Ухвала

від 06.06.2012 по справі 2а/1270/2049/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року справа №2а/1270/2049/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Яманко В.Г.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Пілецької І.І.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська, Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012р. по справі № 2а/1270/2049/2012 (головуючий І інстанції Ковальова Т.І.) за позовом Приватного підприємства «Алатау» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська, Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська, Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 лютого 2012р. №0000142320.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012р. позов задоволено повністю, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 лютого 2012р. №0000142320

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція в Артемівському районі м. Луганська, Луганської області Державної податкової служби просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Донарахування позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення вимог п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивач у судовому засіданні не довів реальність угод з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПП «Неомаркет».

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., з 01.02.2011р. по 30.09.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПП «Неомаркет», за результатами якої складений акт від 16.02.2012р. № 147/23-20/33241833 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 лютого 2012р. №0000142320, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 73131,25 грн., у тому числі основний платіж 58505,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 14626,25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, під час початку проведення перевірки було виявлено втрату позивачем первинних бухгалтерських документів .

Постановою начальника ЛМУ УМВС України в Луганській області від 23.01.2012р. відмовлено у порушенні кримінальної справи за зверненням фінансового директора ПП «Алатау» щодо зникнення первинних бухгалтерських документів за період з 01.01.2011р. по 29.12.2011р.

Згідно до п.44.5 ст. 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідач листом від 24.01.2012 р. узгодив позивачеві термін відновлення втрачених документів до 23.04.2012р.. Однак, термін проведення перевірки перенесено не було та 16.02.2012р. складено акт перевірки.

З акту перевірки вбачається, що підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у грудні 2010р. - 56750,00 грн., липень 2011р.- 1755 грн. при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПП «Неомаркет».

В основу висновків акту перевірки полягли ознаки нікчемності угод, укладених позивачем із зазначеними контрагентами, передбачені ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216,ст.228 Цивільного кодексу України.

У п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, у тому числі з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону).

Як вбачається з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На підтвердження факту придбання у ПП «Неомаркет» плитки тротуарної позивачем надано до суду першої інстанції первинні бухгалтерські документи, а саме: рахунок-фактура від 05.07.2011р. №050711, видаткова накладна від 07.07.2011р. №1, податкова накладна від 07.07.2011р. №1.

Отримана плитка тротуарна, в подальшому, була використана позивачем у власній господарській діяльності при здійсненні ремонтних робіт у відділенні ПАО КБ «Приватбанк», що підтверджується долученими до матеріалів справи актом №Ал-0000225 здачі-прийняття робіт від 25.07.2011р. та локальною сметою.

Між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» було укладено договір №ЛМ-0112 від 01 грудня 2010р. на виконання робіт - демонтаж, монтаж металоконструкцій . Факт виконання робіт підтверджується актами приймання виконаних робіт №10 від 02.12.2010р.,№11 від 02.12.2010р.№9 від 16.12.2010р.,№1 від 13.12.2010р., №5 від 16.12.2010р.,№2 від 15.12.2010р.,№4 від 13.12.2010р.,№6 від 15.12.2010р.,№3 від 15.12.2010р.,№7 від 15.12.2010р.,№8 від 15.12.2010р., та відповідними податковими накладними. На оплату отриманих робіт позивачем надані банківські виписки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані. Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим. Недекларування контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань породжує негативні наслідки саме для цих підприємств та не може свідчити про факт нікчемності укладених правочинів.

На дату здійснення спірних господарських операцій ПП «Неомаркет», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» були зареєстровані як платники податків на додану вартість, установчі документи не були визнані недійсними.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними. Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку податковим органом не надано.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на ті обставини, що податкова накладна №1 виписана 07.07.2011р., а дата перерахування грошових коштів за плитку ПП «Неомаркет»- 06.07.2011р., колегією суддів не прийнято до уваги оскільки обидві події мали місце у одному звітному періоді.

У п.198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу). Сума податку на додану вартість 1755 грн. у зв'язку придбанням плитки тротуарної ПП «Неомаркет» підтверджується податковою накладною №1 від 07.07.2011р. , складеною з додержанням вимог ст..201 Податкового кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська, Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012р. по справі № 2а/1270/2049/2012- залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012р. по справі № 2а/1270/2049/2012- залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 06 червня 2012 року.

Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 11 червня 2012р.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: В.Г.Яманко

С.В. Білак