Постанова

від 23.07.2008 по справі 2-а-584/2008

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                        Справа №

2-а-584/2008 року

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 

23 липня 2008 року    

                                                            Канівський

міськрайонний суд

                                                                                              Черкаської

області

в складі : головуючого            -

судді    Штих К.М.

за участю секретаря              - Десятник О.А.

представника відповідача

      - Кособуцького М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Канів,

Черкаської області  справу за

адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту

населення Канівської міської ради про стягнення недоплачених сум щорічної

допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся в суд до відповідача про стягнення

недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення, посилаючись на те, що

відповідач в порушення вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний

захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачує

щорічну допомогу на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на

Чорнобильській АЕС 1 категорії у розмірі, що не співвідноситься з мінімальною

заробітною платою, внаслідок чого за період 2005-2007 р.р. утворилась

заборгованість в розмірі 5483.30грн., яку і просить стягнути.

У судовому засіданні позивач   позовні вимоги підтримав, просить їх

задоволити, звільнити його від сплати судового збору як учасника ліквідації

наслідків  Чорнобильської катастрофи

.  

Представник відповідача Управління праці і соціального

захисту населення Канівської райдержадміністрації позовні вимоги не визнав та

пояснив, що Управління праці і соціального захисту населення діяло в межах

законодавства, порушень по питанню нарахування щорічної допомоги на

оздоровлення не було. А в своїй роботі при нарахувані даних компенсацій вони

керуються постановами Кабінету міністрів № 836 від 26.07.1996р. та № 562 від

12.07.2005 року. Крім того просить суд залишити позов без задоволення,

посилаючись на те, що на 2006-2007 рік в Законі України «Про Державний бюджет

України»  п. 37 ст. 77 призупинена дія

ст. 48 Закону України Закону України „Про статус і соціальний захист громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в зв'язку з тим, що

позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про поважність причини

пропуску строку для звернення в суд з позовом. Провести виплати в повному

обсязі відповідно до Закону України  „Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи” в сумі 5125 грн. управління не в змозі, оскільки кошти виплачуються

в тому обсязі, в якому виділені управлінню із державного бюджету для даної

виплати.

Суд заслухавши 

сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове

задоволення адміністративного позову .

Згідно ч.5 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний

захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катасрофи” щорічна

допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання

органами соціального захисту населення.

В судому засіданні з достовірністю встановлено, що

позивач дійсно являється ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС та віднесений до

1-ої категорії осіб , що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,

згідно посвідчення НОМЕР_1 від 16.01.2007р. (а.с.7) і відповідно до ст.48

України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи» позивач має право на щорічну допомогу на

оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а розмір мінімальної

заробітної плати відповідно до ч.4 ст.48 вищезазначеного закону визначається на

момент виплати. Враховуючи те, що мінімальна заробітна плата на момент проведення

позивачу виплат у липні 2005

року становила 310 грн., в серпні 2006 році - 375 гривень, у січні 2007 року - 400

гривень, що стверджується довідкою відділу статистики в м. Канів, то провівши відповідні розрахунки в 2005

році - 310х5=1550 гривень, в 2006 році - 375х5=1875 гривень, в 2007 році - 400х5=2000 гривень, а всього 5425 гривень, таку саме суму щорічної допомоги

на оздоровлення повинен був виплати позивачу відповідач за вищевказаний період

часу, однак за даний період відповідачем було виплачено 2005 році - 100 гривень, в 2006 році - 100

гривень, в 2007 році - 100

гривень, а всього було виплачено 300 гривень,

що стверджується довідкою (а.с. 6), тобто недоплачена сума щорічної

допомоги на оздоровлення за вищевказаний період часу складає 5425-300=5125 гривень.

            Відповідно до ст.17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав

людини» від 23.02.2006 року №3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ

Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні, ухваленому 30 листопада

2004 року у справі «ОСОБА_2 проти України», Європейський суд з прав людини

вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних

коштів, тому посилання представника відповідача на відсутність коштів не може

бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Дану

позицію також підтримав Верховний Суд України Постановою від 20.02.07р.

стосовно позову до Управління праці і соціального захисту населення

Червоногвардійської районної адміністрації України Макіївської міської ради про

визнання дій неправомірними та стягнення недонарахованих сум на оздоровлення.

В рішенні

Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 17 березня

2004 року №7-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказано, що

Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян

України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним

законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою

конституційного права на забезпечення життєвого рівня який принаймні не може

бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, то звуження

змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін

до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

Крім того, рішенням Конституційного суду

України від 22.05.08р. визнано такими, що не відповідають Конституції і є

неконституційними положення ст. 67 р.1 п. 2-4, 6-8, 10-18, пункту 7 п. 19, п.

20-22, 24-34, п. 1-6, 8-12 п. 35, п. 36-100 р. ІІ «Внесення змін до деяких

законодавчих актів України» та п.3 р. ІІІ «Прикінцевих і перехідних положень»

Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін

до деяких законодавчих актів України.

Крім того, інших

доказів правомірності свого рішення, як в період підготовки справи до розгляду

так і під час судового розгляду представник відповідача до суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень

обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи

державної влади та органи державного самоврядування, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду

України від 01.11.96р. № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні

правосуддя” визначає, якщо при розгляді справи буде встановлено, що

нармативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи

суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон який регулює ці

правовідносини.

Закон України „Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має вищу

юридичну силу ніж Постанова КМУ від 26.07.96р. № 836 „Про компенсаційні виплати

особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, то суд вважає, що

підлягають застосуванню вимоги ст. 48 вказаного Закону України „Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи”, який перебдачає право позивача на щорічну допомогу оздоровлення в

розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Крім того слід зазначити, що встановлений ще

в 1996 році Постановою Кабміну № 836 від 26.07.96 року розмір щорічної допомоги

на оздоровленн протягом тривалих років не змінювався не зважаючи на постійне

збільшення мінімальної заробітної плати і не відповідає розміру встановленим

іншими законами.

Також Закони України „Про розмір мінімальної

заробітної плати” не містили обмежень до застосування ст. 48 Закону України

„Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи”.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет

Міністрів України  в подальшому будь-яких

рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності

законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягає

застосуванню ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням розміру

мінімальної заробітної плати на момент виплати.  

У відповідності до ст. 71 Закону України  „Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дія положень цього закону не

може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього

Закону.

А тому, враховуючи вище наведене, суд вважає за необхідне

позовні вимоги позивача задовольнити частково в звязку з тим що ним було

допущено арефметичну помилку при підрахунку, та стягнути з відповідача на його

користь недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за період часу з 2005 року

по 2007 рік, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1

категорії , в сумі 5125 гривень.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на пропуск позивачем

річного строку звернення

до суду за захистом своїх прав, оскільки, позивач про

порушення своїх прав дізнався в липні 2007 року, тобто, з дня прийняття рішення

Конституційного суду України.

Від сплати судових витрат сторони звільнені.                  

               Керуючись

ст.ст. 8, 12, 22, 48, 152 Закону України 

„Про статус і соціальний захист громадян громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи”від 28.02.91 р.,  ст. 46 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування”, рішеннями рішеннями Конституційного Суду України № 20-рп

від 01.12.04 року, року №5-рп/2002 від

20 березня 2002, №7-рп/2004 від 17

березня 2004 року, №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, рішенням

Конституційного суду України від 22.05.08р., 

Закону України „Про Державний Бюджет” на 2005-2007 роки, Рішенням

Європейського суду з прав людини від 30.11.2004 року „ОСОБА_2 проти України”,

правових позицій Вищого Адміністративного Суду України, ст. 268 ЦК України,

ст.ст. 2, 4, 6, 9, 11, 17, 19, 71, 159, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту

населення Канівської міської ради про стягнення недоплачених сум щорічної

допомоги на оздоровлення, - задовольнити .

Стягнути з Управління праці та соціального захисту

населення Канівської міської ради на користь 

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення

за період часу з 2005 року по 2007 рік, як учаснику ліквідації наслідків аварії

на Чорнобильській АЕС 1 категорії  сумі

5125 грн. (п'ять тисяч  сто двадцять пять

гривень ).

Від сплати судових витрат сторони звільнені.

На постанову суду може бути подана заява про апеляційне

оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Канівський міськрайонний суд на протязі десяти днів з дня

проголошення постанови.

Апеляційна

скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного

суду через міськрайсуд на протязі двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про

апеляційне оскарження не було подано.

Головуючий                                                     

                                                        К.М.

Штих