Рішення

від 03.11.2008 по справі (3/184)17/580

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

(3/184)17/580

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "03" листопада 2008 р.Справа №  (3/184)17/580

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали справи № (3/184)17/580

за позовом: багатогалузевого приватного підприємства "Пиво-безалкогольний комбінат "Такт", с. Олександрівна Дніпропетровського району Дніпропетровської області

до відповідача: Державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу, м.Кіровоград

про стягнення 40000,00 грн. та про зобов'язання вчинити певні дії

Представники сторін:

від позивача - директор Назаренко С.А.,  на підставі рішення №01/00 від 25.12.00 р.;

від відповідача - Мицул М.С., довіреність №12/05  від 12.05.08 р., представник.

Багатогалузевим приватним підприємством "Пиво-безалкогольний комбінат "Такт" подано позов про стягнення з Державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу на користь позивача 5000,00 грн.; про заборону відповідачу - Державному Кіровоградському сокоекстрактовому заводу  використовувати знак для товарів та послуг "Так", права на який належить позивачу, та схожі на нього знаки; про зобов'язання відповідача знищити продукцію, яка містить знак для товарів та послуг позивача та знаки для товарів та послуг, схожі з ним до ступені змішування.

Заявою №311008 від 21.10.2008 р. (вх.№02-14/33326 від 03.11.2008 р. ) позивачем збільшено розмір заявленої до стягнення суми моральної шкоди до 40000 грн. ( том ІІ а.с.132-133).

Відповідач позов заперечив, посилаючись на те, що ним вироблялась горілка “Українська класична” із нанесенням на пляшку етикетки, що є власністю ТОВ ”Рікона”, право на використання якої передбачено  ліцензійним договором про надання невиключної ліцензії на використання патентів на промислові зразки від 21.03.2005 р. (том І а.с.31-33).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

Багатогалузеве приватне підприємство "Пиво-безалкогольний комбінат "Такт" є власником свідоцтва України від 15.06.2004 № 40781 на знак для товарів і послуг “Так” (том І а.с.8).

Як вбачається із змісту вказаного свідоцтва та із матеріалів справи позивач використовує зареєстровану ним торговельну марку у виробництві пива та може використовувати її для горілки, ганусової горілки (настоянки), горілки вишневої та  джину (ялівцевої горілки).

За приписами статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються  від  товарів і послуг інших осіб.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" право власності на знак засвідчується свідоцтвом; строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки на реєстрацію знака; обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.  Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги багатогалузеве приватне підприємство “Пиво-безалкогольний комбінат "Такт" зазначає, що протягом лютого та травня місяців 2005 році в магазині товариства з обмеженою відповідальністю ”Алікон Маркет” реалізовувалася горілка "Так", вироблена відповідачем, з використанням етикетки, яка містила торговельну марку позивача.

Державний Кіровоградський сокоекстрактовий завод не заперечує виробництва ним у 2005 році горілки "Українська класична", для маркування якої ним використовувалася етикетка із словесним позначенням "Так". Проте при цьому зазначає, що використання промислового зразку "етикетка для горілки" за патентом України від 15.03.2005 № 10059 відбувалося у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі ліцензійного договору з його власником - товариством з обмеженою відповідальністю "Рікона".

Згідно ліцензійного договору про надання невиключної ліцензії на використання патентів на промислові зразки від 21.03.2005 р. (том І а.с.36-39), укладеного між ТОВ ”Рікона” (“ліцензіар”) та Державним Кіровоградським сокоекстрактовим заводом (“ліцензіат”), ліцензіар надав ліцензіату на строк дії даного договору за винагороду невиключне право на використання патентів на промислові зразки, в тому числі на етикетку для горілки  за патентом №10059 від 15.03.2005 р. При цьому ліцензіату надається право на виготовлення, застосування, продаж та інше введення в господарський оборот продукції за патентами (пункт 1.1. вказаного договору).

За приписами статті 1 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" промисловий зразок -  це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Відповідно до вимог пункту 2 статті 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний  оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Таким чином, виготовленням виробів із застосуванням запатентованого промислового зразка в даному випадку є виготовлення етикеток для пляшок.

Разом з тим використання промислового зразка “етикетка” не лише для виготовлення та розповсюдження етикеток для пляшок, але й для позначення певних товарів (чим є їх розміщення на пляшках з горілкою) виходить за межі правового захисту, що надається власникові патенту, а тому посилання відповідача на пункт 2 статті 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" є безпідставним.

Для встановлення факту тотожності або схожості до ступеня змішування знака для товарів і послуг “Так” за свідоцтвом №40781 та промислового зразка “етикетка для горілки” за патентом №10059, факту використання зазначеного знаку або схожого з ним знаку в зображенні вказаного промислового зразка, господарським судом Кіровоградської області було призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності.

Висновок експертизи об'єктів інтелектуальної власності №1853 від 25.09.2008 р. (том ІІ а.с.50-62) містить докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання, що відповідає вимогам статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно даного висновку експертизи позначення, яке міститься на зображенні промислового зразка “етикетка для горілки” за патентом України №10059 від 15.03.2005 р. та знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №40781 не є тотожними, а є схожими на стільки, що їх можна сплутати.

Крім того, за результатами експертного дослідження встановлено, що розміщення позначення “Так” на етикетці пляшки горілки “Українська класична”, що виробляється державним сокоекстрактовим заводом, є використанням знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України №40781, що відрізняється від зареєстрованого лише окремими елементами, які не змінюють в цілому відмінності знаку.

Пунктами 2, 4, 5 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом; використанням знака визнається, зокрема, нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака; свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:

- зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

- зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

- позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

-позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Частиною першою  статті   15   Цивільного   кодексу   України  передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного  права  у   разі   його   порушення,   невизнання   або оспорювання.

Враховуючи викладене,  а також те, що відповідно до статті 20 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством, позовні вимоги в частині заборони відповідачу використовувати знак, схожий на знак для товарів та послуг “Так”, права на який належать позивачу, заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

В задоволенні вимог про заборону відповідачу використовувати знак для товарів та послуг “Так”, права на який належать позивачу, слід відмовити, оскільки в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено використання відповідачем не захищеного свідоцтвом знака “Так”, а схожого із зареєстрованим знаком позначення на стільки, що їх можна сплутати.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача знищити спірну продукцію задоволенню також не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності в даний час (на день винесення рішення по справі) залишків такої продукції, а відтак не вбачається і можливість її знищення.

Крім того, позивачем пред'явлено позовну вимогу про стягнення 40000 грн. моральної шкоди.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа може звернутись до суду  з вимогою про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення права інтелектуальної власності.

Моральна шкода полягає, зокрема, в приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, а її відшкодування здійснюється грішми, іншим майном або в інший спосіб (стаття 23 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належать лише людині. Право на повагу до гідності та честі відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, які не мають економічного змісту (статті 269, 270 Цивільного кодексу України). Отже, в даному випадку судом досліджується лише факт приниження ділової репутації позивача.

Вирішуючи даний спір, господарський суд виходить з того, що для відшкодування моральної шкоди необхідна наявність наступних елементів: шкоди, протиправності дій особи,  яка її заподіяла, причинного зв'язку між  шкодою та протиправними діями особи, яка її заподіяла, а також вини останньої в її заподіянні (п.9 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 р. №04-5/1107 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності”, п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”).  

Згідно правил статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Між тим суду не подано доказів, що б підтверджували факт заподіяння позивачеві втрат немайнового характеру, що настали, за твердженням позивача, у зв'язку з приниженням його ділової репутації. Лист ТОВ “Валс” від 15.02.2005 р. (том ІІ а.с.10) щодо відмови від подальшої співпраці з позивачем внаслідок дій відповідача не є таким доказом в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в матеріалах справи містяться документи, які  підтверджують наявність господарських відносин з приводу використання знаку для товарів “Так” між позивачем та ТОВ “Валс” (том ІІ а.с.38, 117-118). Укладення договору на використання торговельної марки не у 2005 році, а в 2007 р. за наявності відповідних доказів може бути підставою для стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, проте не свідчить про зменшення престижу багатогалузевого приватного підприємства “Пиво-безалкогольний комбінат “Такт” серед кола споживачів його товарів чи про приниження ділової репутації серед інших господарюючих суб'єктів.

Інші надані позивачем документи, зокрема листування з ТОВ “Пивний дім”, попередній договір про передачу прав власності на знак від 22.09.2004 р. та рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі “УМТБ” від 15.12.2005 р. (том ІІ а.с.107-114), які оцінені господарським судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України, також не свідчать про заподіяння моральної шкоди (приниження ділової репутації) ПБК “Такт”, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б відображали напрямки діяльності  ТОВ “Пивний дім”, наявність у останнього відповідного обладнання, ліцензії на право виготовлення  алкогольних напоїв тощо.

Посилання позивача на той факт, що він реалізує пиво преміум класу, а горілка, що випускалась відповідачем, є товаром нижчого класу, не знайшло свого підтвердження на законодавчому рівні.

Відсутні в діях відповідача  і такі елементи  як вина  та причинний зв'язок між шкодою та протиправними діями.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог про стягнення 40000 грн. моральної шкоди слід відмовити.

Витрати по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та за проведення судової експертизи відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                             ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Заборонити державному Кіровоградському сокоектрактовому заводу (26002, м.Кіровоград, вул.Енергетиків, 2, ідентифікаційний код 00378844) використовувати позначення, схоже на знак для товарів та послуг “Так”, права на який належать  багатогалузевому приватному підприємству “Пиво-безалкогольний комбінат “Такт” згідно свідоцтва на знак для товарів і послуг №40781 від 15.06.2004 р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу (26002, м.Кіровоград, вул.Енергетиків, 2, ідентифікаційний код 00378844, р/р 26003301330716 Промінвестбанк м.Кіровоград, МФО 323301) на користь  багатогалузевого приватного підприємства “Пиво-безалкогольний комбінат “Такт” (52041, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сел.Олександрівна, вул.Студентьска, 3, ідентифікаційний код 31231226, р/р №26004001302797 в ЗАТ “ОТП Банк” м.Дніпропетровська, МФО 307071) – 85 грн. державного мита,  118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5640   грн. витрат за проведення судової експертизи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У відповідності з п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.10.1993 р. № 7-93 повернути позивачеві надмірно сплачене державне мито в сумі 17 грн., перераховане за платіжним дорученням №9 від 20.04.2007 р., яке залишається у справі.

Довідку видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення  господарського суду  набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні  було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

 Суддя                 С.В.Таран