Постанова

від 26.10.2006 по справі 15/188/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/188/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2006 р. Справа № 15/188/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Л.В. Поліщук,

суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання Г.В. Селіховій

за участю представників сторін:

від позивача – В.Ф. Рижий

від відповідача –С.Ю. Воробйова,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ДПІ у Снігурівському районі Миколаївської області

на постанову господарського суду Миколаївської області

від 12.07.2006р.

у справі № 15/188/06

за позовом приватно-орендного підприємства „Маяк”, Миколаївська обл., Снігурівський район, с. Горохівське

до ДПІ у Снігурівському районі Миколаївської області

про визнання частково недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватно-орендне підприємство „Маяк” звернулося до суду з позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Снігурівського відділення Жовтневої МДПІ № 0000582301/0 від 26.08.2004р. про застосування фінансових санкцій у сумі 126070,0грн. прийнятого на підставі акту перевірки №127/23 від 21.08.2004р., в частині застосування штрафних санкцій у сумі 111070,0грн. за порушення п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. № 265 із подальшими змінами та доповненнями (далі –Закон „Про РРО”).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 12.07.2006р. (суддя О.Ф. Середа) позов задоволено. Постанова мотивована тим, що дія Закону „Про РРО” не поширюється на операції з продажу основних фондів, що належать підприємству і використовуються для виробництва товарів, виконання робіт, послуг.

ДПІ у Снігурівському районі Миколаївської області, не погоджуючись з постановою суду, звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, які призвели до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх з'ясування і доведеність, правильність застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови, встановила наступне.

Жовтнева МДПІ у Миколаївській області, правонаступником якої є відповідач, здійснила документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПОП „Маяк” за період з 01.10.2002р. по 31.03.2004р., за результатами якої склала акт № 127/23 від 21.08.2004р. (а.с.11-27). В ході перевірки встановлено, що підприємство в порушення п. 1 ст. 3 Закону „Про РРО” в період з 01.10.2002р. по 30.03.2004р. прийняло без застосування реєстратора розрахункових операцій від громадян в касу по прибутковим касовим ордерам 22214,0грн. за продаж продукції, яка не є продукцією власного виробництва.

На підставі акту перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582301/0 від 26.08.2004р., яким визначено позивачу податкове зобов'язання в сумі 126070,0грн., в тому числі відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону „Про РРО” штрафні санкції в сумі 111070,0грн. (а.с.30).

ТОВ „Маяк”, як зазначено в акті перевірки, згідно статутних документів та довідки органу статистики має основні види діяльності: вирощування зернових, овочевих та баштанних культур, м'ясне та молочне скотарство, і не є торгівельним підприємством. Внаслідок зносу основних засобів (аміачні баки, алюмінієві ємності, лагері ВРХ відділень №№ 3, 4), що використовувалися у виробничній діяльності, підприємство прийняло рішення про їх ліквідацію шляхом переведення в металобрухт. Вказаний металобрухт був реалізований за готівкові кошти, які надійшли в касу підприємства з відповідним відображенням у бухгалтерському обліку. Операції по реалізації металобрухту оформлені накладними і прибутковими касовими ордерами (а.с.31-47) у відповідності з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою Правління НБУ                            від 15.12.2004р. № 637 і зареєстр. в Мінюсті України 13.01.2005р. № 40 із змінами та доповненнями (далі - Положення № 637).

Так, пунктами 2.1, 3.3 вказаного Положення передбачено, що підприємства, які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі. Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами.

Посилання податкової інспекції на те, що позивач повинен був при реалізації товару – металобрухту, що утворився від ліквідації основних засобів, використовувати реєстратор розрахункових операцій, місцевий господарський суд правомірно визнав помилковим, оскільки згідно ст. 1 Закону „Про РРО” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами  підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при  продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Поняття „товар” стосовно торгівельної діяльності є певним активом, що придбається спеціально для подальшого продажу. Термін „товар” визначається через поняття „торгівельна діяльність”, яке сформовано у Порядку заняття торгівельною діяльністю та правил торгівельного обслуговування населення і в Указі Президента України „Про місцеві податки та збори” як ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб та громадян із здійснення купівлі чи продажу товарів споживання з метою отримання прибутку.

Отже, враховуючи вищезазначене, позивач не відноситься до торгівельного підприємства, і реалізований ним металобрухт не є товаром у розумінні поняття „торгівельна діяльність”.

Заперечення податкової інспекції, викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що ТОВ „Маяк” реалізувало металобрухт без ліцензії і торгівля металобрухтом не відноситься до його господарської діяльності, встановленого статутними документами, а тому суд неправомірно, без врахування цих обставин скасував податкове повідомлення-рішення, апеляційна інстанція відхиляє, так як предметом оскарження є податкове повідомлення-рішення, яким застосована до позивача штрафна санкція за непроведення розрахункової операції через РРО, а не зайняття торгівельною діяльністю по реалізації металобрухту без ліцензії.

Крім того, ДПІ здійснила застосування штрафних санкцій в сумі             126070 грн. за порушення Законів України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, яким визначила на підставі підпункту „б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 податкове зобов'язання.

Однак, Закон „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не відноситься  до законодавчих актів з питань оподаткування.

Згідно Преамбули Закону № 2181, цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та держаними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері ЗЕД, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно ст. 6 Закону № 2181 податкове повідомлення надсилається платнику податків у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом.

Відповідно до п.1.2., 1.3. ст.1 Закону № 2181, податкове зобов'язання -  зобов'язання  платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів  в порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Згідно п.1.5. ст.1 Закону № 2181, штрафна санкція –плата  у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків  у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Відповідно до п. 1.9. ст. 1 Закону № 2181, податкове повідомлення –письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму  податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 цього Закону.

Згідно п. „б” п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 названого Закону, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків  свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань,  заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, вищенаведений випадок визначення контролюючим органом податкового зобов'язання  не стосується застосування штрафів, передбачених Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, тобто ці штрафи не відносяться до категорії податкового зобов'язання, або податкового боргу, оскільки у пункті 1.2 ст. 1 Закону № 2181 ці штрафи взагалі не зазначені, а податкове повідомлення застосовується лише щодо обов'язків сплатити податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких встановлено ст.ст. 14, 15 Закону України „Про систему оподаткування в Україні”, до складу якого штрафи за порушення вищезазначеного Закону не входить.

Таким чином, у податкового органу не має підстав для нарахування суми податкового зобов'язання та направлення податкового повідомлення-рішення, у випадку встановлення при  перевірці порушень Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, керуючись нормами Закону № 2181.

З урахуванням викладеного підстави для скасування постанови і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Постанову господарського суду Миколаївської області від 12.07.2006р. у справі № 15/188/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у Снігурівському районі Миколаївської області без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складення ухвали в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            Л.В. Поліщук

Суддя                                                                                Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                В.Б. Туренко