Постанова

від 10.01.2012 по справі 2а-6700/11/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10.01.2012 р. 12:34 Справа № 2а-6700/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Дубінко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург", пр-т Жовтневий 471, м. Миколаїв, 54051;

доСДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві, вул.Чкалова 20, м.Миколаїв, 54000;

треті особиТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв", вул.Авангардна 6, м. Миколаїв, 54042; ТОВ Фірма "Тритон", вул.Преображенська 41, м. Одеса, Одеська область, 65045;

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000643600 від 31.05.11р.;

за участю представників :

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреність №163 від 28.07.11р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №2068 від 28.11.11р.;

від ТОВ "Восток сервіс Миколаїв": керівник - Пономаренко Н.О.;

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" пред'явлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.11р. №0000643600.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позові (т.1 а.с.3-14, 58-63, 83-88, 95-101 ), наданих доказах та усних поясненнях.

На підтвердження своєї правової позиції позивач також в своїх поясненнях послався на відповідну судову практику Верховного суду України, Європейського суду з прав людини та на лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.11р. №742/11/13-11.

Позивач також зазначив, що ВАС України листом від 02.06.11р. роз'яснив, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 31.05.11р. №0000643600. прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача призначена та проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (а.с.176-183).

Представники третіх осіб (ТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв" та ТОВ Фірма "Тритон") підтвердили, що ними фінансово-господарські операції реально здійснювались відповідно до умов угод укладених з позивачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" (позивач) зареєстроване 02.09.03 року виконкомом Миколаївської міської ради (а.с. 15, т.1 ). Основними видами діяльності позивача є: ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування для металургії; лиття чавуну, лиття сталі; ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів та трансформаторів тощо (а.с. 16, т.1 ).

16.05.11р. відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ В«Восток-Сервіс-МиколаївВ» та ТОВ Фірма В«ТритонВ» за грудень 2010р. за результатами якої складено відповідний акт №610/36/32654880 (т.1 а.с.17-57) .

У висновках акту зазначається, що позивачем допущено порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , що діяв протягом періоду, за який проводилася перевірка, в результаті чого позивачем занижено ПДВ за грудень 2010р. на загальну суму 115 959,00грн.

Висновок акту про заниження податкових зобов'язань з ПДВ ґрунтується на тому, що позивачем завищено суму податкового кредиту за грудень 2010р. на 115959грн. В свою чергу, висновок про завищення податкового кредиту у вказаній сумі обумовлений тим, що, укладені позивачем з ТОВ В«Восток-Сервіс-МиколаївВ» та ТОВ Фірма В«ТритонВ» договори (правочини), за результатами виконання яких було сформовано податковий кредит у вищевказаній сумі, є нікчемним на підставі ст.ст.203, 215, 216, 228, 655, 656, 662 ЦК України.

На підставі зазначеного акту, відповідачем 31.05.11р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000643600, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ: основного платежу 115959,00грн., за штрафними санкціями 86969,25грн., а всього в загальній сумі 202928,25грн. (т.1 а.с.82 ).

Не погоджуючись з рішенням відповідача позивачем подано скаргу до ДПА у Миколаївській області, вих. №101-01/111с від 10.06.11р. (т.1 а.с.83-88).

22.06.11р. ДПА у Миколаївській області винесено рішення про результати розгляду скарги, вих.№1660/10/25-014 (т.1 а.с.89-94) , яким скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0000643600 від 06.04.11р.- без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ДПА у Миколаївській області, позивачем 01.07.11р. подано повторну скаргу до ДПА України про скасування повідомлення-рішення №0000643600 від 31.05.11р. (т.1 а.с.95-101 ).

05.09.11р. Позивачем отримано рішення ДПАУ про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 31.05.11р. №0000643600, а скарги - без задоволення (т.1 а.с.102-104) .

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, відповідач у даному випадку первинно мав встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Надані позивачем до перевірки первинні документи відповідачем не враховані та не проаналізовані.

В той же час, позивач та треті особи (контрагенти позивача) надали суду відповідні первинні документи, що підтверджують вчинення цивільно-правових угод і здійснення господарських операцій позивача з контрагентами за податкові періоди, охоплені перевіркою: договори поставки та підряду, акти виконаних робіт, витратні відомості, податкові накладні, платіжні доручення, перелік робітників які отримували спеціальний одяг (а.с .196-244, т.1 ) витяги з журналу -ордеру, акти списання ТМЦ, довідки про вартість виконаних робіт, акти прийняття в експлуатацію, специфікації, видаткові та прибуткові накладні, товарно -транспортні накладні, документи Регістру судноплавства України (а.с. 105-248, т.1; а.с.1-65, т.2; а.с.69-174, т.2, 229-262 ).

Таким чином, висновки Акту не підтверджені документально та належною доказовою базою. Висновки акту базуються на припущеннях та відсутності інформації щодо діяльності контрагентів позивача по третьому -п'ятому ланцюгам постачання.

Наведені в акті перевірки посилання на акти перевірок постачальників позивача (ТОВ В«Восток-Сервіс-МиколаївВ» та ТОВ фірма "Тритон") не є носіями інформації стосовно порушень податкового законодавства позивачем, зважаючи на те, що викладені в них факти не містять даних щодо взаємовідносин з позивачем, а в переважній більшості містять лише аналіз законодавчих та нормативних актів України, або виклад порушень, яких припустились зазначені постачальники.

Реальність здійснення господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків (номенклатура поставлених товарів (робіт, послуг), первинні документи) перевіркою не досліджувалась.

Враховуючи наведене, вбачається, що відповідач дійшов висновків про порушення позивачем податкового законодавства не на підставі дослідження та надання правової оцінки наявним первинним документам позивача, що підтверджують виникнення у нього права на податковий кредит, а на підставі припущень щодо можливого порушення податкового законодавства постачальниками (контрагентами) позивача.

У зв'язку з цим суд також зазначає, що пунктами 1.7, 1.8 ст.1 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.97р. №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, а бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пункт 1.3 статті 1 Закону про ПДВ платника податку визначає як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 статті Закону про ПДВ платники податку, визначені у пунктах В«аВ» , В«вВ» , В«гВ» , В«дВ» п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З наведеного випливає, що сама по собі можлива несплата податку продавцем та/або його контрагентами в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Законодавство України та Закон про ПДВ, зокрема, також не надають права Позивача контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків, тим більше щодо суб'єктів підприємницької діяльності (по другому, третьому і т.д. ланцюгам постачання), з якими останній не мав будь-яких господарських чи цивільно-правових відносин.

Відповідачем не доведено в Акті перевірки неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, не надано належної оцінки наявним первинним документам підприємства, невірно застосовано норми податкового законодавства, що у сукупності призвело до оформлення необґрунтованого акту перевірки.

Констатування фактів порушень законодавства, ґрунтуючись лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимим при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (Акту перевірки).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані у бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно розд.3 акту перевірки, при перевірці використовувались: декларації з ПДВ за грудень 2010р., реєстр отриманих податкових накладних за грудень 2010р.; облікова справа позивача; акт ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 12.04.11р. №1318/23-100/31946649 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ В«Восток-Сервіс-МиколаївВ» .

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У листі від 02.06.11р. №742/11/13-11 Вищий Адміністративний суд України звертає увагу на те, що підтвердженням факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема, є такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників;

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції, тощо.

З урахуванням наведеного, документи, які використовувались при складанні акту перевірки, не належать до первинних документів. З цього слідує, що висновок акту перевірки про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ В«Восток-Сервіс-МиколаївВ» та ТОВ Фірма В«ТритонВ» за грудень 2010р., про завищення суми податкового кредиту та заниження податкового зобов'язання на 115959грн., є безпідставним та зробленим з порушенням п.6 Порядку №984.

Позивач та треті особи надали суду копії відповідних первинних документів та наявних податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 115959грн., тому зменшення податкового кредиту на цю суму є безпідставним.

Безпідставним також є посилання відповідача в акті перевірки на ст.228 ЦК України, якою встановлено, що нікчемним є правочин, що порушує публічний порядок, тобто такий, що спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Зокрема, відповідач вважає, що укладені позивачем з ТОВ В«Восток-Сервіс-МиколаївВ» та ТОВ Фірма В«ТритонВ» правочини порушують публічний порядок.

Проте, згідно пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» від 06.11.09р. правочинами, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Однак вищевказані договори не є договорами, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто не є нікчемними.

Також слід зазначити про відсутність у податкових органів повноважень на визнання нікчемними правочинів, оскільки це є виключною прерогативою суду.

Таким чином, ЦК України чітко встановлює, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлювалися ним (а на думку відповідача позивачем укладено саме такі договори), може бути визнаний недійсним лише судом.

В акті перевірки немає посилань на відповідні рішення суду, якими б визнавалися недійсними правочини, укладені позивачем з ТОВ В«Восток-Сервіс-МиколаївВ» та ТОВ Фірма В«ТритонВ» , а тому висновок про нікчемність цього правочину є безпідставним.

На підставі викладеного Суд вважає, що висновок Відповідача щодо заниження податку на додану вартість за грудень 2010р. з ТОВ В«Восток-Сервіс-МиколаївВ» та ТОВ Фірма В«ТритонВ» на суму 115959,00грн. за вищевказаних обставин та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 86969,25грн. є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства.

Господарські правовідносини позивача та третіх осіб (ТОВ В«Восток-Сервіс-МиколаївВ» та ТОВ Фірма В«ТритонВ» ) є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що у позивача була мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір позивача та третіх осіб по справі здійснювати реальну підприємницьку діяльність. Дії позивача як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відтак, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення відповідача №0000643600 від 31.05.11р. є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятого рішення. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача -такими, що підлягають судовому захисту.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України В«Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людиниВ»№3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Суд встановив, що фактично, більшість претензій відповідача встановлені до платників податків які мали стосунки та господарські зв'язки не з позивачем, а безпосередньо з контрагентами позивача.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків в м.Миколаєві №0000643600 від 31.05.11р. про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 202928грн. 25коп.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" суму сплаченого судового збору в розмірі 3грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 10.01.12р.

Повний текст постанови складено та підписано 17.01.12р.