Постанова

від 08.09.2008 по справі 2-а-584/2008

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул.

Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем

України

08.09.08

Справа №2-а-584/08

Окружний адміністративний суд

Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді       Трещової О.Р., при секретарі Єлжової

Н.М., Марущенко О.О., за участю

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача

Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної

адміністрації - Боровік Олени Миколаївни, Темпер Олени Олександрівни,

представника відповідача

Білогірської районної виконавчої дирекції відділу Фонду соціального страхування

з тимчасової втрати працездатності в АРК - Скромової Світлани Анатоліївни,

розглянув у відкритому судовому

засіданні адміністративну справу 

за позовом   ОСОБА_1        

до  

Управління праці та соціального захисту населення України Білогірської

районної державної адміністрації, Білогірської районної виконавчої дирекції

відділу Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в

АРК              

про визнання неправомірними дій та

спонукання до виконання певних дій

Сутність спору. До Окружного

адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального

захисту населення України Білогірської районної державної адміністрації АР Крим

про визнання неправомірними дій щодо відмови виплачувати допомогу по догляду за

дитиною до досягнення ним трирічного віку в розмірі не меншому прожиткового

мінімуму, встановленого для відповідної соціально-демографічної групи

населення, зобов'язати відповідача виплачувати щомісячно допомогу по догляду за

дитиною до досягнення ним трирічного віку в розмірі не меншому прожиткового

мінімуму, встановленого для працездатних осіб, зобов'язати відповідача провести

перерахунок та виплатити недоплачену разову допомогу, пов'язану з народженням

дитини до розміру, встановленому статтею 41 

Закону України «Про загальнообов'язкове 

державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, пов'язаними з народженням та похованням», зобов'язати

відповідача  провести перерахунок та

виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення ним

трирічного віку до розміру, встановленого статтею 43 Закону України «Про

загальнообов'язкове  державне страхування

у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з

народженням та похованням» з моменту виникнення права на зазначені виплати.

Ухвалою від 17.07.2008 року за

адміністративним позовом відкрито провадження та судом розпочато підготовче

провадження по справі.

Ухвалою від 30.07.2008 року до

участі по справі у якості співвідповідача за ініціативою суду притягнута

Білогірська районна виконавча дирекція відділу Фонду соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності в АРК.

Під час розгляду справи позивач

заявила клопотання про відмову від позову в частині зобов'язання відповідача

провести перерахунок та виплатити недоплачену разову допомогу, пов'язану з

народженням дитини до розміру, встановленому статтею 41  Закону України «Про загальнообов'язкове  державне страхування у зв'язку з тимчасовою

втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням»,

у зв'язку з повною виплатою допомоги.

Ухвалою суду від 29.08.2008 року

відмова позивача від позову в частині позовних вимог прийнята судом та

провадження по справі в цій частині закрито.

У судовому засіданні позивач

наполягала на задоволенні уточнених позовних вимог та заявила, що  з 28.10.2006 року вона являється матір'ю

дитини, та має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення

нею трьохрічного віку. У зв'язку з тим, що вона є застрахованою особою,

працювала, у грудні 2006 року  отримала

відпустку по догляду за дитиною, у лютому 2007 року вона звернулася до УПСЗН

Білогірської РДА з заявою про нарахування та виплату допомоги. Але у 2007 та

2008 роках їй невірно нараховувалася 

зазначена допомога відповідачем, яка не відповідала розміру,

встановленому статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне страхування у зв'язку з тимчасовою

втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням».

Про те, що її право порушено, вона дізналася з моменту оприлюднення рішення

Конституційного суду від 09.07.2007 року, де встановлено, що зміни до

зазначеного Закону, які звужували обсяг її прав на отримання допомоги були

визнані неконституційними.

Відповідно до розрахунку,

здійсненого позивачем,  розмір

недоплаченої допомоги по догляду за дитиною за 2007 рік складає 5116,65

гривень, з урахуванням  виплаченої

допомоги, а з 01.01.2008 року до 31.07.2008 року - 3060 гривень, з урахуванням

виплаченої допомоги. Розрахунок здійснений на підставі  розміру прожиткового мінімуму, встановленого

для працездатних осіб.  

У судовому засіданні представники

відповідача Управління праці та соціального захисту населення України

Білогірської районної державної адміністрації позов не визнали в повному

обсязі, заявили, що до повноважень УПСЗН Білогірської райдержадміністрації не

входило  фінансування витрат на виплату

допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку в розмірах,

визначених   Законом України «Про

загальнообов'язкове  державне страхування

у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з

народженням та похованням», оскільки фінансування таких витрат покладено на

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Представники

також заявили, що з 2008 року  на

застрахованих осіб поширюється дія Закону України «Про державну допомогу сім'ям

з дітьми», що дає підставу відповідачу нараховувати допомогу у розмірі,

передбаченому статтею 15 зазначеного закону, а не ст.. 43  Закону України «Про загальнообов'язкове  державне страхування у зв'язку з тимчасовою

втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням».

Крім того, як зазначили представники  в

період з 01.01.2007 року до 31.03.2007 року до повноважень УПСЗН Білогірської

райдержадміністрації не входило 

фінансування витрат на виплату допомоги по догляду за дитиною до

досягнення ним трирічного віку, позивач не була отримувачем  зазначеної допомоги та з заявами до

відповідача не зверталася. Заперечуючи проти позову представники зазначили, що

підстави для нарахування та виплати позивачу допомоги за період з квітня 2007

року до грудня 2007 року були встановлені виключно Постановою Кабінету

Міністрів України від 11.01.2007року № 13, відповідно до якої допомога

призначається в розмірі, що дорівнює різниці між 50%прожиткового мінімуму,

встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сімї в

розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менш 23% прожиткового

мінімуму, встановленого для працездатних осіб. В обґрунтування своїх доводів

представники заявили,  статтею  43 

Закону України «Про загальнообов'язкове 

державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, пов'язаними з народженням та похованням» не визначений  вид прожиткового мінімуму для працездатних

осіб, як підстава для проведення розрахунку допомоги, тому він не може бути

прийнятим за основу розрахунку. Крім того, представники відповідача заявили, що

позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом та

наполягали на застосуванні наслідків пропуску строку.

У судовому засіданні представник

відповідача Білогірської районної виконавчої дирекції відділу Фонду соціального

страхування з тимчасової втрати працездатності в АРК позов не визнав у повному

обсязі та заявив, що він не є належним відповідачем по справі, оскільки з

01.01.2007 року до цього часу повноваження щодо виплати допомоги по догляду за

дитиною до досягнення ним трирічного віку покладено виключено на управління

праці та соціального захисту населення, до яких були передані всі справи, у

тому числі всіх застрахованих осіб. Отже, з зазначеного часу всі розрахунки та

виплати такої допомоги  здійснює саме

Управління праці та соціального захисту населення Білогірської

райдержадміністрації.

Заслухавши пояснення позивача,

представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по

справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного

судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів

юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів

державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових

осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на

основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2

КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення,

дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо

таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України

встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті

17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних

чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень

(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи

бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб'єктів владних

повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування,

їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до Додатку 3 до

Постанови Кабінету Міністрів України "Про структуру місцевих державних

адміністрацій"  управління праці та

соціального захисту населення відносяться до структурних підрозділів районних

державних адміністрації, які згідно з частиною 2 статті 1 Закону України “Про

місцеві державні адміністрації” від 09.04.1999 року № 586-XIV являються

місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої

влади.

Відповідно до статті 9 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку

з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням" від 18.01.1991 року № 2240-ІІІ фонд соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та

управління  загальнообов'язковим

державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

та витратами, зумовленими похованням, 

провадить збір та акумуляцію 

страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального

забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 Закону, та

забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використання цих

коштів. 

Таким чином, Управління праці та

соціального захисту населення Білогірської райдержадміністрації, Білогірська

районна виконавча дирекція відділу Фонду соціального страхування з тимчасової

втрати працездатності в АРК у відносинах з фізичними та юридичними особами, під

час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України,

являються органами  виконавчої влади та

суб'єктами владних повноважень.

Судом встановлено, що позивачем в

позові зазначено назву відповідача, як - 

Управління праці та соціального захисту населення України в

Білогірському районі АРК, але у судовому засіданні з'ясовано, що вірною назвою

відповідача являється Управління праці та соціального захисту населення

Білогірської  райдержадміністрації. Тому,

суд визнає, що належним відповідачем по справі є Управління праці та

соціального захисту населення Білогірської 

райдержадміністрації.

Відповідно до частини 3 статті 2

КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів

владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на

підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають

значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно;

розсудливо.

Тому вирішуючи справу стосовно

позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача, який являється суб'єктом

владних повноважень, суми недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до

досягнення нею трирічного віку, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач

на підставі закону, чи являються його дії 

безсторонніми та добросовісними. 

Судом встановлено, що

правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою

втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням" від 18.01.1991 року № 2240-ІІІ, який у 2007 та 2008 роках

суттєво змінювався Законами України «Про державний бюджет на 2007рік»  та “Про Державний бюджет України на 2008  рік та про внесення змін до деяких

законодавчих  актів України”. Приймаючи

до уваги, що деякі зміни були визнані неконституційними, суд керується нормами

Закону в тій редакції, в якій вони регулювали правовідносини між позивачем та

відповідачем з урахуванням їх конституційності. 

Згідно зі статтею 4  Закону України "Про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням" право на матеріальне

забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним

страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,

зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України,

іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні,

якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість

якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті  42 Закону України "Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою

втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням" Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею

трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель,

баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається

застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для

догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує

втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.

Відповідно до статті 43  Закону України "Про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.1991 року №

2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду,

але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Зазначена

норма закону введена в дію з 01 січня 2002 року Законом України від 11.01.2001

року № 2213-ІІІ.

Судом встановлено, що ОСОБА_1

являється матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про

народження НОМЕР_1 (а.с. 7), довідкою про народження ОСОБА_3, виданою відділом

реєстрації актів цивільного стану Білогірського районного управління юстиції

Автономної Республіки Крим № 204 від 10.11.2006 року (а.с. 24 зв).

Судом встановлено, що ОСОБА_1

проживає разом зі своїм сином ОСОБА_3 відповідно до довідок про склад

сім'ї  виконавчого комітету Білогірської

міської ради № 821 від 26.05.2008 року (а.с.12,13) та № 656 від 01.02.2007 року

(а.с. 23 зв.).

Судом встановлено, що з травня 2006

року до цього часу  ОСОБА_1  працювала в приватному підприємстві «Фантом»

офіціанткою, що підтверджується копією трудової книжки позивачки НОМЕР_2(а.с.

30).

Судом встановлено, що наказом

директора Приватного підприємства «Фантом» № 13 від 14.12.2006 року ОСОБА_1,

яка працювала офіціанткою,  надана

відпустка по догляду за дитиною до трьох років з 15 грудня 2006 року до 28

жовтня 2009 року (а.с. 26.)

Таким чином, ОСОБА_1, являючись

матір'ю дитини, яка не досягла трирічного віку, з яким вона разом проживає та

якого вона фактично доглядає, являючись також застрахованою особою, перебуваючи

у відпустці  по догляду за дитиною до

трьох років, має право з 15 грудня 2006 року отримувати допомогу по догляду за

дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка надається застрахованій особі у

розмірі, встановленому  статтею 43  Закону України "Про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням".  

Судом встановлено, що 15.12.2006

року ОСОБА_1 звернулася з заявою до директора приватного підприємства «Фантом»

про призначення допомоги по догляду за дитиною до трьох років з 15 грудня 2006

року. Відповідно до довідки про розмір 

допомоги, отриманої застрахованою особою ОСОБА_1 станом на 01.01.2007

року, виданої директором приватного підприємства «Фантом» від 01.02.2007 року №

15 позивач в період з 15.12.2006 до 31.12.2006 

року   отримала 68,02 гривень

допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку (а.с. 27).

Проаналізувавши положення статті

43  Закону України "Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою

втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням", суд приходить до висновку, що розмір допомоги по догляду за

дитиною до досягнення нею трирічного віку розраховується виходячи зі

встановленого законодавством розміру 

прожиткового мінімуму.

В своєму позові позивач просить

провести розрахунок допомоги на підставі прожиткового мінімуму, встановленого

для працездатних осіб. Заперечуючи проти цього, представник відповідача вважає,

що, якщо  вид прожиткового мінімуму

Законом не встановлений, то необхідно керуватися іншими нормативними актами, якими

прямо визначено порядок та суми нарахування та виплати допомоги, але у

будь-якому випадку здійснювати розрахунок на підставі прожиткового мінімуму для

працездатних осіб не можливо, тем паче, що 

іншим законом такий розрахунок проводиться виходячи з прожиткового

мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років.

Суд частково погоджується з

доводами представника відповідача в тій частині, що статтею  43 

Закону України «Про загальнообов'язкове 

державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, пов'язаними з народженням та похованням» не визначений  вид прожиткового мінімуму для працездатних

осіб, як підстава для проведення розрахунку допомоги.

Згідно зі статтею 62 Закону України

від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007

рік"  на 2007 рік затверджений

прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня -

492 гривні, з 1 квітня - 525 гривень, з 1 жовтня - 532 гривні та для тих, хто

відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

-дітей віком до 6 років: з 1 січня

- 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень;

- дітей віком від 6 до 18 років: з

1 січня - 558 гривень, з 1 квітня - 595 гривень, з 1 жовтня - 604 гривні;

- працездатних осіб: з 1 січня -

525 гривень, з 1 квітня - 561 гривня, з 1 жовтня - 568 гривень;

- осіб, які втратили

працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня -

411 гривень.

Згідно зі статтею 58 Закону України

від  28.12.2007 року  № 107 -VI “Про Державний бюджет України на

2008  рік та про внесення змін до деяких

законодавчих  актів України” на 2008 рік

затверджений  прожитковий мінімум на одну

особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 592 гривні, з 1 квітня - 605

гривень, з 1 липня - 607 гривень, з 1 жовтня - 626 гривень та для тих, хто

відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

-дітей віком до 6 років: з 1 січня

- 526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня - 540 гривень, з 1 жовтня -

557 гривень;

- дітей віком від 6 до 18 років: з

1 січня - 663 гривні, з 1 квітня - 678 гривень, з 1 липня - 680 гривень, з 1

жовтня - 701 гривня;

- працездатних осіб: з 1 січня -

633 гривні, з 1 квітня - 647 гривень, з 1 липня - 649 гривень, з 1 жовтня - 669

гривень;

- осіб, які втратили

працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня -

482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Вирішуючи питання, який саме

вид  прожиткового мінімуму необхідно

застосувати для визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення

ним трирічного віку суд виходить з наступного.

Приймаючи до уваги, що відповідно

до частини 2 статті  42 Закону України

"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з

тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного

віку частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки,

суд вважає, що застосування до такого розрахунку прожиткового мінімуму,

встановленого для дітей віком до 6 років не відповідає сутності та призначенню

такої соціальної гарантії.

У той же час, суд не погоджується з

доводами позивача, що розрахунок допомоги необхідно здійснювати на підставі

розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Судом встановлено, що статтею 43

Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у

зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими

народженням та похованням" прямо зазначено, що допомога виплачується у

розмірі, не меншому  прожиткового

мінімуму, встановленого законом. Такий прожитковий мінімум встановлений

частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний

бюджет України на 2007 рік" та частиною 1 

статті 58 Закону України від 

28.12.2007 року  № 107 -VI “Про

Державний бюджет України на 2008  рік та

про внесення змін до деяких законодавчих 

актів України”. Тому застосування до розрахунку допомоги прожиткового

мінімуму, встановленого для працездатних осіб, Законом не передбачено та є

необґрунтованим.

У судовому засіданні представник

відповідача не погодилась з розрахунком, зробленим позивачем, оскільки, вона

вважає, що законодавчими актами України не врегульоване питання розміру

прожиткового мінімуму для визначення допомоги, тому необхідно керуватися підзаконними

актами, а саме Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №

1751  та Постановою Кабінету Міністрів

України від 11.01.2007 року № 13.

Суд вважає, що вказані доводи

представника відповідача не можуть бути враховані при вирішені справи з

наступних підстав.

Судом встановлено, що розмір

допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку чітко

визначений статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне

соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням", який  розраховується на підставі прожиткового

мінімуму.

Суд враховує, що згідно з  частиною 4 статті 8 КАС України забороняється

відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти,

неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні

відносини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8

КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права,

відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими

цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд

застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду

з прав людини.

Суд вважає, що правовідносини, що

виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги по догляду за

дитиною до досягнення нею трирічного віку основані на принципі юридичної

визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність

певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод

громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція

Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74  van Duym v. Home Office) принцип юридичної

визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на

зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у

законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія

зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який

полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань

для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної

влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку 

це надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного

віку,  держава чи орган вважатимуться

такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи

поведінки, оскільки  схвалення такої

політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у

фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої

політики чи поведінки. 

Крім того, судом встановлено, що на

2007 рік  загальний розмір прожиткового

мінімуму встановлений частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 №

489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а на 2008 рік -

частиною 1  статті 58 Закону України

від  28.12.2007 року  № 107 -VI “Про Державний бюджет України на

2008  рік та про внесення змін до деяких

законодавчих  актів України”.

На підставі викладеного, суд не

може визнати обґрунтованими доводи представника відповідача, що позов не може

бути задоволеним у зв'язку з невизначеністю виду прожиткового мінімуму, який

має бути підставою для розрахунку допомоги.

Таким чином, судом встановлено, що

відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне

соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням", частини 1 статті 62

Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на

2007 рік" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

за 2007 рік дорівнює 6222 гривні:

з 1 січня - 492 гривні х 3 місяці =

1476 гривень,

з 1 квітня - 525 гривень х 6

місяців = 3150 гривень,

з 1 жовтня - 532 гривні х 3 місяці

= 1596 гривень.

Судом встановлено, що відповідно до

статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,

зумовленими народженням та похованням", частини 1 статті 58 Закону України

від  28.12.2007 року  № 107 -VI “Про Державний бюджет України на

2008  рік та про внесення змін до деяких

законодавчих  актів України” допомога по

догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік дорівнює  4198 гривень:

з 1 січня - 592 гривні х 3 місяці =

1776 гривень,

з 1 квітня - 605 гривень х 3

місяців = 1815 гривень,

за липень - 607 гривень.

Судом встановлено, що 07.02.2007

року ОСОБА_1  звернулася з заявою до

Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної

державної адміністрації про призначення 

допомоги по догляду  за дитиною до

досягнення нею трирічного віку, до якої були долучені всі передбачені

законодавством документи, яка у той же день була отримана відповідачем  відповідно до відмітки на заяві (а.с. 25).

Судом встановлено, що

розпорядженням № 410780 від 05.03.2007 року ОСОБА_1, яка звернулася до

Управління 07.02.2007 року з заявою про виплату 

допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку така

допомога нарахована з 01.04.2007 року до 30.09.2007 року в розмірі 123,05

гривень, а з 01.10.2007 року  до

28.10.2009 року в розмірі 126,04 гривень.

Відповідно до розпорядження  від 10.04.2007 року  здійснений перерахунок  допомоги на дітей віком до трьох років, яка

нарахована з 01.04.2007 року до 30.09.2007 року в розмірі 129,03 гривень, а з

01.10.2007 року  до 28.10.2009 року в

розмірі 130,64 гривень. (а.с. 32).

Відповідно до розпорядження №

410780 від 23.07.2008 року  був

проведений масовий перерахунок та допомога призначена в наступних розмірах з

01.04.2007 року до 30.09.2007 року - 129,03 гривень, з 01.10.2007 року до

31.12.2007 року - 130,64 гривень, з 01.01.2008 року до 31.03.2008 року - 144,10

гривень, з 01.04.2008 року до 28.10.2009 року - 130 гривень.(а.с. 32)

Судом встановлено, що згідно з

довідкою  про отримання допомоги від

21.08.2008 року  № 770 ОСОБА_1 у 2007

році  отримала допомогу в УПСЗН

Білогірської РДА  у розмірі 1192,09

гривень (а.с. 61).

Судом встановлено, що згідно з

довідкою  про отримання допомоги від

21.08.2008 року  № 771 ОСОБА_1  в період з 01.01.2008 року до 01.08.2008

року  отримала допомогу в УПСЗН

Білогірської РДА  у розмірі 994,60

гривень (а.с. 62).

Судом встановлено, що в першому

кварталі 2007 року позивач отримувала допомогу по догляду за дитиною до 3

років  за місцем роботи на приватному

підприємстві «Фантом». Так, відповідно до списку отримувачів допомоги в ПП

«Фантом»  у 1 кварталі 2007 року,

складеному 26.01.2007 року № 11, значиться ОСОБА_1 (а.с. 63).

Судом встановлено, що  приватне підприємство «Фантом»  для УПСЗН Білогірської РДА 22.12.2006 року

здійснило розрахунок  коштів для виплати

допомоги ОСОБА_1 у першому кварталі 2007 року, який складав 164,44 гривень на

місяць (а.с. 64).

Судом встановлено, що УПСЗН

Білогірської РДА  платіжними дорученнями

від 19.02.2007 року № 122,  від

20.03.2007 року № 372, від 19.04.12007 року № 684  перерахувало ПП «Фантом» 367,32 гривні для

виплати допомоги по догляду за дитиною до трьох років.

Судом встановлено,що приватне

підприємство «Фантом» фактично отримало коштів від УПСЗН Білогірської РДА для

виплати допомоги ОСОБА_1 у 1 кварталі 2007 року в сумі 367,32 гривень, з

розрахунку 122,44 гривні на місяць, що підтверджується довідкою про

використання коштів на виплату застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною

до 3 років від 23.04.2007 року № 20. (а.с. 68).

Судом встановлено, що позивач не

погодилася з розрахунком допомоги за 2007 та 2008 роки, здійсненним  відповідачем по справі.

Судом встановлено, що 23 травня

2008 року ОСОБА_1 звернулася до Управління праці та соціального захисту

населення Білогірської районної державної адміністрації з заявою про проведення

перерахунку та виплати недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до

досягнення ним трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 43 Закону України

«Про загальнообов'язкове  державне

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,

пов'язаними з народженням та похованням». (а.с.11)

Судом встановлено, що відповідно до

відповіді від 06.06.2008 року за результатами розгляду звернення ОСОБА_1,

відповідач відмовився провести такий перерахунок у зв'язку з тим, що виплата

допомоги в розмірі не меншому 

прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, у 2007

році не передбачена, а з 01.01.2008 року виплата такої допомоги здійснюється на

підставі Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» та Постанови

Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, відповідно до яких

допомога виплачується в розмірі, рівному різніці між 50 відсотками прожиткового

мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним

доходом сімї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш

130 гривень. (а.с. 9).

Крім того, у відповіді

Управління  праці та соціального захисту

населення Білогірської районної державної адміністрації від 03.06.2008 року

також зазначено, що  позивач являється

отримувачем допомоги  по догляду за

дитиною як особа, яка застрахована в системі загальнообов'язкового  соціального страхування. У 2007 році розмір

допомоги був визначений Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13, відповідно до

якого допомога призначається в розмірі, що дорівнює різніці між 50%прожиткового

мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним

доходом сімї в розрахункі на одну особу за попередні 6 місяців, але не менш 23%

прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Тому здійснення

виплат за 2007 та 2008 роки в розмірі, 

встановленому статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне страхування у зв'язку з тимчасовою

втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням»

не передбачено (а.с. 10).

Судом встановлено, що позивачем

частково отримана у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення ним

трирічного віку в розмірі 1559,41 гривень (1192,09 гривень + 367,32 гривень).

Таким чином, позивачем недоотримана

допомога за 2007 рік в розмірі 4662,59 гривень(6222 - 1559,41 гривень) та

позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем

частково отримана з 01.01.2008 року до 01.08.2008 року   допомога в УПСЗН Білогірської РДА  у розмірі 994,60 гривень.

Таким чином, позивачем недоотримана

допомога з 01.01.2008 року до 01.08.2008 року  

в розмірі 3203,40 гривень(4198 - 994,60 гривень) та позовні вимоги в цій

частині підлягають задоволенню.

Суд вважає, що в судовому засіданні

не знайшли свого підтвердження доводи представника відповідача про те, що вони

діяли відповідно до закону та порушень у виплаті допомоги відносно

позивача  не вчиняли, оскільки підстави

для нарахування та виплати позивачу допомоги за період з квітня 2007 року до

грудня 2007 року були встановлені виключно Постановою Кабінету Міністрів

України від 11.01.2007року № 13, відповідно до якої допомога призначається в

розмірі, що дорівнює різниці між 50%прожиткового мінімуму, встановленого для

працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на

одну особу за попередні 6 місяців, але не менш 23% прожиткового мінімуму,

встановленого для працездатних осіб, а в 2008 році ці питання регулювалися  Законом України “Про Державний бюджет України

на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України”, Законом України «Про державну

допомогу сім'ям  з дітьми» та Постановою

Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, відповідно до яких

допомога виплачується в розмірі, рівному різниці між 50 відсотками прожиткового

мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним

доходом сім'ї  з розрахунку на одну особу

за попередні шість місяців, але не менш 130 гривень.

Судом встановлено, що відповідач

здійснював нарахування допомоги позивачу наступним чином:

В 2007 році - відповідно до статті

9 «Порядку нарахування  та виплати

допомоги при народженні  дитини та  допомоги по догляду за дитиною до досягнення

ним трьохрічного віку  особам,

застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального

страхування»,  в розмірі, що дорівнює

різниці між 50%прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та

середньомісячним сукупним доходом сім'ї 

в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менш 23%

прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, тобто у наступних

розмірах :

з 01.01.2007 року - 525 гривень х

23% = 120,75 гривень;

з 01.04.2007 року - 561 гривня х

23% = 129,03 гривень;

з 01.10.2007 року - 568 гривень х

23% = 130,64 гривень.

В 2008 році - відповідно до статті

22 «Порядку нарахування та виплати державної допомоги сім'ям  з дітьми», відповідно до якої допомога

виплачується в розмірі, рівному різниці між 50 відсотками прожиткового

мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним

доходом сім'ї  з розрахунку на одну особу

за попередні шість місяців, але не менш 130 гривень. Приймаючи до уваги, що

позивачем не надана відповідачу декларація про доходи, допомога виплачувалася в

мінімальному розмірі - в сумі 130 гривень.

Судом встановлено, що пунктом 7

статті 71 Закону України від 19.12.2006, № 489-V "Про Державний бюджет

України на 2007 рік"  дія статті 43

Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у

зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими

народженням та похованням"  зупинена

на 2007 рік.

Відповідно до абзацу 3 частини2

статті 56 Закону України від 19.12.2006, № 489-V "Про Державний бюджет

України на 2007 рік" встановлено, що допомога по догляду за дитиною до

досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками

прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним

сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців,

але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків

прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих

осіб, виплачується у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 9 Порядку

призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за

дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі

загальнообов'язкового  державного

соціального страхування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України

від 11.01.2007 року № 13  допомога

призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового

мінімуму, встановленого для працездатних осіб, 

та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за

попередні шість місяців, але не менше 23% зазначеного прожиткового мінімуму.  

Відповідно до пункту 25 Розділу 2

Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України

на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у

Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у

зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими

народженням та похованням"  у назві

і тексті Закону слова "народженням та" виключено;  стаття 43 Закону виключена та фактично скасована

можливість отримання на підставі зазначеного Закону застрахованими особами

допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до підпункту 7 пункту 23

розділу 2  Закону України від 28.12.2007

року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення

змін до деяких законодавчих актів України" частину першу статті 15 Закону

України «Про державну допомогу сім'ям  з

дітьми» викладена в такій  редакції:

"Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається

у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для

працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на

одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень".

Відповідно до пункту 22 «Порядку

призначення  та виплати державної

допомоги сім'ям з дітьми», затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України

від 27.12.2001 року № 1751 відповідно до статті 15 Закону України «Про державну

допомогу сім'ям  з дітьми» допомога

виплачується в розмірі, рівному різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму,

встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом

сім'ї  з розрахунку на одну особу за

попередні шість місяців, але не менш 130 гривень. 

З'ясовуючи  питання про можливість застосування до

спірних правовідносин Закону України “Про Державний бюджет України на 2007

рік”  та Закону України “Про Державний

бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України”, Постанову Кабінету Міністрів

України від 11 січня 2007 року № 13, Закону України «Про державну допомогу

сім'ям з дітьми», Постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №

1751суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 9 КАС України

суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого

органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і

службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на

підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода

на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші

нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У

разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України,

міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою

України, або іншому нормативному акту суд застосовує правовий акт, який має

вищу юридичну силу.

Крім того, згідно з абзацом 1 п. 19

Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про

незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та

22 Конституції України  не підлягають

застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються

конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які

звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами

прав і свобод.

Фізичним та юридичним особам для

захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України  гарантується звернення до адміністративного

суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі

Конституції.

Статтею 1 Конституції України

Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції

України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і

свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а

їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Відповідно до

статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та

непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав

і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів

не може бути звужений.

Утверджуючи та забезпечуючи  права і свободи громадян, держава окремими

законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що

є складовою конституційного права на соціальний захист  і юридичними засобами здійснення цього права,

а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті

68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають

додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими

особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб

ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що

закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Зазначені вимоги до держави

викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої),  вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі,

яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі,

ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до

якої  держава зобов'язана підтримувати

функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень,

докладати зусиль для її поступового посилення.

Відповідно до частин 2,3 статті 22

Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна

утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи

звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 5 Закону України

Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у

зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими

народженням та похованням"встановлено, що загальнообов'язкове державне

соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими

народженням та похованням, здійснюється за принципами  державних гарантій реалізації застрахованими

особами своїх прав.

Відповідно до статті 46 Конституції

України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на

забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності,

втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у

старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна

доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян,

які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця

вимога Позивача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною є формою реалізації

конституційного права громадян  на

соціальний захист.

Зупинення дії положень законів,

якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав

і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України,

в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

На підставі статті 8 Конституції

України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція

України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти

приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їм. 

Таким чином, будь-які закони та

нормативно-правові акти, які регулюють 

правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі Закон

України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”,  Закон України “Про Державний бюджет України

на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України”, Постанова Кабінету Міністрів

України від 11 січня 2007 року № 13, Закон України «Про державну допомогу сімям

з дітьми», Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751

мають відповідати вимогам Конституції та Закону України "Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою

втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням".

Крім того, встановлений частиною 2

статті 95 Конституції України, частиною 2 статті 38 Бюджетного кодексу України

перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є

вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і

обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами

України, у тому числі Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,

зумовленими народженням та похованням", та не може будь-яким чином

змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних

відносин.

Як зазначено у Рішенні Конституційного

Суду України від 11 жовтня 2005 року    №

8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового

утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають

матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її

існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних

можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і

ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає

зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які

відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик

права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру

території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно

вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної

характеристики.

Враховуючи те, що позивач має

дитину віком до трьох років, тобто наділена державою певним правовим статусом,

який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема

право на отримання допомоги по догляду за дитиною.

Наділивши осіб зазначеною

соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання

забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох

років.

Тобто, між позивачем і державою

встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який

характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист

громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.

Отже, встановлення Законом України

“Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Постановою Кабінету Міністрів

України від 11 січня 2007 року № 13 розміру виплат допомоги по догляду за

дитиною в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 43 Закону України "Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою

втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням", обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених

зазначеним Законом. Залишивши незмінним зміст права на отримання щорічної

разової грошової допомоги пунктом 7 статті 71, 

абзацом третім частини другої статті 56 Закону України “Про Державний

бюджет України на 2007 рік” звужено обсяг цього права і водночас фактично

скасовано конституційну гарантію забезпечення належних умов існування матерів,

які були застраховані в передбаченому законом порядку та здійснюють догляд за

дитиною, яка не досягла трирічного віку.

Враховуючи викладене Рішенням

Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 “У справі за

конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності

Конституції України (конституційності) положень статей 29,36 частини 2 статті

56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів

7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111

Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні

гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є

неконституційними) абзац третій частини другої статті 56 та пункт 7 статті

71  Закону України “Про Державний бюджет

України на 2007 рік”.

Суд враховує, що відповідно до

пунктів 5, 6 Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року №

6-рп/20075  (справа про соціальні

гарантії громадян) рішення Конституційного Суду України у цій справі має

преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів

у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей

зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду

України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може

бути оскаржене.

Скасування Законом України “Про

Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України” соціальної гарантій

застрахованим особам отримувати допомогу в порядку та розмірах, встановлених

статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,

зумовленими народженням та похованням", 

встановлення Законом України «Про державну допомогу дітям війни»,  Постановою Кабінету Міністрів України від

27.12.2001 року № 1751 розміру виплат допомоги по догляду за дитиною в меншому

розмірі, ніж передбачено статтею 43 Закону України "Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою

втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням", обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених

зазначеним Законом.

Скасування права застрахованих осіб

на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного

віку  пунктом 25 розділу II “Внесення

змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет

України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України”, розповсюдження на зазначених

осіб статті 15 Закону України «Про державну допомогу дітям війни»,  пункту 22 «Порядку призначення  та виплати державної допомоги сімям з

дітьми», затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2001

року № 1751 призвело до звуження обсяг цього права і водночас фактично

скасовано конституційну гарантію забезпечення належних умов існування

застрахованих осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного

віку. .

Враховуючи викладене Рішенням

Конституційного суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 “У справі за

конституційними поданнями Верховного Суду України   щодо відповідності Конституції України

(конституційності) окремих положень статті 65 розділу I,  пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3

розділу III  Закону України "Про

Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін  до деяких законодавчих актів

України"  і 101 народного депутата

України щодо відповідності Конституції України  

(конституційності)   положень

статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України

"Про Державний бюджет  України на

2008 рік  та про внесення змін  до деяких законодавчих актів України"

(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано

такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 25

розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України"

Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін

до деяких законодавчих  актів України”.

Суд враховує, що відповідно до

пунктів  6, 7 Рішення Конституційного

суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту

закону про Державний бюджет України) рішення Конституційного Суду України у цій

справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді

ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень

Закону  України "Про  Державний 

бюджет  України на 2008 рік  та  про  внесення 

змін  до  деяких 

законодавчих  актів України",

визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим

до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, при визначені розміру

допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно

керуватися статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне

соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням", а не положеннями

Законів України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, “Про Державний

бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України”,  які визнані неконституційними.

Аналізуючи можливість застосування

до порядку та розміру виплати у 2008 році застрахованим особам допомоги по

догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку статті 43 Закону України

"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з

тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням"та статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з

дітьми» суд виходить з наступного.

До 01.01.2008 року на осіб,

застрахованих в системі державного соціального страхування, які мали право на

отримання  допомоги по догляду за дитиною

до досягнення нею трирічного віку відповідно до статей 3, 4 Закону України

"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з

тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням", розповсюджувалася без виключень дія зазначеного Закону щодо

встановлення підстав, розміру та порядку виплати допомоги.

Законом України «Про Державний

бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України» в назві та тексті Закону України

"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з

тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням" було виключено право на отримання застрахованими особами

зазначеної допомоги, та виключені статті 42 та 43, які передбачали порядок та

розміри виплати зазначеної соціальної гарантії.

В свою чергу Законом України «Про

Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих  актів України» були внесені

зміни до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», з

якої було виключено слово незастрахованим. За думкою представників відповідача

такі зміни стали підставою розповсюдження дії статті 15 Закону України «Про

державну допомогу сімям з дітьми» як на застрахованих осіб, так і на

незастрахованих в системі державного соціального страхування.

Але Рішенням Конституційного суду

від 22.05.2008 року всі зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет

України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України» до Закону України "Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою

втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням" були визнані неконституційними та їх дія на 2008 рік була

повністю поновлена.

Приймаючи до уваги, що на розгляд

Конституційного суду не вносилися питання конституційності статей Закону

України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до

деяких законодавчих  актів України»  в частині внесення змін до Закону України

«Про державну допомогу сімям з дітьми», фактично у 2008 році питання порядку та

розміру виплат допомоги застрахованим особам одночасно регулюються статтями

41,43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,

зумовленими народженням та похованням" та статтею 15 Закону України «Про

державну допомогу сімям з дітьми».

Як вже зазначалося,  згідно з 

частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та

вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності,

суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8

КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права,

відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими

цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Керуючись зазначеними принципами

права, суд встановлює, що до правовідносин, які складаються з приводу нарахування

та виплаті у 2008 році застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до

досягнення нею трирічного віку необхідно застосовувати положення саме  Закону України "Про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням".

Судом встановлено, що зазначений

Закон є спеціальним для регулювання зазначених відносин для застрахованих осіб,

ніж Закон України «Про державну допомогу сімям з дітьми». Більш того, виключення

зі статей 13, 15  Закон України «Про

державну допомогу сімям з дітьми» слова «незастрахованих», визначило цей Закон

загальним для регулювання відносин щодо виплати допомоги всім особам. Приймаючи

до уваги, що спеціальним законом визначені інші умови, порядок та розмірі

виплат допомоги для застрахованих осіб, суд вважає, що в цьому випадку

необхідно керуватися саме нормами спеціального закону, тобто Закону України

"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з

тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням".

Крім того, суд також зазначає, що

закони про Державний бюджет на певний рік не можуть будь-яким чином змінювати

визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин, що

стосується також і внесення змін стосовно порядку, підстав та розмірів виплати

допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку, про що

зазначено в Рішенні Конституційного суду від 22.05.2008 року, норми якого

являються преюдиціальними для судів загальної юрисдикції.

Судом також враховано, вже після

визнання неконституційними скасування статей 42, 43  Закону України "Про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням", Законом України №

309-VІ від 03.06.2008 року  були внесені

зміни до зазначеного вище Закону, але такі зміни не торкалися прав

застрахованих осіб  на отримання допомоги

по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Таким чином, і після

внесення змін 03.06.2008 року застраховані особи як і раніше отримали право на

допомогу саме на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне

соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,

зумовленими народженням та похованням".

Суд також зазначає, що взагалі

залишилися незмінними права на отримання застрахованими особами державного

соціального страхування у звязку з витратами, зумовленими народженням.

Все викладене, спростовує доводи представників

відповідача, що в червні 2008 року застраховані особи були позбавлені права на

отримання при народження соціального страхування та на них розповсюджувалися

дія виключно Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми».

Приймаючи до уваги, що Постанова

Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13 «Про затвердження Порядку

призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за

дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі

загальнообов'язкового  державного

соціального страхування» прийнята на виконання абзацу 3 частини2 статті 56

Закону України від 19.12.2006, № 489-V "Про Державний бюджет України на

2007 рік" який визнано неконституційним, вищевказана Постанова суперечить

статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,

зумовленими народженням та похованням".

Приймаючи до уваги, що зміни,

внесені до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про

затвердження Порядку призначення  та

виплати державної допомоги сімям з дітьми» на виконання п.25  розділу II “Внесення змін до деяких

законодавчих актів України”Закону України “Про Державний бюджет України на 2008

рік та про внесення змін до деяких законодавчих 

актів України”від  28.12.2007

року  № 107 -VI, який визнано

неконституційним, вищевказана Постанова також суперечить статті 43 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку

з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням".

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України

у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону

України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною

Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має

вище юридичну силу.

Приймаючи до уваги, що Постанова

Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13 та Постанова Кабінету

Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 не відповідає статті 43 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку

з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням", суд зобов'язаний застосовувати правовий акт, який має вищу

юридичну силу, тобто, Закон України "Про загальнообов'язкове державне

соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням".

Суд не погоджується з доводами

представників відповідача в тій частині, що до повноважень УПСЗН Білогірської

райдержадміністрації не входило 

фінансування витрат на виплату допомоги по догляду за дитиною до

досягнення ним трьохрічного віку в розмірах, визначених   Законом України «Про

загальнообов'язкове  державне страхування

у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з

народженням та похованням», оскільки фінансування таких витрат покладено на

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Пунктом 4 частини1 статті 19 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку

з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням" передбачено, що джерелами формування коштів

загальнообов'язкового  державного

соціального страхування також є асигнування із Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 56

Закону України від 19.12.2006, № 489-V "Про Державний бюджет України на

2007 рік" допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до

досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну

допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок

коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Судом

встановлено, що зазначена норма Закону не визнавалася неконституційною, тому

являється чинною та регулює правовідносини стосовно визначення джерел фінансування

виплати зазначених видів соціальних гарантій.

Таким чином, судом встановлено, що

з 01.01.2007 року допомога при народженні дитини виплачується  з Державного бюджету України, що виключає

можливість здійснення таких виплат за рахунок Фонду соціального страхування у

зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Судом встановлено, що відповідно до

наказу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності від 06.12.2006 року № 218-ос «Про передачу органам праці  та соціального захисту населення документів

для продовження виплати допомоги застрахованим особам»  робочі органи Фонду були зобов'язані

здійснити заходи щодо передачі управлінням праці та соціального захисту

населення  всі справи та відомості для

продовження виплати останніми допомоги по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку.

Судом встановлено, що відповідно до

наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 06.12.2006 року №

453 «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини

та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим

особам  від страхувальників та робочих

органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту

населення» зазначено, що така передача здійснюється у зв'язку з виплатою

допомоги у 2007 році з  коштів державного

бюджету. 

В даному Наказі зазначено, що УПСЗН

зобов'язані забезпечити з 1 січня  2007

року  призначення допомоги по догляду за

дитиною до досягнення нею трирічного віку, своєчасне формування заявок по

коштах держаного бюджету, необхідних на виплату застрахованим особам допомоги,

починаючи саме з 1 січня 2007 року, своєчасне перерахування у 1 кварталі 2007

року  коштів на рахунки страхувальників

роботодавців відповідно  до наданих ними

заявок.

Таким чином. судом повністю

спростовані доводи представника відповідача, що в 1 кварталі вони не були

зобов'язані нараховувати та сплачувати допомогу позивачу.

Крім того, судом також встановлено,

що в Наказі Міністерства праці та соціальної політики України від 06.12.2006

року № 453 зазначено, що такі виплати проводяться на підставі документів,

визначених Законом України «Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування у зв'язку з

тимчасовою втратою  працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням» та у порядку встановленому

Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що посилання на

цей наказ представників відповідача, як на підставу не нарахування допомоги

застрахованим особам у розмірі, встановленому статтею 43 Закону України «Про

загальнообов'язкове  державне соціальне

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою 

працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» є

необґрунтованими.

Судом встановлено, що, навпаки,

зазначеним Наказом УПСЗН зобов'язані виплачувати допомогу по догляду за дитиною

застрахованим особам без будь-яких виключень. На день видання наказу діяла саме

правова норма - стаття 43 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування у зв'язку з

тимчасовою втратою  працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням», яка передбачала виплату

допомоги в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом. Посилання в

Наказі на те, що порядок проведення виплат встановлюється Кабінетом Міністрів

України, не означає, що встановлення порядку реалізації соціальної гарантії,

передбаченої статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування у зв'язку з

тимчасовою втратою  працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням», автоматично може змінювати

обсяг цієї гарантії підзаконним нормативним актом. Більш того, на час видання

цього Наказу ще не існувало Постанови Кабінету Міністрів від 11.01.2007 року №

13, на яку посилається відповідач, як на єдиний нормативний акт, який регулював

питання виплати допомоги застрахованим особам та повноваження виплачувати таку

допомогу органами праці та соціального захисту населення. 

За умови відсутності у державному

бюджеті коштів на виплату допомоги по догляду за дитиною громадянам України, в

сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, це створює ситуацію

правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися

зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути

підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на

отримання допомоги по догляду за дитиною, яка прямо передбачена законом.

Крім того, суд враховує, що  держава, передбачивши асигнування соціальних

гарантій сама визначає якими державними органами ці виплати будуть

здійснюватися. Тому, приймаючи до уваги, що такими органами визнані управління

праці та соціального захисту населення, яким безумовно, делеговані повноваження

з 2007 року здійснювати виплати як застрахованим, так і не застрахованим особам

допомогу, відповідачі не мають права самостійно відмовлятися від таких

обов'язків, та зазначити, що вони будуть їх виконувати лише в частині.

На підставі викладеного, суд

приходить до висновку, що з 01.01.2007 року обов'язки щодо нарахування, а з

01.04.2007 року ще й з виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею

трирічного віку були покладені на органи праці та соціального захисту населення

незалежно від того, чи була особа застрахованою, чи передбачені порядок та

розмір здійснення таких виплат  Законом

України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку

з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням", або особа не була застрахованою та виплати їй здійснюються на

підставі  Закону України "Про

державну допомогу сім'ям з дітьми".

Таким чином, Білогірська районна

виконавча дирекція відділу Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності в АРК є неналежним відповідачем по справі, оскільки з 01.01.2007

року всі повноваження  стосовно

здійснення виплат ОСОБА_1 були разом зі справами передані до Управління праці

та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації,

яке і є належним відповідачем по справі.

Таким  чином, 

належним відповідачем по справі являється Управління праці та

соціального захисту населення Білогірської райдержадміністрації.

Судом встановлено, що станом на

день розгляду справи ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні  праці та соціального захисту населення

Білогірської районної державної адміністрації та отримує допомогу, що

підтверджується довідкою від 23.07.2008 року № 561.

Отже, саме  Управління праці та соціального захисту

населення Білогірської райдержадміністрації, яке є належним відповідачем по

справі, зобов'язано провести  перерахунок

та виплатити недоплачену позивачу допомогу за 2007 рік та з 01.01.2008 року до

01.08.2008 року у порядку та розмірах, визначених стаття 43 Закону України «Про

загальнообов'язкове  державне соціальне

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою 

працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Суд не погоджується з доводами

представників відповідача, що в період з 01.01.2007 року до 31.03.2007 року до

повноважень УПСЗХ Білогірської райдержадміністрації не входило  фінансування витрат на виплату допомоги по

догляду за дитиною до досягнення ним трьохрічного віку, позивач не була

отримувачем  зазначеної допомоги та з

заявами до відповідача не зверталася.

Зазначені доводи спростовуються

наступними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до Постанови Кабінету

Міністрів України від 16.01.2007 року № 32 «Питання виплати застрахованим

особам допомоги  при народженні

дитини  та по догляду за дитиною до досягнення

нею трирічного віку». Встановлено, що з 1 січня 2007 року  допомога призначається органами праці та

соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.

Той факт, що в 1 кварталі вона лише

виплачується  страхувальниками застрахованим

особам, яким вона призначена та виплачувалася в 2006 році не позбавляє

відповідача Управління праці та соціального захисту населення Білогірської РДА

обов'язку правомірного, законного та обґрунтованого нарахування такої допомоги  саме з 1 січня 2007 року.

Вирішуючи питання з якого часу

ОСОБА_1  має право отримувати допомогу

суд враховує наступне.

Судом встановлено,  що 07.02.2007 року ОСОБА_1  звернулася з заявою до Управління праці та

соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації про

призначення  допомоги по догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

до якої були долучені всі передбачені законодавством документи, яка у той же

день була отримана відповідачем 

відповідно до відмітки на заяві (а.с. 25). Цей факт також

підтверджується розпорядженням № 410780 від 

05.03.2007 року, в якому датою звернення ОСОБА_1 вказане 07 лютого 2007

року.

Відповідно до статті 42 Закону  України "Про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням"  допомога надається на період відпустки по

догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку. Зазначене правило також

закріплено п. 8 Постанови Кабінету Міністру 

України від 11.01.2007 року № 13, в якому передбачено, що допомога

виплачується застрахованій особі щомісяця з дня настання відпустки по догляду

за дитиною.

Судом встановлено, що ОСОБА_1

отримала відпустку 15.12.2006 року, тому доводи позивача, що УПСЗН зобов'язано

здійснити їй перерахунок допомоги саме з січня 2007 року є обґрунтованими.

Суд також враховує, що у першому

кварталі 2007 року ОСОБА_1 отримувала допомогу по догляду за дитиною до

досягнення ним трирічного віку на ПП «Фантом» за останнім місцем роботи. В

цьому випадку відповідач був зобов'язаний нарахувати позивачу допомогу та

перерахувати її підприємству для виплати ОСОБА_1з січня 2007 року. Тому в цій

частині доводи позивача є обґрунтованими.

Судом встановлено,що в матеріалах

справи є дві довідки  про виплату допомоги

ОСОБА_1 за 2007 рік, виданих Управлінням праці та соціального захисту

населення. В довідці від 23.07.2008 року зазначено що позивачем у 2007 році

отримана  допомога в розмірі 1203,49

гривень. згідно з довідкою  про отримання

допомоги від 21.08.2008 року  № 770

ОСОБА_1 у 2007 році  отримала допомогу в

УПСЗН Білогірської РДА  у розмірі 1192,09

гривень

В судовому засіданні представники

відповідача заявили, що зазначені невідповідності зумовлені арифметичною

помилкою особи, яка складала довідку від 23.07.2008 року. Дійсною є довідка №

770 від 21.08.2008 року. Приймаючи до уваги, що позивачка проти цього не

заперечувала, суд приймає як доказ виплати відповідачем ОСОБА_1 у 2007 році

допомоги по догляду за дитиною довідку № 770 від 21.08.2008 року. (а.с. 61).

Доводи представників відповідачів,

що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів,

призначених на ці виплати не можуть прийняті до уваги з наступних підстав.

Суд звертає увагу учасників

процесу, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних

коштів, яке базується на спеціальних  та

чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів

національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних

асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність

коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до

уваги. Так, у справі “ОСОБА_4 проти України” Європейський Суд з прав людини

констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки

органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину

невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, невиконання або

неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через

відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої

недоплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Крім того, суд також вважає, що

державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати

борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність

коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1

статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод

людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також

зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “ОСОБА_5 проти

УкраЇни”від 29.06.2004 року.

Судом встановлено, що доводи

представника відповідача стосовно пропуску позивачем строків звернення з

позовом до суду не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Перевіряючи зазначені факти судом встановлено наступне. 

Статтею 99 Кодексу

адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов

може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду,

встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до

адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з

дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,

свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків

звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100

Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку

звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні

адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У судовому засіданні представники

відповідача Управління праці та соціального захисту населення Білогірської РДА

наполягали на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до

адміністративного суду як стосовно позовних вимог позивача щодо нарахування

допомоги за 2007 рік, так і стосовно вимог позивача про нарахування допомоги за

2008 рік.

В позовній заяві та у судовому

засіданні позивач зазначила, що вона дізналася, що її право на отримання

допомоги порушено відповідачем лише після оприлюднення Рішення Конституційного

Суду України (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року. Крім

того,  у червні 2008 року вона звернулася

до відповідача УПСЗН Білогірської РДА про здійснення перерахунку, але

06.06.2008 року їй було відмовлено.

Судом встановлено, що Рішення

Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 “У справі за конституційним

поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) положень статей 29,36 частини 2 статті 56, частини 2 статті

62, частини 1 статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті

71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на

2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян) офіційно оприлюднене в

Офіційному віснику України, 2007, № 52, 27.07.2007 року.

Таким чином, позивач повинен був

дізнатися, що його право на отримання допомоги за 2007 рік порушено саме з

моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з

27.07.2007 року.

Приймаючи до уваги, що позивач

звернувся з позовом до суду  16.07.2008

року, тобто в межах встановленого статтею 99 КАС України річного строку, суд

вважає що заява представників відповідача щодо застосування до позовних вимог

позивача  щодо нарахування щомісячної

державної соціальної допомоги за 2007 рік наслідків пропущення строків не

підлягає задоволенню, так як зазначений строк не був пропущеним. Зрозуміло, що

позивачем не пропущений строк звернення до суду з позовом про стягнення також

допомоги за 2008 рік, тому що відповідач також не навів доказів пропуску такого

строку позивачем.

Отже в цій частини доводи представників

відповідачів про застосування наслідків пропущення строків звернення з позовом

до суду являються необґрунтованими.

Суд враховує, що рішення, дії

суб'єкта владних повноважень  не можуть

бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому

числі фінансовий, корпоративний інтерес. 

Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних

повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти

себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного

інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта,

визначених законом.

Суд також враховує, що суб'єкт

владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо

реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих

результатів.

На підставі викладеного, суд

вважає, що бездіяльність відповідача щодо відмови виплачувати позивачу допомогу

по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку у розмірах, визначених

Законом  України "Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою

втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та

похованням"  не може бути визнана

такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено)

та добросовісно, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в цій

частини.

Суд 

вважає, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача

нараховувати у майбутньому допомогу по догляду за дитиною до досягнення ним

трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для працездатних

осіб, не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що права

позивача стосовно цього питання не порушені, оскільки позивач у судовому

засіданні не навів таких доказів, а також, що порядок та підстави нарахування

допомоги можуть бути змінені законодавством, суд не може застосувати такий

спосіб захисту прав на майбутнє, як визначення обов'язку суб'єкта владних

повноважень  здійснювати виплати лише у

конкретному розмірі.

На підставі клопотання  позивача про відстрочку уплати судових витрат

судом 17 липня 2007 року  винесена ухвала

про відстрочення  сплати судових витрат

позивачем до ухвалення рішення по справі.

Відповідно до частини 1 статті 94

КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб'єктом владних

повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові

витрати з Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті 94 КАС

України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати,

здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні

вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, а сплата судових витрат була відстрочена до

ухвалення рішення по справі, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1

відстрочений та не сплачений судовий збір в розмірі 1 гривня 70 копійок.

У зв'язку зі складністю справи

судом 8 вересня 2008 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а

13 вересня  2008 року постанова складена

у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись

статтями 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          1. Позовні вимоги задовольнити

частково.

          2. Визнати протиправними дії

Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної

адміністрації  в частині відмови

виплачувати ОСОБА_1 у 2007 році та з 01 січня 2008 року до 01 серпня 2008 року

допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі,

встановленому статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне

соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами, зумовленими народженням та похованням".

          3. Зобов'язати Управління праці та

соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації (ідентифікаційний

код 26330002) виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 недоплачену допомогу по догляду

за дитиною до досягнення нею трирічного віку 

за 2007 рік в розмірі 4662,59 гривень.

4. Зобов'язати Управління праці та

соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації

(ідентифікаційний код 26330002) виплатитиОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 недоплачену

допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  з 01 січня 2008 року до 01 серпня 2008 року в

розмірі 3203,40 гривень.

          5. В решті позовних вимог відмовити.

          Стягнути з ОСОБА_1 до Державного

бюджету України судовий збір у розмірі 1 гривня 70 копійок.

Постанова набирає законної сили

через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про

апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

          Якщо після подачі заяви про

апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної

сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення

постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної

Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може

бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів

може бути подана апеляційна скарга.

          Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається

у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим                                          Трещова О.Р.