенаведеного, на порушення: п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ПП «Алатау» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціям з придбання товарів, отриманих від ПП «Неомаркет» на загальну суму 1755 грн. в т.ч. за липень 2011р. у сумі 1755 грн.

Просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську № 53 від 20.01.12 року було заплановано проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Алатау» з 21.01.12 року по 27.01.12 року(аркуш справи 22).

На проведення вказано перевірки відповідач запитом №1267 від 23.01.2912 року витребував первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за грудень 2010 року, лютий-вересень 2011 року та ПП «Неомаркет» за липень 2011 року (аркуш справи 23).

За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Алатау» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., з 01.02.2011 р по 30.09.2011 р по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код за ЄДРПОУ 35554567) та ПП «Неомаркет» (код за ЄДРПОУ 37156794) ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську на підставі Акта перевірки № 147/23-20/33241833 від 16.02.2012 р прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 лютого 2012 р. № 0000142320.

ДПІ встановлено порушення з боку ПП «Алатау» вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість»» від 03.04.1997 р № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого таким податковим повідомленням-рішенням визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 73131, 25 грн., в тому числі за основним платежем 58505,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 14626,25 грн. (аркуш справи 8-21).

Документальна позапланова перевірка ПП «Алатау» була здійснена на підставі постанови старшого слідчого по ВВС СВ ПМ ДПА в Луганській області старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.Н від 30.11.2011 р. » з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., з 01.02.2011 р по 30.09.2011 р по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код за ЄДРПОУ 35554567) та ПП «Неомаркет» (код за ЄДРПОУ 37156794) (аркуш справи 52-53).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 задоволено частково позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську, визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки та складання акту перевірки від 11.11.2011 р. товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011.

В решті частини позовних вимог відмовлено (аркуш справи 24-30).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року постанова Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року залишена без змін, що не заперечують сторони по справі.

ПП «Алатау» листом № 12-к від 31.01.2012 р звернулося до відповідача з проханням надати термін на надання втрачених документів. Листом від 24.01.2012 р № 1386 ДПІ в Артемівському районі узгодило термін відновлення документів, однак перевірка була проведена, термін перевірки не відстрочено та не відкладено (аркуш справи 31-32,82-83).

На момент продажу ТМЦ товариство з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПП «Неомаркет» перебували на податковому обліку, що не заперечують сторони по справі.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини, щодо формування податкового кредиту платником податків - позивачем у даній адміністративній справі, виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, суд вважає за необхідне застосувати норми раніше діючого податкового законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

На підставі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 8-1.2 статті 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

На підставі пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами

Згідно зі п.п. 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій;

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з цього підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

На підставі п. 10.2 ст. 10 Закону України Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у п.п. «а», «в», «г», «д» п. 10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

На час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже виходячи із характеру спірних правовідношень у даній справі необхідно врахувати, що під час здійснення господарських операцій по отриманню товарно-матеріальних цінностей підприємство на підтвердження повноважень посадових осіб контрагента керується документами, які були надані такими контрагентами, тобто Статутом підприємства, свідоцтвом про державну реєстрацію, свідоцтвом платника податку на додану вартість, які видані відповідними державними органами. Але судом встановлено, що на момент продажу ТМЦ товариство з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПП «Неомаркет» перебували на податковому обліку.

Діюче законодавство не передбачає обов'язку позивача перевіряти повноваження керівника підприємства контрагента та встановлювати його особу, тому посилання відповідача на невідповідність первинних документів з нарахування ПДВ та накладних вимогам законодавства, оскільки вони складені не встановленою особою, не є обґрунтованими та доведеними. Також матеріалами справи не підтверджено обізнаності позивача про стан дотримання податкового законодавства контрагентами.

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Вироку суду до будь-кого із сторін по даній справі, суду не надано.

До того ж, постановою Луганського окружного адміністративного суду (на яку, як доказ, посилається відповідач) від 23 січня 2012 задоволено частково позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську, визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки та складання акту перевірки від 11.11.2011 р. товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011.

В решті частини позовних вимог відмовлено (аркуш справи 24-30).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року постанова Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року залишена без змін.

Посилання відповідача на нікчемність угод між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договір між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 275 6-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання.

В даному випадку, податковий орган на підставі зазначених в акті перевірки обставин, вважає, що відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, тобто, має місце оспорюваність самого договору. Податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган, через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів.

Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість), податковий орган доводить свою позицію, з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

За змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

Поатковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарської операції, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення суду не надано.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» вд 03.03.1997 №168/97-ВР, який діяв до 01.01.2011 (надалі -Закон №168), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону №168, бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України. Оскільки правовідносини позивача з контрагентами мали місце не тільки в 2010 році, а і 2011 році, після прийняття Податкового кодексу України, суд вважає за необхідне застосовувати норми податкового кодексу України.

На підставі п. 198.3. ст . 98 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

198.4. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

198.5. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Сума податкових зобов'язань та податкового кредиту підтверджені податковими накладними, виписками банків з особового рахунку позивача, реєстрами проведених платіжних документів, платіжними документами, рахунками - фактурами. Фактичне виконання робіт (послуг) від контрагентів ПП «Неомаркет», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підтверджуються актами приймання-передачі виконаних робіт (послуг) (а.с. 84-157). Таким чином позивачі в судовому засіданні довели реальність угод зі своїми контрагентами і ними вірно нарахована сума податкового кредиту.

На підставі п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

44.3. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

44.5. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Позивач виконав норми ст.. 44 Податкового кодексу України і повідомив відповідача про втрату документів. Але в порушення вказаної норми, податковий орган не переніс термін проведення перевірки та провів її, вказавши, що ПП «Алатау» не надало підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту, тим самим зробивши висновок про заниження податку на додану вартість у загальній сумі 58505 грн., та нарахував штрафні санкції (аркуш справи 8,19).

При таких обставинах та вищенаведених нормативних актах, податкове повідомлення-рішення не може бути законним. Тому позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем сплачено судовий збір у сумі 699,12 грн. Дана сума підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алатау» до державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська, Луганської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000142320 від 29 лютого 2012 року щодо стягнення податку на додану вартість 58505 грн. та штрафні санкції у сумі 14626,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати 699,12 (шістсот дев'яносто дев'ять грн.. 12 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алатау».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 13 квітня 2012 року.

СуддяТ.І. Ковальова