Рішення
від 11.07.2008 по справі 40/121-08
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром,

8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел.

приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2008 р.

Справа № 40/121-08

вх.

№ 4815/4-40

Суддя

господарського суду Хотенець П.В.

при секретарі

судового засідання

за участю

представників сторін:

позивача -

ОСОБА_2 відповідача - Капустіна Г.В.,

дов. від 10.07.2008 року

розглянувши

справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Міжнародний центр правових технологій та безпеки бізнесу", м. Харків

про визнання

права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на житлові

будинки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування

заявлених вимог, позивач посилається на ту обставину, що спірні житлові будинки

їм було отримано у власність на підставі рішення третейського суду від 23

червня 2008 року, однак відповідач рішення третейського суду, а відповідно й

право власності позивача не визнає на тій підставі, що спірні будинки не були

прийняті до експлуатації, а також звернувся до позивача з вимогою про визнання

його співвласником зазначених житлових будинків.

Представник

позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх

задовольнити у повному обсязі.

Представник

відповідача у судовому засіданні позов визнає повністю, зазначивши, що не мав

наміру порушувати права та законні інтереси позивача, а виходив з того, що ним

з користувачем земельної ділянки, на якій розташовані спірні будинки, було

укладено договір про пайову участь у будівництві житлових будинків від 28 січня

2008 року, відповідно до умов якого результатом будівництва виступали спірні

будинки. Згідно з умовами пункту 9 вказаного договору пайщику, яким виступав

відповідач, в об'єкті паювання, якими виступали спірні будинки після закінчення

їх будівництва та прийняття до експлуатації, належить частка у відповідності до

фактично внесеного ним паю. Таким чином, відповідач вважав, що після введення в

експлуатацію спірних житлових він є їх співвласником.

Розглянувши

матеріали справи, всилухавши пояснення представників сторін, судом встановлено,

що 23 червня 2008 року, третейським судом з вирішення конкретної справи (ad

hoc) за результатами розгляду цивільного спору між позивачем та Товариством з

обмеженою відповідальністю "ВЕТ РОЯЛ" було винесене рішення про

визнання за позивачем права власності на спірні житлові будинки.

Згідно зі

статтею 51 Закону України “Про третейські суди” рішення третейського суду є

остаточним і оскарженню не підлягає.

Як вбачається з

матеріалів справи 24 липня 2007 року на підставі договору оренди землі,

зареєстрованого у державному реєстрі земель 06 серпня 2007 року за НОМЕР_1

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТ РОЯЛ" отримав у

користування земельну ділянку на території АДРЕСА_1 для будівництва житлових

будинків.

Рішенням № 373

від 10 серпня 2007 року Кулиничівської селищної ради орендованій земельній

ділянці було присвоєно наступну адресу:АДРЕСА_1

Згідно з

частиною 1 статті 413 Цивільного кодексу України земельна ділянка може бути

надана в користування особі для будівництва промислових, побутових,

соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель. Таке право, зокрема,

виникає на підставі договору.

Згідно з

частиною 2 статті 415 Цивільного кодексу України тільки землекористувач має право

власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому

для забудови.

Як це

вбачається з рішення третейського суду від 14 листопада 2007 року право

власності на спірні житлові будинки було отримано позивачем від належної особи,

тобто такої, яка відповідно до закону тільки й могла мати будь-які майнові

права на новозбудовані житлові будинки.

З рішення

третейського суду від 23 червня 2008 року також випливає, що позивач набув

права власності на спірні житлові будинки в результаті звернення стягнення на

них, тобто правомірно, оскільки, така підстава прямо передбачена законом.

Відповідно до

статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах,

що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо

інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не

встановлена судом.

Суд не бере до уваги, той факт, що спірні житлові

будинки не були введені в експлуатацію, оскільки, ця обставина не може свідчити про відсутність у особи права

власності на об'єкт нерухомого майна.

Так, згідно з

частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на

новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з

моменту завершення будівництва.

Цією ж нормою

також встановлено, що у разі, якщо договором або законом передбачено прийняття

нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття

до експлуатації.

Між тим, на

теперішній час не існує закону, яким передбачається прийняття нерухомого майна

до експлуатації та встановлюється порядок такого прийняття.

З наданого

позивачем до матеріалів справи технічного висновку вбачається, що будівництво

спірних житлових будинків завершено й, що збудовані спірні будинки відповідають

державним будівельним нормам та правилам, включаючи пожежні та санітарні норми.

Слід зазначити,

що, оскільки, право власності виникло в позивача на підставі рішення суду,

позивач не може вважатися правонаступником у зобов'язаннях за договором від 28

січня 2008 року, на який посилається відповідач, а тому й положення цього

договору не розповсюджують свою дію на

позивача.

Окрім цього,

відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт передачі ним

паю у пайову участь.

Відповідно до

частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України власник майна, може пред'явити

позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або

не визнається іншою особою.

Таким чином,

суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та

такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до

статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь

якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої

сторони.

Витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані

з розглядом справи, покладаються при задоволені позову на відповідача.

На підставі

викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,

статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального

кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги

задовольнити.

Визнати за

фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 місце

реєстрації:АДРЕСА_1 право власності на наступні об'єкти нерухомого майна:

1) Житловий